1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Перейти до правової позиції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/2041/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2021 року (головуючий - Лакіза В.В., судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.), якою скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 08 червня 2021 року (суддя Кльопов І.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости"

до Лютенської сільської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", (2) Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське"

про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання договорів оренди землі поновленими.

(у судовому засіданні взяла участь представник ТОВ "Маяк" - Рой І.В.)

ІСТОРІЯ СПОРУ

Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (далі "Позивач", ТОВ "Нові Мости") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Лютенської сільської ради (далі "Відповідач", Лютенська сільрада) в якому просило:

- визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2020, який укладено між територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" (далі "Третя особа - 1", ТОВ "Маяк") щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320484100:00:013:0031;

- визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2020, який укладено між територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське" (далі "Третя особа - 2", АПОП "Великообухівське") щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320484100:00:013:0059;

- визнати поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 щодо земельної ділянки площею 3,07 га за № 650 з кадастровим номером 320484100:00:013:0031 (зареєстрований у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 № 040835900393) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (редакція додається);

- визнати поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 щодо земельної ділянки площею 2,49 га за № 677-1 з кадастровим номером 5320484100:00:013:0059 (зареєстрований у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 № 040835900384) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (редакція додається).

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Нові Мости" посилалося на порушення Відповідачем його переважного права на укладення договорів оренди спірних земельних ділянок на новий строк.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 позов задоволено повністю.

3. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано такими аргументами і обставинами.

3.1. 15.05.2008 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Нові Мости" (орендар) було укладено договір № 677-1 оренди земельної ділянки площею 2,49 га з кадастровий номером 5320484100:00:013:0059.

3.2. Також 15.05.2008 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Нові Мости" (орендар) було укладено договір № 650 оренди земельної ділянки площею 3,07 га з кадастровий номером 5320484100:00:013:0031.

3.3. Договори зареєстровані 20.05.2008. Умови договорів однотипні.

Зокрема, в укладених договорах сторони погодили, що їх укладено до 31.12.2017. Після закінчення строку договорів орендар має переважне право поновлення їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи. ЗМІ) орендодавців про намір продовжити їх дію. Строк дії договорів, який обчислюється з моменту їх державної реєстрації, складає 9 років 7 місяців та 11 днів.

3.4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1 .

3.5. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2019 у справі № 526/1440/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлої ОСОБА_1 та складається із земельної ділянки площею 2.49 га і передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради.

3.6. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2019 у справі № 526/996/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 та складається із земельної ділянки (паю), яка розташована на території Лисівської сільської ради площею 3.07 га і передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради.

3.7. 23.06.2020 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 320484100:00:013:0059 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради. Далі, 26.06.2020 право власності і на земельну ділянку з кадастровим номером 5320484100:00:013:0031 також зареєстровано за територіальною громадою Лисівської сільської ради.

3.8. З обставин спору вбачається, що після набуття Лисівською сільською радою права власності на вказані земельні ділянки, нею не було повідомлено ТОВ "Нові Мости" про вказані обставини.

3.9. Разом з тим, 26.08.2020 Позивачу стало про них відомо і після цього, 09.09.2020, з метою реалізації свого, визначеного пунктом 8 договорів оренди землі та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", переважного права на укладення договорів оренди землі на новий строк (поновлення договорів оренди землі) ним було надіслано на адресу Лисівської сільської ради відповідні листи-повідомлення, до яких було долучено договори про зміни до договорів оренди землі, про поновлення яких заявлено даний позов.

3.10. Вказані вище листи з проєктами додаткових угод були отримані Лисівською сільською радою 18.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

3.11. У визначений частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк та до цього часу від Лисівської сільської ради жодних повідомлень про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди, зокрема заперечення у їх поновленні, на адресу ТОВ "Нові мости" не надходило, а останнє продовжує користуватися земельними ділянками, що є об`єктом оренди за даними договорами.

3.12. 30.10.2020 Позивачем знову було надіслано на адресу Лисівської сільської ради листи з проханням підписати додаткові угоди, які додавалися до листів, про поновлення згаданих вище договорів оренди землі на той самий строк (9 років 7 місяців та 11 днів) і на тих самих умовах, які були передбачені договорами.

3.13. Вказані листи були отримані Лисівською сільською радою 10.11.2020 та на час звернення Позивача до суду жодної відповіді на них першою також не надано.

3.14. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які є об`єктами оренди за договорами оренди землі про поновлення яких заявлено даний позов, були передані Лисівською сільською радою в користування Третім особам на підставі укладених з ними договорів оренди землі, а саме:

- договору оренди землі № б/н від 02.09.2020, який укладено між територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та ТОВ "Маяк" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320484100:00:013:0031;

- договору оренди землі № б/н від 02.09.2020, який укладено між територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та АПОП "Великообухівське" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320484100:00:013:0059.

