ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/14647/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючого, Жукова С.В., Банаська О.О.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представника ГУ ДПС у Полтавській області - Сухомлин Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon" касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження
у справі № 910/14647/19
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
до Приватного акціонерного товариства "Полтавхіммаш"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2020 у справі № 910/14647/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарський суду від 29.10.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021, відмовлено ГУ ДПС у Полтавській області у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/14647/19 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Полтавській області про повернення сплаченого судового збору відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарський суду від 06.09.2021 у справі № 910/14647/19 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Доманська М.Л., Остапенко О.М.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2021.
ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарський суду від 06.09.2021 у справі № 910/14647/19; передати справу № 910/14647/19 щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 на розгляд суду апеляційної інстанції.
Підставами для скасування оскаржуваної ухвали заявник касаційної скарги зазначає порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 123, 255, 236 ГПК України і ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, заслухавши в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon" пояснення представника ГУ ДПС у Полтавській області, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Полтавській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" звернулось до місцевого господарського суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш" у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/14647/19 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено з посиланням на те, що за результатами розгляду заяви ГУ ДПС у Полтавській області про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш" здійснювалося провадження у справі № 910/14647/19 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/14647/19 та ухвалити рішення про задоволення клопотання ГУ ДПС у Полтавській області про повернення сплаченого судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш".
Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі № 910/14647/19, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до ст. 255 ГПК України.
Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Частиною 1 ст. 255 ГПК визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Зі змісту цієї норми вбачається, що в переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення в апеляційному порядку, відсутня ухвала про відмову у поверненні сплаченого судового збору.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
У контексті зазначеного, Верховний Суд вважає, що тлумачення та застосування положень ст. 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Однак, судом апеляційної інстанцій не було враховано, що у даному випадку ухвала про відмову у поверненні сплаченого судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, яка прийнята судом після відмови у відкритті провадження у цій справі, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням відсутності відкритого провадження у справі, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може включити заперечення на таку ухвалу до апеляційної скарги на судове рішення, яке підлягає оскарженню, а відтак не може і поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у поверненні сплаченого судового збору.
У зв`язку з наведеним, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду про відмову у поверненні сплаченого судового збору у даному випадку не може бути оскаржена в апеляційному порядку, є помилковими.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, встановивши наведені вище порушення, згідно норм ст. 310 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 910/14647/19 про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, а справа у скасованій частині - направленню до Північного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Оскільки, у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-