ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/77/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - О.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021
у складі колегії суддів: Г. П. Коробенко - головуючий, Г. А. Кравчук, Т. П. Козир
та на рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2021
суддя: В. А. Ярема
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради
про стягнення 7 275 593, 99 грн
за участю представників учасників:
позивача: І. В. Верхацький
відповідача: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (КП "Києво-Святошинська тепломережа", відповідач) 7 275 593,99 грн, з яких: 6 239 585,55 грн основного боргу, 476 269,82 грн пені, 298 261,07 грн 3% річних, 253 938,82 грн інфляційних втрат та 7 538,73 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2538/18-БО-17 від 03.10.2018 щодо оплати природного газу, поставленого у листопаді 2018 - квітні 2019 року. Посилаючись на обставини споживання відповідачем у квітні 2019 року газу в обсягах більших ніж погоджено в п. 2.1 договору, позивач просив стягнути з відповідача збитки, розраховані відповідно до п. п. 3.13, 5.7 договору та п. 1 розд. VІ Правил постачання природного газу.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №911/77/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6 239 585,55 грн основного боргу, 476 269,82 грн пені, 298 261,07 грн 3% річних, 253 938,82 грн інфляційних втрат, 109 020,83 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу.
Відмовляючи у задоволенні збитків, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди) та наявності причинно-наслідкового зв`язку між цими збитками та споживанням відповідачем у квітні 2019 року газу в обсягах більших ніж погоджено в пункті 2.1 договору.
Суд апеляційної інстанції в постанові вказує на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах у справах №910/4608/20, 911/3215/20, в яких Верховний Суд зазначив, що пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 7 538,73 грн.
З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на необхідність відступлення від висновків щодо питання застосування положень розділу VІ Правил постачання природного газу, що були викладені в постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
03 жовтня 2018 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого надалі змінено на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), та КП "Києво-Святошинська тепломережа" (споживач) укладено договір постачання природного газу №2538/18-БО-17 (договір), з урахуванням додаткових угод, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу.
Відповідно до п. 3.13 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5 % відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:
3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу природного газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою, визначеною в договорі.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 5.1, 5.6 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 11.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено підписання між сторонами актів приймання-передачі природного газу за листопад - грудень 2018 року, січень - квітень 2019 року.
Крім того, судами встановлено, що згідно п. 2.1 договору, у редакції додаткової угоди №7 від 23.04.2019, сторонами погоджено до поставки у квітні 2019 року - 30,162 тис. куб. м природного газу. Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі природного газу, відповідачем у квітні 2019 року прийнято 32,177 тис. куб. м природного газу, тобто за відповідний розрахунковий період відповідачем використано природний газ у обсягах, що є більшими від підтвердженого обсягу природного газу, а вказане відхилення складає 2,015 тис. куб.м, тобто на 6,68% більше від підтвердженого обсягу.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині оплати за поставлений природний газ позивач звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 6 239 585,55 грн, 476 269,82 грн пені, 298 261,07 грн 3% річних, 253 938,82 грн інфляційних втрат та 7 538,73 грн збитків.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АТ "НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні з відповідача 7 538,73 грн збитків та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 7 538,73 грн збитків.
Тобто позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7 538,73 грн збитків.
З огляду на зазначене, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень лише в частині відмови у стягненні з відповідача збитків у розмірі 7 538,73 грн та виключно в межах доводів касаційної скарги.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
За приписами п.п. 1, 2, 3 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою
В = (V ф - V п) х Ц х K,
де: V ф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5.
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Тобто п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість відшкодування споживачем збитків постачальнику. В пункті 3.13 договору передбачено підстави відшкодування збитків та визначення їх розміру.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із указаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.
При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Наявність у постачальника такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми збитків у розмірі, встановленому договором та Правилами постачання природного газу, який у випадку перевищення підтвердженого обсягу природного газу розраховується за відповідною формулою.
Верховний Суд звертає увагу, що право на стягнення збитків зі споживача (передбачене пп. 2 п. 1 розд. VI Правил споживання природного газу та п. 3.13 договору) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, від 26.10.2021 у справі №904/6985/20, від 14.12.2021 у справі №924/5/21, від 16.12.2021 у справі №911/3214/20, від 23.12.2021 у справі №908/24/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором; позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між наявністю факту більшого обсягу споживання відповідачем природного газу в квітні 2019 року, ніж погоджений, і понесеними у зв`язку з цим збитками. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення.
Верховний Суд констатує, що сам факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині відповідності фактичного обсягу спожитого природного газу замовленим обсягам природного газу на відповідний період не може бути підставою для стягнення з відповідача збитків за умови ненадання позивачем доказів їх фактичного понесення позивачем.
З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків.
Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на необхідність відступлення від висновків щодо питання застосування положень розділу VІ Правил постачання природного газу, що були викладені в постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
Верховний Суд зауважує, що існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил постачання природного газу, а саме у постановах Верховного Суду: від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20, від 14.12.2021 у справі № 924/5/21, від 16.12.2021 у справі №911/3214/20, від 23.12.2021 у справі № 908/24/21.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду справи в апеляційному господарському суді вже існував висновок Верховного Суду з наведених справ (№ 910/4608/20, № 911/3215/20), які є подібними зі справою, що розглядається, тому Суд вважає, що апеляційним господарським судом правомірно враховано зазначений висновок під час розгляду справи №911/77/21, в якому викладено правову позицію щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил.
Крім того, судові рішення судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не суперечать висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
У контексті заявлених скаржником підстав для касаційного перегляду, п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20), Верховний Суд зазначає, що відступленням від висновку, зокрема, є: повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.
Основним завданням Верховного Суду відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 наголошувала на тому, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду, суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Скаржником в аргументах касаційної скарги не зазначено вказаних вище підстав на підтвердження обґрунтованої необхідності для відступу від сформованої правової позиції Верховного Суду.
Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб`єктивного та законодавчо необґрунтованого тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини та відповідних заперечень на висновки Верховного Суду, викладені у справі № 904/6992/20. У той же час доводи позивача не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначеній постанові.
У постанові Верховного Суду у справі № 904/6992/20 зазначено, що п. 3.13 договору та пп. 2 п. 1 розд. VI Правил постачання природного газу хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Крім того, Суд звернув увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Верховний Суд погоджується із зазначеним висновком, і враховуючи сталу практику Верховного Суду стосовно вказаного вище питання та необґрунтованість позивачем підстав для відступу від указаного висновку Верховного Суду, Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеного вище висновку Верховного Суду.