ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/628/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" - Фольчика А.С.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" - Авдєєнка В.В.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" (далі - ТОВ "Автотехсервіс")
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (головуючий суддя - Малех І.Б., судді Бонк Т.Б. і Галушко Н.А.)
зі справи № 921/628/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" (далі - ТОВ "Аско")
до ТОВ "Автотехсервіс"
про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакції договору із зміненими пунктами 2 та 4, де наявний підпункт 4.5, та про визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано до господарського суду Тернопільської області про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях договорів із зміненими пунктами 2 та 4, де наявний підпункт 4.5, та про визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.
2. Позов обґрунтовано тим, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях із зміненими пунктами 2 та 4, а також додаток № 1 до вказаного договору є підробленими, оскільки ТОВ "Аско" не виявляло своєї волі на вчинення вказаних правочинів, а уповноважені особи товариства їх не підписували.
Як на підставу для звернення до суду позивач посилався на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18, яка залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, відповідно до якої провадження у кримінальній справі закрито та звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до частини першої статті 3641 Кримінального кодексу України директора ТОВ "Аско" - ОСОБА_1. у зв`язку із закінченням строків давності.
Короткий зміст рішень попередніх судових інстанцій
3. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 (суддя Охотницька Н.В.) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав для визнання недійсними редакцій договору про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору, оскільки доводи позивача щодо підроблення підпису на спірних правочинах не підтверджені допустимими та належними доказами. Це свідчить про відсутність порушення прав позивача та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому питання пропущення позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021: рішення господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", у редакції договору із зміненим пунктом 2, згідно з яким "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2"; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", у редакції договору з наявним пунктом 4.5, згідно з яким "побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс"; визнано недійсним додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", згідно з яким "сторона-2 сплачує стороні-1 частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2, частка майна якого складає 100%".
5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду у кримінальному провадженні, експертний висновок, ненадання відповідачем витребуваних спірних правочинів, пояснюючи цей факт то вилученням вказаних документів, то їх знищенням у зв`язку зі строками, зазначення відповідачем у своїй же апеляційній скарзі у кримінальному провадженні про неукладення спірних правочинів та підписання додатку до нього та протилежні пояснення у даній справі дозволяють суду дійти висновку, що такий факт, як підроблення документів скоріше був (мав місце), аніж не був. Тобто надані позивачем докази та відсутність будь-яких доказів зі сторони відповідача, за винятком пояснень, які є протилежними, свідчить про те, що більш вірогідними є докази, подані позивачем на підтвердження своїх вимог і доводів про підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору.
6. Постановою Верховного Суду від 31.08.2021 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 зі справи №921/628/19, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
7. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, розглянувши позовні вимоги TOB "Аско" та задовольнивши позовну заяву, не врахував доводи ТОВ "Автотехсервіс", які мають значення для правильного вирішення справи, про сплив позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду, а тому всупереч вимогам статті 86 ГПК України не надав оцінки клопотанню відповідача про застосування позовної давності.
8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021: скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 у справі №921/628/19; прийнято нове рішення, якими задоволено позовні вимоги у повному обсязі; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" у редакції договору із зміненим пунктом 2, згідно з яким "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2"; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" в редакції договору з наявним пунктом 4.5, згідно з яким "побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс"; визнано недійсним додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", згідно з яким "сторона-2 сплачує стороні-1 частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2, частка майна якого складає 100%"; вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги позивача у справі підтверджені належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для визнання недійсними редакцій договору про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору, а позовна давність пропущена позивачем з поважних причин, і відтак на підставі пункту 5 статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушене право позивача підлягає захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Автотехсервіс", зазначаючи про застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права без урахування висновків щодо застосування таких норм, які викладені в постановах Верховного Суду, відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1.1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції від 27.10.2021 у справі №921/628/19; залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020; судові витрати у справі покласти на позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що зумовило прийняття неправомірної постанови, оскільки судом вказано, що на спірні правовідносини сторін відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюються положення ЦК України. В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц зазначено, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення. Аналогічні висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18. З наведеного випливає, що застосування положень ЦК України щодо оцінки наявності підстав для визнання недійсними спірних редакцій договорів на момент їх укладення (01.09.1998) є неприпустимими, оскільки станом на момент їх укладення ЦК України не існував.
12. Як видно з мотивувальної частини постанови, як на підставу її прийняття суд посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про незаконне проведення судовим експертом експертизи від 26.11.2014 за копіями документів, оскільки на момент виконання експертизи експерт вправі був здійснювати експертизу на підставі копій документів з огляду на положення пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98. Однак такі доводи суду слід визнати хибними, оскільки судово-технічна експертиза документів від 26.11.2014 №1202/14-22 була проведена під час дії Інструкції про призначення та проведення судових експертиз в редакції змін і доповнень, внесених наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5. У відповідності до пункту 3.5 вказаної Інструкції коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Однак згідно з пунктом 1.1 розділу І Криміналістичні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз та експертних досліджень, що затверджені згаданим вище наказом Міністерства юстиції України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Отже, методичними підходами було чітко встановлено, що для почеркознавчих досліджень надаються лише оригінали документів, у зв`язку з чим застосування положень пункту 3.5 Інструкції було неприпустимим для надання експертом відповіді на запитання №3 у висновку від 26.11.2014 №1202/14-22. Разом з тим, у судовій практиці Верховного Суду відсутній висновок щодо застосування норми права (пункту 1.1 розділу І Криміналістичні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз та експертних досліджень) у подібних правовідносинах.
