Постанова
іменем України
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 569/385/13-к
провадження № 51-4465 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Губара В.Є.( в режимі відеоконференції),
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року про повернення його апеляційної скарги.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Рівненського міського суду рівненської області від 9 грудня 2019 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попередній запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто з 9 грудня 2019 року до 6 лютого 2020 року включно.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду рівненської області від 9 грудня 2019 року повернуто апелянту на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що строк на апеляційне оскарження він не пропустив, а апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу, оскільки чинним законодавством, а саме
ст. ст. 392, 399 КПК не передбачений будь-який строк апеляційного оскарження ухвали суду про продовження запобіжного заходу, винесеної в ході судового провадження в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
ЗахисникГубар В.Є. вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Прокурор Костюк О.С. вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Губара В.Є. та прокурора Костюка О.С., перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як установлено у п. 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 395 КПК, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Однак, рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтується на наведених вимогах кримінального процесуального закону.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до штампу Рівненського СІЗО, розміщеного на апеляційній скарзі, а також дати виготовлення останньої, ОСОБА_1 підготував та подав свою скаргу 20 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження і при цьому питання про поновлення строку ним не порушувалось.
Однак, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 на момент написання апеляційної скарги на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 9 грудня 2019 року перебував під вартою, отже строк апеляційного оскарження для нього обчислюється, відповідно до положень ч. 3 ст. 395 КПК, з моменту вручення копії судового рішення.
Проте, як убачається з розписки, копію ухвали від 9 грудня 2019 року, перекладену на російську мову ОСОБА_1 отримав 17 грудня 2019 року, а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що, подавши апеляційну скаргу 20 грудня 2019 року, ОСОБА_1 пропустив строк апеляційного оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 9 грудня 2019 року.
За таких обставин судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 9 грудня 2019 року було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, за результатами якого необхідно ухвалити судове рішення у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд