Постанова
Іменем України
24 січня 2022 року
м. Київ
справа № 766/1101/20
провадження № 61-13673св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 липня 2020 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Кузнєцової О. А., Семиженка Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ГТУЮ у Донецькій області) про припинення трудових відносин та стягнення компенсації за невикористанні дні віпустки, в якому просила суд припинити трудові відносини з відповідачем з 26 жовтня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників, зобов`язати відповідача надіслати трудову книжку, стягнути з відповідача на її користь належні суми при звільненні: вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток.
Позов обгрунтований тим, що Макіївське міське управління юстиції Донецької області (далі - Макіївське МУЮ Донецької області), в якому вона працювала, ліквідоване; її посада головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної службискорочена з 2015 року, проте відповідач не оформлює звільнення відповідно до законодавства з 2015 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, закрито провадження у справі, оскільки спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 766/10783/16-ц, провадження № 14-278цс18 та у постанові від 05 червня 2019 року у справі№ 754/15544/17-ц, провадження № 14-202цс19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв`язком направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 липня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року, просила скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16-ц, провадження № 14-4цс20, згідно з яким участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Її посада скорочена в 2015 році, тому вона не є державним службовцем, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами
Відповідно до наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 31 січня 2014 року № 35/2 ОСОБА_1 призначена на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області з 03 лютого 2014 року, присвоєно 15 ранг державного службовця та 03 лютого 2014 року вона прийняла присягу держслужбовця.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав порушення судом норм процесуального права, неврахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16-ц, провадження № 14-4цс20.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГТУЮ у Донецькій області про припинення трудових відносин та стягнення компенсації за невикористанні дні відпустки.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що Макіївське міське управління юстиції Донецької області, в якому вона працювала, ліквідоване; її посада головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної службискорочена з 2015 року, проте відповідач не оформлює звільнення відповідно до законодавства з 2015 року.
Суд першої інстанції, із висновком якого погодився апеляційний суд, закрив провадження у справі, посилаючись на те, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуванням, виплатою, утриманням, компенсацією, перерахунком заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній, на момент призначення позивача на посаду) визначено, що державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт.
Суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ГТУЮ у Донецькій області, яке є територіальним органом Міністерства юстиції України, та обіймала посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції, складала присягу державного службовця та їй було присвоєно 15 ранг державного службовця, а тому спір виник у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з публічної служби та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції адміністративних судів України.
Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16-ц, провадження № 14-4цс20, оскільки у цій справі суд встановив, що позивач обіймала посаду директора загальноосвітнього навчального закладу, посада директора закладу загальної середньої освіти не є посадою у державному органі чи його апараті, а робота на ній не належить до публічної діяльності. У цьому випадку прийняття та звільнення з роботи директора загальноосвітнього навчального закладу не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов`язаними з реалізацією публічної влади.
Викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 693/1140/16-ц, провадження № 14-4цс20, правові висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стосуються звільнення із посади, яка не пов`язана із публічною службою, у порівнянні із справою, що переглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 766/10783/16-ц, провадження № 14-278цс18 зроблено висновок, що управлінські дії суб`єкта владних повноважень можуть бути спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав фізичної особи. Водночас не кожен спір, який виникає у зв`язку з такими управлінськими діями, може розглядатися за правилами цивільного судочинства. Для розгляду деяких з таких спорів, зокрема щодо проходження публічної служби, КАС України встановлює юрисдикцію адміністративних судів.
Необґрунтованими є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що її посада скорочена в 2015 році, тому вона не є державним службовцем та справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернулася до суду з тих підстав, що відповідач не оформлює її звільнення з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у зв`язку із ліквідацією, тому заявлені ОСОБА_1 вимоги охоплюються категорією "спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби".
Отже, як встановили суди, позивач обіймала посаду державного службовця в органі державної влади, а тому Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що цей спір є трудовим спором приватного характеру та не стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з такої служби.
Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спірного питання, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не встановив.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями та власним тлумаченням норм права.