ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/16525/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивачів - Загребельська А.А.(особисто),
відповідача - Атаманюк Г.В.(у порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (колегія суддів: Тарасенко К.В., Разіна Т.І. і Іоннікова І.А.)
у справі №910/16525/20
за позовом 1) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );
2) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 );
3) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 );
4) ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 );
5) ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 )
до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про:
- визнання протиправною бездіяльності Комітету, яка полягає в усуненні Комітету від розгляду заяви позивачів від 02.07.2020 вих. № 210-З про порушення Державним агентством автомобільних доріг України законодавства про захист економічної конкуренції (в редакції позовної заяви бездіяльність полягає у нерозгляді зазначеної заяви);
- зобов`язання Комітету розглянути заяву позивачів від 02.07.2020 № 210-З про порушення Державним агентством автомобільних доріг України законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до вимог Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2021 (суддя Бондаренко- Легких Г.П. ) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Комітету про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання розглянути заяву позивачів від 02.07.2020 № 210-З (вх.8-01/8516) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення Державним агентством автомобільних доріг України антиконкурентних дій органу влади відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що лист Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 є рішенням, ухваленим за заявою позивачів, а тому обраний спосіб захисту порушеного права, а саме визнання бездіяльності Комітету протиправною, за встановленої судом відсутності бездіяльності Комітету застосований бути не може. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Комітету розглянути заяву позивачів від 02.07.2020 № 210-З призведе до втручання в дискреційні повноваження Комітету, в тому числі фактично призведе до необхідності ухвалення ним ще одного рішення за наслідками розгляду заяви від 02.07.2020 вих. № 210-З (вх 8-01/8516).
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/16525/20 задовольнив частково. Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі №910/16525/20 скасував. Прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Комітету частині розгляду заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 02.07.2020 вих. №210-З. Зобов`язав Комітет розглянути заяву фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 02.07.2020 № 210-3 (вх. № 8- 01/8516) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення Державним агентством автомобільних доріг України антиконкурентних дій органу влади. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що лист Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 не є рішенням, прийнятим за наслідками розгляду заяви позивачів; ненадання позивачам відповіді на їх звернення є порушенням їх прав; обраний позивачами спосіб захисту (визнати протиправною бездіяльність АМК) є таким, що може бути застосований судом для поновлення порушених прав позивачів з огляду на одночасне застосування такого способу захисту як зобов`язання розглянути заяву.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Комітет у касаційній скарзі з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить Верховний Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 зі справи, а рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2021 залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Комітет у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) щодо неможливості зобов`язання органів Комітету приймати рішення конкретного змісту, а необхідності повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне і обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову у її розгляді з метою невтручання у дискреційні повноваження Комітету та забезпечення прав осіб на ефективний спосіб захисту.
Також Комітет підставою звернення з касаційною скаргою визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 5 ГПК України, пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України в частині визначення змісту способу захисту у формі визнання бездіяльності органів Комітету протиправною та розмежування бездіяльності та дій як окремих та самостійних об`єктів правового захисту.
З посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України суд апеляційної інстанції не встановив на підставі належних та допустимих доказів факт звернення громадської організації "Рада захисту конкуренції та споживачів" із заявою до Комітету з аналогічних підстав в аналогічний період.
Окрім того, посилається Комітет і на те, що підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції є пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки судом вирішено питання про права та обов`язки осіб шляхом задоволення їх позовних вимог, без безпосереднього звернення таких осіб з апеляційними скаргами, чим суд порушив принципи диспозитивності господарського судочинства.
Доводи інших учасників справи
Від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу Комітету, в якому остання просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 залишити без змін. При цьому ОСОБА_4 зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на матеріалах судової справи за результатами оцінки наданих доказів. Також у відзиві наголошено на тому, що рішенням суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову п`яти осіб, тобто рішення впливає на права та інтереси всіх позивачів, а тому постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, також стосується всіх позивачів.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Позивачі, спільно з іншими фізичними особами (далі - заявники), 02.07.2020 звернулися до Комітету із заявою вих. № 210-З (вх 8-01/8516) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення Державним агентством автомобільних доріг України антиконкурентних дій органу влади. Заявники при підписанні тексту заяви зазначали, членами яких громадських організацій вони є (так, зокрема, позивач-4 зазначила ГО "Рада захисту конкуренції та споживачів"). У тексті заяви було зазначено єдиний засіб комунікації для направлення кореспонденції, а саме адресу електронної скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Комітет листом від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 повідомив громадську організацію "Рада захисту конкуренції та споживачів" шляхом направлення відповіді на адресу: вул. Дегтярівська, 21, літера А, офіс 107/2, м. Київ, 04119 та на адресу електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 про результати розгляду звернення громадської організації "Рада захисту конкуренції та споживачів" щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях Державного агентства автомобільних доріг України шляхом вчинення антиконкурентних дій органу влади.
Звертаючись з позовом у цій справі, позивачі стверджували, що заява від 02.07.2020 вих. № 210-З є заявою фізичних осіб, а лист Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648, адресований громадській організації "Рада захисту конкуренції та споживачів", не можна розцінювати як прийняте в порядку, визначеному законодавством, рішення за результатами розгляду їх заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У зв`язку із зазначеним позивачі вважають, що станом на дату звернення з позовною заявою до суду їх заява саме як заява фізичних осіб розглянута не була.
У позові зазначено, що заявники (серед яких є й позивачі) є членами різних громадських організацій, зокрема "Рада захисту конкуренції та споживачів", "Наші гроші", "Центр протидії корупції".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом позову у справі є вимоги позивачів до Комітету про визнання бездіяльності відповідача у формі нерозгляду заяви позивачів від 02.07.2020 вих. № 210-З (вх 8-01/8516) та зобов`язання розглянути зазначену заяву у відповідності до вимог Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду заяв і справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість.
Суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи дійшов висновку про те, що відповідно до змісту листа Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 лист підготовлений за результатами звернення громадської організації "Рада захисту конкуренції та споживачів". Крім того, вказаний лист було адресовано громадській організації "Рада захисту конкуренції та споживачів". Матеріали справи не містять доказів, що вказаний лист було направлено хоча б одному з позивачів, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому матеріали справи не містять доказів того, що Комітет надав навіть формальну відповідь на звернення саме позивачів, чим порушив їх права.
Щодо доводів Комітету про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, необхідно зазначити таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 зазначено: "Велика Палата Верховного Суду виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Водночас у цій справі пред`явлено позовну вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою, а про скасування рішення Комітету про відмову у розгляді справи. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді".
При цьому з резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 не вбачається, щоб суд апеляційної інстанції спонукав Комітет прийняти рішення конкретного змісту. Зокрема, суд апеляційної інстанції зобов`язав Комітет розглянути заяву фізичних осіб, яка розглянута не була.
Отже, не знаходять свого підтвердження доводи скаржника про неврахування Північним апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.
Щодо доводів Комітету про вирішення судом апеляційної інстанції питання про права та обов`язки осіб, без безпосереднього звернення таких осіб з апеляційними скаргами, чим суд порушив принципи диспозитивності господарського судочинства, необхідно зазначити таке.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Водночас відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами- можуть буди особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення стосовно позивачів у справі, які відповідно є учасниками справи, а тому відсутні підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 на підставі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.
Водночас звернення до суду з апеляційною скаргою лише одним позивачем не позбавляє інших позивачів статусу учасників справи.
Щодо доводів Комітету про недослідження судом апеляційної інстанції змісту листа Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 Суд зазначає таке.
Північний апеляційний господарський суд встановив, що у листі Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 зазначено про те, що він підготовлений за результатами звернення громадської організації "Рада захисту конкуренції та споживачів" та адресований саме громадській організації "Рада захисту конкуренції та споживачів". Цей лист було направлено на адресу електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зазначена у заяві фізичних осіб від 02.07.2020 вих. № 210-З.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що Комітет надав навіть формальну відповідь на звернення саме позивачів, оскільки у листі від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 не зазначено інших адресатів, окрім громадської організації "Рада захисту конкуренції та споживачів", чим порушив права заявників на отримання результатів розгляду саме їх заяв.
Водночас необхідно зазначити, що імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт направлення відповіді Комітетом на адресу електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зазначена заявниками як єдиний засіб комунікації, не спростовує того факту, що такий лист позивачам не адресувався, а, отже, Комітет не надав відповіді, зокрема, позивачам на їх звернення, що є порушенням прав позивачів за захистом, яких вони звернулись.
Разом з тим, оскільки зміст листа Комітету від 31.07.2020 № 126-29/01-10648 позивачами не оскаржується, то предметом судового розгляду є саме бездіяльність Комітету з надання відповіді фізичним особам на їх заяву, зокрема адресування заяви фізичним особам які звернулись до Комітету із заявою 02.07.2020 вих. № 210-З (вх 8-01/8516).
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.