ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/1551/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання - Мірошниченка К. Є.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2- не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
прокуратури - Зарудяна Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (колегія суддів: Філіпова Т. Л. - головуючий, Василишин А. Р., Бучинська Г. Б. ) у справі
за позовом керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 2) Фізичної особи - підприємця Корнієнка Руслана Вікторовича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирського професійного політехнічного ліцею,
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, повернення майна
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Житомирської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство) до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМ) та Фізичної особи - підприємця Корнієнка Руслана Вікторовича (далі - ФОП Корнієнко Р. В.), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ РВ ФДМ № 10 від 18.07.2019 "Про укладання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності" (далі - оспорюваний наказ);
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 3-у від 24.07.2019, укладений між РВ ФДМ та ФОП Корнієнком Р. В. (далі - оспорюваний договір) та припинити зобов`язання за оспорюваним договором на майбутнє;
- зобов`язати ФОП Корнієнка Р. В. повернути нежитлові приміщення майстерні (літ В) загальною площею 77,4 м2 за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстраційний номер: 02543516.3.АААБИБ933 (далі - приміщення майстерні), у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею (далі - ліцей) шляхом складення акта прийому-передачі майна.
1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що відповідачами при укладенні оспорюваного договору була не дотримана визначена у листі Міністерства № 1/11-4951 від 24.05.2019 умова в частині мінімальної ставки орендної плати, приміщення майстерні ліцею передано в тимчасове користування ФОП Корнієнку Р. В. для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, що не є пов`язаним із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Тому прокурор стверджував, що РВ ФДМ при винесенні оспорюваного наказу та укладенні оспорюваного договору порушило вимоги Законів України "Про освіту" та "Про оренду державного та комунального майна", а також не дотримало процедуру погодження з власником майна на укладення оспорюваного договору.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021 у справі № 906/1551/20 в задоволені позову прокурора відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що чинне законодавство дозволяє передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що входить до складу об`єкта освіти як цілісного майнового комплексу, а саме: приміщень, споруд та обладнання навчальних закладів, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності за умови, якщо це не погіршує соціально-побутових умов колективу відповідного навчального закладу. Тому суд визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що приміщення майстерні не могло бути передано в оренду, оскільки його використання відповідачем-2 не пов`язане з навчально-виховним процесом. Крім того, суд зазначив, що при укладенні оспорюваного договору сторонами було дотримано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення оспорюваного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном. За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурором не доведено існування обставин, які згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України могли б бути підставою для визнання правочину недійсним.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 рішення Господарського суду Житомирської області скасовано, прийнято нове рішення. Позов прокурора в особі Міністерства освіти і науки України задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано оспорюваний наказ РВ ФДМ. Визнано недійсним оспорюваний договір. Зобов`язано ФОП Корнієнка Р. В. повернути нежитлові приміщення майстерні у користування Житомирського професійного політехнічного ліцею. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що приміщення майстерні передане в оренду ФОП Корнієнку Р. В. всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки використовується підприємцем з метою організації торгівлі непродовольчими товарами, тобто приміщення майстерні навчального закладу використовується не за освітнім призначенням та в цілях, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про наявність підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування оспорюваного наказу РВ ФДМ та визнання недійсним спірного правочину. Посилаючись на положення статей 203, 236 Цивільного кодексу України, та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1227/17 від 27.11.2018, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє, тому вимога прокурора про визнання недійсним правочину на майбутнє задоволенню не підлягає. Враховуючи вимоги частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду №917/782/20 від 14.01.2021, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовну вимогу про зобов`язання звільнити приміщення майстерні та повернути його балансоутримувачу належить задовольнити, оскільки правовим наслідком визнання недійсним договору оренди приміщення є повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом. Крім того, апеляційний господарський суд зауважив, що погодження Міністерством умов оспорюваного договору не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи Закону України "Про освіту".
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. РВ ФДМ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 скасувати в частині визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу РВ ФДМ, визнання недійсним оспорюваного договору, зобов`язання ФОП Корнієнка Р. В. повернути приміщення майстерні у користування ліцею, стягнення з РВ ФДМ та ФОП Корнієнка Р. В. на користь прокуратури судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги; залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2021. Крім того, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови невірно застосував положення Законів України "Про освіту", "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності". За твердженням скаржника, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18, на які послався суд апеляційної інстанції, містять висновки про застосування положень Закону України "Про освіту" у редакції Закону № 1060-ХІІ від 23.05.1991. На момент виникнення спірних правовідносин зазначений закон втратив чинність на підставі Закону України "Про освіту" № 2145-VIII від 05.09.2017. Тому, на думку РВ ФДМ, суд застосував правові висновки, викладені у постановах суду касаційної інстанції у справах, які не є релевантними для справи № 906/1551/20, що розглядається. Стверджуючи про зміни, викладені у Законі України "Про освіту" № 2145-VIII від 05.09.2017 в редакції від 19.01.2019, скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків щодо застосування положень Закону України "Про освіту", викладених у постановах касаційного суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18.
Зазначаючи про наявність виключної правової проблеми, що полягає у невизначеності правових питань, що стосуються передачі майна закладів освіти в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, наявністю значної кількості договорів оренди державного майна закладів освіти та з метою формування єдиної правозастосовної практики, скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для викладення правової позиції щодо застосування положень Закону України "Про освіту" № 2145-VIII від 05.09.2017 в редакції від 19.01.2019.
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін оскаржувану постанову, а касаційну скаргу РВ ФДМ - без задоволення. Прокурор зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки скаржником не зазначено обґрунтованих доводів про необхідність відступу від усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, хоча вона і містить висновок щодо застосування положень Закону України "Про освіту", який втратив чинність.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 19.02.2019 ФОП Корнієнком Р. В. подано заяву до РВ ФДМ про укладення договору оренди державного нерухомого майна - нежитлових приміщень майстерні (літ. В) площею 77,4 м2, що перебуває на балансі Житомирського професійного політехнічного ліцею та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, для організації торгівлі непродовольчими товарами.
4.2. 26.02.2019 РВ ФДМ звернулося з листом до Міністерства, у якому повідомило про звернення потенційного орендаря приміщень майстерні ліцею, що належать до сфери управління Міністерства, з метою організації торгівлі непродовольчими товарами, терміном на 2 роки 364 дні. До листа були додані копії матеріалів щодо передачі в оренду приміщення майстерні, в якому РВ ФДМ просило надати: висновок про те, що об`єкт не заборонений до оренди, відповідно до пункту 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; висновки (пропозиції) щодо умов договору оренди; інформацію щодо реєстрового номеру об`єкта оренди за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності; кандидатуру до складу конкурсної комісії.
Крім того, зазначено, що конкурс буде оголошено у разі, якщо за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди надійде дві й більше заяви (відповідно до абзацу 3 пункту 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
4.3. Міністерством як власником майна надано дозвіл на передачу в оренду приміщення майстерні з метою розміщення торгівельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів відповідно до законодавства терміном до 3-х років за умови врахування пропозицій орендаря щодо орендної плати, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку у сумі від 6 000,00 грн та застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах (лист №1/11-4951 від 24.05.2019).
4.4. 04.06.2019 Приватним підприємством "Бюро незалежних оцінок" було проведено огляд орендованого майна та надана характеристика технічного стану та фізичного зносу об`єкта оцінки, що в подальшому було покладено в основу для визначення вартості майна. Оцінювачем з огляду на технічний стан та конструктивні особливості об`єкта (будівля ІІІ групи капітальності, знаходиться в задовільному стані, фізичний знос становить 35%) встановлена середня відкоригована ринкова орендна плата за 1 м2 загальної площі, а саме - 44 грн в місяць без ПДВ.
4.5. Відповідно до наказу РВ ФДМ від 19.06.2019 № 359 затверджено висновок про вартість об`єкта оренди - приміщення майстерні, виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ПП "Бюро незалежних оцінок", що складає 272 450,00 грн без ПДВ станом на 28.02.2019.
4.6. Згідно з оскаржуваним наказом РВ ФДМ №10 від 18.07.2019 вирішено укласти договір оренди державного нерухомого майна з ФОП Корнієнко Р.В. строком на 2 роки 364 дні.
4.7. Між відповідачами укладено оспорюваний договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення площею 77,4 м2. майстерні, літ. В, що перебуває на балансі ліцею, належить до сфери управління Міністерства та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, 71, реєстровий номер 02543516.3.АААБИБ933, вартість якого за незалежною оцінкою становить 272 450,00 гривень (пункт 1.1 оспорюваного договору).
4.8. Відповідно до пункту 1.2 оспорюваного договору майно передається в оренду з метою організації торгівлі непродовольчими товарами.
4.9. Згідно з пунктом 3.1 оспорюваного договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 ( зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2019 року 4 172,95 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди - липень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2019.
4.10. Оспорюваний договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 24.07.2019 до 22.07.2022 (пункт 10.1 договору).
4.11. На виконання оспорюваного договору 24.07.2019 між орендодавцем та балансоутримувачем - ліцеєм з однієї сторони та орендарем з іншої, підписано акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності.
4.12. 26.07.2019 РВ ФДМ направлено на адресу Міністерства лист № 06/115 та копію - на адресу ліцею, у якому повідомлялося, що РВ ФДМ передало в оренду ФОП Корнієнко Р. В. державне нерухоме майно - приміщення майстерні. Майно передане в оренду з метою організації торгівлі непродовольчими товарами. Відповідно до звіту про оцінку майна, вартість переданого в оренду майна за станом на 28.02.2019 становить 272 450,00 грн. Орендна плата за базовий місяць оренди червень 2019 - 4 172,95 грн. Вказаний договір діє з 24.07.2019 по 22.07.2022.
4.13. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу, визнання недійсним оспорюваного договору та повернення відповідачем приміщення майстерні.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу РВ ФДМ слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у справі № 906/1551/20, що розглядається, є вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу РВ ФДМ, про визнання недійсним оспорюваного договору оренди нерухомого майна закладу освіти та зобов`язання повернути приміщення майстерні з оренди.
5.4. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17).
5.5. За змістом частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди від 24.07.2019) джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Згідно з частиною 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Відповідно до положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
5.6. Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статті 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. Виняток лише становлять випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.