ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/21095/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова В.С., Пєскова В.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Основа"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021
у справі № 910/21095/20
за позовом Фермерського господарства "Основа"
до Фізичної особи - підприємця Кіро Івана Миколайовича
про стягнення 622 800,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "Основа" (далі - ФГ "Основа", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця Кіро Івана Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення 622800,00 грн безпідставно набутих коштів та 9 342,00 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФГ "Основа" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Основа" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 19.10.2021.
За результатами апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 апеляційну скаргу ФГ "Основа" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/21095/20 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/21095/20 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Кіро Івана Миколайовича на користь ФГ "Основа" 622 800,00 грн безпідставно набутих коштів, 9 342,00 грн судового збору. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Кіро Івана Миколайовича на користь ФГ "Основа" 14 013,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
25.10.2021 адвокат ФГ "Основа" Кириченко Р.Ю. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив "ухвалити додаткове судове рішення, яким покласти судові витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/21095/20 за апеляційною скаргою ФГ "Основа" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 та стягнути з ФОП Кіро І.М. на користь ФГ "Основа" у зв`язку з судовим розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 11 600,00 грн".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 відмовлено адвокату ФГ "Основа" Кириченку Р.Ю. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/21095/20.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ані зміст апеляційної скарги, ані під час розгляду справи 19.10.2021 у судовому засіданні до закінчення судових дебатів представник апелянта в порушення вимог статей 124, 126 ГПК України відповідної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не зробив, попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу та доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) не надав.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, ФГ "Основа" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021, ухвалити додаткове судове рішення, яким покласти судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №910/21095/20 за апеляційною скаргою ФГ "Основа" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021; стягнути з ФОП Кіро І.М. на користь ФГ "Основа" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11600,00 грн.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а саме статей 124, 244 ГПК України, з не дотриманням визначеного положенням статті 126 ГПК України порядку розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник з посиланням на положення частини 2 статті 124 ГПК України зазначає, що відмова у задоволенні судових витрат за умови неподання попереднього розрахунку, є можливістю, а не обов`язком суду.
На думку скаржника, за наявності укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "КИРИЧЕНКА" договору про надання правової допомоги № 340 від 23.12.2019, судове трактування апеляційним судом процесуального закону є проявом надмірного формалізму, адже порушене скаржником у заяві про ухвалення додаткового рішення питання не виходить за межі, визначені законом.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з вимогами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються, окрім судового збору, також з витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини другої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За положенням частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Абзацом першим частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Водночас, в частині третій статті 244 ГПК України закріплено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже приписами статті 244 ГПК України унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (частина третя статті 221 ГПК України).
Із аналізу змісту статті 244 ГПК убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що у справі, що переглядається, постанову від 19.10.2021 Північним апеляційним господарським судом за результатом розгляду апеляційної скарги ФГ "Основа" ухвалено у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Проте, розгляд заяви ФГ "Основа" від 21.10.2021 № 1203 про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції було здійснено в порушення приписів частини третьої статті 221, частини третьої статті 244 ГПК України із постановленням ухвали про відмову у її задоволенні від 29.10.2021 без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відмовляючи у задоволенні заяви ФГ "Основа" про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд виходив з того, що позивач ні в апеляційній скарзі, ні під час розгляду справи 19.10.2021 в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів представником апелянта не було заявлено про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, заяву з доданими до неї доказами подано поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі з порушенням положень статей 221, 244 ГПК України, позбавило учасників справи права на участь у судовому засіданні при вирішенні питання розподілу судових витрат, в тому числі можливості відповідача реалізувати своє право на подання, в силу змагальності процесу, процесуальної позиції (аргументів, заперечень) щодо заяви позивача.
Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 221, 244 ГПК України викладено у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №910/3984/18, від 04.07.2019 у справі № 910/10930/18, від 31.03.2021 у справі № 922/2341/20, від 30.06.2021 у справі № 905/2135/19, від 30.06.2021 у справі № 910/18652/20).
Відтак, постановляючи ухвалу від 29.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції у порушення наведених норм процесуального права розглянув заяву позивача про розподіл судових витрат без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на порядок прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, повідомлення судом апеляційної інстанції учасників справи про час і місце судового засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення було обов`язковим. Натомість виклик учасників справи у судове засідання є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час постановлення оскаржуваної ухвали від 29.10.2021, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства, зокрема положень статей 221, 244 ГПК України, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.