Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 639/86/17
провадження № 61-5039 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк";
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Янова Оксана Євгенівна, ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Кругової С. С., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Янова О. Є., ОСОБА_3, про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") укладено договір невідновлювальної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року для задоволення споживчих потреб для проведення поточного ремонту в помешканні (квартирі) позивача.
В забезпечення вказаного кредитного договору між сторонами 02 квітня 2007 року укладено договір іпотеки.
Без відома та ініціативи позичальника та майнового поручителя ОСОБА_1 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 11 березня 2015 року в забезпечення кредитного договору.
11 березня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О. Є.
Про існування договору поруки та договору про відступлення права вимоги позивач дізнався з тексту заяви ОСОБА_2 від 16 березня 2015 року та з тексту заяви ОСОБА_2 від 28 жовтня 2016 року про погашення заборгованості, яку направлено ОСОБА_2 позивачу - ОСОБА_1 .
Вважав, що договір про відступлення права вимоги укладений з грубим порушенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", адже зобов`язання позивача за кредитним договором підпадає під дію вказаного Закону, яким передбачається імперативна заборона на відступлення боргу.
В розумінні пункту 1 та пункту 3 вказаного Закону, мораторій - це є заборона на укладення угод про відступлення права вимоги за кредитом/іпотекою будь-яким особам з метою захисту прав позичальників в умовах зміцнення гривні, глибокої фінансової кризи та забезпечення їх конституційних гарантій на житло.
Таким чином, на думку позивача, оспорюваний договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором був укладений відповідачем з порушенням пунктів 1, 3 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки під час дії заборони банком був переданий борг, забезпечений іпотекою третій особі, що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 11 березня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Яновою О. Є., в забезпечення договору невідновлювальної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року.
У червні 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зустрічний позов мотивовано тим, що 02 квітня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит окремими траншами зі сплатою 13 % річних в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 19 000 доларів США.
З урахуванням змін, що були внесені договором про внесення змін № 3 від 26 листопада 2014 року сума кредиту та валюта кредиту становить 218 111,25 грн.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 02 квітня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та позичальником укладено іпотечний договір від 02 квітня 2007 року.
Також в забезпечення виконання зобов`язання відповідача за кредитним договором 11 березня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Внаслідок невиконання позичальником обов`язків, встановлених пунктом 3.3.12. кредитного договору в частині надання відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до ОСОБА_2 з повідомленням про вимогу виконати зобов`язання за договором поруки та терміново погасити заборгованість за кредитним договором.
У зв`язку з задоволенням 11 березня 2015 року поручителем ОСОБА_2 вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" шляхом повернення грошових коштів за зобов`язанням ОСОБА_1, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
16 березня 2015 року ОСОБА_2, як іпотекодержатель направив через приватного нотаріуса на адресу відповідача лист з вимогою про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Вимога про усунення порушення забезпеченою іпотекою зобов`язання залишилася без задоволення.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у сумі 249 337,66 грн, що складається з суми основного боргу - 189 470,25 грн, інфляційних витрат - 46 988,62 грн, трьох відсотків річних - 12 878,79 грн, який є майновим поручителем за договором невідновлювальної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк", перед ОСОБА_2, який є іпотекодержателем на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. Д., - звернути стягнення на предмет іпотеки - належне ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру за АДРЕСА_1 - шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з урахуванням ціни предмету іпотеки визначеного звітом про незалежну оцінку від 11 вересня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, яка становить 1 296 000 грн без ПДВ; за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги ОСОБА_2 та всі витрати, пов`язані з реалізацією предмету іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, право вимоги за яким перейшло до поручителя ОСОБА_2, у сумі 249 337,66 грн, що складається з: суми основного боргу 189 470,25 грн, інфляційних витрат - 46 988,62 грн, трьох відсотків річних - 12 878,79 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року з наступними змінами, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк", право вимоги за яким перейшло до ОСОБА_2, як до нового іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О. Є, та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. Д., а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 74, 1 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 березня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид предмету іпотеки визначеної на підставі оцінки, у звіті про незалежну оцінку об`єкта нерухомого майна від 11 вересня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_4, у розмірі 1 296 000 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно умов договору про внесення змін № 3, 26 листопада 2014 року, був змінений предмет договору кредиту від 02 квітня 2007 року, кредит з урахуванням внесених змін, був наданий в гривні, таким чином, договір іпотеки забезпечує виконання зобов`язання позивача за кредитом, наданим в національній валюті - гривні, а отже відсутні правові підстави для задоволення первісного позову.
Задовольняючи вимоги зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав вимогу ПАТ "Укрсоцбанк" про дострокове повернення коштів, що порушило майнові права банку, а отже і пред`явлення вимоги про погашення боргу до поручителя ОСОБА_2 здійснено у відповідності до закону.
Поручителем ОСОБА_2 виконано зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення боргу перед ПАТ "Укрсоцбанк" у повному обсязі, у зв`язку з чим 11 березня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року, про що повідомлено іпотекодавця.
16 березня 2015 року на адресу ОСОБА_1 направлено заяву ОСОБА_2, в якій міститься вимога, в тому числі, про виконання порушеного зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року у розмірі 187 470, 25 грн, в тридцятиденний строк. Вказану вимогу позичальник, який одночасно є іпотекодавцем, не виконав у зв`язку з чим у ОСОБА_2 виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.
Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та зазначив, що ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2015 року, укладеним з ПАТ "Укрсоцбанк", набув право вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року № 811-4/27/3/7/7-019, укладеними між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1, тому у нього, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 березня 2021 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначала неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 712/18543/12, від 03 липня 2020 року у справі № 640/15122/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 405/1873/14, від 13 січня 2021 року у справі № 404/596/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 639/86/17 із Жовтневого районного суду м. Харкова.
Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 15 березня 2021 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статей 51, 197 ЦПК України, невірно визначили суб`єктний склад по справі, оскільки не залучили її, ОСОБА_3, співвідповідачем у справі за зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказувала, що вона є титульним власником 1/2 частини іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 в результаті поділу спільного майна подружжя (рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 квітня 2017 року у справі 639/5472/16-ц), до участі у розгляді справі була залучена судом як третя особа без самостійних вимог, тому незалучення її співвідповідачем у справі позбавило її гарантованих законом процесуальних прав як під час розгляду справи, так і на стадії примусового виконання рішення. Суди попередніх інстанцій не усунули вказане процесуальне порушення, не забезпечили справедливе правосуддя відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню судом касаційної інстанції.
Також судами не застосовано статті 517, 613 ЦК України до спірних правовідносин.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 02 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 811-3/27/3/7/7-007 для задоволення споживчих потреб для проведення поточного ремонту в помешканні (квартирі) ОСОБА_1, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13 % річних та комісій в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 19 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 30 березня 2012 року (а. с. 9-12, т. 1).
Додатковою угодою № 2 від 21 жовтня 2014 року до договору невідновлюваної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року № 811-3/27/3/7/7-007 внесено зміни до підпункту 1 пункту 1 статті 1, а саме замість слів та цифр "зі сплатою 13 % річних та комісій" вказано "14,5 % річних та комісій" (а. с. 13, т. 1).
Договором про внесення змін № 2 від 26 листопада 2014 року до договору невідновлюваної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року № 811-3/27/3/7/7-007 сторони, зокрема узгодили, що погашення заборгованості в сумі 199,82 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 26 листопада 2014 року в наступній черговості: прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за кредитом (а. с. 15, т. 1).
Договором про внесення змін № 3 від 26 листопада 2014 року до договору невідновлюваної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року № 811-3/27/3/7/7-007 сторони змінили валюту кредиту шляхом видачі нового траншу в сумі 218 111,25 грн та форму кредитування з невідновлюваної кредитної лінії на разовий кредит, а також узгодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 9,9 % річних (а. с. 16-17, т. 1).
Додатком № 1 до договору про внесення змін № 3 до договору невідновлюваної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року № 811-3/27/3/7/7-007 сторони узгодили новий графік погашення кредиту (а. с. 18, т. 1).
Судами також встановлено, що у забезпечення вказаного кредитного договору між сторонами 02 квітня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (а. с. 19-24, т. 1).
11 березня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій у межах суми заборгованості 189 470,25 грн (а. с. 136-138, т. 1).
Листом від 11 березня 2015 року № 081-186/4393 банк повідомив боржника про необхідність сплати заборгованості за договором невідновлюваної кредитної лінії від 02 квітня 2007 року № 811-3/27/3/7/7-007 в загальному розмірі 189 470,25 грн (із яких сума заборгованості за кредитом - 188 898,83 грн, сума заборгованості за простроченими відсотками - 571,42 грн) протягом одного календарного дня з дати одержання цього повідомлення (а. с. 142, т. 1).
Сплата ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 189 470,25 грн підтверджується заявою останнього та довідкою банку (а. с. 143, 144, т. 1).
11 березня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О.Є. за реєстровим № 863, за яким первісний іпотекодержатель відповідно до договору поруки, укладеного 11 березня 2015 року з ОСОБА_2, до кредитного договору від 02 квітня 2007 року № 81103/27/3/7/7-007 передає (відступає), а новий іпотекодержатель приймає (набуває) належне первісному іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року № 811-4/27/3/7/7-019, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. Д. 02 квітня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1391 з усіма змінами та доповненнями, укладеними між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 (а. с. 139-141, т. 1).
Згідно з пунктами 1.3., 1.7., 6.1. договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року № 811-4/27/3/7/7-019 до нового іпотекодержателя переходять всі без винятку права та обов`язки первісного іпотекодержателя за основним договором. Право вимоги за основним договором переходить від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя з моменту підписання цього договору. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором або до його припинення з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або цим договором.
Таким чином ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2015 року, укладеним з ПАТ "Укрсоцбанк", набув право вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2007 року № 811-4/27/3/7/7-019, укладеними між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1, тому у нього, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань
16 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся через приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахову Г. І. із заявою до ОСОБА_1, в якій містилася вимога, в тому числі, про виконання порушеного зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року у розмірі 187 470, 25 грн (а. с. 145, 148, т. 1).
Вказану вимогу ОСОБА_1 отримав 28 березня 2015 року, про що зазначив в заяві, поданій до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І., у якій також просив надати йому належним чином завірені копії договорів поруки та відступлення права вимоги, укладені між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 (а. с. 145, 146-147, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.