1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/91/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий - Орєшкіна Е. В., судді: Чус О. В., Кощеєв І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року (суддя Васильєв О. Ю.), у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

про стягнення 3 474 793,75 грн

(за участю представників: позивача - Мицько Р.М.; відповідача - Волощук П.Ю.)

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

1. У січні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "ОГС "Дніпрогаз") про стягнення 3 474 793,75 грн. інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань із оплати вартості природного газу за договором купівлі-продажу №13-118-ВТВ від 04.01.2013 за період січень - квітень 2019 року.

3. 11.02.2020 відповідач подав до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору. Заява обґрунтована укладенням 14.01.2020 між відповідачем та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" договору № 56А491-146-20 відступлення права вимоги боргу АТ "НАК "Нафтогаз України" в розмірі 17 009 665,89 грн., який виник у останнього в частині вартості отриманого природного газу по договору від 30.12.2015 №16-106-Н, за яким заборгованість АТ НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" складає 17 009 665,89 грн. У зв`язку з чим 10.02.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою №491007.2-Сл-721-0220, в якій з посиланням на приписи статей 599, 601 ЦК України повідомив про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 3 474 793,75грн.

4. Позивач проти здійсненого зарахування заперечував, посилаючись на проведення відповідачем за заявою від 10.02.2020 №491007.2-Сл-721-0220 заліку неіснуючої заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", який протиправно в односторонньому порядку здійснивв перерахунок вартості вже отриманого та оплаченого позивачу газу за договорами поставки природного газу протягом 2015-2019 років з посиланням на зміну норм споживання природного газу за постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року, позов задоволений, стягнуто відповідача на користь позивача 3 474 793,75 грн інфляційних втрат.

6. Суди встановили факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати природного газу за договором №13-118-ВТВ від 04.01.2013, отриманого у червні, липні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2015 року на суму 100 931 333,53 грн, що підтверджено судовим рішенням у справі №904/1224/18, перевірили надані позивачем розрахунки інфляційних втрат за заявлений до стягнення період (січень - квітень 2019 року) та з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо їх розміру та періоду нарахування, дійшли висновку, що такі нарахування є арифметично правильними, здійсненими з урахуванням приписів чинного законодавства.

7. Відхиляючи доводи відповідача про відсутність предмета спору та необхідність закриття провадження у справі з цих підстав, суди констатували відсутність ознаки безспірності заявлених до зарахування зустрічних вимог. Так, позивач заперечує існування зобов`язань, які за твердженням відповідача виникли у нього на підставі договору відступлення права вимоги №56А491-146-20 від 14.01.2020, укладеного між відповідачем та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"; вважає вчинений відповідачем правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 10.02.2020 №491007.2-Сл-721-0220 таким, що не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У зв`язку з чим суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно з заявою відповідача від 10.02.2020 №491007.2-Сл-721-0220 з підстав наявності спору між сторонами щодо існування зарахованого відповідачем зобов`язання.

8. Також суди відхилили заяву відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми інфляційних втрат з огляду на те, що інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому не можуть бути зменшені судом.

Касаційна скарга

9. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача

10. Суди дійшли помилкових висновків про спірність зарахованих відповідачем зустрічних вимог та внаслідок неправильного застосування статей 202, 203, 601, 602 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 22.08.2019 у справі №915/146/15, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, фактично встановили недійсність вчиненого відповідачем правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, який позивачем у встановленому порядку не оспорений. Однієї лише незгоди позивача із проведеним зарахуванням не достатньо для недійсності правочину, такі доводи мають бути підтверджені відповідними доказами.

11. Суди відмовили у зменшенні заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у порушення норм матеріального права та всупереч правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах стосуються правовідносин, які не є подібними з тими, що мають місце у даній справі, а висновки судів про неможливість здійснення зарахування зустрічних вимог не суперечать усталеним правовим висновкам Верховного Суду.

Заяви з процесуальних питань

13. В судовому засіданні Верховного Суду 19.01.2022 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/21566/17.

14. Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду на таке.

15. Передаючи справу на розгляд об`єднаної палати, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 910/21566/17, вважав висновки суду касаційної інстанції, викладені у справі № 910/21683/17, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості неправильними та дійшов висновку про необхідність від них відступити, адже, стаття 601 ЦК України, статті 202, 203 ГК України не встановлюють такої умови, якій мають відповідати вимоги, які підлягають зарахуванню, як прозорість, на необхідність дотримання якої вказав суд касаційної інстанції і що було враховано судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 910/21566/17.

16. Натомість у справі, що переглядається, відповідач вважає такими, що не відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність безспірності вимог, як необхідної передумови для припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

16.1. Також, передаючи справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів зазначила, що у матеріалах справи наявні докази щодо того, коли саме настав строк виконання позивачем зобов`язань та в якому обсязі, і які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання для зарахування зустрічних однорідних вимог, тоді як у даній справі, судові рішення у якій переглядаються, судами встановлено, що позивач не визнавав обов`язку зі сплати заборгованості, такі вимоги не підтверджені належними доказами.

17. Отже, правовідносини у справі № 910/21566/17 не є подібними до тих, що мають місце у справі, що переглядається, а отже не вбачається процесуальних передумов для зупинення провадження у справі №904/91/20.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів сторін і судів попередніх інстанцій

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Верховний Суд зазначає, що доводи відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зводяться до заперечень висновків судів про неможливість припинення зобов`язання відповідача шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у зв`язку з відсутністю ознак безспірності його вимог до позивача.

20. Верховний Суд відхиляє такі доводи відповідача, вважає що суди попередніх інстанцій не припустились помилки при застосуванні до спірних правовідносин приписів статті 601 ЦК України, статей 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з огляду на таке.

21. Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

22. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

23. Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

24. Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

25. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку посилається скаржник, зазначено, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

26. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

27. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

28. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом при вирішенні спору.

29. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнає обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого відповідачем відповідною заявою. Позивач вважає, що зобов`язання, які за твердженням АТ "ОГС "Дніпрогаз" виникли у нього на підставі укладеного з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" договору відступлення права вимоги, не існують як такі, оскільки визначений ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" борг є наслідком безпідставного одностороннього перерахунку вартості придбаного у позивача природного газу, який ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" незаконно вважає переплатою за поставлений газ у попередні періоди.

30. Отже, судами встановлено неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, тобто суди не встановили обставин, які б свідчили про відсутність між сторонами спору щодо здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог, як обов`язкової передумови для припинення зобов`язання з цих підстав. При цьому відповідач не підтвердив наявності підстав для зарахування належними та допустимими доказами, а лише послався на обставину укладення договору відступлення прав вимоги з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут". За таких обставин спірна сума не прийнята судами як зарахування зустрічних однорідних вимог.

31. Верховний Суд звертає увагу на те, що у справі № 910/11116/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, на відміну від справи, що розглядається, судом було встановлено безспірність вимог, що були предметом зарахування, з огляду на їх підтвердження відповідачем належними та допустимими доказами, тоді як єдиним аргументом позивача проти зарахування була наявність судового спору про стягнення зарахованої заборгованості. З огляду саме на такі фактичні обставини справи Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову в позові про стягнення заборгованості з підстав припинення відповідного зобов`язання відповідача.

32. У справі № 920/240/18, на яку також посилається скаржник, Верховним Судом зазначено, що зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. Водночас судами у цій справі встановлені обставини безспірності вимог, які є предметом зарахування, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем була підтверджена судовим рішенням, а тому суди дійшли висновку про доведеність припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

33. Отже, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать висновкам Верховного Суду у наведених вище справах, а відмінність правозастосування у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм статей 601 ЦК України, 202, 203 ГК України, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

34. У той же час Верховний Суд не враховує посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі №915/146/15, оскільки у цій справі Верховний Суд скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду, який може враховуватись при розгляді інших справ у подібних правовідносинах.

35. Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів про наявність підстав для зменшення судом сум інфляційних втрат на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, які прийняті у правовідносинах очевидно не подібних тим, що склалися між сторонами даного спору ні за предметом спору, ні за правовим регулюванням, ні за встановленими судами фактичними обставинами справи.


................
Перейти до повного тексту