ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2718/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача - адвоката Летючого В.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік"
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Шарко Л.В.)
від 05.07.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий -Лакіза В.В., судді - Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)
від 26.10.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік"
про відшкодування частки у статутному капіталі товариства в розмірі 919 383,98 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. 26.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила стягнути з ТОВ "Агро-Антік" 600000,00 грн, що відповідає її розміру внеску у статутний капітал (30%); 72789,00 грн 3% річних за період з 10.08.2016 по 25.08.2020; 246594,98 грн інфляційних втрат за період серпень 2016 - серпень 2018.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов`язання щодо здійснення виплати вартості частини майна Товариства після виключення позивачки зі складу учасників відповідно до статті 54, 64 Закону України "Про господарські товариства".
3. Товариство проти позову заперечувало, посилаючись, що виплата має проводитися, виходячи з вартості чистих активів Товариства, а не з розміру внеску до статутного капіталу Товариства. Окрім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 29.01.2010 позивачка за договорами купівлі-продажу набула у власність частку у статутному капіталі Товариства, що становить 30% вартістю 600000,00 грн.
5. У цей же день рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом № 3, позивачка була прийнята до складу учасників Товариства із часткою у статутному капіталі в сумі 600000,00 грн, що складає 30%.
6. 10.08.2015 рішенням загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом № 15, позивачка була виключена зі складу учасників за систематичне не виконання (неналежним чином виконання) своїх обов`язків перед товариством, перешкоджання своїми діями досягненню мети товариства, здійсненню цілей та задач діяльності товариства.
7. Цим же рішенням було вирішено здійснити позивачці виплату у робочі часи Товариства (згідно з графіком роботи товариства з 09:00 до 17:00 години в будні дні) у розмірі вартості частини майна Товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі (виплата учаснику провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу).
8. Позивачка оскаржила це рішення в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.10.2015 у справі № 922/4746/15, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та Вищого господарського суду України від 18.01.2016, у позові відмовлено.
9. 12.07.2016 було прийнято рішення загальних зборів учасників Товариства, що оформлене протоколом № 19, яким вирішено укласти договір з незалежним оцінювачем задля визначення вартості частки майна у розмірі 30% статутного капіталу Товариства, що належала позивачці, та після виготовлення звіту про оцінку направити позивачці письмове повідомлення про необхідність отримання вартості частки майна.
10. Цим же рішенням вирішено здійснити виплату в чотирнадцятиденний термін на банківські реквізити, які повідомить позивачка, а у разі неповідомлення - розмістити кошти на окремому банківському рахунку з терміном використання - 12 календарних місяців з дня прийняття даного рішення.
11. Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна від 08.08.2016, складеного оцінювачем на замовлення Товариства, ринкова вартість об`єкта оцінки склала 50640,00 грн.
12. Суд ухвалою призначив проведення комплексної судової експертизи. На вирішення судовому експерту були поставлені наступні питання:
1) Якою є дійсна (ринкова) вартість основних засобів ТОВ "Агро-Антік" (в тому числі нежитлових приміщень, які належали відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо) з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 01 серпня 2015 року?
2) Якою є частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів ТОВ "Агро-Антік", що належить до сплати Бендеги Наталії Міновні, пропорційно розміру її частки (30% статутного капіталу) у зв`язку з її виключенням з ТОВ "Агро-Антік"?
13. Справа було повернена з повідомленням про неможливість надання висновку експертів №19902/19903/136 від 18.05.2021, оскільки на вимогу експерта не надані документи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2021, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, позовні вимоги задоволено повністю.
15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
1) Товариство порушило вимоги частини другої статті 64 Закону України "Про господарські товариства" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо виплати позивачці вартості частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі, після прийняття рішення про її виключення зі складу учасників;
2) учасник має право на розрахунок вартості своєї частки саме на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14);
3) позивачка обґрунтовано заперечувала, що звіт про оцінку вартості майна, наданий відповідачем, не відповідає цим вимогам, оскільки не відображає реальної ринкової вартості майна Товариства на момент виключення позивачки зі складу учасників; у висновку про вартість об`єкта оцінки зазначена різна дата оцінки; розрахунок вартості нерухомого майна Товариства здійснений на підставі його балансової вартості, а не на підставі його ринкової вартості; у звіті, що наданий відповідачем (а.с. 106-223 том 1) дані щодо оцінки нерухомого майна значно відрізняються від даних, які були зазначені у звіті (висновку про вартість нерухомого майна), який був наданий позивачем (а.с. 147-172 том 3);
4) відповідач не довів, що надсилав позивачці повідомлення про необхідність надання банківських реквізитів для перерахування їй вартості частки у статутному капіталі. Копію опису вкладення у цінний лист та копія фіскального чеку не є належними доказами, оскільки копія опису не містить чіткої дати на поштовому штампі, оригінал до суду не надавався, тому неможливо встановити дату направлення такого листа. Доданий до опису вкладення фіскальний чек не підтверджує направлення повідомлення, оскільки є лише розрахунковим документом та підтверджує надання поштою послуг без зазначення їх виду;
5) відповідач без поважних причин ухилився від подання витребуваних доказів, необхідних для проведення експертизи, що призначалась судом з метою встановлення розміру виплати, оскільки вказуючи про неможливість надання частини фінансових та бухгалтерських документів у зв`язку з закінченням трирічного строку їх зберігання та, як наслідок, знищення, не надав відповідних доказів, а саме: актів про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, за формою, наведеною в додатку 15 до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5. Відповідно до частини десятої статті 81 ГПК України є встановленими обставини, що розмір частки, яка підлягає виплаті у зв`язку з виключенням з Товариства, становить 600000,00 грн;
6) оскільки відповідач прострочив виплату, то зобов`язаний сплатити 3 % річних та інфляційні відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
16. Суд встановив, що позивачка, звернувшись до суду 26.08.2020, пропустила трирічний строк (строк закінчився 11.08.2019), проте не застосував наслідки спливу позовної давності, оскільки визнав поважними причини його пропущення, беручи до уваги похилий вік позивачки, стан її здоров`я, перебування на стаціонарному лікуванні та смерть єдиної дитини (сина), що спричинило їй важкі моральні страждання та призвело до погіршення здоров`я.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
17. У касаційній скарзі та доповненнях до неї Товариство просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на те, що:
1) суди неправильно застосували норму статті 54 Закону України "Про господарські товариства", оскільки визначили виплату не з вартості частини майна товариства, пропорційно частці позивачки у статутному капіталі Товариства, а виходячи з розміру внеску до статутного капіталу, та не врахували висновок щодо застосування цієї норми, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 924/27/18, від 30.01.2020 у справі № 924/198/18, від 03.03.2020 у справі № 902/368/19, що "вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства", що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України;
2) суди порушили норми частини десятої статті 81 ГПК України, оскільки ухилилися від дослідження про оцінку вартості частки майна та дійшли необґрунтованого висновку, що відповідач зловживав своїми права та не надав документів, витребуваних експертом, тому помилково визнали встановленою обставину щодо вартості майна, пропорційно частці позивачки у статутному капіталі Товариства, а висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми відсутній;
3) суди порушили норми статті 13, 74 ГПК України щодо змагальності сторін, оскільки відхилили звіт про оцінку вартості частки майна з формальних підстав, без дослідження та оцінки його змісту, та не врахували, що в інших справах Верховний Суд вказав, що:
- "з огляду на непроведення у справі судових експертиз, відсутність в матеріалах справи інших доказів дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, а також доказів в спростування визначеної у висновку експерта дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, суд апеляційної інстанції правильно визнав цей висновок належним та допустимим доказом у справі" (постанова від 03.03.2020 у справі № 924/198/18);
- суди мають встановити дійсну вартість частини майна, яка належить до сплати, з "урахуванням належного дослідження зібраних у справі доказів та встановлення усіх суттєвих обставин та згідно з вимогами частини 4 статті 238 ГПК України зазначати - якими наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт, що вартість частини майна Товариства, пропорційна частці Позивача, становить саме зазначену суму коштів" (постанова Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 902/368/19), що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України;
4) суди неправильно застосували норми частини п`ятої статті 267 ЦК України, оскільки визнали причини пропущення позовної давності поважними, хоча, очевидно, що 4 дні перебування позивачки на стаціонарному лікуванні протягом 3- річного терміну позовної давності - не є обставиною, яка свідчить про тяжке захворювання та яка з об`єктивних, незалежних від неї підстав унеможливлювала або істотно утруднювала своєчасне подання позову, і не врахували:
- висновок, викладений у пункті 23.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, що "поважними причини пропуску позовної давності є обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову";
- висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 908/1846/17, що "вирішення питання щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності", що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
18. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, і зауважує, що:
1) аргументи скаржника щодо недотримання практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14, є безпідставними, оскільки саме відповідач додержав вимог, які зазначені в цьому висновку, і здійснив розрахунок вартості нерухомого майна на підставі його балансової вартості, а не на підставі його ринкової вартості, що й було зазначено у рішенні суду першої та апеляційної інстанцій;
2) судова експертиза не була проведена саме з вини відповідача, що унеможливило встановлення дійсної вартості частки позивачки у статутному капіталі;
3) трирічний строк для звернення позивачки до суду про відшкодування частки у статутному капіталі при виході зі складу товариства, має відраховуватись з наступного дня від останнього дня дванадцятимісячного строку, передбаченого для здійснення виплати, тобто з 13.07.2020;
4) позивачка звернулася до суду з позовом 26.08.2020 і пропустила строк позовної давності трохи більше ніж на місяць;
5) закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог;
6) суди, зважаючи на похилий вік, стан здоров`я позивачки та втрату єдиної дитини (сина), дійшли правильного висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом з метою захисту порушеного права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
19. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
20. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону (частина друга статті 64 Закону України "Про господарські товариства").
21. Відповідно до статті 54 цього Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
22. Згідно з частиною третьою статті 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
23. У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (пункти 6.8., 6.9. постанови).
24. Аргументи скаржника щодо неврахування цього висновку Верховний Суд відхиляє, оскільки суди обох інстанцій прямо зазначили, що виходять з того, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки. Саме ця позиція була однієї з підстав для відхилення Звіту про оцінку майна, що складений відповідачем, оскільки розрахунок вартості нерухомого майна Товариства був здійснений на підставі його балансової вартості, а не на підставі його ринкової вартості.
25. Верховний Суд зауважує, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, та вартості внесеного майна (коштів), тобто сума коштів, внесеній учасником у статутний капітал товариства і зазначеній у його статуті (номінальна вартість), не є тотожними поняттями (і в грошовому виразі можуть бути різними).
Одночасно Верховний Суд бере до уваги, що в даному випадку суди визначили, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, дорівнює сумі коштів, внесена учасником у статутний фонд товариства і зазначена у його статуті (номінальна вартість), оскільки Товариство ухилилось від проведення експертизи, не надало витребуваних документів, що унеможливило встановлення дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а наданий ним звіт ґрунтується на балансовій вартості майна.
26. Відповідно до частини десятої статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
27. Суди оцінили аргументи відповідача і встановили, що витребувані суд докази, що необхідні для проведення експертизи та встановлення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті, не були подані без поважних причин.
28. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди з дотриманням норми частини десятої статті 81 ГПК України, обґрунтовано визнали встановленими обставини щодо вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті, у сумі 600000,00 грн, тобто у заявленому позивачем розмірі, що дорівнює сумі коштів, внесеній учасником у статутний капіталі Товариства і зазначеній у його статуті.
29. З огляду на викладене та зважаючи на встановлення обставин виключення зі складу учасників Товариства та невиконання Товариством свого обов`язку щодо виплати вартості частини майна, пропорційно частці позивачки, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для захисту прав позивачки шляхом стягнення вартості частини майна у заявленому розмірі, а також для застосування до Товариства спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
30. Аргументи скаржника щодо порушення норм статей 13, 74 ГПК України та неврахування висновків, викладених у постанові від 03.03.2020 у справі № 902/368/19, щодо необхідності встановлення дійсної вартості частини майна, яка належить до сплати, Верховний Суд відхиляє, оскільки в цій справі не вирішувалось питання неможливості проведення експертизи з підстав ухилення Товариства від її проведення, що має місце у справі, що переглядається.
31. Щодо доводів скаржника стосовно необхідності врахування висновку Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 924/198/18, що суд апеляційної інстанції правильно визнав висновок належним та допустимим доказом у справі, враховуючи відсутність в матеріалах справи інших доказів дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна Товариства, а також доказів в спростування визначеної у висновку експерта дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, то колегія суддів виходить з того, що:
по-перше: наведений висновок не є висновком про застосування норми права, а є правою аргументацією;
по-друге: у справі № 924/198/18 суд при розрахунку вартості частини майна Товариства, що підлягає виплаті, брав до уваги висновок експерта щодо дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, що був наданий позивачем на підтвердження обставин, що визначений товариством розмір є заниженим. Питання порядку визначення цієї вартості у випадках, коли Товариство ухиляється від надання документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки, у справі № 924/198/18 не розглядалось.
32. Доводи скаржника, що зводяться до переоцінки доказу у справі (звіту про оцінку майна), як був відхилений судами, що й стало підставою для призначення судової експертизи, Верховний Суд не бере до уваги, зважаючи на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, визначені у частині другій статті 300 ГПК України.
33. Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
34. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
35. Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно із частиною четвертою якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
36. За частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
37. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).
38. Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.
39. Тож при вирішенні питання про захист порушеного права у разі пропуску позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує зазначене питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 11.08.2020 в справі № 910/13193/19, від 17.06.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20)).
40. Саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).
41. Аргументи скаржника, що суди не врахували висновок, викладений у пункті 23.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, що "поважними причинами пропуску позовної давності є обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову", Верховний Суд відхиляє, оскільки у цьому же пункті постанови зауважено, що це питання "вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини", а також вказано, що "суд касаційної інстанції не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надав суд першої інстанції" (пункт 34).
42. Аргументи скаржника щодо неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 908/1846/17 зі спору, що виник з корпоративних правовідносин (предмет позову фізичної особи - стягнення з акціонерного товариства заборгованості по дивідендам), що "вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів", колегія суддів також відхиляє.
43. Верховний Суд зауважує, що у цій справі суд касаційної інстанції не здійснював переоцінку поважності причин пропуску позовної давності, а погодився з судом першої інстанції, який виходив з недоведеності позивачем належними і допустимими доказами наявності поважних причин пропуску позовної давності для звернення до суду, оскільки перебіг позовної давності розпочався з наступного дня після початку виплати дивідендів, а саме: стосовно дивідендів за 1999 рік - з 21.04.2000, стосовно дивідендів за 2000 рік - з 21.04.2001, тоді як позивач звернувся з позовом до суду лише 12.09.2017.
44. У справі, що переглядається, суди вказали та обґрунтували підстави для визнання поважними, і обставини визнання причин поважними через 17 років не мають місце.
45. Верховний Суд вважає, що за обставин конкретної справ (зокрема, беручи до уваги особу позивача, її вразливий стан з огляду на похилий вік, недобросовісну поведінку відповідача; невиконання ним самим свого ж рішення щодо виплати навіть у визначеній сумі; зловживання процесуальними правами; ухилення та не доведення неможливості надання документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки; незначне порушення строку давності) рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності та прийняття рішення про задоволення не порушує принцип юридичної визначеності. Доводи скаржника щодо неправильного застосування норми частини п`ятої статті 267 ЦК України не знайшли свого підтвердження.