ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/617/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (колегія суддів: Малех І.Б. - головуючий, Гриців В.М., Зварич О.В.) та рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2021 (суддя Мазовіта А.Б.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
про стягнення коштів
за участю:
позивача: Лисенко В.О. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - відповідач), згідно з яким, просило суд стягнути з відповідача 426 476,49 грн пені, 36 096, 48 грн три відсотки річних, 1 377,67 грн інфляційних втрат та 995 607,12 грн збитків.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує договірні зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ, та неналежно виконує зобов`язання із використання природного газу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 213 238,25 грн пені, 36 096,48 грн три відсотки річних, 1 377,67 грн інфляційних втрат, відмовлено в частині стягнення 213 238,24 грн пені та 995 607,12 грн збитків.
Свої висновки в оскарженій у касаційному порядку частині суди мотивували тим, що позивач не довів існування складу цивільного правопорушення.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20 та застосованого апеляційним господарським судом.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 04.10.2018 між сторонами зі справи був укладений договір постачання природного газу № 6448/18-КП-21 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого, з урахуванням внесених до нього змін, позивач зобов`язується поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
4.2 На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, в період з 01.10.2018 по 30.09.2019, природний газ на загальну суму 47 947 619, 02 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
4.3 Згідно з пунктом 6.1 договору, у редакції пункту 5.1 додаткової угоди від 29.11.2018 № 4, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
4.4 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди № 5 від 20.03.2019, позивач передає відповідачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 760,000 тис.куб.м.
4.5 Пунктом 3.13 договору, у редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018, визначено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 цього договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.
4.6 Згідно з пунктом 5.7 договору, у редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 відшкодування позивачу вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
- позивач після 15 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акта - претензії, зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті -претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду відповідач не відшкодував (не повністю відшкодував) позивачу збитки, відповідач несе відповідальність перед позивачем на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
4.7 Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 року в обсязі 827,305 тис.куб.м, що на 67,305 тис.куб.м. більше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.8 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. № 26-729-19 від 15.05.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 251 808,53 грн за різницю між замовленим у березні 2019 року обсягом природного газу (760,000 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 року природного газу за договором (827,305 тис.куб.м).
4.9 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди № 7 від 24.04.2019, позивач передає відповідачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 236,000 тис.куб.м.
4.10 Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 року в обсязі 362,703 тис.куб.м, що на 126,703 тис.куб.м більше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.11 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. №26-2095-19 від 12.06.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 474 034,57 грн за різницю між замовленим у квітні 2019 року обсягом природного газу (236,000 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у квітні 2019 року природного газу за договором (362,703 тис.куб.м).
4.12 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди № 8 від 24.04.2019, позивач передає відповідачу у травні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 32,00 тис.куб.м.
4.13 Актом приймання-передачі від 31.05.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у травні 2019 року в обсязі 56,665 тис.куб.м, що на 24,665 тис.куб.м більше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.14 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. № 26-3834-19 від 21.11.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 88 646,01 грн за різницю між замовленим у травні 2019 року обсягом природного газу (32,00 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у травні 2019 року природного газу за договором (56,665 тис.куб.м).
4.15 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди № 11 від 26.06.2019, позивач передає відповідачу у червні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 111,103 тис.куб.м.
4.16 Актом приймання-передачі від 30.06.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у червні 2019 року в обсязі 124,497 тис.куб.м, що на 13,394 тис.куб.м більше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.17 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. № 26-3845-19 від 21.11.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 44 633,28 грн за різницю між замовленим у червні 2019 року обсягом природного газу (111,103 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у червні 2019 року природного газу за договором (124,497 тис.куб.м).
4.18 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди № 13 від 30.07.2019, позивач передає відповідачу у липні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 123,748 тис.куб.м.
4.19 Актом приймання-передачі від 31.07.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у липні 2019 року в обсязі 168,79875 тис.куб.м, що на 45,05075 тис.куб.м більше, ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.20 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. № 26-3836-19 від 21.11.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 132 602,60 грн за різницю між замовленим у липні 2019 року обсягом природного газу (123,748 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у липні 2019 року природного газу за договором (168,79875 тис.куб.м).
4.21 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди № 15 від 28.08.2019, позивач передає відповідачу у серпні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 160,074 тис.куб.м.
4.22 Актом приймання-передачі від 31.08.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у серпні 2019 року в обсязі 144,71108 тис.куб.м, що на 15,36292 тис.куб.м менше ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.23 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. № 26-3835-19 від 21.11.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 2 477,35 грн за різницю між замовленим у серпні 2019 року обсягом природного газу (160,074 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у серпні 2019 року природного газу за договором (144,71108 тис.куб.м).
4.24 Відповідно до пункту 2.1 договору, у редакції додаткової угоди №17 від 30.09.2019, позивач передає відповідачу у вересні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 150,000 тис.куб.м.
4.25 Актом приймання-передачі від 30.09.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 140,44348 тис.куб.м, що на 9,55652 тис.куб.м менше ніж було узгоджено сторонами у вказаному періоді.
4.26 Позивач надіслав відповідачу акт-претензію за вих. № 26-3837-19 від 21.11.2019, у якій вимагав сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу VI Правил, у розмірі 1 404,78 грн за різницю між замовленим у вересні 2019 року обсягом природного газу (150,000 тис.куб.м) та фактичним обсягом використаного відповідачем у вересні 2019 року природного газу за договором (140,44348 тис.куб.м).
4.27 Суди встановили, що надіслані позивачем акти - претензії щодо сплати збитків за поставлений природний газ у період з березня 2019 року по вересень 2019 року, відповідач залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач просив стягнути збитки у розмірі 995 607,12 грн.
4.28 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.29 Пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
4.30 Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.2).
4.31 Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
4.32 Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
4.33 Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
4.34 Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
4.35 Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
4.36 При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
4.37 Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України.
4.38 Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
4.39 Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
4.40 Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.41 Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.
4.42 Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу VI Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, зокрема якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою.
4.43 Згідно з пунктом 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови, зокрема порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
4.44 Судом апеляційної інстанції встановлено, що: позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту понесених ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем виконання зобов`язань за договором, зокрема, у зв`язку з недотримання нормативних обсягів споживання у розрахунковому періоді об`ємів природного газу; не надав доказів на підтвердження реальності вчинення ним витрат на компенсацію оператору газорозподільних мереж вартості природного газу та недоведення втрат (зменшення майна) позивача у результаті врегулювання небалансу, спричиненого більшим/меншим обсягом спожитого відповідачем природного газу.
4.45 Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем на порушення приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів статей 76, 77 ГПК України не було доведено обставин наявності збитків та, відповідно, причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань та заявленим позивачем у даній справі розміром збитків, тобто усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, а тому наведене є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення збитків.
4.46 Доводи, викладені у касаційній скарзі, наведених висновків суду не спростовують.
4.47 Колегія суддів зазначає, що пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачає можливість відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.
4.48 Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №911/3215/20 та від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, судом зроблено висновок щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил, від якого вважає за необхідне відступити позивач. Зокрема, Верховний Суд акцентував увагу, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків.
4.49 Більш того, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі № 911/3214/20, розглядаючи аналогічні доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм Правил, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20 не знайшов підстав для відступлення від зазначених правових висновків.
4.50 Верховний Суд зазначає, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
4.51 Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
4.52 Окрім того, обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
4.53 Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи №823/2042/16).
4.54 Колегія суддів, не вбачає правових підстав відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у вищезазначених постановах Верховного Суду.
4.55 Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків були оцінені судами з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
4.56 Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
4.57 Доводи позивача, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.
4.58 Наведеним у сукупності спростовується позиція скаржника щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду.
4.59 Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, підстав для її скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова - без змін.
4.60 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,