Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 344/15339/20
провадження № 61-17121 св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Білоконь О. В.
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно із договором дарування від 11 вересня 2015 року його дочка ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є власником будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровано його місце проживання, його дружини ОСОБА_4, його дочки ОСОБА_3 та його батька - відповідача ОСОБА_2 .
У відповідача у власності є декілька житлових приміщень, серед яких квартира АДРЕСА_2 . Однак, не зважаючи на це, він проживає з ним та іншими членами сім`ї, мотивуючи це самотністю та підтриманням сімейних стосунків. Починаючи з 2015 року відповідач зловживає алкогольними напоями, влаштовує у будинку гучні застілля, перешкоджає спокійному проживанню та відпочинку його сім`ї, внаслідок чого він звертався до правоохоронних органів. Така поведінка унеможливила подальше спільне проживання з відповідачем.
У грудні 2017 році він разом з сім`єю переїхав на тимчасове проживання у належну відповідачеві квартиру з дозволу останнього. За час проживання у будинку ОСОБА_2 не стежив за дотриманням порядку, не сплачував за надані комунальні послуги, у зв`язку з чим виникала заборгованість, яку він змушений був погасити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківській області від 30 вересня 2020 року (справа № 344/9458/19) зобов`язано ОСОБА_1 та його сім`ю виселитись із квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 . В ході розгляду даної справи встановлено, що між сторонами існують неприязні стосунки та неодноразово виникають конфлікти. ОСОБА_2 підтвердив своє фактичне проживання у будинку, який належить ОСОБА_3, а також факт несплати ним комунальних послуг, якими він користується під час проживання у будинку. Вплив правоохоронних та судових органів на покращення відносин та усунення конфлікту відповідач ігнорує.
Враховуючи зазначене та посилаючись на вимоги статей 116, 150 ЖК УРСР та статтю 405 ЦК України, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1 та виселити його із вказаного будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року в складі судді Тринчука В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність створення відповідачем перешкод позивачу у здійсненні права користування та розпорядження спірним будинком, зазначивши, що сам факт переходу права власності на будинок до іншої особи не є безумовною підставою для втрати права на житло колишніми членами сім`ї власника цього нерухомого майна. Перехід права власності на будинок відбувався на підставі договорів дарування, що були укладені між членами сім`ї відповідача та позивача. За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано- Франківської області від 05 липня 2021 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задоволено частково.
Виселено ОСОБА_2 з житлового будинку з будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач має у власності інше, окрім спірного, нерухоме майно, у якому має можливість проживати, тобто буде забезпечений житлом у разі його виселення.
Відповідач зареєстрований у спірному житловому будинку за згодою його колишнього власника, як член її сім`ї, право власності якої припинено, а новим власником житлового будинку є малолітня ОСОБА_1 . При цьому відповідач не є членом сім`ї нового власника, між сторонами не укладено договору найму житла, а навпаки, існують конфліктні відносини, що унеможливлюють подальше спільне проживання, а тому наявні підстави для виселення відповідача із спірного будинку без надання іншого житлового приміщення.
При вирішенні цієї справи суд виходив із того, що ОСОБА_1 подав позов в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, діючи від її імені у якості законного представника в силу положень статті 59 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 441/667/17, від 26 червня 2019 року у справі № 676/905/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не має підстав для звернення до суду із цим позовом, оскільки не є власником спірного будинку. Власником спірного будинку є його дочка ОСОБА_3, проте ОСОБА_1 подав цей позов від свого імені і його дії, на переконання заявника, свідчать, що він діє виключно у своїх інтересах, а не інтересах своєї дочки як її законний представник.
Позовні вимоги про виселення відповідача із спірного будинку були предметом розгляду справи № 344/9458/19, за наслідком розгляду якої у їх задоволенні було відмовлено у зв`язку із недоведеністю передбачених статтею 116 ЖК УРСР підстав для виселення ОСОБА_2 . Рішення у цій справі набрало законної сили.
Необґрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 проживав у спірному будинку за згодою його колишнього власника ОСОБА_5 (його дружини), оскільки вказаний будинок був придбаний в шлюбі подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за особисті кошти останнього та лише був формально оформлений на його дружину.
Обставини існування конфліктних відносини між сторонами, а також негативний вплив ОСОБА_2 на психологічний стан ОСОБА_3 не доведені позивачем.
Безпідставними є також аргументи позивача про те, що відповідачу на праві власності належать декілька об`єктів нерухомого майна. На розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа № 344/16831/20 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, предметом якої є зокрема належна останньому квартира АДРЕСА_2, право власності на яку може бути припинено судом. За таких обставин ОСОБА_2 буде позбавлений прав на будь-яке житло.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У будинку АДРЕСА_1 20 квітня 2004 року зареєстровано місце проживання: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 (з 10 грудня 2008 року) (а.с.10-14).
У цьому будинку мешкають: позивач ОСОБА_1, його малолітня дочка ОСОБА_8, дружина ОСОБА_5 та батько ОСОБА_2 .
З 11 вересня 2015 року власником вказаного житлового будинку з господарськими спорудами на підставі договору є ОСОБА_3, 2008 року народження, якій цей будинок подарував її батько ОСОБА_1 .
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 09 листопада 2020 року (№ інформаційної довідки 231592179), відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить двокімнатна квартира, загальною площею 60,3 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 (а.с.15,16).
Крім того, ОСОБА_2 є власником господарського приміщення № XIV за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 26 кв. м, садового будинку за адресою: с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано- Франківської області, садівницьке товариство Івано-Франківського управління бурових робіт; 1/6 частини будинку за адресою: АДРЕСА_3 та 1/3 частини вказаного будинку (а.с. 87-89).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2019 року у справі № 344/9458/19 задоволено позов ОСОБА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_9 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_2 та виселено ОСОБА_1 із вказаної квартири.
Частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 як законному представнику ОСОБА_3 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.
Відповідно до листа Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області від 26 червня 2019 року № 9272/108/46/01/2019 ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 протягом 2015-2019 років звертались до органів національної поліції з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 (а.с. 20).
Згідно із комплексною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 рекомендована корекційна робота психотерапевта, спрямована на зниження рівня тривоги та переживань. Діагностика сімейних та емоційних відносин показала, що по відношенню до діда Таїсія відчуває сильні негативні та ворожі почуття, які є результатом його поведінки по відношенню до рідних. Таїсія найбільше боїться того, що дід буде знову приходити та погрожувати. Дівчинка стверджувала, що була свідком того, що дід бив матір. Дід володіє найбільшою владою в сім`ї. Виявлено у дитини страх по відношенню до діда та бажання забути його та проведений з ним час. Діагностовано астенію, тривожність, замкнутість, напругу, страх по відношенню до діда (а.с. 33-37).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого до