Постанова
Іменем України
28 січня 2022 року
м. Київ
справа № 754/3744/20
провадження № 61-17563св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" на постанову Київського апеляційного суду
від 27 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" (далі - ТОВ "Мегаінвест Сервіс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення штрафу та неустойки.
Позовна заява мотивована тим, що Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 28 листопада
2007 року уклали договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого для придбання квартири АДРЕСА_1 позичальнику надано кредит у розмірі
125 000 дол. США, що еквівалентно 631 250 грн, зі сплатою 12,9 % річних
з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 28 листопада 2028 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені договором поруки, укладеним
28 листопада 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, відповідно до якого остання зобов`язалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань. Також з метою забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1, про що було укладено іпотечний договір від 28 листопада 2007 року.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", яке було правонаступником АКІБ "УкрСиббанк" у спірних зобов`язаннях, за договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04 лютого 2020 року відступило право вимоги за вищевказаними кредитним договором та забезпечувальними правочинами на користь ТОВ "Мегаінвест Сервіс".
Позивач вказував, що відповідачі належним чином не виконують зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, зокрема, використовують кредитні кошти не за цільовим призначенням та не здійснили страхування предмета іпотеки, тому відповідно до умов кредитного договору зобов`язані сплатити штраф у розмірі 160 375 грн.
На підставі викладеного ТОВ "Мегаінвест Сервіс" з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 штраф за порушення умов кредитного договору у розмірі 160 375 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року
(в складі судді Грегуля О. В.) відмовлено у задоволенні позову.
Судові витрати покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не подав до суду належних та допустимих доказів порушення позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, зокрема пунктів 3.4.2, 4.2 і 4.3 цього правочину. Так, за отримані в кредит кошти позичальник придбав квартиру, на яку і міститься вказівка у кредитному договорі, а також передав її
в іпотеку. Відповідачі подали докази належного виконання умов пункту 2.4.3 договору іпотеки (страхування предмета іпотеки). Місцевий суд не вирішував заяву відповідачів про застосування строків позовної давності, оскільки
у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю заявлених у справі вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Мегаінвест Сервіс" задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга обґрунтована лише тим, що суд першої інстанції розглянув справи без належного повідомлення позивача та безпідставно ухвалив судове рішення по суті спору, оскільки позовну заяву необхідно було залишити без розгляду відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України.
При цьому, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, допустив порушення норм процесуального права, розглянувши цивільну справу за відсутності позивача, без доказів його належного повідомлення та без заяви останнього про розгляд справи за його відсутності, що відповідно до
пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та прийняття нової постанови по суті заявлених вимог.
Позивач не довів факту порушення відповідачами умов кредитного договору щодо цільового використання грошових коштів, натомість останні надали суду докази на спростування тверджень позивача, що кредитні кошти були витрачені не на придбання нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ТОВ "Мегаінвест Сервіс" просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення позивач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц,
від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року
у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13,
від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року
у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 21 жовтня 2019 року
у справі № 759/15271/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17, від 22 вересня 2021 року у справі 309/2700/19.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України);
суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув спір по суті, хоча зобов`язаний був скасувати рішення місцевого суду та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Позивач не був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 26 квітня 2021 року. Так, після 23 грудня 2020 року позивача взагалі не повідомляли про розгляд справи в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції при повторній неявці позивача, який не подавав заяв про розгляд справи без його участі, зобов`язаний був залишити позов без розгляду, проте таких дій не вчинив, а суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Вказували, що апеляційний у межах наданих повноважень правильно вирішив спір по суті, оскільки він не мав права направляти справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач, який є юридичною особою, в розумний інтервал часу мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, проте таких дій не вчинив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга до Верховного Суду подана ТОВ "Мегаінвест Сервіс"
27 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 28 листопада
2007 року уклали договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останньому надано кредит для придбання квартири
АДРЕСА_1 у розмірі 125 000 дол. США, що еквівалентно 631 250 грн, зі сплатою 12,9 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 28 листопада 2028 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені договором поруки, укладеним
28 листопада 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, відповідно до якого остання зобов`язалася нести солідарну відповідальність за виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 28 листопада 2007 року ОСОБА_1 купив квартиру
АДРЕСА_1 .
Також з метою забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передав
в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено іпотечний договір від 28 листопада
2007 року.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору про надання споживчого кредиту
від 28 листопада 2007 року позичальник зобов`язується протягом строку дії цього договору: належним чином виконувати умови цього договору та вимоги банку щодо реалізації останнім своїх прав; письмово повідомити банк про зміну будь-яких даних щодо особи позичальника зазначених далі у цьому підпункті договору, а саме: паспортних даних, фактичної адреси проживання, адреси для листування, даних щодо прописки (реєстрації), номеру робочого, домашнього телефону, місця роботи; та повідомити банк про виникнення будь-яких інших обставин, які можуть вплинути на виконання позичальником зобов`язань за цим договором, в триденний строк з моменту виникнення таких змін і в цей же строк надати банку відповідні документи, що підтверджують такі зміни.
За змістом пункту 4.2 договору про надання споживчого кредиту
від 28 листопада 2007 року позичальник, який використовує наданий банком кредит за нецільовим призначенням, сплачує банку штраф у розмірі
5 процентів від суми не цільового використання. Такий штраф підлягає сплаті у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу.
У пункті 4.3 договору про надання споживчого кредиту від 28 листопада
2007 року сторони цього правочину погодили, що відповідно до вимог законодавства України, зокрема, статті 611 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов`язань, що передбачені пунктом 3.4.2 цього договору, зобов`язаний сплатити банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 грн.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Так, у касаційній скарзі ТОВ "Мегаінвест Сервіс" посилається на те, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення вимог частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, а саме місцевий суд безпідставно не залишив без розгляду позовну заяву, оскільки позивач повторно не з`явився у судове засідання та від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.
Також позивач вказував, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції після 23 грудня 2020 року, тому суд апеляційної інстанції зобов`язаний був скасувати рішення місцевого суду та направити справу на новий розгляд, а не вирішувати спір по суті.
Інших доводів по суті касаційна скарга не містить.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Мегаінвест Сервіс" обґрунтовувало апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності та без належного повідомлення позивача про дату, час і місце судових засідань, а також безпідставно ухвалив судове рішення по суті спору, оскільки зобов`язаний був залишити позов без розгляду відповідно до
пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Апеляційний суд встановив, що 21 грудня 2020 року позивач, в особі представника, подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю представника позивача прибути у судове засідання, що призначене на 23 грудня 2020 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 23 грудня 2020 року судом відкладено розгляд справи на 17 березня 2021 року, однак згідно з актом прийняття-передачі кореспонденції Деснянського районного суду міста Києва судова повістка про виклик позивача в судове засідання
на 17 березня 2021 року не була відправлена у зв`язку з відсутністю коштів на відправку кореспонденції.
Згідно з протоколом судового засідання від 17 березня 2021 року судове засідання було відкладено на 26 квітня 2021 року у зв`язку з відсутністю письмових даних про належне повідомлення позивача.
Виклик позивача здійснювався судом шляхом направлення смс-повістки на номер телефону позивача та шляхом здійснення оголошення на сайт.
Апеляційний суд встановив, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в суді першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме суд першої інстанції не повідомив належним чином позивача про дату, час та місце засідання суду, у зв`язку із чим розгляд справи відбувся за відсутності останнього, дійшов обґрунтованого висновку про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду 16 вересня
2021 року у справі № 2601/8050/12, від 30 вересня 2020 року у справі
№ 372/678/18.
Отже, не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції доводи касаційної скарги ТОВ "Мегаінвест Сервіс" про те, що місцевий суд не повідомив його про дату, час і місце судових засідань, оскільки апеляційний суд дав належну правову оцінку цим обставинам та на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення по суті позовних вимог.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021року у справі № 641/1128/18.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд залишив поза увагою порушення місцевим судом норм процесуального права, який всупереч вимог частини п`ятої статті 223 ЦПК України та
пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не залишив позов без розгляду, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи не підтверджено належне повідомлення позивача про розгляд справи
в судових засіданнях, які відбулися 17 березня 2021 року та 26 квітня
2021 року.
Так, представник позивача брав участь у судових засіданнях до 23 грудня
2020 року.
Впереше представник позивача не з`явився у судове засідання, призначене на 23 грудня 2020 року, проте просив відкласти розгляд справи, оскільки він приймає участь в іншому судовому засіданні в кримінальній справі.
Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача та його представника про наступні судові засідання (після 23 грудня 2020 року) в суді першої інстанції, що виключає можливість застосування частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які були викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня
2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі
№ 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13,
від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року
у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 21 жовтня 2019 року
у справі № 759/15271/17, від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17, від 22 вересня 2021 року у справі № 309/2700/19, оскільки висновки
в указаних справах не суперечать один одному.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини
є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не
будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
У наведених як приклад постановах касаційного суду у справах
№ 756/8612/16-ц, № 569/347/16-ц, № 752/9188/13-ц, № 310/12817/13,
№ 760/3301/13-ц, № 522/7428/15, № 295/19734/13-ц, № 612/403/16-ц,
№ 522/22303/14-ц, № 658/1141/18 встановлено, що про призначені судові засідання позивача, який повторно не з`явився у судове засідання, було повідомлено завчасно та належним чином (представнику позивача було відомо, що розгляд справи призначено на відповідне судове засідання).
У справах № 759/15271/17, № 761/8849/19, № 757/54510/17, № 309/2700/19 встановлено, що позивач не з`явився у призначені підготовчі судові засідання. Разом з тим у цій справі таких обставин не встановлено.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що апеляційний суд у справі, яка переглядається, не врахував висновки щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, які викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки висновки в указаних справах не
є суперечливими.
Безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки позивача не було повідомлено про останні два судові засідання саме в суді першої інстанції, цим обставинам надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції скасовано саме з цих підстав відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України. При цьому позивач був повідомлений про апеляційний розгляд справи за його апеляційною скаргою, а також не заперечував щодо призначеного ухвалою Київського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року судового розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику осіб. Не містить таких доводів і касаційна скарга.
Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України, ТОВ "Мегаінвест Сервіс" не вказувало, які саме докази не дослідив суд апеляційної інстанції. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, апеляційний суд свої дії мотивував.
Так, апеляційний суд зазначив, зокрема, що відповідачем на спростування вимог позивач надав: копію договору про надання споживчого кредиту,
в якому зазначено, що кредит в іноземній валюті у розмірі 125 000 дол. США надається для придбання квартири АДРЕСА_1 ; копію договору іпотеки, предметом якого
є вказана квартира; договір купівлі-продажу зазначеної квартири, яка придбана ОСОБА_1 за ціною 701 950 грн, що еквівалентно 139 000 дол. США.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачами пунктів 3.4.2, 4.2 та 4.3 договору про надання споживчого кредиту, тому правові підстави для стягнення штрафу з останніх відсутні.
Апеляційний суд оцінив зазначені докази у сукупності з іншими матеріалами справи, а також дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених у справі вимог.
Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення наведено дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також надано оцінку всім доказам.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності
від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої
статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням
норм процесуального права, що відповідно до частини третьої
статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови без змін.