Постанова
Іменем України
21 січня 2022 року
м. Київ
справа № 243/11658/19
провадження № 61-15415св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Мостовенком Юрієм Володимировичемна постанову Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Гапонова А.В., Новікової Г.В., Канурної О.Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представника -адвоката Савченка А. Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов обгрунтований тим, що між сторонами зареєстрований шлюб 28липня 2012 року, від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Понад пів року сторони не проживають разом та не ведуть спільне господарство, тому подальше життя та примирення неможливе.
Просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
01 липня 2020 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, а саме позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу має лише один з подружжя та волевиявлення особи щодо розірвання шлюбу є її індивідуальним бажанням, яке залежить від обставин, що склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема, подання позову про розірвання шлюбу. Тобто, право на подання позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню. Пред`явлення позовної заяви до суду повинно бути здійснено безпосередньо одним з подружжя.
Суд першої інстанції не надавав правової оцінки підтвердженню повноважень представником позивача, оскільки суд залишив без розгляду позовну заяву з інших підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвокат Савченка А. Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року про залишення позову без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. ЦПК України не містить норм щодо обмеження права представника на подання від імені особи, яку він представляє, позову про розірвання шлюбу, що узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 643/5316/18.
Щодо неналежного підтвердження повноважень представника позивача суд апеляційної інстанції зазначив, що під час подання позову до суду першої інстанції представник не дотримався вимог щодо надання належним чином завірених документів, які підтверджують його повноваження, а саме довіреності, яка належним чином легалізована на території України за допомогою консульської легалізації або проставлення апостилю, проте під час подання апеляційної скарги Савченко А. Ю. подав апеляційну скаргу на підставі довіреності, яка містила апостиль.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписання позовної заяви представником позивача допускається чинним цивільним процесуальним законодавством за умови долучення до матеріалів позовної заяви належних документів, що підтверджують право представника на вчинення такої процесуальної дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 через адвоката Мостовенка Ю.В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, просила її скасувати, а ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, звернув увагу лише на одну із обставин, яка стала підставою для залишення позову без розгляду, позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Суд не погодився з висновком суду першої інстанції, що право на подання позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передоручення. Не звернув уваги на норми статей 58, 60, 62, 64, 175, 177 ЦПК України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів".
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що довіреності, видані нотаріусами (установами) інших держав щодо яких відсутня інформація про проставлення апостилю та щодо їх легалізації на території України, не є документом, який підтверджує повноваження представника на представництво інтересів довіреної особи в суді, зазначене узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 2-3297/11, провадження № 61-5232св19. У матеріалах справи відсутня довіреність, яка підтверджує повноваження представника позивача на момент звернення до суду з позовною заявою. Водночас апеляційна скарга подана за довіреністю, яка мала апостиль.
Позовна заява від 30 вересня 2019 року подана на підставі довіреність від 13 серпня 2019 року, яка не була апостильована.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ухавала суду першої інстанції є необгрунтованою, щодо висновків, що право на подання позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя і не підлягає передорученню, оскільки це не відповідає нормам процесуального законодавства та є прямим обмеженням права особи на захист своїх прав та інтересів в суді.
Щодо зазначення в касаційній скарзі, що матеріали справи не підтверджують наявність повноважень адвоката Савченка А. Ю. на представництво ОСОБА_1 на дату подання позовної заяви про розірвання шлюбу, то такі доводи є необгрунтованими, оскільки питання про повноваження представника не було предметом розгляду справи судом першої інстанції при постановленні ухвали від 01 липня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду та відповідно не було предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.
Згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Гаазька конвенція) апостиль може вимагатися для посвідчення автентичності підпису особи, яка його підписала. Суд першої інстанції не вимагав апостиль, позов не залишав без руху та не надавав строк для усунення недоліків з цих підстав.
Крім того, позовна заява не була залишення без розгляду через відсутність апостилю, оскільки підставою залишення судом першої інстанції позову без розгляду було те, що право на подання позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Суд встановив, щоухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2020 року підготовче судове засідання у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.
12 травня 2020 року на адресу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки позовна заява подана до суду представником позивача, який не має повноважень на ведення справи. Крім того, довіреність представника позивача не є документом, який надає йому право здійснювати таке представництво на території України, не легалізована на території України.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою відкриття касаційного провадження є: суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 2-3297/11, порушення норм процесуального права, а саме пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Як обгрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, ЦПК України не містить норм щодо обмеження права представника на подання від імені особи, яку він представляє, позову про розірвання шлюбу.
Під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 643/5316/18, щодо повноважень представника, який має повноваження на ведення справи в суді, від імені особи, яку він представляє та щодо обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії, які мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як відомо з матеріалів справи, ОСОБА_1 надав адвокату Савченко А. Ю. повноваження на представлення його інтересів "в усіх судах України з повноваженнями сторони договору та/або третьої сторони… у цивільних справах, що стосуються розірвання шлюбу…" У дорученні від 13 серпня 2019 року зазначено, що "представник має право підписувати та подавати від імені ОСОБА_1 позовні заяви, клопотання…". Отже, у довіреності від 13 серпня 2019 року відсутні обмеження відповідно до частини другої статті 64 ЦПК України.