ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/13458/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість та капітал"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Попікова О.В., судді - Корсак В.А., Євсіков О.О.)
від 10.11.2021
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість та капітал"
про забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість та капітал"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ";
2) Fremisia Trading Limited (Фремісіа Трейдінг Лімітед);
3) Linquist Services Limited (Лінквіст Сервісез Лімітед);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Energy Standard Finance Limited (Енерджі Стендард Файненс Лімітед)
про визнання недійсним договору застави частки у статутному капіталі від 01.11.2013
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість та капітал" (надалі - ТОВ "Нерухомість та капітал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (надалі - Товариство, відповідач 1), Fremisia Trading Limited (Фремісіа Трейдінг Лімітед) (надалі - Fremisia Trading Limited, відповідач 2) та Linquist Services Limited (Лінквіст Сервісез Лімітед) (надалі - Linquist Services Limited, відповідач 3) про визнання недійсним договору застави частки у статутному капіталі від 01.11.2013, що укладений між Fremisia Trading Limited (Фремісіа Трейдінг Лімітед), як заставодавцем, Linquist Services Limited (Лінквіст Сервісез Лімітед), як заставодержателем, та Товариством.
1.2. В обґрунтування позову, позивач посилається на порушення своїх прав та законних інтересів як учасника ТОВ "Підприємство "Київ", оскільки Fremisia Trading Limited мало право передавати в заставу належну йому частку в статутному капіталі Товариства тільки за наявності згоди на укладення договору застави інших учасників Товариства, яка мала бути виражена шляхом прийняття річними загальними зборами учасників Товариства рішення чи рішенням директора Товариства.
1.3. Позивач подав разом із позовною заявою заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:
- накласти арешт на належну Fremisia Trading Limited частку в статутному капіталі Товариства;
- заборонити Fremisia Trading Limited відчужувати у будь-який спосіб або передавати в заставу належну їй частку у статутному капіталі Товариства;
- заборонити Linquist Services Limited звертати у будь-який спосіб стягнення за договором застави частки у статутному капіталі товариства від 01.11.2013 на належну Fremisia Trading Limited частку в статутному капіталі Товариства;
- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі державним реєстраторам відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - державний реєстратор Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно частки Fremisia Trading Limited (Фремісіа Трейдінг Лімітед) в статутному капіталі Товариства;
- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати реєстраційні дії щодо зміни складу учасників (засновників), розміру статутного капіталу, уповноважених осіб Товариства.
1.4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем 2 частки відповідачу 3 чи іншій особі до винесення рішення у цій справі, і як наслідок, призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушеного переважного права позивача на придбання частки, оскільки в разі невжиття судом заходів забезпечення позову, позивач не зможе захистити своє порушене право в межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Також позивач вважає, що заходи забезпечення позову, які він просить застосувати є співмірними із заявленими ним позовними вимогами, оскільки стосуються заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження та звернення стягнення на частку, яка безпосередньо пов`язана із предметом спору.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2021 заяву про забезпечення позову задоволено частково, зокрема:
- заборонено Fremisia Trading Limited відчужувати у будь-який спосіб або передавати в заставу належну їй частку у статутному капіталі Товариства;
- заборонено державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо зміни складу учасників (засновників), розміру статутного капіталу, уповноважених осіб ТОВ "Підприємство "Київ".
2.2. Суд першої інстанції виходив з такого:
- такі заходи забезпечення позову є правомірним обмеженням відповідача 2 у вчиненні дій, що можуть порушити переважне право Товариства, як учасника ТОВ "Підприємство "Київ", на придбання спірної частки;
- забезпечення позову шляхом заборонити Linquist Services Limited (Лінквіст Сервісез Лімітед) звертати у будь-який спосіб стягнення за договором застави частки у статутному капіталі ТОВ "Підприємство "Київ" від 01.11.2013 на належну Fremisia Trading Limited (Фремісіа Трейдінг Лімітед) частку в статутному капіталі ТОВ "Підприємство "Київ" не може бути вжито, оскільки, як повідомлено Товариством, 21.05.2021 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були зареєстровані відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що унеможливлює заборону вчинення таких дій Linquist Services Limited, які вже фактично вчинені останнім;
- Товариство звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- дії відповідачів та третіх осіб щодо спірної частки в статутному капіталі, зміна складу учасників та розміру статутного капіталу може призвести до позбавлення позивача права на судових захист своїх корпоративних прав;
- такий захід забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснювати реєстраційні дії щодо зміни складу учасників (засновників), розміру статутного капіталу, уповноважених осіб Товариства до набрання законної сили рішенням суду по суті у цій справі є обґрунтованим та адекватним.
2.3. Постановою від 10.11.2021 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Linquist Services Limited на ухвалу суду першої інстанції задовольнив, ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасував та прийняв в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовив.
2.4. Апеляційний господарський суд виходив з таких обставин:
- такий захід забезпечення немайнового позову, як заборона на відчуження майна (який за правовою сутністю, за своїми наслідками є ідентичним арешту майна), обмежує право учасника товариства користуватися та розпоряджатися таким майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, зокрема, вимогу майнового характеру, як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не було враховано місцевим господарським судом;
- предметом спору (об`єктом спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем) у цій справі є договір застави частки і його вирішення потребуватиме встановлення дійсності /недійсності/, наявності /відсутності/ правових підстав для визнання його недійсним, обраний позивачем, який не був та не є власником спірної частки (яка передана в заставу за спірним договором), вид забезпечення позову (заборона державним реєстраторам …. здійснювати реєстраційні дії щодо зміни складу учасників (засновників), розміру статутного капіталу, уповноважених осіб ТОВ "Підприємство "Київ" не перебуває у безпосередньому зв`язку з корпоративним спором, а відтак, вжиття місцевим господарським судом наведеного виду забезпечення позову не кореспондується ані з п. 4 ч. 5 статті 137 ГПК України, ані з ч 9 статті 137 ГПК України (оскільки цей спір не стосується права власності на акції (частки)).
2.5. Суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови врахував правові висновки, що викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 06.12.2021 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити ухвалу суду першої інстанції в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України щодо заборони відповідачу вчиняти певні дії у спорі, в якому заявлено немайнову вимогу, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно ототожнив такий захід забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти дії із накладенням арешту на майно, а також дійшов неправильних висновків про можливість застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відчужувати майно лише у справах, де заявлено майнову вимогу, суперечить змісту ГПК України.
3.3. Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину 4 статті 137 ГПК України, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи є співмірними із заявленими вимогами. Позивач стверджує, що оскаржувану постанову було прийнято без урахування висновків Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 363/2232/17, від 28.01.2021 у справі № 910/3920/20, від 07.10.2020 у справі № 908/4828/15 (908/911/20), від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, в яких Верховний Суд підтвердив можливість та правомірність вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно у справах із немайновими вимогами. Він вважає, що заходи, які були вжиті судом першої інстанції, перебували у прямому та безпосередньому зв`язку з предметом спору та предметом позову.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 3 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, з огляду на те, що Верховний Суд у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21 виклав висновок щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України у подібних правовідносинах. Також відповідач 3 вказує, що висновки, викладені у постановах, на які посилався у касаційній скарзі позивач, непотрібно враховувати, оскільки правовідносини у цих справах зі справою, що переглядається, не є подібними.
3.5. 27.01.2022 скаржник подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. ч. 4 та 5 ст. 302 ГПК України, оскільки вважає, що у справі, що переглядається наявна виключна правова проблема щодо питання чи є арешт майна відповідача (п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України) та заборона відповідачу вчиняти дії щодо належного йому майна, зокрема, відчужувати це майно (п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України) тотожними ідентичними по суті заходами забезпечення позову, та чи можливе застосування судом заборони відчуження майна як забезпечення позову у справі, в якій заявлено немайнову вимогу.
3.6. Суд, розглянувши вказане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки вважає, що відсутня виключна правова проблема з цього питання.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
4.1. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, проаналізувавши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарським судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання норм процесуального права вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.3. З огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
4.4. За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.5. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
4.6. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18).
4.7. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
4.8. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
4.9. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
4.10. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).
4.11. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
4.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у цій справі є немайнова позовна вимога про визнання недійсним договору застави частки в статутному капіталі ТОВ "Підприємство "Київ" від 01.11.2013, в якому позивач не є стороною та якому не належить частка, яка передана в заставу.
4.13. Ухвалою суду першої інстанції було заборонено Fremisia Trading Limited відчужувати у будь-який спосіб або передавати в заставу належну їй частку в статутному капіталі ТОВ "Підприємство "Київ", також було заборонено державним реєстраторам …. здійснювати реєстраційні дії щодо зміни складу учасників (засновників), розміру статутного капіталу, уповноважених осіб ТОВ "Підприємство "Київ".
4.14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вжиті заходи вказав, зокрема, що при вирішенні заявлених позивачем вимог потребуватиме саме встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Тобто заявлені вимоги не перебувають у безпосередньому зв`язку з корпоративним спором, а відтак, вжиття місцевим господарським судом наведеного виду забезпечення позову не кореспондується ані з п. 4 ч. 5 статті 137 ГПК України, ані з ч. 9 статті 137 ГПК України (оскільки даний спір не стосується права власності на акції (частки)).
4.15. Верховний Суд вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову є обґрунтованим.
4.16. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважує, що такі заходи забезпечення позову як арешт майна чи заборона відчуження майна не є співмірними з заявленими позовними вимогами.
4.17. Також Верховний Суд вважає, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/6481/21 за позовом ТОВ "М.Т.К. Консалтинг" (учасника ТОВ "Підприємство "Київ") до ТОВ "Підприємство "Київ", Fremisia Trading Limited, Linquist Services Limited (Лінквіст Сервісез Лімітед) про визнання недійсними рішень загальних зборів та договору застави частки в статутному капіталі ТОВ "Підприємство "Київ" від 01.11.2013 (того самого договору, дійсність якого є предметом розгляду і в даній справі) зазначено, що: "Суд вважає, що обраний позивачем, який не був та не є власником спірної частки, вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку з корпоративним спором, оскільки під час розгляду справи судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів та, як наслідок, укладеного на його підставі договору (п. 25 постанови ВС від 07.09.2021 у справі №910/6481/21)".
4.18. Крім того, у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 902/774/20 викладено правовий висновок, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову (накладення арешту на корпоративні права - частку в статутному капіталі товариства) не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акта приймання-передачі та зобов`язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР), під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності підстав для розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем, та наявності підстав для зобов`язання реєстратора вносити зміни до Єдиного державного реєстру. Позовні вимоги не стосуються безпосереднього повернення частки в статутному капіталі товариства позивачу.
4.19. З огляду на викладене вище, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у цьому спорі відповідає процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини.
4.20. Твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що містяться в постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 363/2232/17, від 28.01.2021 у справі № 910/3920/20, від 07.10.2020 у справі № 908/4828/15 (908/911/20), від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19 та від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на таке:
- у справі № 363/2232/17 предметом спору було визнання довіреностей та договору іпотеки недійсними. Підставою позову є відсутність у відповідача 2 повноважень на укладання від імені позивача договорів іпотеки або інших угод з банками. Верховний Суд погодився з наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки відсутність такого заходу забезпечення позову як арешт майна може сприяти подальшому відчуженню земельної ділянки, що може утруднити виконання рішення суду у разі набрання законної сили рішення про задоволення позову;
- у справі № 910/3920/20 предметом спору було визнання недійсним договору опціону від 12.10.2011 на купівлю корпоративних прав, застосування наслідків його недійсності та скасування реєстраційних дій за переліком. Підставою позову було незаконне позбавлення позивача на підставі договору опціону від 12.10.2011 права власності на частку у ТОВ "Промстройінновація". Суди вказали, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу продавати, дарувати, відчужувати та вчиняти будь-які дії щодо статутного капіталу ТОВ "Промстройінновація" на час розгляду справи, є співмірним із заявленими позивачем вимогами та спрямовано на забезпечення ефективності судового захисту порушеного права, за захистом яких позивач звернувся до господарського суду;
- у справі № 908/4828/15 (908/911/20) предметом спору було визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування записів про право власності. Суд апеляційної інстанції забезпечив позов шляхом накладення арешту на майно, оскільки встановив, що відповідач міг в будь який час розпорядитися нерухомим майном, набутим від позивача на підставі спірного договору;
- у справі № 910/13208/19 суди забезпечили позов, наклавши арешт на нежилу будівлю та багатоквартирний житловий будинок, а також заборонили органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії. Суди виходили з того, що звернення із позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору поруки від 25.11.2016 та визнання права застави (іпотеки) за позивачем на нерухоме майно, яке вже відчужено на користь третіх осіб, свідчить про наявність реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом накладення арешту на майно, передане в іпотеку, та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом;
- у справі № 906/1336/19 предметом спору було визнання рішення загальних зборів учасників товариства та договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг недійсними. Підставою звернення з вказаним позовом було неповідомлення позивача чи його уповноваженого представника про проведення загальних зборів, на яких прийнято оспорюване рішення. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на знак для товарів та послуг, оскільки такий захід спрямований на збереження майна, яке, за твердженням позивача, було незаконно та безпідставно відчужено.
4.21. Тобто у справі, що переглядається, на відміну від вказаних справ, з позовом та заявою про забезпечення позову звернулася особа, якій не належить майно, що було предметом оспорюваного договору.
4.22. У справі № 13/51-04 розглядалася скарга на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Жодних висновків щодо застосування статті 137 ГПК України суди не робили.
4.23. Отже, висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 363/2232/17, від 28.01.2021 у справі № 910/3920/20, від 07.10.2020 у справі № 908/4828/15 (908/911/20), від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19 та від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 не є релевантними для цієї справи, а тому відповідні доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли своє підтвердження.
4.24. Доводи скаржника, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до відчуження частки відповідача 2 відповідачу 3 чи іншій особі і, як наслідок, до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушеного переважного права Верховним Судом відхиляються, оскільки обраний позивачем, який не був та не є власником спірної частки, вид забезпечення позову не перебуває у безпосередньому зв`язку з заявленим позовом.