ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/298/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Литвин Т. В. (адвокат),
відповідача - Доценко О. І, (адвокат);
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 (судді: Миханюк М. В. - головуючий, Коломис В. В., Саврій В. А.)
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2021 (суддя Кочергіна В. О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
про стягнення 1 661 207,30 грн, з яких 585 831,44 грн пені, 594 040,26 грн 3% річних, 481 335,60 грн втрат від інфляції,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 24.03.2021 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", Відповідач) про стягнення 1 661 207,30 грн, з яких 585 831,44 грн пені, 594 040,26 грн 3% річних, 481 335,60 грн втрат від інфляції.
1.2. Наведені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 23.09.2019 №3040/1920-ТЕ-34.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.06.21 у справі №924/298/21, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 292 915,72 грн пені, 594 040,26 грн 3% річних, 481 335,60 грн втрат від інфляції. У решті суми позову відмовлено.
2.2. Указані судові рішення обґрунтовано тим, що Відповідач порушив умови договору постачання природного газу № 3040/1920-ТЕ-34 від 23.09.2019, оскільки, хоча і здійснив оплату за отриманий природний газ в повному обсязі, однак, з порушенням строків, встановлених вказаним договором.
При цьому, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також врахувавши дати поставки природного газу, строки його оплати, дати погашення заборгованості та заявлені Позивачем періоди нарахування, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 594 040,26 грн 3% річних та 481 335,60 грн втрат від інфляції.
Водночас, місцевий суд, з висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, зменшив заявлений до стягнення з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" розмір пені на 50%, установивши наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.
2.3. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний суд також відхилив доводи Відповідача (з посиланням на Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217) про те, що оплата за отриманий природний газ здійснювалась за рахунок коштів, які перераховувались виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, і МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" не могло самостійно впливати на порядок здійснення оплати за договором, оскільки положення вказаного Порядку не змінюють механізм розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до неї відповідальності.
3. Розгляд справи Верховним Судом, короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. 20.10.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2021 у справі № 924/298/21, подана 30.09.2021 через Північно-західний апеляційний господарський суд.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2021 поновлено строк на касаційне оскарження у цій справі та залишено касаційну скаргу МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із незазначенням передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав подання касаційної скарги та надано строк для усунення недоліків.
3.2. 23.11.2021 засобами поштового зв`язку МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" направило заяву про усунення недоліків касаційної скарги, яка надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 25.11.2021.
З урахуванням усунення скаржником недоліків у встановлений Судом строк, та з огляду на те, що матеріали касаційної скарги МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2021 у справі № 924/298/21 та призначено її розгляд на 19 січня 2022 року.
3.3. У касаційній скарзі, з урахуванням заяви про виправлення її недоліків, МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог в сумі 292 915,72 грн пені, 594 040,26 грн 3% річних, 481 335,60 грн інфляційних та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити Позивачу у стягненні інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за поставлений природний газ.
3.4. У якості підстави подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 2, 3, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", викладених у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.6. Від МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" надійшла відповідь на відзив Позивача, в якому Відповідач повторно зазначає про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
3.7. Крім цього, у справі, що розглядається, АТ "НАК "Нафтогаз України" 29.09.2021 через Північно-західний апеляційний господарський суд була також подана касаційна скарга на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.06.2021 у справі № 924/298/21.
Зазначена касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.10.2021 та ухвалою від 08.11.2021 була залишена без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. При цьому Судом було надано АТ "НАК "Нафтогаз України" строк для усунення недоліків до 08.12.2021, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.
3.8. Оскільки, згідно із відомостями, що містяться у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, ухвалу від 08.11.2021 скаржник отримав 12.11.2021 та у строк встановлений судом не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 08.11.2021, ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" було повернуто на підставі частини четвертої статті 174, частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
3.9. 10.01.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою Верховного Суду від 11.01.2022.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що 23.09.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та МКП Хмельницьктеплокомуненерго" (споживач) було укладено договір № 3040/1920-ТЕ-34 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 47 366,827 тис. куб. метрів (жовтень 2019 року - 3 708,800, листопад 2019 року - 7 173,320, грудень 2019 року - 8 227,800, січень 2020 року - 10 164,352, лютий 2020 року - 7 863,500, березень 2020 року - 7 532,550, квітень 2020 року - 2 696,505).
Відповідно до п. 3.8. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом прийому-передачі.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що ціна за 1 000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
За змістом п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У пункті 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. п. 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведених споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.
Згідно з п. 10.3. договору усі зміни і доповнення до нього оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4. та 10.5. цього договору.
За змістом п. 11.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Зазначений договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.
4.2. Як встановлено господарськими судами сторонами було погоджено та підписано додаткові угоди № 1 від 31.10.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 09.12.2019, № 4 від 20.12.2019, № 5 від 28.01.2020, № 6 від 24.02.2020, № 7 від 23.03.2020, № 8 від 30.04.2020.
4.3. Матеріали справи містять належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 11 676 118,63 грн, від 30.11.2019 на суму 40 159 522,63 грн, від 31.12.2019 на суму 38 528 923,84 грн, від 31.01.2020 на суму 46 568 138,45 грн, від 29.02.2020 на суму 32 528 935,01 грн, від 31.03.2020 на суму 24 123 774,74 грн, від 30.04.2020 на суму 8 287 278,72 грн, від 31.05.2020 на суму 3 762 168,34 грн, від 30.06.2020 на суму 3 029 844,49 грн, від 31.07.2020 на суму 2 805 870,70 грн, від 31.08.2020 на суму 3 992 383,97 грн, від 30.09.2020 на суму 6 396 387,77 грн.
4.4. Господарськими судами встановлено, що погашення Відповідачем заборгованості підтверджується випискою з банківського рахунку, згідно з якою МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" перерахувало на рахунок АТ "НАК "Нафтогаз України" 221 859 347,29 грн.
4.5. У зв`язку з тим, що Відповідач своєчасно не провів розрахунки з Позивачем за поставлений природний газ, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом щодо стягнення з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" в примусовому порядку 585 831,44 грн пені, 594 040,26 грн 3% річних та 481 335,60 грн втрат від інфляції, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, відзиві на неї та відповіді на відзив, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.3. Разом з тим за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.4. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
5.5. Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства застосовуються і у питаннях господарсько-правової відповідальності.
5.6. Згідно з частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
5.7. Господарські санкції, що встановлюються договором чи законом за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
5.8. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру.
5.9. Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону (у редакції від 03.11.2016) процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
5.10. Відповідно до статті 2 вказаного Закону (у редакції від 03.11.2016) дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
5.11. Частиною першою статті 3 наведеного Закону (у редакції від 03.11.2016) передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
5.12. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок № 93), який визначає механізм формування, ведення відповідного реєстру, а також користування його даними.
5.13. У свою чергу частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (у редакції від 03.11.2016) передбачала, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
5.14. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, викладав правову позицію щодо застосування наведеної правової норми.
5.15. Водночас, 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким, у тому числі, було внесено зміни до положень вищенаведеного Закону та викладено частину першу його статті 7 у наступній редакції: "1. На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.".
5.16. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 N 1097 затверджено Зміни що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, відповідно до яких, зокрема, пункт 14 Порядку № 93 доповнено новими положеннями.
5.17. Так, згідно з новою редакцією вказаного пункту у реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у тому числі, зазначаються такі дані про підприємство: обсяг кредиторської заборгованості, утвореної станом на 01.06.2021, що підлягає реструктуризації (зазначається за кожним кредитором окремо); обсяг неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, нарахованих на заборгованість, утворену станом на 01.06.2021 (зазначається за кожним кредитором окремо); обсяг не відшкодованої станом на 01.06.2021 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
5.18. Таким чином, внаслідок набрання чинності наведеними законодавчими положеннями у новій редакції відбулася зміна умов, обов`язкових для можливості списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, а саме - така заборгованість повинна утворитися станом на 01.06.2021, крім того, погашення основної частини боргу повинно відбутися до 01.06.2021 або до моменту укладення договору про реструктуризацію.
5.19. Як убачається з матеріалів справи, Відповідач неодноразово (зокрема, у відзиві на позов та у своїй апеляційній скарзі) зазначав про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у зв`язку з чим МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" було включено до відповідного реєстру.
5.20. На підтвердження наведеного Відповідачем було подано до місцевого суду лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2017 № 8/10-1059/17 та Повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (а.с. 161 т. 1).
5.21. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
5.22. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.23. Однак, місцевий суд, в порушення наведених положень чинного процесуального законодавства, не надав будь-якої оцінки вищевказаним доводам МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та поданим ним доказам, зосередившись на дослідженні умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу та перевірці правильності розрахунку заявлених до стягнення з останнього сум пені, 3% річних і втрат від інфляції.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що, незважаючи на те, що набрання чинності нової редакції вищевказаних законодавчих положень відбулось вже після ухвалення оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції, місцевий суд був зобов`язаний дослідити обґрунтованість відповідних доводів Відповідача та визначитися як з наявністю правових підстав щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" і Порядку № 93, так і з відповідністю Відповідача критеріям, за яких вони підлягали застосуванню, з урахуванням того, що станом на момент розгляду справи у цьому суді попередня редакція зазначених нормативно-правових актів була чинна.
5.24. У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції не виправив допущені місцевим судом порушення норм процесуального права і так само залишив поза увагою доводи МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про його участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, незважаючи на те, що станом на момент розгляду цієї справи в апеляційному суді вже набрала чинності нова редакція вищенаведених законодавчих положень, які є нормами прямої дії та охоплювали спірний період, а відтак підлягали обов`язковому врахуванню при дослідженні наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
5.25. Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі господарським судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити зазначені доводи Відповідача на предмет їх обґрунтованості та чітко встановити наявність чи відсутність умов, необхідних для застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин, а саме період існування та момент погашення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" основної частини заборгованості.
5.26. З огляду на викладене висновки місцевого і апеляційного господарських судів про наявність підстав для частково задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення всіх істотних обставин даної справи.
5.27. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.28. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.