Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 363/620/19
провадження № 61-15872св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
В обґрунтовування позову зазначала, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є її сусідкою, яка проживає за адресою по АДРЕСА_1, межові знаки між земельними ділянками сторін були погоджені та встановлені у 1997 році під час виготовлення технічної документації щодо складання державних актів, і від будинку позивача паркан був встановлений на відстані 1 м, що підтверджується технічним паспортом на домоволодіння.
Вказує, що відповідач самовільно знищила раніше встановлені межові знаки і змістила паркан, по якому проходила межова лінія, більше ніж на 1 м в сторону належної позивачу земельної ділянки, чим порушила її права як власника суміжної земельної ділянки, адже збудований відповідачем паркан проходить на відстані 5 см від виступаючої частини будинку позивача та перекриває прохід між будинком та парканом. Встановлений відповідачем паркану проходить по зовнішній стіні будинку, що унеможливлює в будь-який спосіб проведення робіт по ремонту та обслуговуванню будинку.
З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово зверталася до відповідача з заявою про встановлення земельного сервітуту, в якій вказувала на неможливість проведення ремонтно-будівельних робіт та робіт по обслуговуванню будинку через встановлений нею паркан, але відповідач на заяву жодним чином не відреагувала та не забезпечила можливості проведення ремонту фундаменту та зовнішньої стіни будинку, яка почала тріскатися та загрожує обвалом.
За таких обставин посилаючись на норми статей 98 -100 ЗК України та статей 401-404 ЦК України, просила суд встановити земельний сервітут на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 і розташована по АДРЕСА_1, для встановлення обладнання, необхідного для проведення ремонтно-будівельних робіт та робіт, пов`язаних з обслуговуванням її будинку, з метою забезпечення належного технічного стану будинку, визначити, що сервітут встановлюється безстроково, плата за користування земельним сервітутом становить 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюватиметься дія сервітуту, сервітут поширюється на частину земельної ділянки відповідача шириною не менше 1 м від зовнішньої стіни будинку позивача та довжиною 15 м паралельно зовнішній стіні будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 березня 2020 року позов задоволено частково; встановлено земельний сервітут на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_1, для встановлення обладнання, необхідного для проведення ремонтно-будівельних робіт та робіт, пов`язаних з обслуговуванням будинку АДРЕСА_1 з метою забезпечення належного технічного стану будинку, визначено, що сервітут встановлюється безстроково, плата за користування земельним сервітутом становить 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюватиметься дія сервітуту, сервітут поширюється на частину земельної ділянки відповідача шириною не менше 1 м від зовнішньої стіни будинку позивача та довжиною 15 метрів паралельно зовнішній стіні будинку АДРЕСА_1 ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що нормальне функціонування господарства позивача та проведення ремонтних робіт у її будинку неможливе без встановлення сервітуту, іншої можливості влаштування доступу позивача до стіни будинку, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, не існує, через що суд зробив висновок про наявність підстав для встановлення безстрокового земельного сервітуту на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2, для встановлення обладнання, необхідного для проведення ремонтно-будівельних робіт та робіт, пов`язаних з обслуговуванням будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи та не врахував, що позивач знесла свій старий будинок та побудувала новий після приватизації земельної ділянки відповідачем, при цьому саме недотримання позивачем будівельних норм в частині зведення нового будинку біля межі сусідньої земельної ділянки призвело до штучного створення умов відсутності у позивача технічної можливості для проведення ремонтно-будівельних робіт у цьому будинку, у зв`язку з чим апеляційний суд зробив висновок про те, що недотримання позивачем правил та плану забудови не повинно призводити до обмежень сусіднього землевласника у праві користування та володіння його земельною ділянкою, зокрема і шляхом встановлення земельного сервітуту, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду і залишити в силі законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга в уточненій її редакції мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що позивачем під час будівництва будинку були вчинені будь-які порушення. Апеляційний суд не маючи необхідних спеціальних знань у сфері будівництва в порушення статті 103 ЦПК України не призначив по справі експертизу та зробив передчасний висновок про те, що позивачкою порушені будівельні норми в частині зведення нового будинку. В матеріалах справи міститься акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 23 травня 2003 року та копія технічного паспорта на житловий будинок позивача, з яких вбачається, що будинок збудований відповідно до паспорта забудови садиби на відстані 1 м від сусідньої ділянки. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що після введення будинку в експлуатацію у 2003 році протягом 10 років не виникало питань про межу і позивач мала можливість обслуговувати свій будинок, а відповідні перешкоди виникли у червні 2013 року після перенесення відповідачем паркану, що унеможливлює обслуговування будинку позивачем.
У травні 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
В ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження (апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).