Постанова
Іменем України
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 750/786/21
провадження № 61-17086св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2021 року у складі судді Карапута Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 2014 року по травень 2020 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу.
22 квітня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу вона та ОСОБА_2 за спільні кошти, які були зароблені і накопичені під час проживання однією сім`єю для потреб і спільного проживання сім`ї, придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира була оформлена на ім`я відповідача, оскільки вона вже мала у власності квартиру і не хотіла втрачати право на отримання житлової субсидії через придбання іншої нерухомості.
Вказувала, що відповідач не визнає її право на 1/2 частину спірної квартири, що зумовило її звернення з даним позовом.
Враховуючи наведене просила суд: встановити факт спільного проживання в період з вересня 2014 року по травень 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу;
визнати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 43,4 кв. м, житловою площею 24,4 кв. м, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка набута у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат, загальною площею 43,4 кв. м, житловою площею 24,4 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з вересня 2014 року по травень 2020 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка набута у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 43,4 кв. м, житловою площею 24,4 кв. м.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Встановлюючи факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між сторонами, суди виходили із того, що позивачем надано відповідні докази такого проживання, які відповідачем спростовано не було.
Враховуючи те, що сторони проживали з вересня 2014 року по травень 2020 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а спірна квартира була останніми придбана у вказаний період, суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання її спільною сумісною власністю й, відповідно, права позивача на 1/2 частину вказаної квартири.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, провадження № 61-46210св18, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 910/17662/19, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, провадження № 61-30273св18, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, провадження № 61-5296св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суди повинні встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Проте, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не наведено доказів та підстав, які б підтверджували факт проживання його з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу на час придбання спірної квартири.
Заявник вказує, що дійсно знайомий з позивачем та те, що остання народила дитину, батьком якої він є, проте він заперечує щодо інших обставин, викладених позивачем у позові.
Зазначає, що ОСОБА_1 не надано доказів ведення з ним спільного господарства, наявності у них спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, оскільки акти про фактичне проживання, надані позивачем, покази свідків носять узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
Також посилається на те, що у 2019 році він багато часу провів за межами Україні, а саме 213 днів, що підтверджується копією закордонного паспорту, а в іншій час мешкає у м. Києві. До м. Чернігова він приїздить на короткий час для побачень із дочкою.
При цьому вказує, що судами не надано належної оцінки поданому ним доказу, а саме розписки від 19 квітня 2019 року про отримання ним позики у розмірі 30 000 доларів США від ОСОБА_4 .
Зазначає, що сплату комунальних послуг у спірній квартирі здійснює він за допомогою інтернет банкінгу.
Суди не врахували, що проживання позивача разом із дочкою у спірній квартирі зумовлено тим, що він надав тимчасовий дозвіл на таке проживання, оскільки позивач у своїй квартирі ( АДРЕСА_3 ) жодного дня з дитиною не проживала, хоча останні там зареєстровані.
Таким чином, вважає, що обставини, які прийняті судами до уваги та відображені в оскаржуваних судових рішеннях, не підтверджують факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період придбання спірного нерухомого майна.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З вересня 2014 року по травень 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, також не перебували у шлюбі з іншими особами.
22 грудня 2015 року позивачка змінила прізвище з " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1" (т. 1, а. с. 24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась спільна дочка ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 24).
У період з вересня 2014 року по січень 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується актом про фактичне проживання від 10 січня 2021 року (т. 1, а. с. 38).
Іншим актом про фактичне проживання від 06 січня 2021 року підтверджується проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_5, у період з лютого 2017 року по липень 2018 року (т. 1, а. с. 39).
З серпня 2018 року по квітень 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_3, про що складений акт про фактичне проживання від 06 січня 2021 року (т. 1, а. с. 40).
12 березня 2019 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 продати належну йому квартиру АДРЕСА_6, що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнком С. М. за реєстровим № 246 (т. 2, а. с. 143).
22 квітня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_8 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 470 000 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бєловою О. С. та зареєстровано в реєстрі за № 1302 (т. 1, а. с. 30-31).
Того ж дня ОСОБА_8 (продавець) склала розписку про те, що отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 24 000 доларів США за продаж нею квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 33).
03 травня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_6, за ціною 337 550 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2132 (т. 1, а. с. 34-35).
Відповідно до акта про фактичне проживання від 26 січня 2021 року ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з травня 2019 року проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . З травня 2019 року по травень-червень 2020 року разом з ними за вказаною адресою проживав батько дитини - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 42).
У період з 25 серпня 2016 року по 30 травня 2019 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (т. 1, а. с. 55).
З 10 грудня 2018 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 56), є членом Автомобільної Федерації України (т. 1, а. с. 172).
ОСОБА_2 оформив право доступу ОСОБА_1 до банківського рахунку, відкритого на його ім`я в АТ КБ "ПриватБанк", що засвідчено відповідною довідкою фінансової установи (т. 1, а. с. 78).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.