Постанова
Іменем України
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 201/7122/19
провадження № 61-18181св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_3, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2021 року, ухвалене суддею Кудрявцевою Т. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Пущиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з ОСОБА_2 має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення дитина залишилась проживати із нею, батько дитиною не цікавиться, не приймає участі у житті дитини, не допомагає у її вихованні та матеріально не забезпечує. З ОСОБА_2 на підставі рішення суду примусово стягуються аліменти у розмірі ј частки від всіх видів його заробітку (доходу).
Ураховуючи викладене, позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, а також те, що позивачем не надано безперечних доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Представник заявника посилалась на необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року представникОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і кожен в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" - виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (стаття 150 СК України).
Статтею 166 СК України передбачено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Судами встановлено, що матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки ОСОБА_2 та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а посилання позивача на ухилення від виконання відповідачем батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Суди дійшли висновку, що родинний зв`язок між батьком і сином можливо відновити, відтак, відсутні підстави для застосування крайнього заходу впливу, зокрема позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .