Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 328/2440/20
провадження № 61-15252св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивувало тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг та підписала заяву 23 лютого 2011 року № б/н, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ПАТ КБ "Приватбанк") на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ "Приватбанк").
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.ргіvаtbаnk.uа, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.ргіvаtbаnk.uа) АТ КБ "Приватбанк", що діє на підставі ліцензії, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг, які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується відповідачка.
АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.
Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 11 жовтня 2020 року виникла заборгованість у сумі 15 522,38 грн, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 617,28 грн, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 11 617,28 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 3 905,10 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із статтею 625 ЦК України - 0,00 грн; нарахована пеня - 0,00 грн; нарахована комісія - 0,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути судові витрати в сумі 2 102,00грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Токмацький районний суд Запорізької області заочним рішенням від 23 лютого 2021 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 23 лютого 2011 року № б/н у розмірі 6 600,00 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у сумі 893,75 грн.
Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що надані позивачем Тарифи банку та Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року у частині відмови у стягненні суми заборгованості АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що копія повного тексту рішення суду першої інстанції отримана представником банку у приміщенні суду 14 червня 2021 року, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи, строк на апеляційне оскарження почав збігати 15 червня 2021 року і закінчився 14 липня 2021 року, а АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду апеляційної інстанції 18 червня 2021 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою і дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження всупереч висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 520/899/18 (провадження № 61-10501св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 548/2296/18 (провадження № 61-15533св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 355/1280/17 (провадження № 61-41277св18), від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20 (провадження № К/9901/30419/20), від 14 квітня у справі № 205/1129/19 (провадження № 61-17037св19).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 лютого 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір з ОСОБА_1, за умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку (а. с. 13).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно із підписаним кредитним договором № б/н від 23 лютого 2011 року ОСОБА_1 надано кредитну картку (номер картки НОМЕР_1, дата відкриття 30 вересня 2014 року, термін дії 04/18), що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 12).
30 вересня 2014 року ОСОБА_1 видано кредитну картку (номер картки НОМЕР_1 ) та встановлено кредитний ліміт у розмірі 4 000,00 грн; кредитний ліміт неодноразово збільшувався та зменшувався, найбільша сума кредитного ліміту була встановлена 31 січня 2017 року у сумі 6 600,00 грн, а 22 липня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 11).
Відповідно до виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 користувалася вказаною карткою (номер картки НОМЕР_1 ), зокрема розраховувалася за продукти, знімала готівкові кошти в банкоматах, поповнювала картку в терміналі самообслуговування тощо, про що відображено відповідні операції (а. с. 48-52).
До кредитного договору банк додав витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 11 жовтня 2020 року становить 15 522,38 грн і складається із: 11 617,28 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 905,10 грн - заборгованість за простроченими відсотками, про що надано відповідний розрахунок (а. с. 5-10) та виписку за картковим рахунком ОСОБА_1 (а. с. 48-52).
Токмацький районний суд Запорізької області заочним рішенням від 23 лютого 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 23 лютого 2011 року № б/н в розмірі 6 600,00 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовив.
Не погоджуючись із заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 лютого 2021 року, АТ КБ "ПриватБанк" 18 червня 2021 року подало апеляційну скаргу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 30 червня 2021 року визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, залишив апеляційну скаргу без руху та надав строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставами для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановленому процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53).
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53).
У рішенні від 28 жовтня 2021 року в справі METYOLKINA AND OTHERS v. UKRAINE (№ 4827/11 та 4 інші заяви) ЄСПЛ повторив свої висновки у справі MUSHTA v. UKRAINE (№ 8863/06) та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку із відмовою у доступі до судів вищих інстанцій, встановивши, що заявники у своїх клопотаннях просили поновити строк на апеляційне та/або касаційне оскарження у зв`язку із несвоєчасним повідомленням/отриманням копій ухвал суду, що оскаржувалися, однак їм було відмовлено у відкритті апеляційного та/або касаційного провадження через те, що їхні скарги були подані після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого чинним процесуальним законодавством.
У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Із матеріалів справи вбачається, що Токмацьким районним судом Запорізької області 23 лютого 2021 року ухвалено заочне рішення. За заявою представника АТ КБ "ПриватБанк" Л. В. Опанасенко від 31 травня 2021 року копію вказаного рішення суду направлено 07 червня 2021 року, яке було отримано представником 10 червня 2021 року (а. с. 88, 91).
Апеляційна АТ КБ "ПриватБанк" подана до суду апеляційної інстанції 22 червня 2021 року, тобто в межах строку, передбаченого на апеляційне оскарження.
Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за відсутності у матеріалах справи даних про направлення заочного рішення суду першої інстанції позивачу та його отримання позивачем, дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до частин п`ятої, шостої та одинадцятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За підпунктом 15.1 пункту 15 частини першої Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
З матеріалів справи вбачається про її розгляд судом у паперовій формі.
Станом на день ухвалення Токмацьким районним судом Запорізької області заочного рішення від 23 лютого 2021 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала свого функціонування в порядку визначеному Розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України.
Таким чином посилання апеляційного суду в ухвалі від 31 серпня 2021 року на те, що скаржником АТ КБ "ПриватБанк" не виконано вимоги ухвали Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року не ґрунтуються на законі, оскільки розгляд справи здійснювався у паперовій формі, а Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система станом на день постановлення місцевим судом заочного рішення від 23 лютого 2021 року не розпочала свого функціонування.
Апеляційний суд на наведене уваги не звернув, надав помилкову оцінку обставинам справи під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Наведене не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 355/1280/17 (провадження № 61-41277св18), від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20 (провадження № К/9901/30419/20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19 (провадження № 61-17037 св19).
Виходячи з цього, ухвала Запорізького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.