ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/50/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
прокурор Офісу Генерального прокурора - Шелест М.В.
Міністерства юстиції України - Козиренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 18.08.2021 (в частині відмови у задоволенні позову про стягнення сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 62 123, 40 грн)
у складі колегії суддів: Бойко С.М.- головуючого, Бонк Т.Б., Матущака О.І.
у справі № 921/50/21
за позовом Заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Західного офісу Держаудитслужби; 2. Міністерства юстиції України; 3. Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції;
до Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз"
про визнання недійсним положення пункту 4.2 договору про закупівлю та постачання природного газу №17/д-001 К-2 від 07.02.2018, в частині визначення ціни природного газу відповідно до діючих цін постачальника; визнання недійсною додаткової угоди №1 від 07.02.2018 до договору №17/д-001 К-2 від 07.02.2018; визнання недійсною додаткової угоди №2 від 07.02.2018 до договору №17/д-001 К-2 від 07.02.2018; застосування наслідків недійсності додаткових угод №1 та №2 від 07.02.2018 до договору №17/д-001 К-2 від 07.02.2018; стягнення з ТОВ "Тернопільоблгаз" на користь ДУ "Чортківська установа виконання покарань (№26)", сплачені за додатковими угодами кошти в сумі 62 123,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. 05.02.2021 в Господарський суд Тернопільської області звернувся заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з позовом до Державної установи "Чортківська установа виконання покарань №26" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" про визнання недійсними положення пункту 4.2 договору №17/д-001 К-2 від 07.02.2018, в частині визначення ціни природного газу відповідно до діючих цін постачальника, та додаткових угод №1 і № 2 від 07.02.2018, та застосування наслідків недійсності додаткових угод шляхом стягнення з ТОВ "Тернопільоблгаз" на користь ДУ "Чортківська установа виконання покарань (№26)", які сплачені за додатковими угодами кошти в сумі 62 123,40 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2021 вищезазначений позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 4.2 договору про закупівлю та постачання природного газу №17/д-001 К-2 від 07.02.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" та Державною установою "Чортківська установа виконання покарань (№26)" в частині визначення ціни природного газу відповідно до діючих цін постачальника. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" та Державною установою "Чортківська установа виконання покарань (№26)" до договору про закупівлю та постачання природного газу №17/д-001 К-2 від 07.02.2018. Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" та Державною установою "Чортківська установа виконання покарань (№26)" до договору про закупівлю та постачання природного газу №17/д-001 К-2 від 07.02.2018. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" на користь державної установи "Чортківська установа виконання покарань (№26)" кошти в сумі 62 123,40 грн, сплачених за додатковими угодами №1 та №2 від 07.02.2018 до договору про закупівлю та постачання природного газу за №17/д-001 К-2 від 07.02.2018. Стягнуто з державної установи "Чортківська установа виконання покарань (№26)" на користь Тернопільської обласної прокуратури 4 540,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" на користь Тернопільської обласної прокуратури 4 540,00 грн судового збору.
3. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Тернопільоблгаз" звернулося з апеляційною скаргою.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2021 у справі № 921/50/21 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на апелянта.
Рух касаційної скарги
5. 17.09.2021 Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 17.09.2021 ВИХ. 15/2-1285вих-21 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 921/50/21, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. 05.10.2021, відповідно до підпункту 17.5 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури разом з матеріалами справи справі № 921/50/21 в 3 томах надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Заступника керівника Львівської обласної прокуратури у справі № 921/50/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2021 касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 24.11.2021 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 18 160,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 921/50/21.
9. 24.11.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Заступника керівника Львівської обласної прокуратури надійшла заява від 23.11.2021 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено оригінал документу (оригінал платіжного доручення № 2572 від 17.11.2021), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 18 160,00 грн. за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 921/50/21 та зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення у даній справі.
10. Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 921/50/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 18.01.2022 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Заступником керівника Львівської обласної прокуратури подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 62 123, 40 грн а рішення суду першої інстанції у цій частині залишити без змін.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права (пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 203, 215 Цивільного кодексу України). При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
12.2 Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, тому дійшов хибного висновку про те, що вимога прокурора про відшкодування бюджетних коштів є необґрунтованою. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 917/1739/17.
13. Прокурор в судовому засіданні 18.01.2022 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. Південно - західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України подано письмові пояснення в яких останнє просить касаційну скаргу задовольнити.
15. Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні 18.01.2022 підтримав касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представника Міністерства юстиції України, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1 Державною установою "Чортківська установа виконання покарань (№26)" на веб-порталі Уповноваженого органу у сфері публічних закупівель Prozorro опубліковано 26.12.2017 оголошення за ідентифікатором UA-2017-12-26-001909-b про проведення відкритих торгів щодо закупівлі газового палива за кодом ДК 021:2015:0912300-7 в кількості 95 000 куб. м., строк поставки до 31.12.2018. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій замовником визначено 18.01.2018.
19.2 За результатами проведеного електронного аукціону від 19.01.2018, рішенням тендерного комітету від 24.01.2018, переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі газового палива визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", яким запропоновано ціну відповідно до тендерної пропозиції №296/18-Т від 26.01.2018 в розмірі 8 737,32 грн за 1 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 830 045,40 грн (з ПДВ).
19.3 Згідно зі звітом про результати проведення процедури закупівлі від 07.02.2018 UA-2017-12-26-001909-b, 24.01.2018 було оприлюднене повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів.
19.4 07.02.2018 між ТОВ "Тернопільоблгаз" (постачальник) та ДУ "Чортківська установа виконання покарань (№26)" (споживач) було укладено договір №17/д-001 К-2 про закупівлю та постачання природного газу (далі - договір), за умовами п.п.1.1, 5.1.2, 5.3.3, 5.4.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ (ДК 021:2015, код 09120000-6 Газове паливо (природний газ)) у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені у цій угоді.
19.5 Згідно з п.1.2 договору передача газу здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. ЕІС-код споживача, перелік комерційних вузлів обліку газу визначено сторонами в додатку №1 до договору, а договірні обсяги постачання газу споживачеві наведено у додатку №2 до договору (п.3.1 Договору). За розрахункову одиницю поставленого природного газу сторони прийняли метр кубічний природного газу.
19.6 Пунктом 3.10 договору встановлено, що його загальна сума (у тому числі ціна за одиницю товару) не може змінюватися після підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань, щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
19.7 Визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків сторонами узгоджено у розділі ІV договору. Зокрема, контрагенти домовилися, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (п.4.1 договору). Ціна природного газу за 1 тис. м. куб. визначається відповідно до діючих цін постачальника, з врахуванням податків та зборів, передбачених чинним законодавством України. Ціна природного газу з 01.02.2018 становить 8 737,32 грн. Суму договору визначено в розмірі 830 045,40 грн. У випадку зміни ціни на реалізований споживачу газ у порядку, встановленому законодавством, ціна згідно договору та сума буде змінюватися з дати набрання чинності відповідних нормативно-правових актів (п.4.2 договору). Постачальник зобов`язався розміщувати інформацію про ціну газу на своєму веб-сайті. Ціна природного газу, розрахована відповідно до цього розділу, є обов`язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п.п.4.3, 4.4 договору).
19.8 Розрахунковим періодом за цим правочином є один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно (п.4.4.договору).
19.9 Оплата вартості використаного природного газу здійснюється Споживачем протягом місяця поставки газу, акти приймання передачі газу є підставою для остаточного розрахунку (п.п.3.9, 4.6 договору)
19.10 Дана угода, згідно із її п.10.1, набирає чинності з дати підписання, укладається на строк по 31.12.2018, та поширює дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.01.2018. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток №2 до договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.
19.11 Усі зміни та доповнення до договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Зміни та доповнення до договору вносяться відповідно до чинного законодавства. Споживачу має бути надано належне повідомлення Постачальника про намір змінити умови договору. Таке повідомлення має бути надано споживачеві у строки, встановлені чинним законодавством (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживач має право відмовитися від договору, якщо не приймає нові умови, повідомлені постачальником; дія договору у такому випадку припиняється з врахуванням вимог, встановлених Правилами постачання (п.10.2 Договору).
19.12 До спірного правочину його контрагентами підписано два додатки: додаток № 1 містить перелік комерційних вузлів обліку газу, а у додатку №2 визначено договірні обсяги постачання природного газу на 2018 рік, в тому числі по місяцях (в обсязі 95 000 м3 за рік), а саме: в січні, в лютому - 17 000 м3, в березні - 15 000 м3, в квітні 8 000 м3, травні 3 000 м3, червні 3 000 м3, липні 3 000 м3, серпні - 3 000 м3, вересні 3 000 м3, жовтні 8 000 м3, листопаді 15 000 м3, грудні 17 000 м3.
19.13 Між постачальником та споживачем у день укладення договору №17/д-001 К-2 були також укладені додаткові угоди, а саме:
- Додаткова угода №1 від 07.02.2018, якою внесено зміни у п.4.2 договору в частині збільшення ціни природного газу без зміни загальної суми договору та викладено додаток 2 в частині обсягів постачання газу в новій редакції, визначено ціну за 1000 куб. м. природного газу, з врахуванням тарифу на транспортування природного газу, податків та зборів передбачених чинним законодавством України, у лютому 2018 року 9 611,05 грн. Сума договору залишається без змін. Постачальник здійснює протягом 2018 року постачання природного газу Споживачеві для власного споживання в обсязі 86 363 тис. куб. м. Дія цієї додаткової угоди поширюється на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2018;
- Додаткова угоду №2 від 07.02.2018, якою внесено зміни у п.4.2 договору в частині збільшення ціни природного газу без зміни загальної суми договору та викладено додаток 2 в частині обсягів постачання газу в новій редакції, визначено ціну за 1000 куб. м. природного газу, з врахуванням тарифу на транспортування природного газу, податків та зборів передбачених чинним законодавством України, у лютому 2018 року 10 560 грн. Сума договору залишається без змін. Постачальник здійснює протягом 2018 року постачання природного газу споживачеві для власного споживання в обсязі 78 602 тис. куб. м. Дія цієї додаткової угоди поширюється на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2018.
19.14 На виконання умов договору, з урахуванням додаткових угод №1 та №2 до нього, постачальником в лютому - березні 2018 року передано, а споживачем отримано природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:- №17/д-001/0218-2931 від 28.02.2018 та №17/д-001/0318-5003 від 31.03.2018, які підписані повноважними представниками без заперечень.
19.15 Споживачем, на підставі рахунків №113 від 08.02.2018 на суму 38 919,08 грн, №17/д-001/0218-2931 від 23.02.2018 на суму 158 019,84 грн та №17/д-001/0318-5003 від 26.03.2018 на суму 153 130,56 грн, проведено оплату за отриманий обсяг природного газу згідно платіжних доручень №81 від 08.02.2018 на суму 38 919,08 грн, №174 від 26.02.2018 на суму 158 012,14 грн, №261 від 27.03.2018 на суму 153 130,56 грн, №184 від 04.04.2018 на суму 50 000,00 грн та №212 від 13.04.2018 на суму 32 569,85 грн.
19.16 Споживачем отримано природний газ в загальному обсязі 32,955 тис. куб. м. на загальну суму 350 061,78 грн.
19.17 З вище наведеного вбачається, що оспорюваними додатковими угодами №1 та №2 від 07.02.2018 ціну за 1000 куб. м. природного газу збільшено до 9 611,05 грн та 10 560,00 грн, тобто на 9,09% та 8,99% відповідно. Отже, відповідачі укладаючи в один день дві додаткові угоди, якими підняли ціну за одиницю товару фактично на 18,08%.
20. Аргументи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
20.1 Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону №1356-VIII від 12.05.2016) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.
20.2 У свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону №1356-VIII від 12.05.2016) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
20.3 Вищезазначена норма передбачає обставини за яких договір в цілому або в частині є нікчемним, якщо змінюється первинно погоджена ціна договору.
20.4 Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 4.2 договору, який прокурор просить визнати недійсним, не містить жодної вказівки на зміну ціни залежно від динаміки цін постачальника, а навпаки відображає, що ціна природного газу, яка первинно вказана у договорі визначається з ціни постачальника (є статичною (сталою), а не динамічною). Цей пункт договору за своїм змістом роз`яснює ціноутворення вартості природного газу, а не регулює порядок автоматичної зміни ціни договору.
20.5 З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність п. 4.2 договору вимогам частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону №1356-VIII від 12.05.2016), а відтак безпідставно задовольнив позов у цій частині вимог.
20.6 Згідно статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
20.7 Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина друга статті 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
20.8 Предметом позову у цій справі є визнання недійсними додаткових угод № 1-2 до Договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням приписів частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі"(в редакції Закону №1356-VIII від 12.05.2016).
20.9 Згідно абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
20.10 Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).
20.11 Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
20.12 Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
20.13 У якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі"(в редакції Закону №1356-VIII від 12.05.2016).
20.14 Як вже було зазначено, відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону №1356-VIII від 12.05.2016) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
20.15 У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 відступлено від правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, в якій вказано на обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі". При цьому, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у вказаній постанові зазначила, що договори, які укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом.
20.16 З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що визнання додаткових угод до договору недійсними, в цьому випадку не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
20.17. Разом з тим, вказані аргументи скаржника (пункт 12.1 постанови) стосуються оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції ухваленої щодо позовних вимог про визнання недійсними положення пункту 4.2 договору №17/д-001 К-2 від 07.02.2018 та додаткових угод №1 і № 2 від 07.02.2018, при цьому, вказана постанова оскаржується самим скаржником лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 62 123, 40 грн.
21. Аргументи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
21.1 Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 62 123, 40 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нікчемність вказаних додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутності між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними, таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж" і тому, як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України, на підставі якої прокурором заявлено вказану позовну вимогу про стягнення коштів.
21.2 Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначив про необхідність відступлення від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі". Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина перша статті 670 Цивільного кодексу України, а стаття 1212 Цивільного кодексу України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
21.3 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17, на яку посилається скаржник, зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
21.4 На думку скаржника, враховуючи наведену правову Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 04.12.2019 у справі 917/1739/17, суд апеляційної інстанції, встановивши нікчемність зазначених додаткових угод, не був позбавлений можливості залишити в силі рішення суду першої інстанції, в частині стягнення коштів, самостійно змінивши обґрунтування їх стягнення та зазначивши підставою такого стягнення приписи статей 655, 670 Цивільного кодексу України.
21.5 Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
21.6 Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
21.7 Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
21.8 Разом з тим, відповідно до частини першої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
21.9 Із змісту вказаної норми убачається, що така вимога про повернення сплаченої грошової суми за товар має заявлятися саме в інтересах та на користь покупця. Внаслідок нікчемності зазначених додаткових угод, позов про стягнення коштів має пред`являтися до продавця у вказаних правовідносинах, як до особи яка отримала відповідні кошти.
21.10 Натомість, у цьому випадку, всупереч вимогам статті 670 Цивільного кодексу України, прокурором пред`явлено позов не в інтересах покупця, яким згідно укладеного договору від 07.02.2018 №17/д-001 К-2 є Державна установа "Чортківська установа виконання покарань №26", а до покупця, що у цьому випадку не дає підстав для задоволення такого позову з посиланням на статтю 670 Цивільного кодексу України.
21.11 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення сплачених за додатковими угодами коштів у сумі 62 123, 40 грн.
22. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
23. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
24. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
25. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
26. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
27. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, в оскаржуваній частині, таким вимогам закону відповідає.
28. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
29. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, в оскаржуваній частині, були дотримані.
30. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,