3.15. З викладених вище обставин слідує, що станом на 31.12.2017 право власності на земельні ділянки, що є об`єктом оренди за умовами договорів оренди землі, про поновлення яких заявлено даний позов, не було зареєстровано за новим власником (спадкоємцем), а тому такі договори в силу положень статті 19 Закону України "Про оренду землі" (в діючій на той час редакції) були продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на спірні земельні ділянки і строки, визначені частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", зупинилися до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельні ділянки або дня коли йому стало відомо про перехід права власності на земельні ділянки (частини 2, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

3.16. 23.06.2020 та 26.06.2020 право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради, однак остання свого обов`язку з повідомлення Позивача про такі обставини не виконала.

3.17. В свою чергу Позивач, маючи намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк, (поновлення договорів оренди землі) вчасно звернувся до Лисівської сільської ради з відповідними листами-повідомленнями, проте відповіді на них від орендодавця так і не отримав.

3.18. Таким чином, оскільки Позивач після закінчення строку дії договорів оренди землі користується земельними ділянками за їх цільовим призначенням, належно повідомив Відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, а орендодавець жодних заперечень щодо цього не висловив, вимога Позивача про визнання поновленими договорів на той самий строк і на тих самих умовах (шляхом визнання укладеними відповідних додаткових угод) є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і підлягає задоволенню.

3.19. Враховуючи те, що Позивачем дотримано процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк та порушення Відповідачем права Позивача на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", наявні й підстави для визнання недійсними укладених Відповідачем з Третіми особами договорів оренди землі.

4. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, рішення місцевого господарського суду від 08.06.2021 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Нові Мости" повністю відмовлено.

4.1. Приймаючи вказану постанову, апеляційний господарський суд погодився з мотивами суду першої інстанції в частині дотримання ТОВ "Нові Мости" порядку поновлення договорів оренди землі та наявності у Позивача переважного права на поновлення договорів оренди згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі". Господарський суд апеляційної інстанції погодився також з тим, що Лисівською сільською радою було порушено вказане переважне право ТОВ "Нові Мости" перед іншими особами з огляду на не поновлення його договорів та надання орендованих Позивачем земельних ділянок в оренду Третім особам.

4.2. В той же час, апеляційний суд констатував, що рішення господарського суду першої інстанції у даній справі ухвалено за неналежного складу відповідачів. Суд вказав, що оспорювані у цій справі договори оренди є двосторонніми правочинами, і під час подання позову про визнання їх недійсними, співвідповідачами за такими вимогами мали виступати ТОВ "Маяк" та АПОП "Великообухівське", як сторони цих договорів. В той же час, пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди від 02.09.2020, Позивач відповідачем зазначив лише одну сторону даних правочинів Лисівську сільську раду (правонаступником усього майна якої є Лютенська сільська рада), при цьому, клопотання про залучення у справі співвідповідачів - інших сторін таких правочинів, не заявляв, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

4.3. Суд зауважив, що в силу наданих йому процесуальним законом повноважень він позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі співвідповідачів, в т.ч. залучати в якості належних відповідачів інших сторін правочинів від 02.09.2020 - ТОВ "Маяк" та АПОП "Великообухівське", оскільки відповідно до частини 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України реалізація такої процесуальної дії можлива лише судом першої інстанції та до закінчення підготовчого провадження.

4.4. Задоволення ж позовних вимог про поновлення договорів оренди шляхом укладення додаткових угод з ТОВ "Нові Мости" у даному випадку також не вбачається можливим, оскільки спірними земельними ділянками користуються Треті особи на підставі чинних договорів оренди землі від 02.09.2020, які в судовому порядку не визнано недійсними у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного складу відповідачів.

Касаційна скарга

5. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Нові Мости" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

6. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не враховано при цьому висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаної правової норми, які викладено у постановах від 22.09.2020 у справах № 915/57526/18 і № 313/350/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 01.04.2020 у справі № 910/1030/18, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

6.1. Обґрунтовуючи наведене Позивач зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, які викладено у вказаних постановах, порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а наявність відмови чи ухилення орендодавця від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди дає орендарю право оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

В свою чергу, встановлення судом наявності підстав для поновлення договору оренди землі з носієм переважного права є підставою для визнання недійсним наступного договору оренди, за яким відповідна земельна ділянка була передана в користування новому (наступному) орендареві і право останнього зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

6.2. За обставинами цього спору, усі перелічені вище підстави для поновлення договорів оренди з ТОВ "Нові Мости" та визнання недійсними договорів з Третіми особами настали, а тому апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

6.3. Разом з тим, неправомірним є і висновок суду апеляційної інстанції про те, що до участі у цій справі не залучено належних співвідповідачів і це є підставою для відмови в позові, оскільки судом не було враховано, що ТОВ "Маяк" та АПОП "Великообухівське" не є тими особами, які порушують переважне право Позивача на поновлення договорів оренди. Рішення суду у даній справі дійсно впливає на права зазначених осіб, а тому вони підставно були залучені третіми особами, в той же час суб`єктами спірних правовідносин вони не являються, а тому відповідачами не виступають.

Відзив

7. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти її задоволення, доводи скарги вважає безпідставними та необґрунтованими. З постановою апеляційного господарського суду погоджується і просить залишити її без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

8. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

10. Як установлено судами, підставою звернення Позивача з позовом у даній справі стали обставини необхідності захисту свого порушеного права користування земельними ділянками в судовому порядку шляхом визнання укладеними між ним та новим власником земельних ділянок - Лютенською сільською радою (правонаступником Лисівської сільської ради) відповідних додаткових угод про поновлення договорів оренди землі від 15.05.2008, а також визнання недійсними договорів оренди від 02.09.2020, укладених Лисівською сільською радою з ТОВ "Маяк" та АПОП "Великообухівське" як таких, що укладені з порушенням переважного права ТОВ "Нові Мости".

11. Як вже зазначалось вище, місцевий господарський суд позовні вимоги ТОВ "Нові Мости" задовольнив.

11.1. Приймаючи своє рішення за наслідком розгляду позовних вимог по суті спору, заявлених саме до Відповідача у справі - Лютенської сільської ради, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем дотримано процедуру повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, а Відповідачем, у свою чергу, порушено право Позивача на реалізацію переважного права на оренду землі, визначеного статтею 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі". За висновком суду, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання поновленими договорів оренди землі від 15.05.2008 на той самий строк і на тих самих умовах, а також і для визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між Відповідачем та Третіми особами.

12. Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що у спірних правовідносинах переважне право Позивача на поновлення договорів оренди дійсно було порушено Відповідачем, однак у позові відмовив з мотивів неналежності складу учасників цього спору, а саме через те, що залучені до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ "Маяк" та АПОП "Великообухівське" мали виступати у даному провадженні співвідповідачами.

13. Так, згідно положень частини 6 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

13.1. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

13.2. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

13.3. Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

13.4. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

13.5. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

13.6. Верховний Суд з огляду на вище вказані міркування висновує, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

13.7. Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

13.8. Верховний Суд окремо відзначає, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 ГПК України (частина 1 статті 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

13.9. Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

13.10. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

13.11. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

13.12. Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

13.13. Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

14. Згідно положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього ж Кодексу.

14.1. Відповідно до частини 2 статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті Цивільного кодексу України).

14.2. Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

14.3. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

14.4. Як неодноразово вказував Верховний Суд (див. наприклад постанови від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

14.5. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо відповідача належного.

15. Так, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги ТОВ "Нові Мости" про визнання недійсними договорів оренди землі, що укладені Відповідачем з ТОВ "Маяк" і АПОП "Великообухівське", а тому з урахуванням наведеного вище, належними співвідповідачами за такими вимогами мали бути усі зазначені особи.

15.1. Позаяк Позивачем при оспорюванні згаданих договорів в якості Відповідача було визначено лише одну із сторін оспорюваних правочинів, а залучення ТОВ "Маяк" і АПОП "Великообухівське" в якості співвідповідачів у місцевому суді не відбулося, висновок апеляційного господарського суду про те, що у задоволенні заявленого у цій частині позову належало відмовити є абсолютно правильним і законним. Більше того, правильним є і висновок апеляційного суду про те, що повноважень самостійно залучити таких осіб в якості співвідповідачів він не має, позаяк такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні господарському суду першої інстанції і лише за клопотанням позивача (див. постанову Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18).

16. Щодо ж доводів касаційної скарги про те, що ТОВ "Маяк" і АПОП "Великообухівське" були залучені місцевим господарським судом до участі у даній справі третіми особами, слід вказати, що ці доводи наведених висновків жодним чином не спростовують, позаяк такі дії місцевого господарського суду не нівелюють обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаних осіб за відсутності у них необхідного процесуального статусу відповідачів у справі.

16.1. Верховний Суд відмічає, що у розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (див. правовий висновок Верховного Суду у постановах від 20.08.2019 у справі № 910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18).

17. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції через неналежний склад відповідачів у цьому спорі, було підставно відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Нові Мости" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020, раціональним є і його висновок про те, що задоволення інших позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 15.05.2008 не призведе до поновлення порушених прав Позивача, з огляду на що у задоволенні і цих вимог належить відмовити (пункт 13.6. цієї Постанови).

18. Аргументи касаційної скарги ТОВ "Нові Мости" про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосовування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними, позаяк суд апеляційної інстанції у цілковитій відповідності із правовими позиціями касаційного суду погодився з тим, що у спірних правовідносинах переважне право Позивача на поновлення договорів оренди дійсно було порушено Відповідачем, однак у позові відмовив через неналежний склад відповідачів у справі.


................
Перейти до повного тексту