ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 755/9384/15-ц
провадження № 61-17901св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Василюк Наталії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Київського апеляційного суду від 5 вересня
2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О., та касаційною скаргою Василюк Наталії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Універсал Банк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказувало, що 31 березня 2008 року Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010-2008-961, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 188 000 доларів США для придбання квартири строком до 15 березня 2023 року зі сплатою 12,75% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 31 березня 2008 року ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки.
Вказувало, що за умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася повертати кредит і проценти щомісячними платежами згідно з графіком (додаток № 2 до кредитного договору), однак не виконує зобов`язань та має прострочену заборгованість, яка на 16 квітня 2015 року складає 17 761,94 доларів США.
Вимога банку про погашення заборгованості за кредитом, направлена
27 вересня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ними не виконана.
Уточнивши позовні вимоги у вересні 2015 року, ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 758,99 доларів США та відшкодувати судові витрати.
У вересні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом до ПАТ "Універсал Банк" про стягнення надміру сплачених коштів.
Зустрічний позов мотивований тим, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України проведено у даній справі судово-економічну експертизу, відповідно до висновку якої № 3013/16-45
від 29 червня 2016 року відповідачі виконали зобов`язання за кредитним договором № 010-2008-961 від 31 березня 2008 року у повному обсязі та переплатили суму заборгованості на 48 495,80 доларів США.
За таких обставин просили стягнути з ПАТ "Універсал Банк" надміру сплачені кошти у розмірі 48 495,80 доларів США.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року первісний та зустрічний позови об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня
2017 року, ухваленим у складі судді Гончарука В. П., відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" та зустрічного позову ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Стягнено з ПАТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 5 082 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальником реалізовано право на дострокове часткове погашення кредиту у розмірі 150 000 доларів США, що передбачено кредитним договором. Судом не встановлена сума заборгованості за кредитним договором, оскільки сторони не надали належних доказів заборгованості або переплати та доказів щодо розподілу сум, направлених на погашення кредиту, що відображено у висновку судово-економічної експертизи.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив про ненадання належних і допустимих доказів на підтвердження переплати заборгованості за кредитним договором.
Справа переглядалась в апеляційному порядку неодноразово.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 5 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанцій в частині вирішення позовних вимог за зустрічним позовом про недоведення цього позову належними і допустимими доказами, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову ПАТ "Універсал Банк" в апеляційному порядку не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року стягнено зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" судові витрати у розмірі 10 010 грн.
Приймаючи додаткову постанову від 31 жовтня 2019 року, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що витрати, пов`язані з проведенням експертизи, сплачені банком під час перегляду апеляційним судом справи в частині вирішення зустрічного позову за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Врахувавши висновок про відмову у задоволені зустрічного позову, в межах перегляду якого призначалась експертиза, суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність відшкодування ПАТ "Універсал Банк" витрат, пов`язаних з розглядом справи, за рахунок ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, які їх подала
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 5 вересня
2019 року і ухвалити нове рішення про стягнення з ПАТ "Універсал Банк" на її користь надмірно сплачені кошти у розмірі 81 331,59 доларів США.
Касаційна скарга мотивована ненаданням судом апеляційної інстанції належної оцінки розрахунку заборгованості (т. 1 а.с. 21), яким підтверджено зарахування банком на погашення кредиту платежів, внесених поручителями на відмінній від зазначеного у кредитному договорі рахунок № НОМЕР_1, саме платежі: від 14 жовтня 2011 року у розмірі 294,87 доларів США - пункт 43 розрахунку заборгованості; від 1 грудня 2011 року у розмірі 296,08 доларів США - пункт 45; від 15 грудня 2011 року у розмірі 297,88 доларів США - пункт 13;
від 20 травня 2013 року у розмірі 298,41 доларів США - пункт 63; від 16 жовтня 2013 року у розмірі 293,53 доларів США - пункт 68. Висновком комісійної судово-економічної експертизи № 28719/28720/18-71 від 17 квітня 2019 року також встановлено, що кошти внесені поручителями на рахунок № НОМЕР_1 направлені ПАТ "Універсал Банк" на погашення заборгованості за кредитом і враховані у поданому банком розрахунку. Обставини щодо зарахування таких коштів на погашення кредиту не спростовані банком протягом розгляду справи.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що єдиним рахунком, призначеним для погашення кредиту за кредитним договором № 010-2008-961, є рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), оскільки листом ПАТ "Універсал Банк" № 229ОГО-2/1411 від 16 липня 2008 року повідомлено ОСОБА_1 про нарахування їй процентів за рахунком № НОМЕР_4 . Посилання на вказаний рахунок також містить поданий банком розрахунок заборгованості за кредитом на 16 квітня 2015 року
(т. 1 а.с. 21) та на 28 серпня 2015 року (т. 2 а.с. 80) і факт використання цього рахунку ПАТ "Універсал Банк" встановлено висновком комісійної додаткової судово-економічної експертизи № 28719/28720/18-71 від 17 квітня 2019 року.
Заявник вказує про помилкове врахування апеляційним судом того, що правовідносини сторін за кредитним договором не припинені, оскільки рішенням суду відмовлено банку у достроковому стягненні заборгованості. Зазначивши про такі обставини, суд апеляційної інстанцій вийшов за межі апеляційного перегляду справи та помилково надав оцінку правовідносинам, які не були предметом перегляду.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв змінену апеляційну скаргу, оскільки у зв`язку з отриманням на стадії апеляційного перегляду справи нового доказу (висновку комісійної додаткової судово-економічної експертизи № 28719/28720/18-71 від 17 квітня 2019 року) встановлено внесення позивачами за зустрічним позовом надмірно сплачених коштів на рахунок ПАТ "Універсал Банк" у розмірі 81 331,59 доларів США, що перевищує заявлену до стягнення у суді першої інстанції позивачами за зустрічним позовом суму у розмірі
48 495,80 доларів США.
Оскільки умовами кредитного договору № 010-2008-961 не передбачено повернення банком коштів позичальнику у випадку їх надмірної сплати, зберігання ПАТ "Універсал Банк" надмірно сплачених нею коштів є безпідставним, тому її права підлягають захисту з використанням правого механізму, передбаченого статтею 1212 ЦК України.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Універсал Банк" про відшкодування судових витрат.
Касаційна скарга на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 31 жовтня 2019 року мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для відшкодування банку витрат, понесених у зв`язку з призначенням експертизи, оскільки експертиза у даній справі призначена за клопотанням обох сторін, тому такі витрати сторони повинні нести порівну. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що всі відповіді на питання, поставлені експерту, зроблені на користь заявника.
Заявник вказує про неврахування апеляційним судом того, що ПАТ "Універсал Банк" не подав із клопотанням про призначення повторної експертизи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які банк очікував понести у зв`язку з призначенням цієї експертизи, що є підставою для відмови банку у відшкодуванні судових витрат на підставі частин першої та другої
статті 134 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2019 року та червні 2020 року представник ПАТ "Універсал Банк" - адвокат Іващенко І. О. подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1, у яких послалась на безпідставність їх доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Просила касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення постанову Київського апеляційного суду від 5 вересня 2019 року та додаткову постанову цього ж суду від 31 жовтня 2019 року - без змін.
Крім того, у грудні 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали письмові пояснення у справі, а представник ПАТ "Універсал Банк" - адвокат
Іващенко І. О. - письмові пояснення на касаційну скаргу, які не підлягають врахуванню Верховним Судом, оскільки ЦПК України не передбачено подання таких документів на стадії касаційного перегляду справи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Василюк Н. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Київського апеляційного суду від 5 вересня
2019 року та витребувано матеріали справи і ухвалою цього ж суду від 3 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Василюк Н. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 березня 2008 року ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010-2008-961, згідно з яким банк надав останній кредит у розмірі 188 000 доларів США строком до 15 березня
2023 року зі сплатою 12,75% річних. Цільовим призначенням кредиту є придбання квартири АДРЕСА_1 .
Зі змісту пунктів 2.4, 2.5 кредитного договору № 010-2008-961 від 31 березня
2008 року суди встановили, що ОСОБА_1 зобов`язалася повертати кредит та проценти щомісячними платежами у розмірі 2 335,47 доларів США згідно з графіком платежів (додаток № 2 до кредитного договору).
Пунктом 2.1.3 вказаного кредитного договору сторони погодили, що зобов`язання кредитора надати кредит виникає, зокрема, з моменту відкриття позичальником поточного рахунку № НОМЕР_5 (№ НОМЕР_6 ) у кредитора для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій позичальника з надання та погашення кредиту.
Суди встановили, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за окремими договорами поруки № 010-2008-961-Р/1 та № 010-2008-961-Р, укладеними з банком 31 березня 2008 року, зобов`язалися відповідати перед останнім за виконання
ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним договором.
З виписок за особовими рахунками № НОМЕР_5 та № НОМЕР_7 апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 6 червня 2008 року перерахувала на погашення кредиту 150 000 доларів США, проте в цей же день згідно з платіжним дорученням № 050B52008158004 вона здійснила перерахунок коштів в розмірі 40 000 доларів США з поточного рахунку № НОМЕР_5, який відкрито для погашення кредиту відповідно до пункту 2.1.3 кредитного договору, на свій же поточний рахунок № НОМЕР_7, не призначений для цього.
Судами встановлено, що 31 березня 2008 року ОСОБА_1 поповнено рахунок № НОМЕР_8 на 1 959,75 доларів США, 26 вересня 2008 року рахунок № НОМЕР_7 на 34 000 доларів США та 18 листопада 2008 року рахунок № НОМЕР_9 на 25 889,30 доларів США.
Також суди встановили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 14 жовтня
2011 року, 1 грудня 2011 року, 15 грудня 2011 року, 20 травня 2013 року та
16 жовтня 2013 року поповнили рахунок № НОМЕР_1 з метою погашення кредиту за договорами поруки № 010-2008-961-Р/1 та № 010-2008-961-Р, укладеними 31 березня 2008 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Василюк Н. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Київського апеляційного суду від 5 вересня
2019 року та касаційної скаргою Василюк Н. І., яка діє в інтересах
ОСОБА_1, на додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 31 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, суд дійшов таких висновків.
Щодо оскарження ОСОБА_1 постанови Київського апеляційного суду
від 5 вересня 2019 року
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
(стаття 599 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина третя статті 1049 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, правильно зазначив про недоведення належними і допустимими доказами переплати грошових коштів за кредитним договором № 010-2008-961, укладеним 31 березня 2008 року ПАТ "Універсал Банк" і ОСОБА_1, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Платежі, внесені поручителями на погашення заборгованості за кредитом на рахунок № НОМЕР_1 14 жовтня 2011 року, 1 грудня 2011 року, 15 грудня 2011 року, 20 травня 2013 року, 16 жовтня 2013 року, які відображені в розрахунку заборгованості, невраховані апеляційним судом, не впливають на обсяг прав та обов`язків ОСОБА_1, оскільки такі кошти нею на рахунки не вносились, тому відсутні підстави вважати кошти набутими або збереженими ПАТ "Універсал Банк" у себе за рахунок ОСОБА_1 . При цьому
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які вносили вказані кошти на рахунок № НОМЕР_1, рішення суду першої інстанцій про відмову їм у задоволенні позову в апеляційному порядку не оскаржили і фактично погодились з ним.
Посилання заявника про помилковість висновку апеляційного суду про те, що єдиним рахунком, призначеним для погашення кредиту за кредитним договором № 010-2008-961 є рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), оскільки листом ПАТ "Універсал Банк" № 229ОГО-2/1411 від 16 липня 2008 року повідомлено ОСОБА_1 про нарахування їй процентів за рахунком № НОМЕР_4, відхиляються касаційним судом. За змістом
пункту 2.1.3 кредитного договору № 010-2008-961 від 31 березня 2008 року єдиним рахунком, призначеним для погашення кредитної заборгованості, є рахунок № НОМЕР_5 (№ НОМЕР_6 ). Доказів внесення змін або доповнень в частині зміни умов та порядку погашення кредиту
(розділ 2 договору) із додержання пунктів 9.2-9.3 кредитного договору матеріали справи не містять. Крім того, договір не містить положень щодо права кредитора змінити умови та порядок шляхом направлення листа позичальнику.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що правовідносини сторін за кредитним договором не припинені, є обґрунтованими, проте такий висновок апеляційного суду не вплинув на правильність вирішення справи по суті, а доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновок суду про недоведення зустрічного позову належними і допустимими доказами.
Посилання заявника про безпідставне неприйняття судом апеляційної інстанцій зміненої апеляційної скарги відхиляються касаційним судом, оскільки, по-перше, така скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; по-друге, подана ОСОБА_1 змінена апеляційна скарга за своїм змістом є збільшенням позовних вимог, а відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом статті 1212 ЦК України, оскільки обставини щодо набуття або збереження ПАТ "Універсал Банк" коштів ОСОБА_1 апеляційний суд вважав недоведеними.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки вказаних доказів, в тому числі, і висновку комісійної додаткової судово-економічної експертизи № 28719/28720/18-71 від 17 квітня 2019 року та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено
статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк" про стягнення надміру сплачених коштів, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив у цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду у відповідній частині без змін.
Верховний Суд з урахуванням статті 400 ЦПК України не переглядає справу в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до
ПАТ "Універсал Банк" про стягнення надміру сплачених коштів, оскільки останні, реалізовуючи процесуальні права на власний розсуд, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду не оскаржили.