ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/677/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Міщенко І.С., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Мазуренко М.В.,
та представників
АТ "Банк Кредит Дніпро": Лук`яненко К.Г.,
ФГ "Престиж Агролюкс": Слободянюк А.І. (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_1 (1952 р.н.): не з`явились,
ОСОБА_1 (1982 р.н.): не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фермерського господарства "Престиж Агролюкс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021
та рішення Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020
у справі № 925/677/20
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до:
1) Фермерського господарства "Престиж Агролюкс";
2) ОСОБА_1 (1952 р.н.);
3) ОСОБА_1 (1982 р.н.);
про солідарне стягнення 7 107 696, 86 грн,
та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Престиж Агролюкс"
до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
про внесення змін до кредитного договору,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства " Престиж Агролюкс", ОСОБА_1 (1952 р.н.), ОСОБА_1 (1982 р.н.), у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 08.11.2017 №081117-АТ у розмірі 7 107 696, 86 грн, у тому числі: 5 285 600 грн заборгованості за поточним кредитом, 1 441 560 грн заборгованості за простроченим кредитом, 113 503, 22 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 218 152, 26 грн заборгованості за простроченими відсотками, 41 382, 49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 7 498, 89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення позичальником (відповідачем-1) зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення кредиту за кредитним договором від 08.11.2017 №081117-АТ. При цьому обов`язок повернути зазначену заборгованість виник і у поручителів (відповідача-2 та відповідача-3) в силу договорів поруки, якими забезпечувалось повернення кредиту.
В свою чергу відповідач-1 подав до суду зустрічний позов, у якому просив внести зміни до додатку №1 до кредитного договору №081117-АТ від 08.11.2017 в частині графіку погашення кредиту.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2020 (суддя Кучеренко О.І.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 2 883 120 грн заборгованості з кредиту, 331 655, 48 грн заборгованості з відсотків, 41 382, 49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 7 498, 89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків. В іншій частині вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Сітайло Л.Г., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду змінено, його резолютивну частину викладено у редакції, відповідно до якої первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 5 285 600 грн заборгованості за поточним кредитом, 1 441 560 грн заборгованості за простроченим кредитом, 331 655, 48 грн заборгованості з відсотків, 41 382, 49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 7 498, 89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (банком), та Фермерським господарством "Престиж Агролюкс" (позичальником) 08.11.2017 укладено кредитний договір №081117-АТ, за умовами якого банк з моменту підписання договору зобов`язався надати позичальнику строковий кредит, у сумі 10 090 800 грн на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався належним чином виконати умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати усі погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, що передбачені цим договором.
Кредит видається у дату вказану у графіку погашення кредиту (надалі - графік), який є додатком №1 до цього договору, за умови оплати комісії передбаченої пунктом 1.5 цього договору. Термін повернення кредиту в строки встановлені графіком, з остаточним погашенням до 31.10.2022 включно. Кредит за цим договором підлягає поверненню позичальником платежами у сумах, що встановленні графіком. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником в порядку, передбаченому розділом 7 цього договору. Позичальник здійснює погашення усіх грошових зобов`язань за цим договором на рахунок №2909-8-31379201 у банку, за виключенням сплати комісії передбаченої пунктом 1.5. цього договору.
Процентна ставка за користування кредитом є змінювана.
Під змінюваною "процентною ставкою" розуміється - процентна ставка розмір якої може збільшуватися або зменшуватися в залежності від зміни індексу UIRD, з урахування інших положень цього договору.
Плата за користування одержаним кредитом встановлюється у розмірі 18% річних (пункт 1.3 кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору сторони домовились з урахуванням ст. 212 Цивільного кодексу України, що у випадку прострочення позичальником повернення кредиту в період який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно з цим договором і до дня фактичного повернення простроченої заборгованості по кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти за фактичне користування простроченим кредитом в розмірі 25% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості по кредиту.
Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору.
За несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити банку у гривні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом за кожен день прострочення. Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Позичальник відшкодовує інші збитки, завдані банку невиконанням зобов`язань. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитом згідно з умовами цього договору (п. 8.1 кредитного договору).
Між банком та позичальником 28.02.2019 укладено договір №280219 про зміну кредитного договору, за умовами якого додаток №1 викладено у новій редакції, яким змінені строки чергових платежів за кредитом.
Між банком та позичальником 28.12.2019 укладено договір №281219 про зміну кредитного договору, за умовами якого додаток №1 викладено у новій редакції, яким внесено зміни до графіка повернення кредиту.
Між банком та позичальником 31.01.2020 укладено договір №310120 про зміну кредитного договору, за умовами якого внесено зміни до додатку №1 в частині визначення строку внесення чергових платежів за кредитом.
Між банком та позичальником 06.02.2020 укладено договір №060220 про зміну кредитного договору, за умовами якого пункт 2.1.2.5 кредитного договору, який стосується договорів забезпечення викладено у новій редакції. Також у п. 2 цього договору визначено, що станом на дату підписання цього договору фактична заборгованість за кредитним договором становить 6 727 160,00 грн.
З метою виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 (1952 р.н.) (поручителем) було укладено низку договорів, зокрема, договір поруки №081117-П/1, договір поруки №280219-П/1 від 28.02.2019, договір поруки №281219-П/1 від 28.12.2019 за умовами цих договорів поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник - ФГ "Престиж Агролюкс", у тому числі за повернення кредиту, процентів за користування кредитом з можливістю збільшення процентної ставки, відшкодування можливих збитків, сплати пені, штрафів та інших платежів, які передбачені кредитним договором.
Відповідно до п.п. 1.1. договорів поруки поручитель на підставі цього договору солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником, у повному обсязі усіх своїх зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.
Також, з метою виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 (1982 р.н.) (поручителем) укладені договори поруки №081117-П/2, №280219-П/2 від 28.02.2019 та договір поруки №281219-П/2 від 28.12.2019.
Наведеними договорами передбачено солідарну відповідальність поручителя, відповідача- 3, з позичальником перед кредитором за виконання боржником, у повному обсязі усіх своїх зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути в майбутньому.
Судами обох інстанцій встановлено, що банк повністю виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу-1 кредитні кошти.
За умовами кредитного договору порядок сплати кредиту, визначений у додатку №1 до кредитного договору, згідно з яким позичальник зобов`язався повертати кредит у строки, які визначені у цьому графіку. Сторони неодноразово змінювали суми та терміни сплати чергових платежів за кредитним договором. Остання зміна до графіку повернення кредиту була погоджена сторонами 31.01.2020, згідно з договором про зміну кредитного договору.
Згідно з наведеним у даному договорі графіком позичальник зобов`язаний сплачувати чергові платежі у такій послідовності 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 28.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019 по 480520,00грн, 28.02.2020 - 961040,00грн, 31.03.2020 - і у подальшому (наступний платіж 31.10.2020) згідно з графіком по 480520,00грн, останній платіж 31.10.2022.
Позичальник порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
В свою чергу, позивач за зустрічним позовом просив суд ухвалити рішення, яким внести зміни у додаток №1 до кредитного договору шляхом зміни графіку погашення кредиту за договором, посилаючись на те, що протягом дії кредитного договору графік періодично змінювався, у зв`язку з чим укладались договори про зміну кредитного договору. Проте, починаючи з грудня 2019 року позичальник мав фінансові труднощі, що вплинуло на своєчасне повернення чергових платежів. Банк запропонував змінити графік повернення кредиту в обмін на передачу в заставу додаткового рухомого майна, тому ФГ "Престиж Агролюкс" направив на електронну адресу банку лист від 20.01.2020 №9 з графіком погашення, як пропозицію про внесення змін щодо графіку повернення кредиту.
Відповідь на вказану пропозицію ФГ "Престиж Агролюкс" не отримало. Але, як зазначає позивач за зустрічним позовом, згідно з усною домовленістю між сторонами кредитного договору, позичальник спочатку повинен надати в заставу трактор колісний John Deere, комбайн Case Deutz-fahr topline, навантажувач Меrlо, сушарка 210 GZ, агрегат ґрунтообробний ДЛМ-8, плуг оборотний John Deere та трактор колісний Беларус. Після передачі цього майна у заставу банка, термін погашення по кредиту щодо сплати чергових платежів мав змінитися у відповідності до листа від 20.01.2020. У підтвердження своїх намірів, банк навіть погодився внести незначні зміни до графіку (черговий платіж з січня 2020 року перенесено на один місяць), що підтверджується договором про внесення змін до кредитного договору від 31.01.2020.
На переконання позивача за зустрічним позовом, він виконав свої зобов`язання за цією усною домовленістю та 06.02.2020 передав в заставу банку вищезазначене майно, підтвердженням чого є укладені між сторонами 06.02.2020 договори застави рухомого майна №№060220-ЗАВ/1, 060220-ЗАВ/2, 060220-30/1, 060220-30/2. Проте після укладення договорів застави банк припинив спілкування з ним, відмовляється підписувати будь-які додаткові угоди до кредитного договору, безпідставно продовжує нараховувати штрафні санкції за порушення кредитних зобов`язань, а в травні 2020 року взагалі звернувся з позовом до суду про стягнення всього кредиту з фермерського господарства та поручителів.
Частково задовольняючи вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу-1 кредитні кошти, однак позичальник допустив прострочення їх повернення. Станом на час звернення позивача з позовом позичальник сплатив банку 1 922 080 грн, тому заборгованість позичальника по тілу кредиту становить 2 883 120 грн. Строк сплати інших чергових платежів не настав, тому у позичальника відсутній обов`язок з їх сплати на час звернення банку до суду. Оскільки умовами договору визначено обов`язок позичальника сплатити проценти за користування кредитними коштами, станом на 05.05.2020 позичальником не сплачені відсотки, які нараховані на прострочену заборгованість у сумі 331 655,48 грн, останні підлягають стягненню на користь позивача. Також оскільки позичальник порушив свої зобов`язання за договором в частині повного та своєчасного погашення чергових платежів з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх використання, суд дійшов висновку, що заявлені банком до примусового стягнення суми пені за несвоєчасне погашення кредиту 41 382, 49 грн та 7 498, 89 грн за несвоєчасне погашення відсотків є обґрунтованими та підтверджені належними доказами. За умовами договорів поруки поручителі відповідають перед кредитором солідарно за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, а тому вказані кошти стягнуті судом солідарно з відповідачів на користь позивача. Що ж до зустрічного позову, то позивачем за ним не доведено, що він дотримався встановленого ст. 188 Господарського кодексу України порядку зміни договору, оскільки у справі відсутні належні докази на підтвердження цього. Крім того, банком було частково враховано пропозицію позичальника, яка мала місце при укладенні сторонами договору про зміну кредитного договору 31.01.2020, згідно з яким було внесено зміни до графіка повернення кредиту з попередньої редакції графіка (видалено платіж від 31.01.2020 на суму 480 520,00 грн).
Апеляційний господарський суд, погодившись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення первісного та відмови у задоволенні зустрічного позовів, дійшов висновку про зміну рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідачів суми 3 844 040 грн тіла кредиту та стягнув з відповідачів суму заборгованості за поточним кредитом в повному обсязі з огляду на те, що відповідачі неналежним чином виконують зобов`язання за кредитним договором та мають заборгованість, а позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України скористався своїм правом вимагати у боржника дострокового повернення всієї суми кредиту, нарахованих на неї відсотків та пені.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині стягнення 41 382, 49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 7 449, 89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків, відповідач-1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами прийнято рішення про задоволення позовних вимог на підставі недопустимих доказів, оскільки жоден з наданих банком документів не є засвідченим належним чином, що свідчить про порушення вимог ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" та ст.ст. 73, 74, 76, 91 ГПК України. Крім цього, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів, які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що свідчить про порушення ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", ст. 120 ГПК України та є безумовною підставою для скасування рішення на підставі ст. 310 ГПК України.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновків щодо застосування ст.ст. 73, 74, 76, 91, 120 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 160/7887/18, від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 14.04.2021 у справі № 520/17947/18, від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17, від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20. Крім цього, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів, які не були належним чином повідомлені про дату засідання, що є безумовною підставою для скасування рішення на підставі ст. 310 ГПК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.01.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 27.12.2021.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.01.2022 від АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 24.12.2021, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних частинах - без змін.
Ухвалою від 18.01.2022 оголошено перерву у справі до 25.01.2022.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваних частинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, колегією суддів не приймаються до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.05.2019 у справі № 160/7887/18 та від 14.04.2021 у справі № 520/17947/18, оскільки ці постанови винесені в межах адміністративного та цивільного видів судочинств, і відповідно не містять висновків щодо застосування ст.ст. 73, 74, 76, 91 ГПК України та ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".
Що ж до постанов Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17 та від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, колегія суддів зазначає таке.
Так у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17 викладено висновок про те, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст. 36 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017)).
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
За висновками Верховного Суду, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, а обґрунтування суду апеляційної інстанції щодо прийняття до справи таких документів в тому вигляді, в якому їх надано прокурором, колегія суддів не могла прийняти, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Таким чином, зважаючи на вищенаведене, судами було вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, і невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливило перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, що і стало однією з підстав для скасування судових рішень та направлення Верховним Судом справи № 904/8549/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, у якій зазначено, що за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 91 ГПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.
У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17.
Колегія суддів у справі № 925/677/20 звертає увагу на те, що додані АТ "Банк Кредит Дніпро" до позовної заяви документи подавалися у копіях, які були прошиті, з проставленням на останній сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особа заявника (т. 1 арк. 140 на звороті). До того ж відповідно до наданої довіреності представнику позивача він мав право посвідчувати власним підписом копії документів без проставлення печатки.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає безпідставними доводи відповідача-1 про те, що судами прийнято рішення про задоволення позовних вимог на підставі недопустимих доказів, і зазначає, що оскаржувані судові рішення в цій частині прийняті з правильним застосуванням ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17 та від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20. Крім того колегія суддів звертає увагу, що судами не встановлено обставин того, що відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції посилались на неналежність відповідних доказів та заперечували факт виникнення відповідних правовідносин.
Що ж до доводів скаржника про те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів, які не були належним чином повідомлені про судове засідання, що є безумовною підставою для скасування рішення на підставі ст. 310 ГПК України та його посилання на постанову Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17 у цьому контексті, колегія суддів зазначає таке.
У вказаній постанові Верховного Суду викладено висновок про те, що ч. 4 ст. 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відзначив, що розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.
Таким чином, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та завчасного повідомлення ПАТ "ФФ"Дарниця" про судові засідання суд мав вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі й відклавши, за необхідності, розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України).
Господарський суд міста Києва, здійснивши розгляд справи без участі ПАТ "ФФ"Дарниця" за відсутності інформації про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним; це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.
За таких обставин не можна дійти висновку про те, що ПАТ "ФФ"Дарниця" було належним чином повідомлене про дату та час розгляду справи № 910/17792/17 (завчасно, не менш ніж за п`ять днів) судом першої інстанції.
Зі свого боку, суд апеляційної інстанції на викладене уваги не звернув, порушення норм процесуального права, яке було допущено місцевим господарським судом, не виправив, тобто припустився того ж порушення.
Вказане стало підставою для скасування Верховним Судом у справі № 910/17792/17 судових рішень відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги на те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 призначено розгляд справи № 925/677/20 (апеляційних скарг ФГ "Престиж Агролюкс" та АТ "Банк Кредит Дніпро") на 26.08.2021. Вказана ухвала направлена учасникам справи 20.08.2021 (відбиток штемпеля на зворотному аркуші ухвали), однак вказану ухвалу ФГ "Престиж Агролюкс" отримано 31.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи (надіслано апеляційним господарським судом на адресу Верховного Суду 17.01.2022).
За наведених обставин, посилання скаржника на отримання ухвали апеляційного господарського суду від 18.08.2021 лише 31.08.2021 є обґрунтованими та доведеними, і вказане свідчить про те, що відповідач-1 не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи (завчасно, не менш ніж за п`ять днів), що є порушенням ст. 120 ГПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України в частині неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17, знайшли своє підтвердження, відтак постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення 41 382, 49 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 7 449, 89 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду, оскільки саме цей суд припустився вказаного порушення норм процесуального права.
Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки постанова апеляційного господарського суду підлягає частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -