Постанова
Іменем України
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 752/16188/19
провадження № 61-17873св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" про захист прав споживачів шляхом визнання умов договору несправедливими та недійсними, стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - ТДВ "СГ "Оберіг"), в якому просив визнати несправедливими та недійсними пункти 18.1.2, 22.1.5 договору добровільного страхування від 15 січня 2019 року, стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 485 149,20 грн.
Позов обґрунтований тим, що 15 січня 2019 року між ним та ТДВ "СГ "Оберіг" укладено договір добровільного страхування транспортного засобу - легкового автомобіля марки "Kia Sportage", 2018 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Термін дії договору з 16 січня 2019 року по 15 січня 2020 року.
08 травня 2019 року близько 12 год. 30 хв. на вул. Франка, 14 у м. Богуслав сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного вище транспортного засобу.
Позивач зазначав, що вчинивши всі необхідні дії, передбачені договором страхування, та подавши відповідні документи, він отримав відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пункти 18.1.2, 22.1.5 договору. Указані пункти договору, зокрема, передбачають повідомлення страховика про ДТП безпосередньо з місця події, протягом 60 хвилин з моменту настання події, невиконання цих вимог - є підставою для відмови у виплаті стразового відшкодування
ОСОБА_1 вважав, що вказані умови договору є несправедливими через наявний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін, тобто має місце порушення Закону України "Про захист прав споживачів", через що вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня
2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими вищезазначений закон пов`язує визнання оспорюваних пунктів договору недійсними. Також суд виходив із того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушені відповідачем, оскільки у процесі розгляду справи судом було встановлено, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не звертався.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року вищезазначену апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2021 року у вказаній справі повернуто особі, яка її подала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, якій надійшов до Верховного Суду 20 грудня 2021 року, ТДВ "СГ "Оберіг" просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За змістом частин першої - другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційному суді було оскаржено рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про визнання несправедливими та недійсними пункти договору добровільного страхування та стягнення страхового відшкодування у розмірі 485 149,20 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема для надання документів, що підтверджують оплату судового збору, розмір сплати якого визначено у сумі 7 277, 23 грн. При цьому заявнику роз`яснено, що його посилання на Закон України "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору, є безпідставними, оскільки положення вказаного закону не поширюється на спірні правовідносини в частині стягнення страхового відшкодування. Також заявникові роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду.
28 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що заявник на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від його сплати.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала суду мотивована тим, щочастиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У справі, яка переглядається, позовна заява містить вимоги немайнового характеру (визнання пунктів договору страхування недійсними) та майнового характеру (стягнення страхового відшкодування). Положення статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовується до вимоги немайнового характеру про визнання недійсними пунктів договору страхування. Разом з тим, вимога про стягнення страхового відшкодування не пов`язана з порушенням відповідачем Закону України "Про захист прав споживачів", а тому дія цього закону на дані правовідносини не поширюється, і як наслідок позивач не звільняється від сплати судового збору на підставі цього Закону в частині майнових вимог.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від18 жовтня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник станом на 18 жовтня 2021 року не усунув недоліків апеляційної скарги, про які зазначалося в ухвалах суду від 11 серпня 2021 року і від 30 серпня 2021 року, а саме доказів оплати судового збору не надав, а тому відповідно до вимог частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року підлягаю поверненню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, останній від сплати судового збору не звільняється. А тому, оскільки вимоги ухвал суду в частині надання доказів оплати судового збору за цю позовну вимогу ним не виконані, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув його апеляційну скаргу.
При цьому колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду