Постанова
Іменем України
(додаткова)
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 369/226/17
провадження № 61-1575св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинська районна державна адміністрація, Державна інспекція сільського господарства в Київській області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Державна установа "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Азимут Груп",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву адвоката Лісовського Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення після прийняття постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та його адвоката Лісовського Руслана Анатолійовича на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Державної установи "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, знесення самовільно збудованого паркану та відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням від 23 квітня 2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області позов задовольнив частково.
Усунув перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом: знесення самочинно побудованого ОСОБА_2 паркану з бетонним фундаментом вздовж лівої стіни житлового будинку ОСОБА_1, що розташований на АДРЕСА_1 (на земельних ділянках з кадастровими № № 3222481601:01:052:0235, 3222481601:01:052:5151) за рахунок ОСОБА_2 або за рахунок ОСОБА_1 з подальшим відшкодуванням витрат на його знесення з ОСОБА_2 ; та відновлення у придатний для використання стан, який існував до порушення права, частини приватних земельних ділянок ОСОБА_1, що розташовані на АДРЕСА_1 (кадастрові № № 3222481601:01:052:0235, 3222481601:01:052:5151) шляхом звільнення ділянок вздовж лівої стіни житлового будинку ОСОБА_1 від бетонного фундаменту паркану за рахунок ОСОБА_2 або за рахунок ОСОБА_1 з подальшим відшкодуванням витрат на їх відновлення з ОСОБА_2 .
Усунув перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом: знесення самочинно побудованого ОСОБА_3 паркану з бетонним фундаментом вздовж лівої стіни житлового будинку ОСОБА_1, що розташований на АДРЕСА_1 (на земельних ділянках з кадастровими № № 3222481601:01:052:0235, 3222481601:01:052:5151) за рахунок ОСОБА_3 або за рахунок ОСОБА_1 з подальшим відшкодуванням витрат на його знесення з ОСОБА_3 ; та відновлення у придатний для використання стан, який існував до порушення права, частини приватних земельних ділянок ОСОБА_1, що розташовані на АДРЕСА_1 (кадастрові № № 3222481601:01:052:0235, 3222481601:01:052:5151) шляхом звільнення ділянок вздовж лівої стіни житлового будинку ОСОБА_1 від бетонного фундаменту паркану за рахунок ОСОБА_3 або за рахунок ОСОБА_1 з подальшим відшкодуванням витрат на їх відновлення з ОСОБА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Додатковим рішенням від 13 травня 2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 21 145,72 грн.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 21 145,72 грн.
Постановою від 05 листопада 2019 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 31 457,05 грн на відшкодування понесених судових витрат.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 835,10 грн на відшкодування понесених судових витрат.
Постановою від 10 листопада 2021 рокуВерховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 та його адвоката Лісовського Р. А. задовольнив.
Постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасував. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року залишив в силі.
У задоволенні заяви адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_3 про поворот виконання додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 879,90 грн судового збору за подання касаційної скарги.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Лісовського Р. А. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у частині розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та його адвоката Лісовського Р. А. задовольнив, постанову апеляційного суду скасував із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, стягнув з відповідачів на користь позивача судовий збір за подання касаційної скарги, проте не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та його адвокатом Лісовським Р. А. заявлене клопотання про розподіл судових витрат,понесених у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а саме про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 52 496,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: ордер договір про надання правничої допомоги від 21 січня 2020 року № 32691; договір про надання правової допомоги від 01 вересня 2015 року № 0109; гонорар адвоката (т. 7 а. с. 18-20); довідку-розрахунок № 09 про розмір коштів, що підлягають виплату адвокату від 21 січня 2020 року (т. 7 а. с. 72-73); квитанція до прибуткового касового ордера від 21 січня 2020 року № 2101; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката