ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/4140/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Варнер"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2021 року (головуючий - Мартюхіна Н. О., судді: Лакіза В. В., Плахов О. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 27 травня 2021 року (суддя Суслова В. В.), у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма"
до: 1) Приватного підприємства "Варнер", 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Назарової Ольги Сергіївни,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватної фірми "Тера", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапакс", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", 4) Приватного підприємства "Росинка",
про визнання противоправним та скасування запису про право власності,
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енплантс"
до: 1) Приватного підприємства "Варнер", 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Назарової Ольги Сергіївни
про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - фізичної особи - підприємця Шабуракової Івети Василівни
до: 1) Приватного підприємства "Варнер", 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Назарової Ольги Сергіївни
про скасування рішення про державну реєстрацію права власності
Відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 19.01.2022 оголошено перерву до 26.01.2022.
(за участю представників: позивача - Колісниченко А.С. (після перерви не з`явився); відповідача - Малина М.О. )
Обставини, встановлені судами
1. 15.05.1995 зареєстровано Закрите акціонерне товариство "СІНГ" (далі - ЗАТ "СІНГ"), який є правонаступником організації орендарів "Фабрика-заготівельна".
2. 17.01.1997 між акціонерами ЗАТ "СІНГ" укладено додаткову угоду №3 до засновницького договору ЗАТ "СІНГ", за умовами якої:
- здійснено реорганізацію ЗАТ "СІНГ" шляхом виділу з його складу п`яти самостійних суб`єктів господарювання, статутні фонди яких формуються за рахунок майна, що виділяється його учасникам (пункт 5);
- врегульовано питання щодо виділення майна суб`єктам господарювання, що виділяються, зокрема акціонери ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вносять до статутного фонду Суб`єкта №5 у формі товариства з обмеженою відповідальністю майно, зокрема, в будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А: приміщення IV, V, VI, VII, VIII, XIX, XX, XXI, XXII, XXIII, XXIV у підвалі "Ап" загальною площею 355,9 кв.м.; приміщення 3, 4, 5, частину приміщення 7 розміром 3,92м х 5,75м, площею 22,5кв.м., частина приміщення 36 розміром 6,40м х 9,80м, площею 50,1кв.м., приміщення 37, 38 на першому поверсі загальною площею 361,4кв.м.; приміщення 88, 89, 90, 91,111, 112,113 на третьому поверсі загальною площею 369,4 кв.м. Всього загальна корисна площа приміщень - 1086,7 кв.м., що з урахуванням частки в приміщеннях, які залишаються в загальному користуванні всіх власників, складає 24/100 частини будівлі, що у грошовому вираженні складає 331 642,87грн. (пункти 7-11);
- погоджено, що сходові клітини та коридори у будівлі загальною площею 1168,3 кв.м. залишаються в спільній частковій власності ЗАТ "СІНГ" та п`яти нових суб`єктів господарювання (пункт 13);
3. 28.03.1997 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (колишні акціонери ЗАТ "СІНГ") укладено установчий договір про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма" (далі - ТОВ "Норма", позивач), до статутного фонду якого передане належне засновникам майно. Відповідно до реєстраційного посвідчення від 22.09.1997, виданого ДКП "Харківське бюро технічної інвентаризації №1" за ТОВ "Норма" було зареєстровано наступне майно: нежитлові приміщення IV, V, частина приміщення VI, VIII в підвалі "Ап" загальною площею 164,8 кв.м; приміщення 3, 4, 5, частину приміщення 7, частину приміщення 36, приміщення 37, 38 на першому поверсі, загальною площею 526,2 кв.м., у будівлі за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А.
4. У свою чергу ЗАТ "СІНГ" було реорганізовано шляхом приєднання до Приватної фірми "Харлас", яке у подальшому реорганізовано шляхом приєднання до Приватного підприємства "Варнер" (далі - ПП "Варнер", відповідач).
5. 01.08.2019 ПП "Варнер" здійснило державну реєстрацію за собою у частці 1/1 право власності на нежитлові приміщення у нежитловій будівлі літ. "А-3" (промвиробничий корпус): приміщення підвалу № І площею 17,1 кв.м., № II площею 118,1 кв.м., № XVІІІ площею 29,7 кв.м., № XXV площею 9,2 кв.м., № XXXIV площею 28,3 кв.м., № XLVI площею 17,1 кв.м., № XLV площею 96,0 кв.м., № XXXVI площею 109,7 кв.м., № LI площею 14,6 кв.м., № XLVII площею 5,8 кв.м., №XLVІІІ площею 11,3 кв.м.; приміщення першого поверху: №1 площею 23,1 кв.м., №2 площею 19,4 кв.м., № 9 площею 22,4 кв.м., №23 площею 54,5 кв.м., №30 площею 8,0 кв.м, №26 площею 13,0 кв.м., №16 площею 17,1 кв.м., №24 площею 42,9 кв.м., №14 площею 16,1 кв.м., №6 площею 17,1 кв.м.; приміщення другого поверху: №40 площею 36,1 кв.м., №42 площею 12,2 кв.м., №39 площею 17,1 кв.м., №85 площею 35,1 кв.м., №67 площею 43,4 кв.м., №61 площею 17,1 кв.м., №68 площею 5,1 кв.м., №69 площею 2,0 кв.м., № 70 площею 1,1 кв.м., №71 площею 1,1 кв.м., №73 площею 3,2 кв.м., №74 площею 1,1 кв.м., №75 площею 1,1 кв.м., №76 площею 1,1 кв.м., №77 площею 2,8кв.м., №78 площею 8,0 кв.м., № 60 площею 4,0 кв.м.; приміщення третього поверху: №87 площею 55,0 кв.м., №86 площею 17,1 кв.м., №103 площею 17,1 кв.м., №101 площею 25,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А (далі - спірні приміщення).
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
6. ТОВ "Норма" звернулося до суду з позовом до ПП "Варнер" та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Назарової Ольги Сергіївни (далі - нотаріус) про: (1) визнання протиправним та скасування запису №32703785 від 01.08.2019 про державну реєстрацію за ПП "Варнер" право власності на спірні приміщення; (2) визнання за позивачем права спільної часткової власності у розмірі 24/100 частки у праві спільної часткової власності на спірні приміщення.
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення, які є майном загального користування (проходами та коридорами у нежитловій будівлі), належать на праві спільної часткової власності ПП "Варнер", як правонаступнику ЗАТ "СІНГ", та п`ятьом іншим особам, які виділились з нього. При цьому відповідачу-1 належало лише 8/100 частки у праві спільної часткової власності на вказані приміщення (пропорційно до частки, що залишилася за ЗАТ "СІНГ"). Інша частина спірного майна належить на праві спільної часткової власності п`яти підприємствам, які були створені у відповідності до додаткової угоди №3 від 17.01.1997, зокрема і позивачу, частка якого складала 24/100 у місцях загального користування. Отже, відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності на спірні приміщення за відповідачем-1.
8. Також у межах цього спору було заявлено позови третіх осіб, які заявили самостійні вимоги на предмет спору - ФОП Шабуракової Івети Василівни та ТОВ "Енплантс" до ПП "Варнер" та нотаріуса про визнання противоправним та скасування запису про право власності №32703785 від 01.08.2019.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
9. Справа розглядалась судами неодноразово.
10. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2021 року, позов задоволений частково. Визнано за ТОВ "Норма" право спільної часткової власності у розмірі 12/100 часток у праві спільної часткової власності на спірні приміщення; скасовано рішення від 06.08.2019 №48112329 про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірні приміщення. В частині позовних вимог ТОВ "Норма" до нотаріуса відмовлено. В задоволенні позовів третіх осіб з самостійними вимогами відмовлено.
11. Судові рішення мотивовані тим, що після створення ТОВ "Норма", яке є Суб`єктом №5 за умовами додаткової угоди №3 від 17.01.1997, та державної реєстрації за ним права власності на нерухоме майно у будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А, до позивача перейшло і право спільної часткової власності на спірні приміщення, які складаються зі сходових клітин та коридорів, у розмірі частки 12/100 (з урахуванням частки нерухомого майна, внесеного засновниками до статутного фонду позивача). Отже, зареєструвавши за собою одноособово право власності спірні приміщення (сходи та коридори), ПП "Варнер" порушило право спільної часткової власності позивача на спірні приміщення.
12. З урахуванням внесених з 16.01.2020 змін до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суди привели формулювання позовних вимог ТОВ "Норма" в частині скасування державної реєстрації прав у відповідність до вимог чинного законодавства.
Касаційна скарга
13. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся відповідач-1, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог позивача з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-1
14. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про перехід до позивача права власності на частину спірного майна ЗАТ "СІНГ" на підставі додаткової угоди №3 від 17.01.1997, всупереч висновкам Верховного Суду у справах №910/5953/17, №522/1029/18, №922/699/17, №922/4105/16, №905/1956/15, №922/4519/14, №291/1009/18 про застосування статей 109, 392 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні". Так, єдиним правонаступником ЗАТ "СІНГ" є відповідач-1, до якого перейшло усе зареєстроване за ЗАТ "СІНГ" майно, у тому числі і спірні приміщення. Натомість при виділі перехід відповідної частини майнових прав і зобов`язань до новоствореного підприємства (позивача у справі) відбувається за розподільчим балансом, який між ЗАТ "СІНГ" та ТОВ "Норма" не укладався та не затверджувався.
15. При встановленні початку перебігу строку позовної давності для позивача суди неправильно застосували частину 1 статті 261 ЦК України, без урахування правових висновків Верховного Суду у справах №369/6892/15-ц, №910/7394/17, №925/271/18. При цьому позивач ще у жовтні 2012 року продав належні йому с будівлі по вул. вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А нежитлові приміщення, що підтверджується наявною у справі довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а отже щонайменше в момент відчуження майна при зверненні до органу реєстрації прав міг довідатись про порушення своїх прав на спірні приміщення.
Заяви з процесуальних питань
16. 25.01.2022 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю явки представника в судове засідання внаслідок хвороби. Верховний Суд зауважує, що судове засідання 26.01.2022 продовжується після перерви, оголошеної 19.01.2022. В судовому засіданні 19.01.2022 приймав участь представник позивача адвокат Колісниченко А.С., який мав можливість висловити свої доводи та міркування з приводу поданої касаційної скарги, а отже реалізував відповідні процесуальні права учасника справи, а явка представників в судове засідання 26.01.2022 обов`язковою не визнавалась. Крім того, суд касаційної інстанції обмежений встановленим статтею 306 ГПК України строком розгляду касаційної скарги. Відтак колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій
17. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
18. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
19. Згідно із частинами 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
20. Відповідно до частини 1 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
21. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
22. При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
23. Звертаючись із позовом у даній справі, позивач вважав себе співвласником спірних приміщень, які повністю складаються з коридорів та проходів у нежитловій будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А у м. Харкові. Ту обставину, що спірні приміщення є проходами і коридорами, визнають обидві сторони спору.
24. Самостійною підставою виникнення свого права спільної часткової власності на спірні проходи і коридори позивач вказував додаткову угоду №3 від 17.01.1997, за змістом якої майно загального користування - сходові клітини та коридори перебувають у спільній частковій власності усіх співвласників нежитлових приміщень у будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А у м. Харкові.
25. Судами також встановлено, що 22.09.1997 за ТОВ "Норма" було зареєстровано нерухоме майно у будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А в м. Харків, а саме: нежитлові приміщення IV, V, частина приміщення VI, VIII в підвалі "Ап" загальною площею 164,8 кв.м; приміщення 3, 4, 5, частину приміщення 7, частину приміщення 36, приміщення 37, 38 на першому поверсі, загальною площею 526,2 кв.м.
26. Посилаючись на приписи статті 128 Цивільного кодексу УРСР, суди також вважали додаткову угоду №3 від 17.01.1997 правовою підставою виникнення у ТОВ "Норма" права власності як на нежитлові приміщення у будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А (спір щодо яких відсутній), так і на спірні проходи і коридори. Отже, за висновком судів, позивач є власником частини нерухомого майна, яке належало ЗАТ "СІНГ" та одночасно є співвласником спірних проходів і коридорів, як окремого об`єкта речових прав. Це право спільної часткової власності позивача не визнає відповідач, вважаючи себе власником усіх проходів і коридорів у нежитловій будівлі як правонаступник ЗАТ "СІНГ".
27. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про належність ТОВ "Норма" права спільної часткової власності на спірне майно, як на окремий об`єкт речових прав, передчасними і такими, що ґрунтуються на помилковому визначенні правового статусу спірних приміщень.
28. Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20).
29. Отже, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), Верховний Суд надає власну кваліфікацію спірним правовідносинам, у зв`язку з чим зазначає про таке
30. Статтею 132 Цивільного кодексу УРСР (чинною на момент укладення додаткової угоди №3 від 17.01.1997) визначено, що приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв`язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.
31. Подібні положення містить стаття 186 ЦК України у чинній редакції, відповідно якої річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
32. Отже, головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може.
33. Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
34. У свою чергу згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
35. Виходячи з правової природи приналежності, вона не може бути самостійним (окремим) об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
36. Суди встановили, що спірне майно є проходами і коридорами у нежитловій будівлі, а отже право власності на таке майно, як на приналежність, набувається одночасно з набуттям права власності на головну річ (у даному випадку - нежитлові приміщення у будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А у м. Харкові) в силу особливої правової природи такого майна та не потребує додаткового підтвердження власником нерухомого майна. Такий висновок прямо випливає з положень статей 186, 190, 316 ЦК України.
37. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.
38. У той же час суди не врахували, що судовому захисту, зокрема в порядку статті 392 ЦК України, підлягає право власності на окрему, самостійну річ, якою приналежність не є та не може бути в силу своєї правової природи (стаття 132 ЦК УРСР, стаття 186 ЦК України).
39. Як було наведено вище, сам по собі статус спірного майна, як приналежності, свідчить про автоматичне набуття власником головної речі права власності на таке майно.
40. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.18 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
41. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що спірне майно, яке позивач вважав спільною частковою власністю, було зареєстровано за відповідачем як окремий об`єкт цивільних прав.
42. Позивач та суди помилково вважають, що спірне майно змінило свій статус на об`єкт нерухомого майна самим лише фактом державної реєстрації права власності відповідача на нього.
43. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
44. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має.
45. Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності.
46. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.
47. Верховний Суд констатує, що указана судами та позивачем додаткова угода №3 від 17.01.1997 не є тим юридичним фактом, який породжує виникнення права спільної часткової власності на спірні приміщення як на окремий об`єкт речових прав, та не змінює їх правового статусу як приналежності, яка не є окремим об`єктом речових прав і права на яку набуваються особою одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно (у даному випадку - нежитлові приміщення).
48. Разом з тим, відповідач у касаційній скарзі поміж іншого посилається на те, що позивач станом на момент звернення з позовом вже не був власником нежитлових приміщень у будівлі по вул. Двадцять Третього Серпня, 12-А у м. Харкові, а відчужив належну йому частку нерухомого майна ще у 2012 році. Зазначене підтверджується, зокрема наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 №225181239 (а.с. 97-101, том 9).
49. Верховний Суд зазначає, що відсутність у позивача речових прав на нерухоме майно у спірній нежитловій будівлі автоматично виключає можливість порушення його прав на спірні проходи і коридори та, відповідно, унеможливлює розгляд судом заявленого позову по суті. Проте вказана обставина, яка має істотне значення для розгляду справи, та відповідні докази у її підтвердження/спростування не були досліджені та оцінені судами.
50. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають, оскільки вагомі та істотні для вирішення даного спору обставини справи судами встановлені не були.
52. Таким чином, судами не досліджено всіх зібраних у справі доказів, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
53. Ураховуючи наведене, висновки судів про наявність підстав для розгляду по суті та задоволення позову ТОВ "Норма" є передчасними.