ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/555/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" - Лук`яненко Г.О.,
відповідача - 1 - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Родіної Т.М.,
відповідача - 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" - не з`яв.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Смілянської міської ради - Сілко О.І.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
на рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2021 (суддя Грачов В.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (головуючий суддя - Попікова О.В., судді Корсак В.А. і Євсіков О.О.)
зі справи № 925/555/20
за позовом комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (далі - Підприємство)
до: Компанії;
товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (далі - Товариство)
про визнання договору недійсним,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Смілянська міська рада (далі - Рада).
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано про визнання недійсним договору про переведення боргу від 26.12.2018 №14/3529/18 (далі - Договір), укладеного Підприємством, Компанією та Товариством.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір є недійсним на підставі частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такий, що суперечить нормам актів цивільного законодавства, а саме вимогам частини третьої статті 732, частини п`ятої статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Також Підприємство зазначає про наявність підстав для визнання Договору недійсним відповідно до статті 233 ЦК України, оскільки наявні тяжкі обставини, які зумовили укладення оскаржуваного Договору на невигідних умовах.
Короткий зміст рішень судових інстанцій
3. Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021: позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір; вирішено питання розподілу судових витрат.
4. Оскаржувані судові акти мотивовані тим, що доказами у справі доведено, що Договір був укладений зі сторони позивача на вкрай невигідних для нього умовах, на початку опалювального сезону 2018-2019 років діяльність позивача з теплопостачання та подальше безперебійне функціонування всіх соціально-значимих об`єктів м. Сміла опинилося у прямій залежності від позиції Компанії, яка ухилялася від вчасного укладення договорів на постачання природного газу з позивачем. Спірний договір переведення боргу позивачем був підписаний з метою своєчасного початку опалювального сезону для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста Сміла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія зазначає, що вона не погоджується з прийнятими судовими актами, вважає їх такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, і просить: скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 925/555/20; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; стягнути з Підприємства на користь Компанії судові витрати; передати справу № 925/555/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2021 у справі №922/1362/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
7. Судові рішення у даній справі прийнято з порушенням положень статті 233 ЦК України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.
Доводи інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, також висловлює заперечення щодо передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
9. Рада у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необґрунтованими, такими, що не доведені належними та допустимими доказами та не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, і просить: у задоволенні клопотання про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовити, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Підприємство є комунальним унітарним підприємством, створеним одним засновником (стаття 63 ГК України), що відображено в статуті підприємства, що затверджений рішенням Ради від 29.03.2018 №67-20/VIШ.
Засновником підприємства є територіальна громада в особі Ради (власник) - преамбула статуту.
Згідно з пунктом 2.4 статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника та органу управління, а власник та орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених діючим законодавством України.
Пунктом 2.5 статуту Підприємства визначено, що Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарчому та третейському суді. Власник має право обмежувати укладання угод, набуття майнових та особистих немайнових прав Підприємства у разі, коли такі дії не відповідають інтересам місцевого самоврядування, або можуть завдати шкоди Підприємству.
Відповідно до пункту 3.1 статуту Підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу підприємства.
Предметом діяльності підприємства згідно з пунктом 3.2 статуту, зокрема, є постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря.
За пунктом 4.2 статуту майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до цілей цього статуту. Будь-яке відчуження майна здійснюється лише з дозволу власника та в порядку, який встановлений власником. Передача майна в будь-яке строкове володіння здійснюється за погодженням з власником.
Згідно з пунктом 5.1 статуту для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок майнових внесків засновника створюється статутний капітал у розмірі 8 813 220 грн.
Підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради "Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств" (пункти 6.1.1, 6.1.5 статуту).
Пунктом 6.2.1 статуту визначено, що Підприємство зобов`язане виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Радою про фінансово-господарську діяльність.
Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією власника або органу управління (пункт 7.2 статуту).
11. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача - Підприємства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
12. 26.12.2018 Компанією (кредитор), Товариством (первісний боржник) та Підприємством (новий боржник) укладено Договір, відповідно до якого:
- первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2667-БО-36, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного кредитора у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні (пункт 1.1);
- сума боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладення даного договору, дорівнює 16 717 679,32 грн., у тому числі: 15 374 629,88 грн. - основний борг, 905 790,07 грн. - пеня, 352 216,31 грн. - 3% річних, 85 043,06 грн. - "інфляційні втрати" згідно з рішенням суду у справі №925/1131/14 (пункт 2.1);
- новий боржник зобов`язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2014 № 13/2667-БО-36; первісний боржник зобов`язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмета цього договору (пункти 3.2, 3.3);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 6.1).
Борг, який був переданий за вказаним Договором про його переведення, виник у Товариства перед Компанією за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/2667-БО-36.
13. Події, які передували укладенню Договору:
- 25.07.2018 та 16.11.2018 Підприємство зверталося до Компанії з листами, в яких просило укласти договори з постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон 2018-2019 років;
- Компанія листом від 20.08.2018 №26-5283/1.2-18 висловила свою готовність розглянути питання щодо забезпечення природним газом об`єктів Підприємства після отримання копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії Підприємства (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2017 у справі №925/459/17) та після підписання тристороннього договору про переведення боргу від Товариства на Підприємство;
- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/2019" з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018-2019 років Компанію було зобов`язано укласти до 15.10.2018 договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357, та принципу недискримінацїї;
- рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 24.10.2018 №357 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 р.р. в м. Сміла" постановлено: теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 років з 25.10.2018, в першу чергу забезпечивши подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним установам;
- рішенням виконавчого комітету Ради від 12.11.2018 №393 "Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти міста" доручено Управлінню освіти, молоді та спорту тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти № 1, 2, 4, 6, 7, 11, 13, навчально-виховних комплексах "Загальноосвітня школа I ступеня - гімназія імені В.Т. Сенатора", "Загальноосвітня школа I-III ступенів №3 - колегіум", "Ліцей - загальноосвітня школа I-III ступенів "Лідер", "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа I-III ступенів №15" у разі відсутності теплопостачання з 12.11.2018 до моменту подачі теплової енергії;
- 13.11.2018 на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Ради, оформленого протоколом №28, розглядалося питання про невідкладні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації, спричиненої відсутністю централізованого опалення, забезпечення безперебійного функціонування об`єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла в осінньо-зимовому періоді 2018-2019 років. Слухали інформацію міського голови про те, що Підприємство, яке на сьогоднішній день повинно надавати послуги з теплопостачання 68-тисячному місту, так і не спроможне розпочати опалювальний сезон; Компанія на звернення представників м. Сміла виставляло вимоги: "Потрібно віддати борги приватної компанії, і після цього НАК надасть опалення". За результатами обговорення міська комісія з питань ТЕБ та НС вирішила, зокрема: ситуацію, яка склалася на території міста у зв`язку з відсутністю централізованого теплопостачання, з метою забезпечення безперебійного функціонування об`єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла визначити як небезпечну подію, яка може призвести до надзвичайної ситуації місцевого рівня; Підприємству прийняти природний газ в обсягах, необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 років, та розпочати подачу теплоносія споживачам у повному обсязі, термін - невідкладно; ПАТ "Черкасигаз" відновити газопостачання на котельні Підприємства для забезпечення подачі теплоносія до споживачів, термін - невідкладно;
- за участю Президента України на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 15.11.2018 з питання "Про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов`язаною із відсутністю теплопостачання" вирішено рекомендувати Компанії разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і невідкладно укласти необхідні договори, що підтверджується протоколом №9;
- у зв`язку з неукладенням договору на постачання газу між Компанією та Підприємством у листопаді 2018 року останнє скористалося бездоговірним відбором газу, внаслідок чого ПАТ "Черкасигаз" нарахувало комунальному підприємству за листопад 2018 року 30 971 059,20 грн. на відшкодування послуг балансування.
14. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач в обґрунтування його підстав, посилається на те, що: укладенням спірного Договору позивач намагався уникнути зриву опалювального сезону 2018-2019 років у м. Сміла, оскільки ситуація з опаленням у м. Сміла набула широкого розголосу та стала надзвичайною подією; взятий позивачем на себе борг за Договором у декілька разів перевищує його статутний капітал, і згоди на його укладення з боку власника позивача немає; вартість активів позивача за 2017 рік становить 17 695,3 тис. грн., у той час як розмір переведеного на позивача боргу - 16 717 679,32 грн., що становить 94,5% вартості активів комунального підприємств; Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Положення), не передбачено права Компанії вимагати укладення договорів про переведення боргу від попередніх споживачів газу як обов`язкової передумови постачання природного газу виробником теплової енергії. Передбачений Положенням обов`язок Компанії продавати і постачати природний газ не ставиться в залежність від укладення чи неукладення з виробником теплової енергії такого роду договорів.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №925/555/20 за касаційною скаргою Компанії на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В цій же ухвалі зазначено, що клопотання Компанії про передачу справи № 925/555/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду буде розглянуто під час розгляду касаційної скарги.
16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
17. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 922/1362/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а також на відсутність правого висновку Верховного Суду щодо застосування статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах
18. Причиною спору в даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Договору.
19. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав, що Договір суперечить нормам діючого законодавства, статуту підприємства та є недійсним відповідно до статті 233 ЦК України як такий, що вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах для позивача; рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання - спірного Договору. Радою не приймалося, а тому спірний Договір у даному випадку було укладено з порушенням частини третьої статті 732 ГК України, що є самостійною підставою для визнання договору недійсним; Договір слід визнати недійсним з урахуванням положень частини першої статті 233, частини першої статті 203, статті 215 ЦК України.
20. Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.
Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність.
Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10. 2021 у справі № 233/2021/19.
Отже, при дослідженні правовідносин на предмет їх подібності необхідно керуватися зазначеними критеріями: змістовим, суб`єктним та об`єктним. У застосуванні цих критеріїв слід виходити з такого.
Основний - змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників.
Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
21. Судом встановлено, що у справі №922/1362/17, на яку посилається скаржник, предметом позову було визнання недійсними договорів про переведення боргу, укладених Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" як первісним боржником, КП "Обласний інформаційно-технічний центр" як новим боржником та Компанією як кредитором.
Переглядаючи судові рішення у справі № 922/1362/17 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 233 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 16.01.2020 вказав, що цією статтею унормовані правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини. За приписами наведеної норми правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.
Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень у даній справі, висновки судів не суперечать правовій позиції щодо застосування приписів статті 233 ЦК України, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 922/1362/17.
Такої ж правової позиції щодо застосування положень статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд і в інших господарських справах, зокрема №925/1545/19, №925/1368/19, №925/553/20, №925/554/20, №925/561/20, сторони в яких є ідентичними сторонам у даній справі, а їх предметами виступають договори про переведення боргу від 26.12.2018 № 14/3525/18, від 26.12.2018 № 14/3520/18, від 26.12.2018 № 14/3524/18, № 14/3523/18, від 26.12.2018 № 14/3519/18 укладені Компанією, Підприємством та Товариством.
З викладеного вбачається, що правовідносини у справі № 925/555/20 та у справі №922/1362/17 є подібними у розумінні критеріїв подібності.
Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах, і здійснене судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі правозастосування повністю відповідає такому висновку, а тому Суд доходить висновку про закриття касаційного провадження в частині оскарження судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, - з огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
22. Верховний Суд також зазначає, що у постановах від 02.08.2018 у справі №918/341/16, від 14.02.2018 у справі №910/8862/17, від 06.03.2018 у справі №910/8866/17 Верховний Суд неодноразово наголошував, що для застосування статті 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
Крім того, у постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того, щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні. Отже, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.
23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на позивача покладено обов`язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів м. Сміла. У свою чергу, такий обов`язок може бути виконаний підприємством за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору.
На підставі встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що опорюваний Договір був укладений зі сторони Підприємства на вкрай невигідних умовах, а між укладенням спірного договору та договору постачання газу на період 2018-2019 років із Підприємством прослідковується чіткий безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.
24. При цьому, ухвалюючи судове рішення, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду у справі № 922/1362/17, викладені у постанові від 16.01.2020.
25. Жодних інших аргументів та/або обставин, які могли б стати підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, скаржником у касаційній скарзі не наведено.
Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи в касаційному порядку.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оцінки доказів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень, та з огляду на зміст вимог касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до здійснення переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
26. Верховний Суд акцентує увагу на тому, що згідно з абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Проте скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним постанові, а саме не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення); посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України взагалі носять декларативний характер, оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначає мотивів необхідності такого відступлення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги Компанії з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, відсутні.
27. Що ж до заявленого у касаційній скарзі клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то Верховний Суд зазначає таке.
Нормативна підстава клопотання, вказана заявником, - частина перша статті 302 ГПК України.
При цьому у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке міститься у касаційній скарзі, скаржник наводить доводи та мотиви відступлення від висновків Верховного Суду, вміщених у постанові від 16.01.2020 у справі №922/1362/17, практично ідентичні тим, які стосуються вказаної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Однак Компанія у касаційній скарзі не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2020 у справі №922/1362/17, на підставі якої вже сформована усталена практика, а також яка, як було зазначено, підлягає врахуванню у справі, що розглядається.
З урахуванням наведеного клопотання Компанії про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не підлягає задоволенню.
28. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
29. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
30. Аргументи Підприємства та Ради, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.