Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 752/11756/20
провадження № 61-6381 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - ПрАТ "СК "Євроінс Україна") про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2018 року між нею та ПрАТ "СК "Євроінс Україна" укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу строком до 08 листопада 2019 року, предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, пов`язаних із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума за умовами договору становила 1 890 000 грн, безумовна франшиза - 5%. За договором відповідач зобов`язався здійснити їй страхові виплати за умови настання страхового випадку, одним із яких є викрадення транспортного засобу (далі - викрадення ТЗ).
06 жовтня 2019 року відбулося викрадення ТЗ, про що вчасно повідомлено відповідача. Після отримання документів на виплату страхового відшкодування відповідачем було прийнято рішення про виплату першої частини відшкодування у розмірі 30 % страхового відшкодування, що становить 348 835 грн 20 коп. та складено страховий акт № 26454/19. У той же день відповідачем перераховано їй першу частину страхового відшкодування у сумі 348 835 грн 20 грн, а 12 березня 2020 року здійснено виплату другої частини страхового відшкодування в сумі 813 948 грн 80 коп. Загальний розмір страхового відшкодування, який виплачено відповідачем, становить 1 162 784 грн.
Вважала розмір визначеного страховиком відшкодування заниженим, оскільки при його визначенні в порушення вимог закону було взято до уваги консультаційне дослідження від 12 листопада 2019 року № 409/19. Проте за виготовленим на її замовлення висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 18 березня 2020 року № 1703, ринкова вартість автомобіля "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 06 жовтня 2019 року становила 1 730 450 грн. За таких обставин, на її думку, виплата страхового відшкодування повинна здійснюватися саме за наданим нею висновком експертного автотоварознавчого дослідження, який є належним та допустимим доказом.
Посилаючись на те, що відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи, у сумі 1 635 950 грн, яка, а сплатив, за вирахуванням франшизи - 1 162 784 грн, тобто сума недоплаченого страхового відшкодування становить 473 176 грн.
Вказувала на порушення відповідачем строку виплати другої частини страхового відшкодування, передбаченого пунктом 10.12.2 договору, у розмірі 813 948 грн 80 коп. за період з 18 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року.
Такими неправомірними діями відповідача їй завдано також моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 473 176 грн; за період з 18 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року пеню в сумі 1 953 грн 48 коп., три відсотки річних в сумі 1 601 грн 21 коп. та інфляційні втрати в сумі 6 511 грн 59 коп.; за недоплату суми страхового відшкодування у розмірі 473 176 грн за період з 18 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року пеню в сумі 5 630 грн 68 коп., три відсотки річних в сумі 4 615 грн 31 коп. та інфляційні втрати в сумі 9 043 грн 24 коп.; а також 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надане стороною відповідача консультаційне дослідження від 12 листопада 2019 року № 409/2019, відповідно до якого було визначено, що ринкова вартість автомобіля "Lexus", реєстраційний номер НОМЕР_1, без коригування по пробігу та технічному стану на час події 06 жовтня 2019 року може складати 1 257 284 грн, а також визначено суму страхового відшкодування, яка була виплачена позивачу, є належним та допустимим доказом у даній справі, який відповідає вимогам закону та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного мана від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Підстав, з якими закон пов`язує можливість позивача із власної ініціативи провести експертне дослідження, стороною позивача в ході розгляду справи не доведено, а, відтак, при вирішення даного спору наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 18 березня 2020 року № 1703, судом до уваги не приймається.
Стороною позивача не було заявлено відповідних клопотань в частині призначення у справі судової експертизи з метою визначення реальної ринкової вартості викраденого автомобіля, як і не було заявлено клопотань в частині витребування у відповідача копій матеріалів страхової справи, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що надане консультаційне дослідження, на підставі якого виплачено страхове відшкодування, виконано на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного мана від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, є належним документом, що визначає розмір завданих збитків.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності проведення експертного висновку, повноважень суб`єкта оціночної діяльності по суті зводяться до незгоди із висновком консультаційного дослідження від 12 листопада 2019 року № 409/2019, складеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, проте вимог про визнання неправомірним такого консультаційного дослідження позивач не заявляв. У разі незгоди страхувальника із розміром страхового відшкодування його оскарження можливе шляхом проведення рецензування консультаційного дослідження, а також шляхом подання позову до оцінювача, пов`язаного з проведенням неякісної оцінки та визнання такого консультаційного дослідження недійсним.
Доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягненні пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди апеляційна скарга не містить, а, відтак, відповідно до вимог статті 376 ЦПК України рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 та постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 641/8056/17, від 22 грудня 2020 року у справі № 641/5394/18, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 752/11756/20 із Голосіївського районного суду м. Києва.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що консультаційне дослідження, яке надано відповідачем, є результатом консультаційної діяльності, а не практичної діяльності, не є ані звітом про оцінку КТЗ (актом оцінки КТЗ), ані автотоварознавчою експертизою, проведення якої повинно було бути здійснено відповідачем згідно з пунктом 11.8.3 Правил страхування та пунктом 10.12.1 Умов добровільного страхування наземного транспорту. Розмір страхового відшкодування, який повинен був бути здійснений відповідачем, мав визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи, а не на підставі консультаційного дослідження, яке було враховано страховиком при визначенні розміру страхового відшкодування та виплаті страхового відшкодування позивачу, що є безпосереднім порушенням умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору добровільного страхування наземного транспорту та Правил страхування.
Оскарження розміру страхового відшкодування передбачено умовами договору добровільного страхування наземного транспорту, зокрема, пунктом 7.2.8 Умов добровільного страхування наземного транспорту (додаток 1 до Договору добровільного страхування наземного транспорту від 08 листопада 2018 року № 021005-2111-1000025) встановлено право страхувальника оскаржити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування або розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування.
Вказував, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку .майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. При цьому послався на відповідні правові позиції Верховного Суду.
Зазначав, що судами не наведено мотивів відхилення висновку експертного дослідження, який надано позивачем.
Вказував, що відомостей стосовно ОСОБА_4, який надавав письмову консультацію відповідачу - склав консультаційне дослідження, відсутні в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ПрАТ "СК "Євроінс Україна" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про законність та обґрунтованість судових рішень, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "Євроінс Україна" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 021005-2111-1000025 "Каско Класичне", відповідно до якого було застраховано транспортний засіб "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності. Його дійсна вартість становила 1 890 000 грн, а страхова сума - 1 890 000 грн.
Відповідно до пункту 6.2.6 договору страховим випадком є викрадення транспортного засобу.
Згідно з пунктом 6.3.2 договору франшиза (безумовна) від загальної страхової суми в разі викрадення автомобіля становить 5 %.
06 жовтня 2019 року невстановленою особою було здійснено незаконне заволодіння транспортним засобом "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_1, який було припарковано за адресою: вул. Ак. Павлова, 44б у м. Харкові. За даним фактом 07 жовтня 2019 року було відкрито кримінальне провадження № 12019220470005430 за частиною третьою статті 289 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до консультаційного дослідження від 12 листопада 2019 року №409/2019, проведеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 на замовлення відповідача, - ринкова вартість автомобіля "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_1, без коригування по пробігу та технічному стану на час події 06 жовтня 2019 року може складати 1 257 284 грн.
ПрАТ "СК "Євроінс Україна" викрадення вказаного вище автомобіля було визнано страховим випадком та 20 листопада 2019 року прийнято рішення про виплату позивачу першої частини відшкодування (30%) у розмірі 348 835 грн 20 коп. та складено страховий акт № 26454/19.
20 листопада 2019 року ПрАТ "СК "Євроінс Україна" здійснено перерахування ОСОБА_1 на картковий рахунок страхового відшкодування в сумі 348 835 грн 20 коп., а 12 березня 2020 року здійснено виплату у розмірі 813 948 грн 80 коп. Загальний розмір страхового відшкодування, який було виплачено відповідачем, склав суму в розмірі 1 162 784 грн.
Судом також встановлено, що на замовлення позивача виготовлено висновок експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 18 березня 2020 року № 1703, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 06 жовтня 2019 року складає 1 730 450 грн.
В пункті 1.5.3. договору страхування сторони передбачили, що автотоварознавча експертиза (дослідження, оцінка) - це дослідження експертом оцінювачем (суб`єктом оціночної діяльності) вартості матеріального збитку, що був завданий власнику застрахованого ТЗ на основі спеціальних знань та повноважень у відповідності з чинним законодавством України.
Пунктом 7.2.8 договору страхування передбачено, що страхувальник має право оскаржити, в порядку передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування або розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про страхування" визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім`я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім`я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов`язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (частини перша, друга й четверта статті 9 Закону України "Про страхування").
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом (частина п`ятнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (частини шістнадцята та сімнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладеного договір страхування (подати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 7.2.8 Умов добровільного страхування наземного транспорту (додаток 1 до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 021005-2111-1000025 від 08 листопада 2018 року) встановлено право Страхувальника оскаржити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову Страховика у виплаті страхового відшкодування або розмір виплаченого Страховиком страхового відшкодування.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суди виходили з того, що розрахунок розміру страхового відшкодування, яке виплачене позивачу, здійснено на підставі консультаційного дослідження від 12 листопада 2019 року № 409/2019, яке проведено відповідно до вимог закону.
Колегія суддів загалом погоджується з висновком судів про відмову у позові, разом з тим посилання судів на те, що позивач не заявляв вимог про визнання неправомірним такого консультаційного дослідження, а у разі незгоди страхувальника із розміром страхового відшкодування його оскарження можливе шляхом проведення рецензування консультаційного дослідження, а також шляхом подання позову до оцінювача, пов`язаного з проведенням неякісної оцінки та визнання такого консультаційного дослідження недійсним, що є підставою для відмови у позові, є помилковим з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За таких обставин вказані вище посилання судів слід виключити із мотивувальної частини судових рішень як помилкові.
Встановлено, що суб`єкт оціночної діяльності здійснив грошову оцінку автомобіля "Lexus GX 460", реєстраційний номер НОМЕР_1, без коригування по пробігу та технічному стану на час події 06 жовтня 2019 року, в результаті чого склав консультаційне дослідження, яким визначено ринкову вартість вказаного автомобіля з використанням даних веб-сайту www.avtoria.ua.
Аналіз висновків про вартість майна, викладених у консультаційному дослідженні від 12 листопада 2019 року №409/2019 свідчить про те, що суб`єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки зазначеного вище транспортного засобу шляхом зіставлення цін продажу подібних транспортних засобів.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (частина перша статті 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі консультаційної діяльності, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб`єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі.
Встановлено, що з метою визначення вартості викраденого транспортного засобу страховик звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, який надав відповідне консультаційне дослідження, на підставі якого було визначено розмір страхового відшкодування.
Таким чином посилання касаційної скарги на те, що відомості про ОСОБА_4 відсутні в реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, безпідставні, оскільки він є суб`єктом оціночної діяльності, що підтверджено відповідним кваліфікаційним свідоцтвом.
Разом з тим, наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 18 березня 2020 року № 1703 не містить відомостей щодо джерел отримання інформації про вартість викраденого автомобіля та зіставлення цін продажу подібних транспортних засобів.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд надав належну правову оцінку наданому позивачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 18 березня 2020 року № 1703, тому колегія суддів погоджується з висновком судів про відхилення вказаного висновку експертного автотоварознавчого дослідження.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягненні пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження надання страховій компанії всіх, передбачених договором документів у зв`язку із настанням страхового випадку, як і не було надано суду копію заяви-повідомлення про настання страхового випадку, з якої можливо було б встановити дату фактичного звернення позивача до страхової компанії, та, відповідно, обчислення з цього періоду визначених договором строків. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Отже, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, й дійшли загалом правильного висновку про відмову у позові.
Посилання касаційної скарги на застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16 та постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 641/8056/17, від 22 грудня 2020 року у справі № 641/5394/18, безпідставні, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки судів не спростовують, на законність й обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду