ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16266/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (колегія суддів: Сітайло Л. Г., Шапран В. В., Кропивна Л. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Красовського Олега Олександровича, про визнання бездіяльності протиправною, припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, зобов`язання вчинити певні дії,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Сидоренко Ю. А.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аполло" (далі - ТОВ "Аполло") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") про:
- визнання протиправною бездіяльності ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - реєстр), яке належить ТОВ "Аполло", відомості щодо якого внесені Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським Олегом Олександровичем (далі - реєстратор) за договором іпотеки від 19.09.2013 за № 1519, зареєстрованим у реєстрі заборон від 19.09.2013 за № 1520 та за договором іпотеки від 18.11.2014 за № 2226, зареєстрованим в реєстрі заборон за № 2227;
- припинення обтяження речових прав на це майно шляхом внесення до реєстру відомостей, а саме припинення записів про обтяження 2567411 від 19.09.2013 та 7739037 від 18.11.2014, про іпотеку 2567557 від 19.09.2013 та 7739019 від 18.11.2014;
- зняття заборони на відчуження з предметів іпотеки, накладених реєстратором, за договором іпотеки (з усіма змінами), зареєстрованим 19.09.2013, та договором іпотеки, зареєстрованим 18.11.2014.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на виконання ним перед відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 19.09.2013 № 80845-44.19, забезпеченим іпотекою. Тому внаслідок припинення своїх зобов`язань за кредитним договором та договорами іпотеки вважає безпідставною бездіяльність відповідача стосовно зняття обтяжень з іпотечного майна.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 19.08.2013 між ТОВ "Аполло" та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено кредитний договір № 80845-44.19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, а також додаткові угоди до нього. Строк повернення позичальником кредитних коштів визначений 18.09.2017.
4. Поряд з цим виконання зобов`язання за цим кредитним договором забезпечувалось іпотекою, а саме: адміністративно-складського корпусу ІІ пускового комплексу (літ. "Г") загальною площею 9 516,4 кв. м та адміністративно-складського корпусу ІІІ пускового комплексу (літ. "З") загальною площею 8 837,9 кв. м зі всіма невід`ємними їх приналежностями на вул. Здолбунівській, 7-Д у м. Києві, на підставі укладених між сторонами договорів іпотеки від 19.09.2013 та 18.11.2014, посвідчених реєстратором за №№ 1519, 2226.
5. До того ж 19.09.2013 та 18.11.2014 реєстратор вніс записи про іпотеку до Державного реєстру іпотек №№ 2567557 і 7739019 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження №№ 2567411 та 7739037.
6. Позичальник виконав свої зобов`язання перед банком з повернення кредитних коштів (платіжні доручення від 18.03.2015 № 952, від 19.03.2015 № 1005, від 19.03.2015 № 1006), що не заперечується останнім (довідка ПАТ "Банк "Київська Русь" від 26.03.2015 № 11/03 про відсутність у позивача заборгованості за цим кредитним договором).
7. 19.03.2015 шляхом укладення договору сторони домовилися про розірвання цього кредитного договору та погодили припинення зобов`язань за ним.
8. Оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про зняття обтяжень з його нерухомого майна у зв`язку з припиненням зобов`язання за кредитним договором та договорами іпотеки (листи від 09.12.2019 № 210, від 10.01.2020 № 2, від 21.01.2020 № 7, від 17.06.2020 № 197), що залишені без задоволення, ТОВ "Аполло" звернулося до суду з цим позовом.
9. До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитні кошти за вищевказаним договором повернуті ТОВ "Аполло" достроково за рахунок коштів, перерахованих ОСОБА_1 зі свого рахунку, відкритому в ПАТ "Банк "Київська Русь", на рахунок ТОВ "Аполло", відкритому у цьому ж банку, а потім перераховані останнім кредитору - ПАТ "Банк "Київська Русь". Ця операція відбулася на підставі домовленості сторін, викладеної у пункті 3.1.2 кредитного договору стосовно визначення поручителем цієї фізичної особи.
10. Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 04.05.2016 у справі № 910/20972/15 встановлено, що 18.11.2014 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 125381-44.19, згідно з яким він повністю поручився перед кредитором за виконання ТОВ "Аполло" своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.
Короткий зміст судових рішень
11. 01.06.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення цього позову, визнавши обґрунтованими позовні вимоги з тих підстав, що унаслідок виконання кредитного договору зобов`язання за іпотечними договорами також припинилося, а наявність у реєстрі заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна позивача за такими іпотечними договорами обмежує право власності позивача у незаконний спосіб. Послався при цьому на частину третю статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
12. 25.10.2021 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував це рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення про відмову в позові.
13. Установлюючи обставини виконання зобов`язання позичальника перед банком ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зробив висновок про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які полягають у незалученні цієї фізичної особи до участі у справі як третьої особи, вказавши на те, що права та інтереси цієї особи стосуються та зачіпаються ухваленим судовим рішенням, що є безумовною підставою для його скасування.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
14. ТОВ "Аполло" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
15. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 20.06.2021 у справі № 642/268/16.
16. ТОВ "Аполло" також стверджувало про те, що суд апеляційної інстанції мав право переглядати рішення суду першої інстанції лише за таких обставин:
- наявності скарги з боку особи, права та інтереси якої були порушені судовим рішенням першої інстанції та яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції;
- у такій скарзі особа, права якої були порушені оскаржуваним рішенням, повинна довести порушення своїх прав і наявність зв`язку таких прав з оскаржуваним рішенням;
- за наявності апеляційної скарги особи, права якої було порушено рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд повинен залучити її до участі у справі;
- після залучення такої особи до участі у справі суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи оскаржуване судове рішення ухвалене безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно;
- дослідивши всі докази, апеляційний суд повинен вирішити справу по суті, а у випадку встановлення того, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені, та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в цьому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження судового рішення.
17. Наполягав, що суд має право відмовити у задоволенні позову лише до особи, яка зазначена відповідачем у справі, а не з підстав того, що інша особа, яка не брала участі у справі, не була залучена і ухваленим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та інтереси.
18. Додатково наголошував на тому, що Північний апеляційний господарський суд вийшов за межі апеляційної скарги, доводи та вимоги якої не ґрунтувалися на порушенні прав будь-яких інших осіб, чим порушив приписи статей 13, 14 ГПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності. Крім того, ОСОБА_2 не звертався до місцевого господарського суду про порушення своїх прав, апеляційної скарги на судове рішення не подавав, вимог стосовно порушення його прав рішенням Господарського суду міста Києва не заявляв, а судом апеляційної інстанції в свою чергу його не було залучено до апеляційного розгляду справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
19. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
20. Як зазначалося вище, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у його задоволенні, апеляційний господарський суд виходив з того, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_1, права та інтереси якого, як наголосив суд апеляційної інстанції, стосуються та зачіпаються ухваленим судовим рішенням, проте його не залучено до участі у справі як третьої особи. При цьому суд апеляційної інстанції послався на положення частини другої статті 556 Цивільного кодексу України, згідно з якою до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
21. Цього висновку суд апеляційної інстанції дійшов, установивши, що 18.11.2014 у забезпечення виконання ТОВ "Аполло" своїх зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким останній поручився повністю відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Аполло" своїх зобов`язань за цим кредитним договором.
22. 19.03.2015 відбулося дострокове повернення кредитних коштів шляхом їх перерахування ОСОБА_1 зі свого рахунку, відкритого в ПАТ "Банк "Київська Русь", на рахунок ТОВ "Аполло", відкритий у цьому ж банку, а потім ТОВ "Аполло" перерахувало їх на позичковий рахунок ПАТ "Банк "Київська Русь".
23. Цього ж дня між ТОВ "Аполло" та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено договір про розірвання кредитного договору № 80845-44.19, в якому, серед іншого, вони домовилися про відсутність у них будь-яких зобов`язань за цим кредитним договором.
24. Утім висновки апеляційного господарського суду стосовно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права є передчасними та зроблені без урахування такого.
25. Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
26. Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи, до складу яких згідно із частиною першою статті 41 ГПК України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.
27. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки. Такий статус закріплено у статті 50 ГПК України, згідно з якою треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
28. Під час здійснення правосуддя у господарських справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів юридичних осіб. Правильне визначення складу сторін у справі є запорукою ухвалення законного і справедливого судового рішення. Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні спору.
29. Статтею 51 ГПК України передбачені наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета опору, а саме якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета опору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
30. Утім апеляційний господарський суд, посилаючись на незалучення судом першої інстанції до участі у цій справі ОСОБА_2 як третьої особи, не звернув уваги на відсутність клопотання або заяви останнього про це або будь-кого з учасників справи. Зокрема ПАТ "Банк "Київська Русь" як відповідач у справі, та особа, якій з рахунку поручителя - ОСОБА_2 повернуті кредитні кошти позичальника - ТОВ "Аполло" мало би заявити в суді про необхідність залучення цієї фізичної особи як третьої особи у цій справі, оскільки, за висновком суду апеляційної інстанції, до нього перейшли права кредитора у зобов`язанні, що забезпечували його виконання. Про ці обставини не йшлося також в апеляційній скарзі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку під час оскарження судового рішення місцевого господарського суду.
31. Тому у цьому випадку саме ПАТ "Банк "Київська Русь" несе ризики, пов`язані з незалученням ОСОБА_2 як третьої особи.
32. Поряд з цим суд апеляційної інстанції також має повноваження стосовно залучення третіх осіб, що передбачено пунктом 1 частини першої статті 267 ГПК України. У постановах від 13.02.2020 у справі № 922/1240/19, від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19, від 22.07.2021 у справі № 910/12732/20, від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18 Верховний Суд вже звертав увагу на те, що процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі за заявою учасників справи або з ініціативи апеляційного господарського суду.
33. Утім суд апеляційної інстанції не обґрунтував свої висновки у контексті наявності у нього таких повноважень.
34. Крім того, слід звернути увагу на те, що стаття 41 ГПК України передбачає, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи, тоді як у статтях 49, 50 цього ж Кодексу законодавець розмежував поняття третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Разом с тим суд апеляційної інстанції, наголошуючи на необхідності залучення ОСОБА_2 до участі у цій справі як третю особу, не зазначив її статусу відповідно до вищевказаних норм.
35. Оскільки доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження та з огляду на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні припустився порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає наявними правові підстави для її скасування.
36. При цьому з урахуванням установлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції суд касаційної інстанції позбавлений права самостійного усунення вищеобумовлених порушень судів попередніх інстанцій, оскільки у цьому випадку не дотримано приписів саме процесуального права.