13. Як видно з мотивувальної частини постанови, суд дійшов висновку, що договір про спільну діяльність у редакції 2 і 3, додаток до договору фактично не укладались, тобто волевиявлення та внутрішня воля учасника правочину щодо його укладення були відсутніми, а, отже, вказані правочини необхідно визнати недійсними (нікчемними). При цьому суд посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, згідно з якою правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Разом з тим, всупереч вказаній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, дійшовши висновку про неукладеність спірних правочинів внаслідок їх непідписання уповноваженим представником позивача, суд апеляційної інстанції визнав такі правочині недійсними.
14. Судом апеляційної інстанції поновлено позивачу позовну давність без поважних причин. Закон (стаття 264 ЦК України) пов`язує переривання позовної давності з пред`явленням позову, а не з прийняттям судом остаточного судового рішення у справі, за яким пред`явлено позов, що перериває строк. Також закон не пов`язує переривання позовної давності з поданням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16. Отже, якщо позивач дізнався про порушення свого права (підроблення спірних договорів) 29.08.2013, як вважає суд апеляційної інстанції, то позовна давність для позивача збігла 29.08.2016, у той час як з позовом про визнання недійсними спірних договорів у справі №921/628/19 позивач звернувся аж у листопаді 2019 року.
15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 зі справи №487/10132/14-ц зазначено, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач - що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, котрі є підставами її вимог і заперечень. Разом з тим, позивач не надав будь-яких доказів того, що він не міг дізнатися раніше про порушення свого права раніше, ніж подав позов у даній справі, що зумовило пропуск позивачем позовної давності.
Доводи позивача
16. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Аско" заперечує проти доводів, викладених у ній, зазначає, що: касаційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не суперечить правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.03.2020 у справі № 686/7590/18, від 22.06.2020 у справі №177/1942/ 16-ц, від 10.03.2021 у справі №201/8412/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; крім того, правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними; твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1.1 розділу І Криміналістичні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз та експертних досліджень у подібних правовідносинах не відповідає дійсності, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 міститься висновок, згідно з яким чинним законодавством не передбачено заборони на проведення експертизи по копіях документів, при цьому має вказуватись, що експертом оцінюється не оригінал, а копія документа.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Між ТОВ "Аско" (Сторона-1) та АТЗТ "Автотехсервіс" (Сторона-2), правонаступником якого є ТОВ "Автотехсервіс", укладено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 (далі - Договір), відповідно до якого:
- сторони зобов`язуються шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері розробки, будівництва, запуску та експлуатації автозаправної станції (АЗС) за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40 (пункт 1.1);
- ТОВ "Аско" зобов`язалось передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 40 та передати попередню проектну документацію на АЗС (пункт 2.1);
- АТЗТ "Автотехсервіс" зобов`язалося: оформити документи для прийняття в експлуатацію АЗС; надати для цілей спільної діяльності обладнання для АЗС; провести будівництво АЗС: організувати роботу АЗС; забезпечувати постачання паливно - мастильних матеріалів та таке інше; організувати найм персоналу для забезпечення діяльності АЗС (підпункт 2.2 );
- ТОВ "Аско" для цілей спільної діяльності за даним договором передає право користування земельною ділянкою по вул. Микулинецькій, 40 у м. Тернополі на проектну документацію на АЗС (пункт 4.1);
- АТЗТ "Автотехсервіс" для цілей спільної діяльності за даним договором передає обладнання АЗС та здійснює фінансування усіх робіт, необхідних для експлуатації АЗС (пункт 4.2);
- частка ТОВ "Аско" у спільній діяльності складає 10%, а АТЗТ "Автотехсервіс" - 90%. Сторони зобов`язалися зробити свої внески у повному обсязі в місячний термін з моменту підписання договору (пункт 4.3);
- при зміні обсягів робіт, що виконуються, сторони вносять відповідні зміни та доповнення до даного договору, у тому числі уточнюючи свою часткову участь у сумісній діяльності (пункт 4.4);
- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 01.09.2003 та автоматично пролонгується на невизначений термін у разі виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (пункт 7.1, 7.2);
- умови договору мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документа (пункт 8.1).
18. У подальшому, як стверджує позивач, відповідачем було підроблено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакції 2 і редакції 3.
19. Так, у редакції 2 договору про спільну діяльність від 01.09.1998, у підпункті 2.1, замість обов`язку ТОВ "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецькій,40" зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до АТЗТ "Автотетехсервіс".
20. У редакції 3 договору про спільну діяльність від 01.09.1998 міститься підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акта вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".
21. Окрім того, позивач стверджує, що відповідачем також підроблено додаток № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, відповідно до якого Сторона-2 (АТЗТ "Автотехсервіс") сплачує Стороні-1 (ТОВ "Аско") частку, яка складає 10%, і майно залишається за стороною-2. Частка майна сторони 2 складає 100%.
22. Вищезазначені обставини були предметом дослідження у кримінальному провадженні у справі № 607/5641/18.
23. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що Договір у редакціях із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додаток № 1 до вказаного договору є підробленими та підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають передбаченим статтею 203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ТОВ "Аско", яке є стороною спірного договору, не виявляло своєї волі на вчинення договору в редакціях із зміненими пунктами 2 та 4 і додатку № 1 до договору, уповноважені особи товариства не підписували таких правочинів, у зв`язку з чим ТОВ "Аско" звернулося до суду з позовом у даній справі.
На підтвердження своїх доводів позивач посилається на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 про закриття на підставі пункту 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України кримінального провадження про обвинувачення колишнього директора ТОВ "Аско" ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 3641 Кримінального кодексу України, на заяву свідка ОСОБА_1 від 27.11.2019, а також на інші докази, зібрані у згаданій кримінальній справі, зокрема на висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22 та на висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 27.03.2014 за № 149/15-22.
24. Згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18, залишеною без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у справі закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, однак вину встановлено на підставі доказів, показань свідків та визнання вини особи. Водночас ухвалою при встановленні вини встановлено таке.
24.1. У процесі здійснення реконструкції, а надалі після її завершення невстановлені у ході досудового розслідування посадові особи АТЗТ "Автотехсервіс" вживали заходів з метою оформлення права власності на реконструйоване приміщення АЗС по вул. Микулинецька, 40, за АТЗТ "Автотехсервіс". У зв`язку із зазначеним вказані особи використовували копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, але вже із зміненим змістом істотних умов договору, а саме: договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4.
24.2. Зокрема, договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2, де замість обов`язку TOB "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 40" зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс".
24.3. Договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, де, на відміну від інших зазначених договорів, наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акта вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".
24.4. Окрім того, TOB "Аско" неодноразово в судових інстанціях оспорювало дії АТЗТ "Автотехсервіс", а далі - його правонаступника ТОВ "Автотехсервіс", у ході чого названі сторони самостійно під час вирішення спору, під час судового розгляду у справі від 11.04.2013 №6/7/921/39/13 визнали, що договір із зміненим пунктом 2, у якому замість обов`язку TOB "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 " зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс" фактично не укладався.
24.5. Договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, який доповнено підпунктом 4.5, посадовими особами TOB "Аско" не підписувався та печаткою товариства не скріплявся, оскільки відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", який послужив оригіналом для його виготовлення, нанесений не 01.09.1998, а його нанесено не раніше ніж 15.02.2000. У свою чергу, підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору про спільну діяльність від 01.09.1998 без зміненого змісту не послугував оригіналом при виготовленні копії підпису від імені ОСОБА_2 у договорі про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та договорі про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4. Наведене свідчить про те, що договір із зміненим пунктом 4, який доповнено підпунктом 4.5, є підробленим.
24.6. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_1 на початку грудня 2002 року, достовірно знаючи, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 не затверджений загальними зборами TOB "Аско", не зареєстрований у передбаченому чинним на той час законодавством порядку, в силу чого не був діючим, підписав та скріпив печаткою товариства чисті аркуші формату A4, які в подальшому передав невстановленим у ході досудового розслідування посадовим особам АТЗТ "Автотехсервіс", які використали їх для оформлення не передбаченого договором про спільну діяльність від 01.09.1998 додатку №1 до вказаного договору, за умовами якого АТЗТ "Автотехсервіс" сплачує TOB "Аско" частку, яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ "Автотехсервіс", частка майна якого складає 100%.
24.7. У згаданій ухвалі суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1, з огляду на сукупність доказів, зокрема, висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 14.10.2014 №983/14-22, згідно з яким усі три надані на дослідження документи виготовлено шляхом копіювання на електрофотокопіювальних пристроях. Оригіналом для виготовлення документа №1 послужив інший документ, ніж для документів №2 і №3. У документах №1 та № 2 виявлено сліди монтажу. У документі №3 слідів монтажу не виявлено, проте цей документ виготовлено шляхом кількаразового копіювання.
24.8. Крім цього, вказана ухвала ґрунтується на доказі - висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22, відповідно до якого відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для копіювання при виготовленні документа №2 копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому відсутній пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2. зазначено "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2", нанесений до 15.02.2000. Встановити, чи був він нанесений у період з 15.02.2000 по 15.02.2001, не видається можливим через відсутність зразків за цей проміжок часу. Відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для виготовлення документа №3-копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому наявний пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2 зазначено: "передати попередню проектну документацію на АЗС", нанесений не 01.09.1998, а не раніше, ніж 15.02.2000.
24.9.Таким чином, згідно із вказаною ухвалою встановлено факт підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакції договору із зміненим пунктом 2 та зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5 та додаток №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.
25. Суди попередніх інстанцій зазначили, що станом на момент розгляду даної справи відповідно до приписів частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) преюдиційне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах, у даному випадку в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018, не мають преюдиційного значення при розгляді цієї господарської справи. При цьому судами відзначено, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18 стосується дій (бездіяльності) директора ТОВ "Аско" ОСОБА_1. щодо з`ясування обставин, пов`язаних з укладенням ОСОБА_1 як представником ТОВ "Аско", додатку №1 до Договору.
26. Судом першої інстанції у прийнятті рішення було вказано, зокрема, таке.
26.1. Договір був предметом судового дослідження у справі №6/7/921/39/13 за позовом ТОВ "Аско" до ПАТ "Автотехсервіс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998, у тому числі і з підстав, зазначених вище, за наслідками розгляду якої рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.04.2013, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013, у позові відмовлено. Зокрема, в даному рішенні судом встановлено: відсутність у діях директора ТОВ "Аско" перевищення своїх повноважень при підписанні договору про спільну діяльність від 01.09.1998, а також те, що для чинності договору про спільну діяльність від 01.09.1998 достатньо було укладення останнього лише у письмовій формі, відповідно, твердження позивача про недотримання сторонами при укладенні оспорюваного договору вимог про його державну реєстрацію, а саме: порушення пункту 4.12.3 наказу ДПА України від 19.02.1998 №80 "Про затвердження порядку обліку платників податків, зборів (обов`язкових платежів)" щодо необхідності взяття на облік договору про спільну діяльність органами державної податкової служби визнані безпідставними. Вказані обставини, в силу частини четвертої статті 75 ГПК України, є преюдиціальними та не потребують повторного доведення у даній справі.
26.2. Таким чином, місцевий господарський суд визнав безпідставним та необґрунтованим посилання позивача як на підставу недійсності договору про спільну діяльність від 01.09.1998 ту обставину, що мало місце невиконання чи неналежне виконання сторонами Договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач не заперечує сам факт укладення Договору, однак спірними є редакції Договору із зміненим пунктом 2, де замість обов`язку ТОВ "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецькій, 40" зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс", а також в редакції договору із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс", які ТОВ "Аско" вважає підробленими.
26.3. Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається й на інші докази, зібрані у згаданій кримінальній справі, зокрема на висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22, яким, на думку позивача, підтверджується факт підроблення Договору у вищезазначених редакціях із зміненими пунктами 2 та 4.
26.3.1. Як вбачається з тексту висновку судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22, до Тернопільського відділення КНДІСЕ 19.11.2014 надійшла постанова від 18.11.2014 щодо проведення судово-технічної експертизи документів, призначеної слідчим СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області старшим лейтенантом міліції Маракіним С.С. за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014210010000625 від 07.03.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів). Разом з постановою надано досліджувані документи, зокрема: копію договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому відсутній пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2 зазначено: "передати попередню проектну документацію" (документ №1); копію договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому відсутній пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2 зазначено: "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2 (документ №2); копію договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому наявний пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2 зазначено: "передати попередню проектну документацію на АЗС" (документ №3).
На вирішення експертизи поставлено питання: 1. Чи виготовлено надані на дослідження копії документів № 2 та № 3 шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально - розмножувальної техніки? 2. Чи нанесений відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс" під реквізитами сторін на копіях документів № 2 та № 3 у час, який зазначений на документах? 3. Чи послугував оригіналом при виготовленні копії підпису від імені ОСОБА_2. у копіях документів № 2 та № 3 підпис від імені ОСОБА_2 у оригіналі документу № 1?
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 №1202/14-22, на перше поставлене запитання експертом надано відповідь, що: встановити, чи виготовлено надані на дослідження документи № 2 та № 3 шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної техніки або копіювально - розмножувальної техніки не вдається за можливе, оскільки дослідження цих документів на предмет монтажу характерних ознак монтажу (неправильності рядків, різних фрагментів тексту, неправильності ліній полів, перекосу чи зміщення рядків або окремих знаків тексту, нерівномірності інтервалів між знаками та окремими рядками тексту, границь окремих фрагментів змонтованого зображення тощо) не виявлено. Все перераховане, однак, не дає підстав для твердження про відсутність монтажу, оскільки при кваліфікованому монтажі його ознаки у зображенні можуть не проявитись. Щодо другого запитання призначеної експертизи експертом надано відповідь про те, що: відтиск печатки ПАТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для копіювання при виготовленні документа № 2, нанесений до 15.02.2000; встановити, чи був він нанесений у період з 15.02.2000 по 15.02.2001, не видається можливим через відсутність зразків за цей проміжок часу; відтиск печатки ПАТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для виготовлення документа № 3, нанесений не 01.09.1998, його нанесено не раніше ніж 15.02.2000. На трете питання надано відповідь, що: підпис від імені ОСОБА_2 у оригіналі документа № 1 не послугував оригіналом при виготовленні копії підпису від імені ОСОБА_2 у документах № 2 та № 3.
26.3.2. З огляду на поставлені на вирішення експертизи запитання та надані на них відповіді суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача про те, що висновком судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22 підтверджується підроблення підпису від імені директора ТОВ "Аско" ОСОБА_2. на договорах із зміненими пунктами 2 та 4, оскільки питання "чи виконано підпис від імені директора ТОВ "Аско" ОСОБА_2. у досліджуваних документах ним особисто, чи іншою особою?" експерту не ставилось, відповідно, в ході експертного дослідження питання щодо справжності підпису директора ТОВ "Аско" ОСОБА_2. на наданих експерту примірниках договору про спільну діяльність від 01.09.1998 не досліджувалось.
26.3.3. Окрім того, місцевим господарським судом зазначено, що експертне дослідження проводилось не по оригіналах, а по копіях документів, тому наданий позивачем висновок Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22, не може бути прийнятий судом як належний, допустимий та достатній доказ у справі, оскільки такий висновок складено без дотримання визначених спеціальною Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз (затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 обов`язкових вимог щодо такого виду експертиз.
26.4. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що поданими суду доказами позивачем не доведено існування підстав, з якими заявник пов`язує свій позов у частині визнання недійсним Договору в редакціях договору із зміненими пунктами 2 та 4, де наявний підпункт 4.5, а тому доводи позивача щодо підроблення підпису на спірних правочинах не прийняті судом, оскільки вони не підтверджені допустимими та належними доказами.
26.5. Врахувавши повідомлення представником ТОВ "Автотехсервіс" причин неподання витребуваних доказів (оригіналів оспорюваних редакцій Договору) - через їх знищення, у зв`язку із закінченням строків зберігання, хоча і без підтвердження доказами, оформленими у відповідності до чинних Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, місцевий господарський суд не знайшов підстав для визнання в порядку частини десятої статті 81 ГПК України обставин щодо підроблення Договору в редакції договору із зміненим пунктом 2 та в редакції договору із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оригінал даного договору надавався АТЗТ "Автотехсервіс" для огляду суду під час розгляду справи № 7/86-1298.
26.6. Місцевим господарським судом не взято до уваги і посилання позивача на пояснення директора ТОВ "Аско" ОСОБА_2. згідно з нотаріально посвідченою заявою від 07.03.2012 як на доказ, що підтверджує що Договір було укладено лише в редакції 1, оскільки відповідно до частини другої статті 80 ГПК України позивач на підтвердження своїх вимог повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, утім, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач у позові про дану заяву не згадує, як і не долучає її до позовної заяви, тобто остання не є поданою позивачем у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства.
При цьому копія заяви (оригінал нотаріально посвідченої заяви ТОВ "Аско" ОСОБА_2. від 07.03.2012 знаходиться в матеріалах справи № 7/86-1298), на яку посилається позивач, долучена до матеріалів даної справи відповідачем, зокрема для підтвердження обставин того, що будівництво та реконструкція АЗС була проведена виключно за кошти АТЗТ "Автотехсервіс".
Поряд з цим суд відзначив, що саме редакція 3 договору про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс", виконувалася сторонами та надавалася для вчинення юридично значимих дій у виконавчий комітет Тернопільської міської ради та БТІ, що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі № 7/86-1298 за позовом ТОВ "Аско" до АТЗТ "Автотехсервіс", виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на будівлю автозаправочної станції під літерою "А" загальною площею 39,8 кв.м по вул. Микулинецька, 40 у м. Тернополі за ТОВ "Аско", яке залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та Вищого господарського суду України від 13.11.2012.
26.7. Обставини, зокрема щодо виконання умов Договору у редакції із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс", а також щодо правомірності набуття/оформлення права власності на будівлю автозаправочної станції по вул. Микулинецькій, 40 у м.Тернополі за АТЗТ "Автотехсервіс", встановлені судовим рішенням у справі №7/86-1298 і, в силу частини четвертої статті 75 ГПК України, не потребують повторного доведення у справі, що розглядається.
26.8. З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку про відмову ТОВ "Аско" в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору в редакції договору із зміненим пунктом 2, де замість обов`язку ТОВ "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецькій, 40" зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс", а також в редакції договору із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".
26.8. Стосовно визнання недійсним додатку № 1 до Договору (без дати та місця укладення) місцевим господарським судом зазначено таке.
Вказаний додаток №1 до Договору позивач вважає підробленим та просить визнати його недійсним. Обґрунтовуючи підстави недійсності оспорюваного правочину, позивач зазначає що колишній директор ТОВ "Аско" ОСОБА_1 не підписував і не завіряв печаткою додаток №1 до Договору, ТОВ "Аско" не виявляло своєї волі на вчинення останнього, що знаходить підтвердження в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 про закриття провадження у кримінальній справі, висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 27.03.2014 за № 149/15-22, а також заяві свідка від 27.11.2019 ОСОБА_1 .
26.9. Оцінивши подані позивачем на підтвердження своїх вимог докази, місцевий господарський суд зазначив таке: преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах, в даному випадку в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі № 607/5641/18 про закриття провадження у кримінальній справі, не мають преюдиціального значення при розгляді господарської справи № 921/628/19 та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.
26.10. На підтвердження своїх доводів про непідписання ОСОБА_1 додатку №1 до Договору позивач посилається на заяву свідка ОСОБА_1 від 27.11.2019.
Так, у заяві свідка від 27.11.2019 ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що він як директор ТОВ "Аско" ніколи не підписував і не завіряв печаткою додаток №1 до Договору, за умовами якого АТЗТ "Автотехсервіс" сплачує ТОВ "Аско" частку, яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ "Автотехсервіс", частка майна якого складає 100%. Також ОСОБА_1 зазначає, що до нього ніхто ніколи не звертався з приводу підписання такого додатку, на що він не мав права без рішення загальних зборів учасників товариства, і за час його перебування на посаді директора у розпорядженні ТОВ "АСКО" ніколи не було такого додатку. При цьому зазначив, що він поставив свій підпис та зробив відтиск печатки на чистих листках паперу, які віддав комусь із службових осіб АТЗТ "Автотехсервіс". Внаслідок цього АТЗТ "Автотехсервіс" протиправно оформило право власності на АЗС, яка належала ТОВ "Аско", за що він ( ОСОБА_1 ) притягувався до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_1 у своїй заяві свідка допускає, що для виготовлення додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 могли бути використані підписані ним і завірені печаткою товариства чисті листки паперу.
Крім того, у заяві свідка від 27.11.2019 ОСОБА_1 виклав свої показання щодо листа на ім`я Тернопільського міського голови та зазначив, що, враховуючи скрутний фінансовий стан ТОВ "Аско" та обіцянки службових осіб АТЗТ "Автотехсервіс" у наданні матеріальної допомоги товариству, він погодився з їх пропозицією і підписав лист на ім`я Тернопільського міського голови про те, що не заперечує проти видачі рішення про оформлення права власності на АЗС за АТЗТ "Автотехсервіс", не маючи при цьому рішення загальних зборів учасників товариства, до виключної компетенції якого відносилось це питання.
26.11. На думку позивача, дані пояснення свідка повністю співвідносяться з поданим суду висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 27.03.2014 за № 149/15-22.
Як вбачається з тексту висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи від 27.03.2014 № 149/15-22: на вирішення експертизи поставлено питання: 1. Яким способом нанесені відтиски печаток у наданому на дослідження об`єкті дослідження? 2. В якій послідовності нанесені на наданому на дослідження об`єкті дослідження відтиски печатки, друкований текст та підписи?
Відповідно до зроблених експертом висновків, зокрема, на перше запитання надано відповідь, що відтиски печаток ТОВ "Аско" і АТЗТ "Автотехсервіс" у додатку № 1 до Договору нанесено за допомогою рельєфного (опуклого) кліше. Щодо другого питання експерт вказав, що у досліджуваному документі спершу було нанесено відтиск печатки ТОВ "Аско", а поверх нього - друкований текст. Підпис від імені директора ТОВ "Аско" виконано поверх відтиску печатки ТОВ "Аско". Встановити, що було нанесено раніше: підпис від імені директора ТОВ "Аско" чи друкований текст у цьому документі не вдається можливим. Встановити, що було нанесено раніше у досліджуваному документі - відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс" чи друкований текст - не вдається можливим. Підпис від імені директора АТЗТ "Автотехсервіс" виконано поверх відтиску печатки АТЗТ "Автотехсервіс". Встановити, що було нанесено раніше: підпис від імені директора АТЗТ "Автотехсервіс" чи друкований текст у цьому документі, не видається можливим.
26.12. Місцевим господарським судом зазначено, що результати проведеної експертизи, викладені у висновку від 27.03.2014 № 149/15-22, зокрема про те, що підпис від імені директора ТОВ "Аско" виконано поверх відтиску печатки ТОВ "Аско", не спростовують доводів позивача щодо непідписання директором ТОВ "Аско" ОСОБА_1 спірного додатку № 1 до Договору.
У даному експертному дослідженні міститься аналогічний висновок і щодо АТЗТ "Автотехсервіс", а саме: підпис від імені директора АТЗТ "Автотехсервіс" виконано поверх відтиску печатки АТЗТ "Автотехсервіс", що є підставою стверджувати, що учасники спірних правовідносин перебували у рівних умовах.
Більше того, у висновку експертизи від 27.03.2014 № 149/15-22 експертом не встановлено, що у додатку № 1 до Договору підпис від імені директора ТОВ "Аско" було нанесено раніше, ніж друкований текст, що не дає підстави стверджувати, що згадані у заяві від 27.11.2019 свідка підписані ним і завірені печаткою товариства чисті листки паперу були використані для виготовлення саме додатку № 1 до Договору.
Місцевий господарський суд не взяв до уваги і посилання позивача на покази свідка ОСОБА_1, викладені у його заяві від 27.11.2019, оскільки у заяві свідок тільки припускає, що для виготовлення додатку № 1 до Договору могли бути використані підписані ним і завірені печаткою товариства чисті листки паперу, при цьому, не вказує кому саме із службових осіб АТЗТ "Автотехсервіс" їх віддав. Поряд з цим визнає, що подав лист на ім`я Тернопільського міського голови, в якому не заперечував проти оформлення права власності на відповідне майно, при цьому суд зауважує, що саме додаток № 1 до Договору був підставою для оформлення за АТЗТ "Автотехсервіс" права власності на майно АЗС.
26.13. Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.18 у справі №607/5641/18, показання свідка ОСОБА_1, викладені письмово у нотаріально засвідченій заяві від 27.11.2019, та висновок експертизи від 27.03.2014 № 149/15-22 не є належними та допустимими доказами у відповідності до статей 73, 77 ГПК України, на підтвердження обставин підроблення додатку №1 до Договору, у зв`язку з чим у частині позову про визнання недійсним додатку № 1 до Договору відмовив.
26.14. Також місцевим господарським судом зазначено, що, оскільки судом не встановлено підстав для визнання недійсними редакцій Договору із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного Договору, що свідчить про відсутність порушення прав позивача та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, то питання пропущення позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.
27. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
27.1. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, предметом позову є договір у двох редакціях та додаток до нього, які, на думку позивача, є підробленими, тобто факт дійсності підробленого договору продовжує існувати, а тому до спірних правовідносин у частині позовних вимог про визнання правочинів недійсними застосуванню підлягає ЦК України.
27.2. Місцевим господарським судом необґрунтовано та бездоказово прийнято заперечення відповідача щодо знищення в зв`язку із закінченням строку зберігання Договору в редакції договору із зміненим пунктом 2 та зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5 та додаток №1 до Договору, оскільки відповідного акта, який згідно з Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, відповідачем не подано.
27.3. Судом першої інстанції помилково відхилено висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 №1202/14-22 через те, що згідно з пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз здійснюється за оригіналами документів, оскільки посилання суду на редакцію пункту 3.5 Інструкції "на даний момент" є недоречним, з огляду на те, що експерт користується нормативно-правовим актом, який дійсний на момент виконання експертизи. А, отже, оскільки на момент виконання експертизи експерт вправі був здійснювати експертизу на підставі копій документів, такий експертний висновок є належним доказом.
27.4. У поданій заяві свідка ОСОБА_1 останній вказав, що як директор ТОВ "Аско" ніколи не підписував і не завіряв печаткою додаток №1 до Договору, за умовами якого АТЗТ "Автотехсервіс" сплачує ТОВ "Аско" частку, яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ "Автотехсервіс", частка майна якого складає 100%. Також до нього ніхто ніколи не звертався з приводу підписання такого додатку, на що він не мав права без рішення загальних зборів учасників товариства, і за час його перебування на посаді директора у розпорядженні ТОВ "Аско" ніколи не було такого додатку. При цьому він зазначив, що для виготовлення цього додатку могли бути використані раніше підписані ним і завірені печаткою товариства чисті листи паперу, які він віддав комусь із службових осіб АТЗТ "Автотехсервіс" взамін на їх обіцянки про надання матеріальної допомоги товариству.
Ці пояснення свідка повністю співвідносяться з додатково поданим суду висновком експерта за результатами судово-технічної експертизи документів від 27.03.2014 за №149/15-22, проведеної Тернопільським відділенням Київського НДІСЕ на виконання постанови слідчого, згідно з яким у додатку №1 до Договору спершу було нанесено відтиск печатки ТОВ "Аско", а поверх нього - друкований текст, підпис від імені директора ТОВ "Аско" виконано поверх відтиску печатки ТОВ "Аско". Встановити, що було нанесено раніше: підпис від імені директора ТОВ "Аско" чи друкований текст у цьому документі, не видається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку. Про даний доказ, як вказує позивач, йому стало відомо лише після ознайомлення 01.04.2020 адвокатом Свиріпою-Депутат В.З. у Тернопільському відділі поліції ГУНП Тернопільської області з матеріалами кримінального провадження №12014210010000625.
27.5. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання місцевого господарського суду на те, що Договір був предметом судового дослідження у справі №6/7/921/39/13, де судами встановлено відсутність у діях директора ТОВ "Аско" перевищення своїх повноважень при підписанні договору про спільну діяльність від 01.09.1998, з огляду на те, що підставою позовних вимог у даній справі є ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у кримінальній справі №607/5641/18, залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, яка на момент прийняття рішень у справі №6/7/921/39/13 ще не існувала. А відтак обставини в ракурсі встановленого факту підроблення договору в редакції 2 і 3, додатку до договору, що встановлено у кримінальному провадженні у 2018 році, не могли бути досліджені у 2013 році.
27.6. Щодо дослідження оригіналу договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у спірних редакціях у справі №7/86-1298 судова колегія апеляційного суду зазначила, що предметом спору в зазначеній справі було визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю автозаправочної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40, та про зобов`язання скасувати його реєстрацію за ТОВ "Автотехсервіс", а також про визнання права власності на спірне майно та про зобов`язання здійснити його реєстрацію за ТОВ "Аско". Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012, у позові ТОВ "Аско" було відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 залишено без змін. У даній справі не давалася юридична оцінка спірним редакціям договору.
27.7. При прийнятті постанови апеляційний господарський суд посилався на позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, згідно з якою правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Відтак, враховуючи наведене, Договір у редакції 2 і 3, додаток до договору фактично не укладалися, тобто волевиявлення та внутрішня воля учасника правочину щодо його укладення були відсутніми, а, отже, вказані правочини необхідно визнати недійсними (нікчемними). При цьому слід зазначити, що додатковою підставою захисту порушеного права позивача у спосіб визнання недійсним правочину є факт використання такого правочину у редакціях 2 і 3 відповідачем з метою оформлення за собою права власності, тобто настали негативні наслідки для позивача.
27.8. З огляду на вищенаведене, експертні висновки, ненадання відповідачем витребуваних спірних правочинів, пояснюючи це то вилученням вказаних документів, то їх знищенням у зв`язку зі строками, зазначенням у своїй же апеляційній скарзі у кримінальному провадженні про неукладеність спірних правочинів та підписання додатку до нього та зовсім протилежні пояснення у даній справі дозволяють зробити висновок, що такий факт, як підроблення документів скоріше був (мав місце), аніж не був. Отже, з огляду на наведене більш вірогідними є докази, подані позивачем на підтвердження своїх вимог про підроблення Договору у редакціях із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку №1 до вказаного Договору.
