ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 554/8481/18
провадження № 51-1728км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2021 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2021 рокустосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018170000000033.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ухвалою від 12 лютого 2021 року відмовив у задоволенні клопотання прокурора про звернення застави, внесеної щодо ОСОБА_1, стосовно якого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в дохід держави та застосування до останнього застави у більшому розмірі, у кримінальному провадженні за підозрою останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК), та за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 березня 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу слідчого судді.
Вимоги та узагальнені доводи, наведені у касаційній скарзі особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ухвала слідчого судді про відмову у зверненні застави в дохід держави і її застосування в більшому розмірі підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до вимог ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги касаційної скарги.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 309 КПК встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, зокрема п. 2 ч. 1 цієї статті передбачено оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.
Положеннями ч. 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями
ст. 394 цього Кодексу.
Проте висновки суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді місцевого суду про відмову у зверненні застави в дохід держави та застосування застави щодо ОСОБА_1 у більшому розмірі не узгоджуються з наведеними нормами процесуального закону.
З матеріалів провадження видно, що Полтавський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2020 року застосував стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 1 051 000 грн, з покладенням певних обов`язків.
Отже застава визначена як альтернативний запобіжний захід і є невід`ємною частиною вказаної ухвали апеляційного суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Закриваючи апеляційне провадження за скаргою прокурора, апеляційний суд послався на те, що п. 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у зверненні застави в дохід держави та застосування застави щодо ОСОБА_1 у більшому розмірі. Крім того, іншими нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 182 КПК, оскарження такої ухвали слідчого судді також не передбачено.
Однак суд залишив поза увагою те, що на підставі ч. 3 ст. 183 КПК під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначення розміру застави є обов`язковим для суду, а не окремим запобіжним заходом у цьому кримінальному провадженні.
Так, процесуальним законом передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмову в його застосуванні, й оскарження альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного поряд з основним у цій ухвалі, не може розглядатися як оскарження іншого запобіжного заходу.
Таку ж позицію в подібних правовідносинах висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у своїх постановах від 17 квітня 2018 року (справа № 490/5563/17, провадження № 51-3460км18), від 23 травня 2018 року (справа № 490/2455/17, провадження № 784км18) та від 8 грудня 2021 року (справа № 930/2062/21, провадження № 51-4730км21).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді про відмову у зверненні застави в дохід держави та застосування щодо ОСОБА_1 застави у більшому розмірі постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати викладене та ухвалити судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 цього Кодексу. Тому касаційну скаргу прокурора слід задовольнити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд