Постанова
Іменем України
21 січня 2022 року
м. Київ
справа № 211/37/19
провадження № 61-1798св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Обʼєднання співвласників багатоквартирного будинку "Діалог-32",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2019 року у складі судді Сарат Н. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - АТ "ОГС "Криворіжгаз"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Діалог-32" (далі - ОСББ "Діалог-32"), про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.
Позов обгрунтований тим, що позивач є побутовим споживачем природного газу у квартирі АДРЕСА_1 . Нарахування за спожитий природний газ до 01 травня 2017 року здійснювалося відповдно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності лічильника газу. За адресою його проживання на АДРЕСА_2 у лютому 2017 року встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу та з 01 травня 2017 року обсяги природного газу відповідачем визначаються згідно із загальнобудинковим лічильником, що призвело до збільшення щомісячної оплати та обсягів споживання втричі. На його звернення про влаштування індивідуального лічильника відповідач зазначив, що індивідуальні лічильники газу будуть встановлені в разі наявності фінансування робіт у порядку, передбаченому законодавством України.
Дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу замість квартирних за його адресою є незаконними. Комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж. Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда. Він є власником квартири АДРЕСА_1, типовим договором та кодексом чітко визначено, що фактичний об`єм природного газу спожитий побутовим споживачем має здійснюватися за допомогою комерційного вузла обліку природного газу, який повинен встановлюватися на межі балансової належності, тобто в його квартирі. Вважає, що відповідач нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.
Просив визнати незаконними дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 з метою комерційного обліку; зобов`язати відповідача з 01 травня 2017 року здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за його об`єктом відповідно до норм споживання природного газу населенням; зобов`язати відповідача встановити в його квартирі індивідуальний лічильник обліку природного газу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, позов задоволено. Визнано незаконними дії ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення 23 лютого 2017 року загальнобудинкового вузла обліку природного газу в будинку АДРЕСА_2 з метою комерційного обліку.
Зобов`язано ПАТ "Криворіжгаз" з 01 травня 2017 року здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, що становить для плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, з 01 квітня 2017 року до 18 серпня 2017 року - 7,1 куб. метрів людино-місяць, та з 18 серпня 2017 року - 5,4 куб. метрів людино-місяць.
Зобов`язано АТ ОГС "Криворіжгаз" встановити за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник обліку природного газу (комерційний вузол обліку). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що діючими тарифами передбачено витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних. Позивач не відмовлявся від встановлення квартирного лічильника газу, тому відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами. Дії відповідача АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам за адресою проживання позивача є незаконними та вчиненні з порушенням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року АТ "ОГС "Криворіжгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати судові рішення та відмовити у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що АТ "ОГС "Криворіжгаз" правомірно встановило загальнобудинковий вузол обліку згідно з вимогами законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" не вирішено питання щодо фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення.
Право позивача як споживача на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, оскільки цей строк не настав, то право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що у відповідача виник обов`язок, а не право обладнати, у тому числі, його квартиру індивідуальним лічильником газу, до вчинення вказаних дій нарахування плати за газ має здійснюватися за нормами споживання.
АТ "ОГС "Криворіжгаз" ігнорує той факт, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 виклала висновок щодо плану розвитку ПАТ "Криворіжгаз", статті 6 Закону України від 16 червня 2011 року № 3533-VI "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (далі - Закон № 3533-VI), а також щодо джерел фінансування на встановлення індивідуальних лічильників, зазначивши: "Доводи представника відповідача, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ "Криворіжгаз" на 2016-2025 роки, у якому встановлення будинкового вузла обліку газу за адресою АДРЕСА_3 визнано доцільним, суд обгрунтовано вважав таким, що не звільняють його від обов`язку встановити індивідувальні лічильники позивачам. Зважаючи, що позивачі виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем було здійснено, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вимоги статті 6 Закону № 3533-VI мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року… Саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету. У відповіді від 24 квітня 2017 року ПАТ "Криворіжгаз" запропонував позивачам укласти договір для встановлення у їхніх квартирах лічильників газу, проте, як правильно вважав суд першої інстанції, ця пропозиція не ґрунтується на вимогах закону… Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за об`єктом споживання у квартирі АДРЕСА_1 .
Розподіл природного газу побутовому споживачу ОСОБА_1 здійснює оператор газорозподільної системи АТ "ОГС "Криворіжгаз".
Нарахування за спожитий природний газ ОСОБА_1 до 01 травня 2017 року здійснювались згідно з нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників на три особи.
Згідно з листом АТ "ОГС "Криворіжгаз" від 17 вересня 2018 року, 23 лютого 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Тому з 01 травня 2017 року обсяги природного газу спожитого мешканцям цього будинку, зокрема ОСОБА_1 (за умови відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.
Після встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу та введення його в експлуатацію обсяги спожитого природного газу за об`єктом позивача збільшилися з 21.30 куб. метрів до 68.66 куб метрів (січень 2018 року).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року зупинено касаційне провадежння у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року провадження у справі поновлено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, який діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV"Про житлово-комунальні послуги" у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-IV), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1875-IV державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV).
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу" та Кодексі газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).
Суди встановили, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.
Права та обов`язки споживачів визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов`язки споживача" та розділом VI "Права і обов`язки постачальника".
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору АТ ОГС "Криворіжгаз" взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивач взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону № 1875-IVвиконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій (частина перша статті 30 Закону № 1875-IV).
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Установлено, що позивач є споживачем природного газу, а АТ ОГС "Криворіжгаз" - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3533-VI фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно зі статтею 6 Закону № 3533-VIта графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу" (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком № 1 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Зважаючи на те, що позивач виконував обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд першої інстанції, із висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" зобов`язують АТ "ОГС "Криворіжгаз" забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Відмова АТ "ОГС "Криворіжгаз" встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимог статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) волевиявлення позивача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, провадження № 14-347цс18.
Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.
Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою АТ "ОГС "Криворіжгаз", однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку та відповідачем.
АТ "ОГС "Криворіжгаз" не уклало договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку. Також не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.
Згідно з актом пломбування комерційного вузла обліку газу 11089 від 23 лютого 2017 року у будинку АДРЕСА_2 встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, однак акт не містить підписів споживача (або його представника ).
АТ "ОГС "Криворіжгаз" та ОСББ "Діалог-32" не складали акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Таким чином, не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання щодо будинку АДРЕСА_2 та місце встановлення приладу обліку.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольнивши позов у частині визнання дії АТ "ОГС "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_2 незаконними, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності АТ "ОГС "Криворіжгаз" споживачі газу у одному будинку поставлені у нерівне становище.
Зазначений висновок відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, провадження № 14-347цс18, від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що задоволення вимог позивача буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги із газопостачання; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Обов`язок Оператора ГРМ щодо розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін та нарахування вартості спожитого газу за нормами споживання до встановлення індивідуальних лічильників газу визначений статтею 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", пунктом 1 Глави 4 Розділу Х та пунктом 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС у редакції станом на 23 лютого 2017 року - дату встановлення будинкового вузла обліку на будинок АДРЕСА_2 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21 зазначено, що згода мешканців будинку є обов`язковою для встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, такі норми споживання застосовуються незалежно від чинності постанови до набрання чинності новою постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені відповідні норми.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки мав в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
З урахуванням викладеного безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що АТ "ОГС "Криворіжгаз" правомірно встановило загальнобудинковий вузол обліку згідно з вимогами законодавства.
Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Саме на АТ "ОГС "Криворіжгаз" покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.
Зазначене узгоджєується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Судувід 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, провадження № 14-347цс18, від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 20 лютого 2019 року у справі № 212/5712/17, провадження № 61-116св19, від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17, провадження № 61-13554св19, від 04 березня 2020 року у справі № 211/2131/18, провадження № 61-22726св19, від 17 квітня 2020 року у справі № 215/2712/18-ц, провадження № 61-2509св20, від 20 липня 2020 року у справі № 212/1796/18-ц, провадження № 61-23124св19.
Таким чином доводи касаційної скарги про те, що Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" не вирішено питання щодо фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення, не спростовують висновки судів.
Доводи касаційної скарги, що право позивача як споживача на забезпечення та встановлення лічильника природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначенням чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильник, оскільки цей строк не настав, не порушено, є необгрунтованими з огляду на викладені мотиви та висновки у цій постанові.