27.9. Відповідачем заявлено про застосування позовної давності, яку позивачем, як вказує відповідач, пропущено без поважних причин.
27.9.1. Про наявність двох оспорюваних редакцій Договору та додатку №1 до нього ТОВ "Аско" стало відомо під час розгляду господарським судом Тернопільської області справи №7/86-1298 за позовом ТОВ "Аско" до АТЗТ "Автотехсервіс", виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ТОВ "МБТІ", про визнання права власності на будівлю автозаправочної станції, рішення в якій було ухвалено 09.04.2012. Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 залишено без змін. Мотивовано судові рішення у даній справі тим, що ТОВ "Аско" не набуло право власності на спірне майно, оскільки таке створювалося за рахунок АТЗТ "Автотехсервіс" під час виконання Договору, редакції якого визнаються недійсними у даній справі.
27.9.2. Тобто станом на момент проголошення рішення у справі №7/86-1298 позивачу не було відомо про факти підробки Договору. Дані обставини стали відомі йому лише 29.08.2013, що підтверджується ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15.10.2013, якою відмовлено у перегляді рішення в даній справі за нововиявленими обставинами, які стосуються підроблення редакцій договору про спільну діяльність. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 дану ухвалу скасовано та задоволено заяву ТОВ "Аско" про перегляд за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 скасовано та прийнято нове про задоволення позову шляхом визнання права власності на спірний об`єкт. У подальшому постановою Вищого господарського суду від 20.05.2014 скасовано постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
27.9.3. Позивач дізнався про факт порушення свого права з підстав підробки редакцій Договору починаючи з 29.08.2013, а тому трирічна позовна давність на звернення до суду розпочинається з 29.08.2013, однак на період розгляду справи переривається до прийняття остаточного рішення 20.05.2014 (постанова касаційного суду).
27.9.4. ТОВ "Аско" звернулося з позовом про визнання недійсним додатку №1 до Договору в межах іншої справи №9/43/5022-681/2012, остаточне рішення в якій прийнято 24.12.2014, а тому після переривання позовної давності її перебіг починається заново, тобто трирічна позовна давність розпочала свій перебіг 24.12.2014.
27.9.5. Враховуючи те, що судове рішення у справі №9/43/5022-681/2012 було покладено в основу другої заяви ТОВ "Аско" про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 (про визнання права власності), то, відповідно, перебіг позовної давності знову перервався та розпочався заново після остаточного рішення касаційної інстанції з цього приводу від 19.05.2015.
27.9.6. У межах трирічного строку 06.07.2018 ТОВ "Аско" втретє звернулося до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі №7/89-1298 (про визнання права власності) за нововиявленими обставинам з підстав набрання чинності ухвалою Тернопільського міськрайонного суду 31.05.2018 у справі №607/5641/18 (якою встановлено факт підробки редакцій договорів), однак ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019 відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2019 цю ухвалу скасовано, задоволено заяву ТОВ "Аско" про перегляд за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову шляхом визнання права власності на спірний об`єкт. Постановою Верховного Суду від 28.11.2019 скасовано постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
27.9.7. При цьому з обставин справи вбачається, що оригінал Договору у варіанті із зміненим пунктом 2.1 жодного разу не надавався відповідачем для огляду в судовому засіданні, - ні у даній справі, ні у справах, дотичних до даної. Що ж до оригіналу договору з наявним пунктом 4.5, то, як вбачається з ухвали господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012, у вказаній справі №7/86-1298 він надавався суду відповідачем для огляду у судовому засіданні 14.02.2012, у зв`язку з чим у клопотанні ТОВ "Аско" про повторне його витребування для огляду у присутності представника позивача відмовлено, а подане клопотання про витребування оригіналу договору та призначення судової почеркознавчої експертизи з метою перевірки його достовірності залишено судом без розгляду.
27.9.8. Також позивач вказує, що клопотання про призначення судової експертизи, оспорюваних редакцій договору заявлялось ТОВ "Аско" у справі №6/7/921/39/13, і в його задоволенні відмовлено з посиланням, зокрема, на преюдиційність фактів, встановлених судовим рішення у справі №7/86-1298.
27.9.9. Отже, обґрунтованими є твердження скаржника про те, що ТОВ "Аско" об`єктивно було позбавлене можливості з`ясувати обставини укладення договору про спільну діяльність у цих двох редакціях та перевірити їх на предмет достовірності.
27.9.10. Враховуючи вищенаведене та те, що навіть за тієї умови, що ТОВ "Аско" могло дізнатись про обставини, які є підставами позову в даній справі №921/628/19 на момент пред`явлення позову у справі №7/86-1298 (05.08.2010), проте зважаючи на тривале перебування цієї справи у провадженні судових органів, а саме до 07.09.2021, враховуючи численні провадження про перегляд справи за нововиявленими обставинами, що описано вище, обґрунтованим є твердження скаржника про те, що позовна давності є пропущеною з поважних причин, а відтак на підставі пункту 5 статті 267 ЦК України порушене право позивача підлягає захисту.