ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 908/728/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивачів - Чоп`яка В. М.,
відповідача - Сарібекян Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Дніпровського району та Запорізької гімназії № 31 Запорізької міської ради Запорізької області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Іванов О. Г., Березкіна О. В.) у справі
за позовом Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Дніпровського району та Запорізької гімназії № 31 Запорізької міської ради Запорізької області
до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж
про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2021 року Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі територіального відділу освіти Дніпровського району (далі - Департамент освіти, Відділ освіти, відповідно) та Запорізька гімназія № 31 Запорізької міської ради Запорізької області (далі - Запорізька гімназія № 31) звернулися до Господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") про визнання недійсним рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення правил роздрібного ринку електричної енергії, оформленого протоколом від 19.03.2020 № 103 (далі - рішення комісії з розгляду актів про порушення від 19.03.2020).
На обґрунтування позову позивачі послалися на неправомірне здійснення відповідачем донарахування вартості необлікованої електроенергії та невідповідність оспорюваного рішення вимогам законодавства. Зокрема, позивачі наголошували на тому, що невідомо кому саме передавалися на зберігання пломби, встановлені на спірному об`єкті, у тому числі і пломба № 8264097, відсутність якої було зафіксовано в акті про порушення від 10.02.2020 № 10001823 (далі - акт про порушення від 10.02.2020); про наявність спірної пломби зазначено в акті візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 08.11.2011, проте на якому об`єкті вона встановлена та чи не виходить рубильник за межі балансової належності мереж і експлуатаційної відповідальності сторін невідомо; крім того, комісія відповідача з розгляду актів про порушення розглянула вказаний акт про порушення без участі споживача.
1.2. У відзиві на позов ПАТ "Запоріжжяобленерго" просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи, зокрема, про те, що акт про пломбування елементів розрахункового засобу обліку від 02.08.2011 підписано представником Відділу освіти Ямою М. П. без зауважень, у тому числі і щодо встановлення та прийняття на відповідальне зберігання пломби № 8264097, яка обмежує доступ до ввідного рубильника та дооблікових кіл; під час перевірки спірного об`єкта позивача було встановлено відсутність пломби № 8264097 на місці її встановлення; саме на Відділ освіти покладено відповідальність та обов`язок щодо укладення договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії, у тому числі і щодо спірного об`єкта - гімназії, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 4.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021 (суддя Федорова О. В.) позов задоволено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив процедуру нарахування необлікованої електричної енергії щодо споживача, тому оспорюване рішення комісії відповідача підлягає визнанню недійсним.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2011 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Іванов О. Г., Березкіна О. В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, визнав позовні вимоги необґрунтованими та установив, що дії відповідача зі складання акта про порушення від 10.02.2020, рішення комісії з розгляду актів про порушення від 19.03.2020 відповідають вимогам закону; факт відсутності пломби № 8264097, яка передавалася на зберігання споживачеві згідно з наявним у справі актом про пломбування, відсутність якої зафіксовано в акті про порушення від 10.02.2020, доведений та не спростований позивачами.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою, Відділ освіти звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду, по-перше, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 2 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 04.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ); а по-друге, встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Скаржник наголошує на невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що у наведеному випадку представник Відділу освіти не підписував акт про пломбування від 02.08.2011, а лише був ознайомлений із його змістом; у справі немає доказів про передачу пломби № 8264097 споживачеві на зберігання, в акті про пломбування від 02.08.2011 немає записів щодо того, що пломба передається позивачеві, як і немає підписів Відділу освіти чи інших осіб, що вони цю пломбу приймають на зберігання. Скаржник наголошує на тому, що позивачі довели суду першої інстанції те, що пломба № 8264097 не встановлювалася на огородженні рубильників, що підтверджується актом про пломбування, в якому зазначено, що пломба № 8264097 встановлювалася безпосередньо на ввідний рубильник. Скаржник також вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна пломба правомірно знаходилася на доступі до дооблікових, струмоведучих частинах схеми електроживлення споживача.
3.2. Водночас, не погодившись із ухваленою у справі постановою, Запорізька гімназія № 31 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2021.
Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - підпункту 2 пункту 8.4.2, пунктів 8.2.5, 8.2.6 ПРРЕЕ, та встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
При цьому касаційна скарга гімназії близька за змістом до касаційної скарги Відділу освіти.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що у матеріалах справи наявні два акти про пломбування від 02.08.2011 із різним змістовним наповненням. У примірнику акта, наявного у Відділу освіти не зазначено, що при пломбуванні був присутній представник споживача, також не вказано, що відповідальність за збереження пломби покладається на конкретну особу, відсутній запис про представника позивача, його підпис та ініціали у розділі, де містяться підписи учасників пломбування. У примірнику відповідача є одна відмінність, а саме в акті дописано, що відповідальність за збереження пломби № 8264097 покладається на представника позивача. Отже, суд першої інстанції правильно, на думку скаржника, не взяв до уваги акт відповідача. Скаржник зазначає про те, що у справі немає доказів про передачу пломби № 8264097 споживачеві на зберігання, в акті про пломбування відсутні записи про те, що пломба передається позивачу, як немає підписів позивача та інших осіб, що вони цю пломбу приймають на зберігання. Водночас скаржник посилається на те, що в акті про пломбування зазначено, що пломба № 8264097 встановлювалася на ввідному рубильнику, а в акті про порушення зазначено про відсутність пломби на огорожі ввідного рубильника. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч наявним матеріалам справи дійшов висновку про те, що пломба № 8264097, відсутність якої було зафіксовано актом про порушення від 10.02.2020, правомірно знаходилася на доступі до дооблікових, струмоведучих частинах схеми електроживлення споживача. На думку скаржника, не було необхідності встановлювати спірну пломбу. Він звертає увагу на те, що згідно з актом про пломбування від 02.08.2011 шафа обліку опломбована пломбою № 8264085, яка на час перевірки знаходилася на місці та не була пошкоджена. Крім того, скаржник посилається на відсутність доказів на право представництва заступника директора з АГЧ Запорізької гімназії № 1 Коляди В. О. інтересів Відділу освіти; направлення Відділу освіти акта про порушення, повідомлення його про дату, час і місце розгляду вказаного акта.
3.3. ПАТ "Запоріжжяобленерго" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а постанову у справі - без змін, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального прав, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установив суд апеляційної інстанції, згідно з розпорядженням Запорізького міського голови від 24.03.2011 № 736к призначено Яму М. П. із 25.03.2011 за переведенням на вакантну посаду начальника територіального управління відділу освіти, молоді та спорту Ленінського району управління освіти і науки Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради.
Наказом директора Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради від 07.04.2011 № 72 територіальним відділам освіти, науки, молоді та спорту делеговані, в тому числі, повноваження укладання і підписання договорів з постачальниками комунальних послуг (електроенергія, опалення, водопостачання і водовідведення тощо).
Згідно з довіреністю від 19.04.2011 № 08/001-145, виданою директором Департаменту освіти Кузьменко В. І., уповноважено начальника Відділу освіти Яму М. П.: укладати та розривати від імені Департаменту цивільно-правові та господарські договори, договори з переможцями проведених процедур закупівель товарів, робіт за державні кошти; представляти інтереси Департаменту перед усіма юридичними і фізичними особами особисто; звертатися від імені Департаменту до всіх фізичних і юридичних осіб та отримувати від них будь-які документи; вживати всіх передбачених законодавством заходів щодо виконання повноважень, визначених положенням про територіальний відділ освіти, молоді та спорту Ленінського району управління освіти і науки Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради.
Територіальний відділ освіти, молоді та спорту Ленінського району управління освіти і науки Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради звернувся до відповідача із заявою від 13.04.2011 № 01-20/52 з проханням укласти договір про постачання електричної енергії закладів освіти Ленінського району з 01.04.2011 без зміни однолінійних схем, схем розподілу електричних мереж, переліку точок розрахункового обліку, потужності електромереж, лімітів споживання електричної енергії, прийнятих у 2011 році для відділу освіти Ленінської районної адміністрації. Також у заяві зазначено, що експлуатаційна відповідальність за електрогосподарство всередині вбудованого приміщення покладена на заступників з господарства та завгоспів закладів.
Між Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради в особі територіального відділення освіти, молоді та спорту Ленінського району та відповідачем було укладено договір від 22.04.2011 № 12160 про постачання електричної енергії. У пункті 6 додатку № 5 цього договору зазначено перелік точок розрахункового обліку споживача, до якого входить Запорізька гімназія № 31 за адресою: вул. Добролюбова, 4 (№ 4 таблиці). Підписантом договору і додатків до нього від названого Департаменту в графі "споживач" вказано Яму М. П.
Разом із тим суд апеляційної інстанції установив і це підтверджено матеріалами справи, що відповідно до змісту акта пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії від 02.08.2011, складеного працівником ПАТ "Запоріжжяобленерго" та представником Департаменту територіального відділу освіти Ленінського району, виконано пломбування розрахункового засобу обліку: "эл.щитовая гимназия № 31 ул. Добролюбова 4". В графі 2 "Предʼ явлені до пломбування та пломбами ВАТ "ЗОЕ" опломбовані": "…Рб ввода - пломба 8864097". У графі "З актом ознайомлені": "Повноважна особа споживача" стоїть підпис від імені Ями М. П., скріплений печаткою управління освіти і науки Департаменту".
У подальшому на підставі рішення сесії Запорізької міської ради від 27.04.2016 № 36 "Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів" було змінено назву Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради на Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, а також було змінено назву територіального відділу освіти, молоді та спорту Ленінського району управління освіти і науки Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради на територіальний відділ освіти Дніпровського району Департаменту освіти. У зв`язку зі зміною структури Департаменту освіти наказом Департаменту освіти від 28.12.2016 № 824р було затверджено Положення про територіальний відділ освіти Олександрівського, Вознесенівського, Дніпровського, Хортицького, Заводського, Шевченківського, Комунарського району Департаменту освіти. Пунктом 3.7.14 цього Положення покладено на територіальні відділи освіти функції укладання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг для власних потреб та потреб підпорядкованих ним закладів освіти відповідно до вимог чинного законодавства України. Також уповноважено начальників територіальних відділів освіти представляти інтереси територіальних відділів освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами (пункт 5.2.1 названого Положення).
Відділ освіти з 01.01.2019 приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розміщено на офіційному сайті ПАТ "Запоріжжяобленерго". Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 22.04.2011 № 12160 щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно з пунктом 4 ПРРЕЕ. Приєднання відбулось шляхом підписання договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 12160 та договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 01.01.2019 № 12160.
У зв`язку із закінченням терміну дії договорів про розподіл від 01.01.2019 між Відділом освіти та відповідачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 04.02.2020 № 12160 та договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 04.02.2020 № 12160. Додатком № 1 до договору про розподіл від 04.02.2020 є заява-приєднання, в якій зазначено, що приєднання до умов договору про розподіл від 04.02.2020 здійснюється за технічними даними паспортів точок розподілу до договору про розподіл від 01.01.2019 за об`єктами споживача, що наведені в таблиці із зазначенням ЕІС-кодів, до якого включено, серед іншого, об`єкт: Гімназія № 31 за адресою: вул. Добролюбова, 4 (номери за порядком у таблиці 42- 45).
10.02.2020 представником Запорізьких міських електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго" за участю заступника директора з АГЧ Коляди В. О. проведено перевірку об`єкта: школа, Департамент в особі територіального відділу освіти Дніпровського району, за адресою: Добролюбова, 4, м. Запоріжжя. За результатами перевірки складено акт про порушення від 10.02.2020, в якому зафіксовано порушення споживачем вимог підпункту 2 пункту 8.4.2, пункту 2.3.4, пункту 5.5.5.8 ПРРЕЕ, а саме: відсутність пломби ПАТ "Запоріжжяобленерго" № 8264097 згідно з актом про опломбування, яка була встановлена на огорожі ввідного рубильника. Порушення було виявлено під час контрольного огляду. При цьому в розділі "2. Місце, кількість та тавро встановлених пломб (індикаторів) згідно з актом про збереження пломб та/або актом про пломбування, їх стан" зазначеного акта встановлено, що "шафи обліку 8264085 - 1 шт не пошкоджена" нижче: "огородження ввідного рубильника № 8264097 - відсутня".
В графі "Зауваження до складенного акта" Колядою В. О. зроблено запис: "Зауважень немає. Все вірно записано. Не встигли написати листа про відсутність пломби" та стоїть підпис зазначеної особи.
19.03.2020 відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПАТ "Запоріжжяобленерго" у присутності представника споживача Коляди В. О., за наслідками якого прийнято рішення, оформлене протоколом від 19.03.2020. Комісією було вирішено виконати розрахунок необлікованої електричної енергії за актом згідно з підпунктом 2 пункту 8.4.2, пункту 8.4.7, пункту 8.4.9, пункту 8.4.10 ПРРЕЕ за період із 10.08.2019 по 10.02.2020, час роботи обладнання - 6 годин, кількість необлікованої електричної енергії визначено в розмірі 36 458 кВт/год на суму 90 482,64 грн. Другий примірник протоколу, розрахунок, рахунок на сплату вручено представнику споживача на засіданні комісії 19.03.2020.
Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, відповідно до наказу від 29.08.2013 № 363 "Про відповідальних осіб" за підписом директора Запорізької гімназії № 31 Коляду В. О. призначено відповідальним за експлуатацію енергогосподарства.
Згідно з Положенням про територіальний відділ освіти Дніпровського району 03.02.2017 № 49р встановлені, зокрема, такі функції Відділу освіти: проведення закупівлі товарів, робіт і послуг для власних потреб та потреб підпорядкованих ним закладів освіти (пункт 3.7.11); укладання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг для власних потреб та потреб підпорядкованих йому закладів освіти відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 3.7.14).
У пункті 1.8 статуту Запорізької гімназії № 31 визначено, що органом управління навчального закладу є Департамент освіти та його відокремлений структурний підрозділ - Відділ освіти відповідно до повноважень, визначених названим Положенням. Орган управління навчального закладу здійснює фінансування навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання тощо.
Управління гімназією здійснюється його засновником, органом управління гімназії. Органом управління Запорізької гімназії № 31 є Департамент освіти та його відокремлений структурний підрозділ - Відділ освіти відповідно до повноважень, визначених Положенням про Департамент освіти і науки Запорізької міської ради та Положенням про територіальний відділ освіти Дніпровського району. Безпосереднє керівництво гімназією здійснює його директор (пункт 5.1 статуту Гімназії).
Згідно з пунктом 5.2 статуту Запорізької гімназії № 31 директор гімназії розпоряджається в установленому порядку майном закладу та його коштами; розпоряджається в установленому порядку шкільним майном і коштами; видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання; діє від імені навчального закладу, представляє його на всіх підприємствах, в установах та організаціях, судах та інших органах; укладає господарські та інші угоди у межах своїх повноважень; видає доручення учасникам навчально-виховного процесу на виконання відповідних функції (в межах своєї компетенції) тощо.
Отже, як установив апеляційний господарський суд, заступник директора з АГЧ Коляда В. О. призначена згідно з наказом від 29.08.2013 № 363 відповідальною особою за енергогосподарство, відповідно до своїх повноважень була присутня під час виявлення порушення та складання акта про порушення ПРРЕЕ, і в подальшому на засіданнях комісії з розгляду цього акта саме як представник Відділу освіти.
4.3. Вважаючи неправомірним рішення комісії з розгляду актів про порушення від 19.03.2020, позивачі звернулися до суду із позовом у цій справі, в якому просили визнати його недійсним.
Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову та при цьому виходив із того, що на момент встановлення в приміщенні майстерні Запорзької гімназії № 31 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 4, спірної пломби, відсутність якої була зафіксована в акті про порушення від 10.02.2020, діяли Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до пунктів 3.31, 3.32 ПКЕЕ розрахунковий засіб обліку електричної енергії має бути опломбований на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а на затискній кришці - пломбою електропередавальної організації. Пломби з тавром електропередавальної організації мають бути встановлені також на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, приводи і кнопки управління комутаційних апаратів та кришки автоматів, встановлених у цих колах, двері комірок трансформаторів напруги, кришки на зборках і колодках затискачів, випробувальних блоках, лінії зв`язку автоматизованих систем обліку та всі інші пристрої і місця, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку. Підготовка місць для опломбування здійснюється власником електроустановки згідно з переліком, наданим електропередавальною організацією. Перелік місць пломбування може бути розширений за обґрунтованою пропозицією однієї із сторін. У зазначених місцях можуть бути встановлені пломби інших заінтересованих сторін.
При пломбуванні оформляється акт про пломбування. В акті про пломбування мають бути зазначені: місце встановлення кожної пломби, сторона, яка її встановила, сторона, відповідальна за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб на них. Акт про пломбування обліку підписується керівниками або уповноваженими особами сторін, які брали участь у пломбуванні обліку.
Згідно із пунктом 3.3 ПКЕЕ відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
У подальшому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 були затверджені ПРРЕЕ, які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до вимог підпунктів 2.3.3, 2.3.4 ПРРЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Відповідальність за збереження і цілісність засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Відповідальним за експлуатацію та технічний стан засобів (вузлів) вимірювальної техніки є їх власник.
Згідно із підпунктом 8 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.
Відповідно до пункту 8.2.4 ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.
У пункті 8.2.5 ПРРЕЕ (у редакції, чинній на час проведення перевірки спірного об`єкта) передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).
За змістом пункту 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення. Оператор системи повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення, в якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність споживача; перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення. Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення, зокрема, таких порушень -пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку електричної енергії, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії) (підпункт 2 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ).
Пунктом 8.4.10 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 1- 5 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (W доб, кВт·год) розраховується за формулою: W доб = P · t доб · K в, де: Р - потужність (кВт), визначена як: 1) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складення акта про порушення струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи); 2) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи); 3) дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність); t доб - тривалість роботи обладнання протягом доби, що визначається на підставі договору з оператором системи (год). У разі відсутності в договорі даних про тривалість роботи обладнання споживача t доб приймається рівним 8 год; K в - коефіцієнт використання струмоприймачів (приймається рівним 0,6).
Разом із тим основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії врегульовані Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311.
Відповідно до розділу 7 (пункти 7.1, 7.4) зазначеного Кодексу (в редакції, чинній станом на день проведення перевірки позивача та прийняття оскаржуваного рішення), яким врегульовано пломбування засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) вузла обліку електричної енергії (далі - ВОЕ), метою запобігання несанкціонованому втручанню, доступу до елементів або функції настроювання ЗВТ за результатами повірки такі ЗВТ пломбують. ЗВТ має бути опломбований на затискній кришці пломбою постачальника послуг комерційного обліку (далі - ППКО). Пломби з тавром ППКО мають бути встановлені також на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, важелі і кнопки управління комутаційних апаратів та кришки автоматів, встановлених у цих колах, двері комірок трансформаторів напруги, кришки на зборках і колодках затискачів, випробувальних блоках, усі інші пристрої і місця, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 зазначеного Кодексу).
Відповідно до положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
4.4. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення комісії відповідача. При цьому суд установив, що акт про порушення від 10.02.2020, який розглянутий на засіданні комісії відповідача, за результатами чого було прийнято оспорюване рішення, складений у відповідності до вимог ПРРЕЕ і є належним доказом щодо порушення ПРРЕЕ позивачем. Водночас апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, у тому числі з огляду на їх вірогідність, надавши оцінку аргументам обох сторін, дійшов висновку про прийняття Ямою М. П. (начальником Відділу освіти, який був уповноважений представляти інтереси Департаменту освіти перед усіма юридичними та фізичними особами особисто відповідно до доручення від 19.04.2011 № 08/001-145) за актом про пломбування від 02.08.2011, підписаним ним від імені споживача та скріпленим печаткою Департаменту освіти, на збереження пломби № 8264097, відсутність якої зафіксовано в акті про порушення від 10.02.2020. Апеляційний господарський суд також оцінив доводи позивачів щодо відмінності зазначення місць встановлення пломби № 8264097 в акті про пломбування від 02.08.2011 та в акті про порушення від 10.02.2020 та установив, що пломба № 8264097 правомірно знаходилася на доступі до дооблікових, струмоведучих частин схеми електроживлення споживача (на дверях шафи обліку); протилежного суду позивачі не довели, доказів про встановлення пломби № 8264097 та її наявності на час перевірки в іншому місці позивачі не надали. Крім того, судом апеляційної інстанції було враховано і те, що пристрій, на якому була встановлена пломба № 8264097, обмежував доступ до струмоведучих частин схеми електроживлення, в тому числі первинних кіл живлення та ввідного розподільчого рубильника, за наявності вільного доступу до яких є можливість здійснити безоблікове підключення всього об`єкта, і можливість встановлення спірної пломби у вказаному місці була передбачена зазначеними положеннями ПКЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у зв`язку з чим суд відхилив відповідні посилання позивачів як необґрунтовані.
Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, визначена сторонами межа балансової відповідальності виключає відповідальність ПАТ "Запоріжжяобленерго" та інших осіб за збереження та цілісність лічильників та встановлених пломб на об`єкті електропостачання за адресою: вул. Добролюбова, 4, окрім відповідальності Департаменту освіти в особі Відділу освіти як споживача електричної енергії, та, перш за все, власника (користувача) спірного об`єкта.
Разом із тим за встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та наявних у ній доказів, Коляда В. О., яка допустила представників оператора системи на територію спірного об`єкта для здійснення перевірки та підписала акт про порушення від 10.02.2020, була наділена повноваженнями щодо представництва інтересів Відділу освіти і наявні в матеріалах справи докази підтверджують її участь у розгляді акта про порушення на засіданні комісії відповідача 19.03.2020 (підпис про отримання 19.03.2020 другого примірника оспорюваного рішення, розрахунку, рахунку на оплату необлікованої електроенергії за актом від 10.02.2020 № 10001823).
Крім того, суд апеляційної інстанції за відсутності заперечень позивачів щодо правильності розрахунку згідно з актом про порушення від 10.02.2020 з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України не знайшов підстав для визнання його неправильним і необґрунтованим.
4.5. Як уже зазначалося, позивачі оскаржили постанову суду апеляційної інстанції у справі до суду касаційної інстанції, у поданих касаційних скаргах просили її скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної позивачами постанови в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зміст зазначеної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Проте, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та підстав для відмови у позові (зокрема стосовно того, що позивачі не довели та встановлені судом обставини справи не підтверджують порушень вимог законодавства під час прийняття відповідачем оспорюваного рішення, у тому числі порушень процедури складання акта про порушення, його розгляду на засіданні комісії відповідача, нарахування необлікованої електричної енергії стосовно споживача за наслідками розгляду такого акта), як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду, викладені в оскарженому судовому рішенні у цій справі. При цьому доводи касаційних скарг у наведеній частині фактично стосуються незгоди позивачів із оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції про відмову у позові про визнання недійсним спірного рішення комісії відповідача з розгляду акта про порушення у зв`язку із встановленими цим судом обставинами доведеності порушення споживачем ПРРЕЕ, зафіксованого в такому акті. Водночас такі доводи спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржниками норм матеріального права у подібних правовідносинах.
До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
4.6. Щодо посилання скаржників на те, що обставини, що мають суттєве значення, встановлені судом апеляційної інстанції на підставі недопустимих доказів, то колегія суддів їх теж відхиляє.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Скаржники не конкретизували, які саме докази, на їх думку, є недопустимими, не обґрунтували таких тверджень, при цьому наведені у касаційних скаргах доводи у відповідній частині стосуються незгоди скаржника виключно з належністю доказу, перевірку якої суд касаційної інстанції, зважаючи на межі повноважень, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не здійснює та, крім того, скаржник не доводить порушення порядку отримання доказів. Тобто такі доводи стосуються необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень і з цієї підстави.