ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 523/17370/19
провадження № 51-3928км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Антонюк Н.О., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Нескородяного А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160490002626, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,жителя
АДРЕСА_1, зареєстрованого в
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого
2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням
ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 липня 2019 року приблизно о 18:40, перебуваючи біля автотранспортної зупинки "Паустовського", що розташована на просп. Добровольського в м. Одесі, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли в ході словесного конфлікту з раніше незнайомим йому ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинених тілесних ушкоджень, підбіг до ОСОБА_2 ззаду й, схопивши його своєю правою рукою (стиснувши її навколо шиї потерпілого) та застосовуючи фізичну силу, повалив останнього на асфальтне покриття проїжджої частини проспекту Добровольського, в результаті чого потерпілий впав на спину.Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, підійшов до потерпілого, який втратив можливість здійснювати опір у результаті падіння на спину, та умисно своєю правою ногою у взутті наніс останньому не менше трьох ударів в область життєво важливого органу - голови.У результаті цих дій ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку тяжкого ступеню, закритого перелому потиличної кістки справа з переходом до потиличного отвору (склепіння та основи черепу), які супроводжувалися забоєм лівої скроневої долі, крововиливом під тверду та м`які мозкові оболонки в лівій скроневій області, лобній області зліва, лівій тім`яній області, який призвів до стиснення (компресії) головного мозку, синця лобної області зліва, садни потиличної області, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; а також закритого перелому променевої кістки лівого передпліччя в нижній третині, який не був небезпечним для життя, але викликає тривалий розлад здоров`я строком понад три тижні (більш ніж 21 день) і відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
3. Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2021 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_1 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 безпідставно призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, а суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) формально розглянув апеляційну скаргу прокурора та не спростував доводів сторони обвинувачення щодо відсутності підстав для застосування стосовно ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, що призвело до призначення засудженому явно несправедливого покарання через його м`якість.Як зазначає прокурор, судбезпідставно взяв до уваги як обставини, що пом`якшують покарання, щире каяття засудженого та активне сприяння розкриттю злочину.
Позиції учасників судового провадження
6. Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення частково та просив скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
7. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
9. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
10. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
12. Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація дій у касаційній скарзі не оспорюються.
13. За змістом касаційної скарги, прокурор не погоджується з призначеним засудженому ОСОБА_1 покаранням та зазначає про недотримання судами визначених законом положень, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
14. Так, відповідно до вимогстатей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення танаділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
15. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
16. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказані вимоги закону судами дотримано.
17. За змістом ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
18. У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов`язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
19. Як видно із вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання. Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_1 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, виявив готовність нести покарання, неодноразово в судовому засіданні засуджував свій вчинок, висловлював відвертий жаль з приводу вчиненого ним злочину, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю злочину, оскільки як в ході досудового розслідування, так і під час судового засідання давав змістовні показання щодо обставин, часу, місця та способу вчинення злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, обставинами, які його пом`якшують, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Врахувавши наведене, а також негативне ставлення
ОСОБА_1 до скоєного, суд прийшов до висновку про те, що сукупність всіх наведених обставин істотно знижує ступінь суспільної небезпечності вчиненого та дає підстави для призначення покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
20. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та обґрунтовано залишив їх без задоволення.
21. Постановлена за результатами розгляду апеляції сторони обвинувачення ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
22. Колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками про те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання із застосуванням
ст. 69 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.
23. Переконливих доводів про необхідність збільшення його розміру у касаційній скарзі не наведено, а всі обставини, на які посилається прокурор, вже були враховані при обранні заходу примусу засудженому, у зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, колегія суддів підстав не вбачає.
24. Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд