Постанова
Іменем України
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 658/3614/20
провадження № 61-17992св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року у складі судді Подіновської Г. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Кутурланової О. В., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який 13 квітня 2013 року на ім`я позивача склав заповіт, яким заповів йому свою земельну ділянку з кадастровим номером 6523581000:05:019:0008, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 30 листопада 2005 року.
У визначений законом строк він не міг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки у березні 2019 року працівниками Управління державної міграційної служби України в Херсонській області у нього вилучено паспорт громадянина України, про що була видана відповідна довідка, а тимчасове посвідчення видано лише 24 липня 2020 року.
ОСОБА_1 вважав вказані обставини поважними причинами пропуску шестимісячного строку та просив продовжити йому строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач будучи обізнаним про смерть спадкодавця та про наявність заповіту у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався ні особисто, ні поштовим засобом зв`язку. Належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали б йому подати заяву про прийняття спадщини у визначений законодавством строк суду не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження. Справу витребувано із суду першої інстанції.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив наявність об`єктивних, непереборних, істотних ускладнень для подання позивачем заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Обов`язковою умовою задоволення позову є доведення факту, що існуючі перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини створили спадкоємцю об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.
Відсутні висновки Верховного Суду про те, чи буде поважною причина пропуску строку звернення до нотаріальної контори у разі, якщо в цей період було прийняте рішення про припинення громадянства особі та визнано недійсним її паспортні документи.
Упозивача була об`єктивна неможливість своєчасного звернення до нотаріуса, яка обумовлювалася тим, що в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини у ОСОБА_1 був відсутній паспорт громадянина України, який би надавав йому можливість звернення до нотаріуса.
Лише після отримання тимчасового посвідчення громадянина України він зміг займатися прийняттям спадщини, а тому причини пропуску строку на прийняття спадщини є поважними.
Такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначений додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 квітня 2013 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 склав заповіт, відповідно до якого заповів йому земельну ділянку, кадастровий номер 6523581000:05:019:0008, з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Каховського району Херсонської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта від 30 листопада 2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Постановою від 21 жовтня 2020 року державний нотаріус Каховської районної державної нотаріальної контори Херсонської області Заремба С. А. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,25 га, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Каховського району Херсонської області, що належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У постанові зазначено, що спадкоємцем за законом, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є дочка - ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктами 3.3 - 3.5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця незасвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).
У справі, яка переглядається установлено, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про смерть спадкодавця ОСОБА_3 в перших числах квітня місяця 2020 року, тобто мав щонайменше двомісячний термін для реалізації свого права на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в тому числі і засобами поштового зв`язку, проте відповідних дій не вчиняв, заяви у будь-якій формі про наміри вступити у спадщину за заповітом, з якої б вбачалось вчинення ним дій, спрямованих на прийняття спадщини, нотаріусу не направляв.
Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам позивача про вилучення у нього 13 березня 2019 року паспорта громадянина України та отримання ним тимчасового посвідчення громадянина України24 липня 2020 року, та правильно виходили з того, що за установлених у цій справі обставин саме по собі посилання позивача на відсутність у нього паспорта громадянина України, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом і таким чином виявити наміри прийняти спадщину, а також, відповідно до статті 43 Закону України "Про нотаріат", за відсутності паспорта громадянина України, подати інший документ, який, за змістом цієї норми міг бути використаний нотаріусом для встановлення його особи. При цьому відсутність таких документів позивач не довів.
За змістом частини першої статті 1269 ЦК України на спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, покладено обов`язок подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Проте установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, відповідно до положень Закону України "Про нотаріат" покладається на нотаріуса (чи посадову особу органів місцевого самоврядування) та не пов`язане з можливістю спадкоємця своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, оскільки, будучи обізнаним про смерть останнього, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини, в тому числі шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за відсутності паспорту громадянина України подати нотаріусу інший документ, відповідно до статті 43 Закону України "Про нотаріат".
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який, на думку позивача свідчить про поважність причин пропуску ним строку для прийняття спадщини. Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду