ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6802/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - О.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021
у складі колегії суддів: О. О. Євсіков - головуючий, О. В. Попікова, Л. Г. Сітайло
та на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021
суддя: В. В. Сівакова
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія"
про стягнення 7 731 900, 34 грн
за участю представників учасників:
позивача: С. С. Орел
відповідача: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (далі - ТОВ "Брокенергія", відповідач) 7 731 900,34 грн, що складається з: 6 854 240,34 грн - основного боргу, 124 570,96 грн - пені, 501 247,70 грн - інфляційних втрат та 251 841,34 грн - 3% річних.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати за поставлений природний газ.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/6802/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Брокенергія" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 6 854 240,34 грн - основного боргу, 124 570,96 грн - пені, 497 413,87 грн - інфляційних втрат, 251 841,33 грн - 3% річних та 115 921,00 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані неналежним виконанням зобов`язань відповідача з оплати поставленого природного газу за договором. За результатами здійснення судами власного перерахунку суди дійшли висновку, що інфляційні втрати становлять 497 413,87 грн, які і підлягають задоволенню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, в частині відмови у стягненні 3 833,83 грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3 833,83 грн інфляційних втрат.
З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, відповідно до якого при зменшенні суми боргу у конкретному місяці на певну суму, до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
27 вересня 2019 року між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "Брокенергія" (споживач) укладено договір постачання природного газу №4146/1920-ЕЕ-29 (договір), з урахуванням додаткових угод, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8 договору).
Пунктом 3.11 договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору АТ "НАК "Нафтогаз України" поставило, а ТОВ "Брокенергія" прийняло природний газ загальною вартістю 17 993 353,08 грн, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу.
ТОВ "Брокенергія" оплату поставленого природного газу здійснило частково, на загальну суму 11 139 112,74 грн.
Оскільки ТОВ "Брокенергія" в порушення умов договору своєчасно не оплатило за поставлений йому природний газ, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з відповідним позовом.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
АТ "НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, в частині відмови у стягненні з відповідача 3 833,83 грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3 833,83 грн інфляційних втрат.
Тобто позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 833,83 грн інфляційних втрат.
З огляду на зазначене, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень лише в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 833,83 грн та виключно в межах доводів касаційної скарги.
Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, відповідно до якої при зменшенні суми боргу у конкретному місяці на певну суму, до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення.
Позивач вказує на неврахування судом апеляційної інстанції методики розрахунку інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказує на те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму 501 247,70 грн.
Місцевий господарський суд не погодився з розрахунком інфляційних збитків, які були надані позивачем до позовної заяви на зазначену суму, та здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та дійшов висновку, що сума інфляційних втрат становить 497 413,87 грн.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок інфляційних, дійшов висновку про правильність розрахунку інфляційних втрат судом першої інстанції на суму 497 413,87 грн. Розрахунок інфляційних втрат зазначено у мотивувальній частині постанови від 12.10.2021. Внаслідок такого перерахунку сума інфляційних втрат зменшилась, у порівнянні із заявленою позивачем, на 3 833,83 грн та позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог на цю суму.
Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних збитків, оскільки при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення (3 332 085,52 грн) має відніматися не від основного боргу, який існував на 01.03.2020 (3 776 519,41 грн), а від суми боргу станом на дату часткового погашення заборгованості відповідачем, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів - 3 844 717,44 грн). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць (3 844 717,44 - 3 332 085,52 = 512 631,92) у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць).
Таким чином, було порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції та штучно виведено інфляційні збитки із загальної вартості грошей у поточному місяці, в якому проводився розрахунок.
Приймаючи до уваги, що судами задоволено вимоги позивача в частині інфляційних втрат на суму 497 413,87 грн, внаслідок методологічної помилки у розрахунку інфляційних було неправильно відмовлено у частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків на суму 3 833,83 грн (501 247,70 грн - 497 413,87 грн).
З огляду на зазначене, постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат на суму 3 833,83 грн слід скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 833,83 грн інфляційних втрат.