ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 219/911/19
провадження № 51-4040 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
в режимі відеоконференції
захисника Подлуцького А. М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на вирок Донецького апеляційного суду від 19 травня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Іванівське Бахмутського району Донецької області, раніше неодноразово судимого, востаннє 11 квітня 2019 року Дружківським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.190 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк2 роки;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк3 роки 3 місяці.
В силу ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15 - ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та кримінального правопорушення за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк3роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання - 17 січня 2019 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишено у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Донецького апеляційного суду від 19 травня 2021 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначення покарання.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, більш суворим покаранням за даним вироком за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк призначеного покарання зараховано покарання відбуте частково за попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, а саме з 17 січня 2019 року по 18 квітня 2021 року.
Призначено покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за ч. 2 ст. 190 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю покарань визначених даним вироком за ч. 2 ст. 185, ч. 2
ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України та вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 17 січня 2019 року.
В іншій частині вирок залишено без змін.
За обставин встановлених судом, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він в період з 28 листопада 2018 року по 11 січня 2019 року, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий намір своїх дій, направлених на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, представляючись представником компанії з реалізації тютюнових виробів "PHILIP MORRIS", шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 на загальну суму 9 802 грн, які останнім були перераховані на банківські картки зазначені ОСОБА_1
05 січня 2019 року та 06 січня 2019 року ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, переслідуючи мету таємного викрадення продукції з приміщення магазину ТОВ "ЕКО" за адресою: АДРЕСА_3, вчинив крадіжки продуктів харчування на загальну суму 321,44 грн та 850,68 грн.
07 січня 2019 року та 08 січня 2019 року ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, переслідуючи мету таємного викрадення продукції з приміщення магазину № 130 ТОВ "Сільпо-Фуд" за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Торгова, 1, вчинив крадіжки продуктів харчування на загальну суму 765,6 грн та 1 450,4 грн.
09 січня 2019 року ОСОБА_1 з приміщення магазину № 130 ТОВ "Сільпо - Фуд" за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Торгова 1, діючи умисно, повторно, переслідуючи мету таємного викрадення продукції, намагався викрасти продукти харчування на загальну суму 684,8 грн, але був затриманий охороною на місці.
05 липня 2019 року ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий намір своїх дій, направлених на незаконне заволодіння грошима ОСОБА_3, представляючись продавцем тютюнових виробів, шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої на суму 300 грн, які були перераховані ОСОБА_3 на банківську картку вказану ОСОБА_1 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування зазначає, що не оспорюючи встановлених фактичних обставин вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та правильності їх кваліфікації, вважає, що апеляційний суд у вироку невірно призначив остаточне покарання, а також неправильно встановив початок строку відбування покарання.
Вказує на те, що суд фактично не зарахував ОСОБА_1 у строк покарання, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, частково відбуте покарання за попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, а тому неправильно застосував положення ч. 4 ст. 70 та ст. 71 КК України.
Також посилається на те, що судом безпідставно ухвалено рахувати строк відбування покарання з 17 січня 2019 року, який необхідно обчислювати з дати проголошення рішення судом апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Подлуцький А. М. просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 - ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України за фактомзаволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, вчинені ОСОБА_1 до ухвалення попереднього вироку Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України за фактомзаволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 - після ухвалення вказаного вироку.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/17, провадження № 51-830 км 18) міститься висновок про застосування норм права, згідно з яким коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 ККУкраїни: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 ККУкраїни за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 ККУкраїни, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу. У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4 ст. 70 ККУкраїни не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу.
Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 лютого 2021 року (справа № 390/235/19, провадження
№ 51-2177 кмо 20), якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 ККУкраїни, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини ККУкраїни, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька - після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 ККУкраїни не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини ККУкраїни та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 ККУкраїни за сукупністю вироків.
З урахуванням того, що в діях ОСОБА_1 має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, суд апеляційної інстанції обрав правильну послідовність призначення покарання, яка відповідає вищевказаним правовим висновкам.
Разом з цим, призначаючи остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України, суд апеляційної інстанції невірно обрахував строк невідбутого покарання, призначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком в порядку ч. 1 ст. 70 КК України, яке визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Так, у вказаний строк судом зараховано покарання відбуте частково за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, а саме з 17 січня 2019 року по 18 квітня 2021 року.
Надалі за ч. 2 ст. 190 КК України судом апеляційної інстанції призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Таким чином, апеляційний суд в порядку ст. 71 КК України призначив ОСОБА_1 остаточне покарання, яке сукупно перевищує строк невідбутого покарання, визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, та покарання призначеного за ч. 2
ст. 190 КК України.
Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції у строк відбутого покарання, призначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, фактично не зарахував ОСОБА_1 відбуте покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, та відповідно невірно призначив покарання на підставі ст. 71 КК України.
Згідно положень ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається початок строку відбування покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
З матеріалів провадження вбачається, що засудженомузапобіжний захід у цьому кримінальному провадженню не обирався, при цьому у резолютивній частині вироку суду першої інстанції помилково зазначено про залишення ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 17 січня 2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 з 17 січня 2019 року до дня ухвалення вироку апеляційним судом, тобто по 18 травня 2021 року, відбував покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2019 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково визначив у вироку, що строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з 17 січня 2019 року, оскільки вказаний строк на підставі ч. 4 ст. 374 КПК України необхідно визначити з 19 травня 2021 року, тобто з дня проголошення вироку апеляційним судом.
Враховуючи викладене, при ухваленні вироку щодо ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 71 та ч. 5 ст. 72 КК України, а також істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону (ч. 4 ст. 374 КПК України), що вплинуло на ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
З урахуванням наведеного, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та визначення початку строку відбування покарання необхідно змінити, оскільки це не погіршує становище засудженого, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд