Постанова
Іменем України
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 554/7862/20
провадження № 61-6816св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2021 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь майнову шкоду в розмірі 273 380,00 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 000,00 грн, завдану неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі -Полтавське РВП).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що протягом 2013-2015 років ОСОБА_2, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в розмірі 10 500,00 дол. США та 2 500,00 грн, чим завдав йому майнової шкоди на зазначену суму. За цим фактом 08 серпня 2015 року слідче відділення Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області порушило кримінальне провадження № 12015170300001109 за ознаками злочину, передбаченого частинами першою, четвертою статті 190 КК України.
Станом на час звернення до суду з цим позовом досудове розслідування кримінального провадження від 08 серпня 2015 року № 12015170300001109 не закінчено, а слідчий не вчиняє процесуальних слідчих дій, необхідних для встановлення істини у справі, допускає бездіяльність, яка встановлена ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23 серпня 2018 року.
У зв`язку з цим позивач неодноразово направляв низку звернень (понад п`ятсот) до різних установ, однак належні заходи реагування на його неодноразові звернення станом на 17 серпня 2020 року не здійснюються, внаслідок чого незаконно затягуються розумні строки досудового розслідування. Йому як інваліду ІІІ групи з дитинства, якому протипоказані психоемоційні навантаження, довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх процесуальних прав шляхом направлення неодноразових звернень.
Враховуючи наведене, вважає, що йому завдано збитків у розмірі 10 000,00 дол. США, що станом на 16 серпня 2020 року еквівалентно 273 380,00 грн. Моральна шкода, яку він оцінив у 30 000 000,00 грн, полягає у стресах, моральних стражданнях та психоемоційних перенавантаженнях від протиправної системної бездіяльності правоохоронного органу щодо невиконання ухвал суду. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 19 січня 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив.Судові витрати у справі компенсував за рахунок держави.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки позивач дійсно зазнав моральної шкоди внаслідок тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб органів поліції, встановленої численними рішеннями суду в межах розслідування кримінального провадження, у якому він визнаний потерпілим. Водночас, керуючись принципами співмірності, виваженості та справедливості, суд вважав, що позивачу завдано моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення майнової шкоди, суд виходив з відсутності правових підстав для такого стягнення, мотивуючи це недоведеністю факту спричинення вказаної шкоди ОСОБА_1 саме відповідачами, а також їх вини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому матеріальної шкоди саме діями працівників органів поліції, причинний зв`язок між цими діями та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, а тому місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з його недоведеністю та безпідставністю. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1, наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості, та дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди частково у розмірі 3 000,00 грн.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 та постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 328/591/17, від 15 липня 2020 року у справі № 554/2224/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, не застосував зазначену позивачем практику Європейського суду з прав людини. Суди залишили поза увагою те, що факт неправомірного діяння Полтавського РВП у формі бездіяльності встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили та мають преюдиційне значення у цій справі. У зв`язку зі встановленими фактами бездіяльності поліції, які підтверджені відповідними ухвалами суду, є всі підстави для задоволення позову через порушення строків досудового розслідування та системне невиконання ухвал суду, яким встановлена бездіяльність слідчого.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 червня 2021 року справа № 554/7862/20надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 05 серпня 2015 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015170300001109 внесено відомості з правовою кваліфікацією за частинами першою та четвертою статті 190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння у 2013-2015 роках грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 10 500,00 дол. США та 2 500,00 грн. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнаний потерпілим.
23 серпня 2018 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави постановив ухвалу, якою визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП щодо тривалого досудового розслідування та порушення розумних строків досудового розслідування кримінального провадження від 08 серпня 2015 року № 12015170300001109; зобов`язав слідчого Полтавського РВП провести процесуальні дії для закінчення досудового розслідування в межах цього кримінального провадження у строк два місяці.
Також за зверненнями самих слідчих у цьому кримінальному провадженні ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2019 року, від 09 грудня 2019 року, від 17 грудня 2019 року, від 24 січня 2020 року та від 30 січня 2020 року надавалися дозволи на тимчасові доступи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, однак станом на 16 серпня 2020 року зазначені ухвали суду орган досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12015170300001109 так і не виконав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.