Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 554/132/20
провадження № 61-14692св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, Державне підприємство "СЕТАМ" Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександр Вікторович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., Державного підприємства "СЕТАМ" Міністерства юстиції України (далі - ДП "СЕТАМ"), приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал"), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання недійсними електронних торгів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 14 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" укладено кредитний договір № SME0024090, за яким позивач отримав від банку 300 000,00 грн на споживчі потреби.
У подальшому щодо неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору виник спір, який було розглянуто постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" в м. Чернігові та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом - 279 275,78 грн, заборгованості за відсотками - 12 515,01 грн та пені - 410,38 грн. За місцем проживання боржника було відкрито виконавче провадження, яке було закінчено в січні 2019 року в зв`язку із виконанням рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.
Позивачу стало відомо, що 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 346 019,97 грн, з яких 407 987,50 грн - проценти за користування кредитом за період з 14 червня 2011 року до 13 лютого 2019 року, 4 938 032,47 грн - пеня, нарахована за прострочення платежу, що передбачено пунктом 3.6 кредитного договору.
На виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Скрипником В. Л. було відкрито виконавче провадження та звернено стягнення за рахунок належного позивачеві на праві власності громадського будинку (перукарні), загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом реалізації цього нерухомого майна з прилюдних торгів.
Позивач вважає, що зазначений вище виконавчий напис не підлягає виконанню як такий, що вчинений нотаріусом з порушенням процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав неправомірності вимог стягувача. Зазначає, що ОСОБА_3 не надав нотаріусу документів, які б підтверджували перехід права вимоги від ПАТ "Альфа-Банк" до відповідача.
Крім цього, позивач вважає, що нарахування суми заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, є неправомірною і суперечить чинному законодавству України.
Ураховуючи, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, то його примусове виконання порушує майнові права позивача.
Також позивачем зазначено, що у зв`язку з визнанням виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відсутні і підстави для здійснення виконавчих дій, а тому порушені права не нерухоме майно, на яке було звернуто стягнення, підлягають відновленню.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. від 16 квітня 2019 року, реєстраційний № 759, таким, що не підлягає виконанню;
- відновити порушене право ОСОБА_4 на нерухоме майно, на яке було звернуто стягнення за вказаним виконавчим написом, шляхом визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника В. Л. у виконавчому провадженні № 58957034, у тому числі про відкриття виконавчого провадження;
- визнати недійсними електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ", з реалізації громадського будинку (перукарні), загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, результати яких оформлено протоколом від 18 липня 2019 року № 420088 з реалізації вказаного майна;
- визнати недійсним акт про проведення електронних торгів з реалізації вказаного громадського будинку, складеного приватним виконавцем Полтавської області Скрипником В. Л.;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на громадський будинок (перукарню), загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витребувати громадський будинок (перукарню), загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, із чужого володіння ОСОБА_2 та повернути його ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. від 16 квітня 2019 року, реєстраційний № 759, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 346 019,97 грн за кредитним договором № SME0024090 від 14 червня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. у виконавчому провадженні № 58957034 про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2019 року та постанову про звернення стягнення на майно боржника від 19 квітня 2019 року.
Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП "Сетам" з реалізації громадського будинку (перукарні), загальною площею 178,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, результати яких оформлено протоколом від 18 липня 2019 року № 420088 з реалізації вказаного майна.
Визнано недійсним акт від 30 липня 2019 року про проведені електронні торги у виконавчому провадженні № 58957034 з реалізації громадського будинку (перукарні), загальною площею 178,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складений приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на громадський будинок (перукарню) загальною площею 178,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувано громадський будинок (перукарню) загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, із чужого володіння ОСОБА_2 та повернуто його ОСОБА_1 .
Стягнуто зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., ДП "СЕТАМ", приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. на користь держави судовий збір у сумі 5 044,80 грн, по 1 008,96 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис всупереч вимогам статті 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідачами та третіми особами на стороні відповідача не надано до суду достовірних, допустимих, належних та достатніх доказів, які б підтвердили правомірність виникнення у позивача зобов`язання погасити заборгованість і, відповідно, виникнення у відповідача ОСОБА_3 права на отримання у нотаріуса виконавчого напису. Крім того, за договором від 21 лютого 2019 року № 21-02/2019 ні ТОВ "Вердикт Капітал", ні ОСОБА_3 не отримали права вимоги від ОСОБА_1 за кредитним договором № SME0024090, укладеним з ПАТ "Альфа-Банк".
Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, має наслідком недійсність правочинів, які були вчинені на підставі цього виконавчого напису.
У випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпадають підстави для здійснення виконавчих дій, а порушені права на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення, підлягають відновленню шляхом визнання недійсними постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно позивача, визнання недійсними електронних торгів, проведених ДП "Сетам" з реалізації громадського будинку (перукарні), загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1, результати яких оформлено протоколом від 18 липня 2019 року № 420088 з реалізації вказаного майна, визнання недійсним акта про проведені електронні торги в виконавчому провадженні від 30 липня 2019 року № 58957034, скасування державної реєстрації права власності на це нерухоме майно, проведене на підставі електронних торгів, витребування цього майна із чужого володіння та повернення його ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 388 ЦК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року у частині задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. та визнання недійсними постанов приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.
У частині позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. відмовлено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., ДП "СЕТАМ", Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ "Альфа-Банк", ТОВ "Вердикт Капітал", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання недійсними електронних торгів, у частині визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника В. Л. у виконавчому провадженні № 58957034 закрито.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року у частині стягнення судових витрат змінено, стягнуто зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ДП "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. на користь держави судовий збір у сумі 4 204,00 грн, по 1 051,00 грн з кожного.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи. Суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_3, а судова кореспонденція, яка відправлялась на адресу відповідача, поверталась до суду першої інстанції неврученою із відмітками причин невручення: "за закінченням встановленого строку зберігання" та "адресат відсутній".
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначено однією з адрес ту адресу, на яку відправлялась кореспонденція суду першої інстанції, та на яку він отримував кореспонденцію від суду апеляційної інстанції.
Тобто, судом першої інстанції були вжиті всі передбачені чинним законодавством України заходи для повідомлення ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи.
Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем від стягувача повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. З наданих стягувачем приватному нотаріусу документів встановлено, що направлена вимога про сплату боргу не була отримана ОСОБА_1, про що поштовою установою зроблено відповідну відмітку на поштовому відправленні із зазначенням причини невручення "за закінченням встановленого строку зберігання".
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний виконавчий напис не ґрунтується на доказах відступлення права вимоги від ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 за кредитним договором від 14 червня 2011 року № SME0024090, та що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, є такою, що не відповідає законодавству України та матеріалам цієї справи.
Враховуючи, що вчинений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. виконавчий напис від 16 квітня 2019 року № 759, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, не підлягає виконанню, то апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недійсність електронних торгів, акта приватного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно.
Оскільки спірна громадська будівля вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису від 16 квітня 2019 року № 759, який визнано таким, що не підлягає виконанню, тому у розумінні положень статті 388 ЦК України спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею та підлягає поверненню позивачу.
Водночас у спорах між боржниками і стягувачами, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, зокрема про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, належним відповідачем є стягувач (кредитор), на користь якого було вчинено виконавчий напис, оскільки предметом позову є спір про право. Нотаріус може бути залучений до розгляду таких справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Позивач визначив приватного нотаріуса у якості відповідача, а тому позовні вимоги до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. слід залишити без задоволення.
Крім того, зі змісту постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 вбачається, що для учасника виконавчого провадження встановлений спеціальний порядок оскарження постанов виконавця, який має реалізуватися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не шляхом пред`явлення позову. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17 щодо оскарження дії відділу ДВС щодо виконання не судового рішення, а документа, виданого приватним нотаріусом, зазначено, що скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про підвідомчість спору в частині вимог про оскарження дій відділу ДВС адміністративному суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхніх доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивовано тим, що розгляд справи відбувався без його участі, оскільки йому не було відомо про існування цієї справи. Його не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до статті 411 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з наявних у матеріалах справи документів не вбачається, що ОСОБА_3 набув право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк". Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 525, 526, 627, 1048 ЦК України та статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат". Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на спростування обставин наявності у нього заборгованості за кредитним договором.
Надаючи оцінку умовам кредитного договору про встанволення пені, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог у цій справі.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що справу у суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду. Апеляційний суд не врахував вимоги пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Суддя Пікуль В. П. був головуючим під час прийняття рішення Апеляційним судом Полтавської області від 22 червня 2011 року у справі № 22ц-1204/11, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення (перукарню), загальною площею 179,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, поданому до суду у жовтні 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко А. М. заперечував проти доводів ОСОБА_2, зазначив, що склад суду був призначений відповідно до правил, встановлених статтею 33 ЦПК України.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3, поданому до суду у листопаді 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко А. М. заперечував проти доводів ОСОБА_3, вважав рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року законними та обгрунтованими.
У відповіді на відзив представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка А. М. на касаційну скаргу ОСОБА_3, поданій до суду у листопаді 2021 року, ОСОБА_3 зазначав, що під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 і витребувано з Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу № 554/132/20.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про зупинення дії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
14 червня 2011 року між ПАТ "Альфа-Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № SME0024090, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 300 000,00 грн на строк користування 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,5 % річних.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника, за кожен календарний день користування кредитом за методом "факт/360" з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується (т. 1, а. с. 5-6).
Відповідно до графіка повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком від 14 червня 2011 року № 1 до кредитного договору від 14 червня 2011 року № SME0024090, остання дата внеску передбачена 13 червня 2016 року (т. 1, а. с. 7).
25 липня 2012 року Новозаводський районний суд м. Чернігова на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" видав виконавчий лист
№ 6-7357/12, на підставі якого 29 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором № SME0024090 у сумі: кредит - 279 275,78 грн, відсотки - 12 515,01 грн, пеня - 410,38 грн, судові витрати зі сплати третейського збору - 400,00 грн (т. 1, а. с. 214, 215).
Постановою головного державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 30 листопада 2017 року виконавчий лист № 6-7357/12 було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення (т. 1, а. с. 319, 320).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 08 жовтня 2018 року відкрито виконавче провадження № 57382246 на підставі виконавчого листа від 28 серпня 2012 року
№ 6-7357/12 (т. 1, а. с. 321, 322).
23 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т. 1, а. с. 323, 324).
21 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір № 21-02/2019, яким передбачено, що після укладення цього договору товариство, отримавши інформацію від особи про кредитний договір, право вимоги за яким особа має намір придбати, а саме кредитний договір від 14 червня 2011 року № SME0024090, письмово звертається до фінансової установи, яка є кредитором за кредитним договором з повідомленням про намір придбати право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, за їх наявності, за ціною, повідомленою особою (т. 1, а. с. 8, 9).
16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу було здійснено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 759, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_3 невиплачених в строк грошових коштів у розмірі 5 346 019,97 грн на підставі кредитного договору від 14 червня 2011 року № SME0024090, укладеного між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1, право вимоги за яким відступлено ОСОБА_3 на підставі договору від 21 лютого 2019 року № 21-02/2019, строк повернення яких настав 13 лютого 2019 року (т. 1, а. с. 255).
19 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. на підставі виконавчого напису від 16 квітня 2019 року № 759 відкрито виконавче провадження (т. 1, а. с. 256, 257).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 19 квітня 2019 року на підставі виконавчого напису від 16 квітня 2019 року № 759 звернуто стягнення на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (т. 1, а. с. 258).
11 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Скрипником В. Л. було подано заявку до Полтавської філії ДП "СЕТАМ" про реалізацію арештованого майна у ВП № 58957034, а саме громадського будинку (перукарні), загальною площею 178,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 253).
Електронні торги щодо вказаного майна проведено 18 липня 2019 року та визначено переможця ОСОБА_2, що підтверджується протоколом № 420088 (т. 1, а. с. 260).
20 липня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. складено акт про проведені електронні торги, в якому вказано, що майно придбане ОСОБА_2 за ціною 1 713 021,78 грн, які сплачено останньою у повному обсязі (т. 1, а. с. 261).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_2 зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 766/13967/17 (провадження № 61-10742св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року оскаржується ОСОБА_2 повністю з підстав її прийняття неповноважним складом суду, а ОСОБА_3 - лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Щодо вирішення спору по суті позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 відповідних доводів у касаційній скарзі не наводить.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року оскаржується ОСОБА_3 у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів вважає, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року в нескасованій частині та постанова Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Фактично постанова Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року оскаржується ОСОБА_3 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зокрема, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Положеннями статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України "Про нотаріат", пункти 1, 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу наведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Водночас як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення іпотекодавця про вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі
№ 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц з подібних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що "у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню".
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18) та від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення від ОСОБА_3 . З поданих до приватного нотаріуса документів вбачається, що направлена вимога про сплату боргу не була отримана ОСОБА_1, про що поштовою установою зроблено відповідну відмітку на поштовому відправленні із зазначенням причини невручення "за закінченням встановленого строку зберігання".
Указана обставина свідчить про недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса та є самостійною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, суди встановили, що оскаржуваний виконавчий напис не ґрунтується на доказах відступлення права вимоги від ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 за кредитним договором від 14 червня 2011 року № SME0024090, та що сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, є такою, що не відповідає законодавству та матеріалам цієї справи.
Такі висновки зроблені судами на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, зокрема наданих нотаріусом документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.
З договору від 21 лютого 2019 року № 21-02/2019, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Вердикт Капітал", на який міститься посилання у виконавчому написі як на договір, за яким право вимоги відступлено ОСОБА_3, не вбачається перехід права вимоги від ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 за кредитним договором від 14 червня 2011 року № SME0024090, кредитор ПАТ "Альфа-Банк" не є стороною цього договору.
Достовірних, допустимих, належних та достатніх доказів, які б підтвердили повноцінний перехід права вимоги від ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 за кредитним договором від 14 червня 2011 року № SME0024090, зокрема інших договорів про відступлення права вимоги, матеріали справи не містять.
Також суди встановили, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 25 липня 2012 року № 6-7357/12, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз", яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № SME0024090 у сумі: кредит - 279 275,78 грн, відсотки - 12 515,01 грн, пеня - 410,38 грн, судові витрати зі сплати третейського збору - 400,00 грн, закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, про що приватним виконавцем Скрипником В. Л. винесено постанову від 23 січня 2019 року.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначена у виконавчому написі нотаріуса заборгованість не є безспірною, у тому числі і з підстав нарахування відсотків та пені за період з 14 червня 2011 року до 13 лютого 2019 року, тобто після зміни строку виконання основного зобов`язання, а також з підстав необґрунтовано завищеного розміру пені у кредитному договорі.
Пеня нарахована за період з 13 грудня 2011 року до 13 лютого 2019 року, що протирічить правилам частини другої статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, згідно з якими позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Пеня в такому випадку не підлягає стягненню за виконавчим написом, оскільки нарахована більше ніж за 7 років. Тобто нотаріус не застосував строк, який передбачений пунктом 3 глави 16 ІІ розділу Порядку вчинення нотаріальних дій.
Крім того, враховуючи, що саме по собі повідомлення, надіслане стягувачем боржнику та отримане останнім, обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису за кредитним договором, оскільки є документом, що підтверджує безспірність заборгованості, однак докази отримання ОСОБА_1 цього повідомлення відсутні, суди обґрунтовано вважали недоведеними обставини безспірності заборгованості, зазначеної у виконавчому написі.
У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. від 16 квітня 2019 року, реєстраційний № 759, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 346 019,97 грн.
Доводи ОСОБА_3 щодо наявності обов`язкових підстав, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 411 ЦПК України, для скасування постанови апеляційного суду не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Представник ОСОБА_3 брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а тому доводи касаційної скарги про те, що його не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду справи, як самостійну підставу для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до статті 411 ЦПК України, є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 висновків суду першої інстанції в нескасованій частині та постанови апеляційного суду не спростовують, оскільки повною мірою стосуються необхідності встановлення обставин, яким суд вже надав відповідну правову оцінку, та переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в частині закриття провадження у справі ОСОБА_3 не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що усупереч вимогам пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України справу у суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду.
Відповідно до доводів касаційної скарги ОСОБА_2 суддя Пікуль В. П. був головуючим під час прийняття рішення Апеляційним судом Полтавської області від 22 червня 2011 року у справі № 22ц-1204/11, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення (перукарню), загальною площею 179,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено,
що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунттям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Такий правовий висновок сформульовано в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) за наслідками вирішення питання щодо наявності підстав для відводу суддів, які брали участь у вирішенні іншого спору за участю особи, яка порушувала питання про відвід у справі № 761/16124/15-ц.
Отже, участь судді Пікуля В. П. у прийнятті рішення Апеляційним судом Полтавської області від 22 червня 2011 року у справі № 22ц-1204/11, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення (перукарню), загальною площею 179,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не є підставою для його відводу у справі, яка переглядається у порядку касаційного провадження.
Доводів щодо вирішення спору по суті позовних вимог ОСОБА_1 у касаційній скарзі ОСОБА_2 не міститься, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України обмежує суд касаційної інстанції у перегляді постанови Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року в частині позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 .
Крім того, у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Частиною першою статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_3 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведено доводів, які дають підстави для висновку про необхідність такого зупинення, та не надано належних цьому доказів, а припущення заявника щодо дій, які можливо трапляться та/або не трапляться у майбутньому, до уваги суд не бере. Крім цього, оскарження судового рішення у касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення його дії і є можливим лише до перегляду його в касаційному порядку.