ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/378/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (далі - Завод, позивач) - не з`явився,
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) - Грищенко К.В., Шухровецька Л.І. (самопредставництво),
розглянув касаційну скаргу АМК
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 (головуючий - суддя Підченко Ю.О.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 (головуючий - суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.)
у справі №910/378/21
за позовом Заводу
до АМК
про визнання недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Завод звернувся до суду з позовною заявою до АМК, в якій просив визнати недійсним та скасувати рішення від 10.11.2020 №691-р про порушення ТОВ "Богодухівський молзавод" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції (далі - рішення).
1.2. Позов мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті рішення неповно з`ясовані обставин, які мають значення для справи; не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими; висновки, не відповідають викладеним у рішенні, обставинам справи. Також позивач вважає, що відповідачем неправильно застосовані норми матеріального права, а саме положення статей 15-1, 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", частини третьої-сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210) та порушенні норм процесуального права, а саме стаття 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункти 16, 23, 27, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, позов задоволено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, АМК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/378/21; ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано статті 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №915/1889/19 та від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 27.01.2019 у справі №910/7054/18; у постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі № 910/9776/16.
Також скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 та у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №910/20229/20, від 06.11.2018 у справі №910/18025/17, від 20.11.2018 у справі №915/1253/17, від 02.06.2020 у справі №915/1889/19, від 13.02.2018 у справі №910/947/17, від 15.05.2018 у справі №5017/2615/2012, від 03.08.2018 у справі №924/1121/16, від 09.07.2020 у справі №5015/118/11 та від 25.06.2020 у справі №910/5787/19.
4.2. із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник оскаржує судові рішення у даній справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, оскільки судами попередніх інстанцій не були досліджені зібрані у справі докази, зокрема, акти відбору дослідних зразків наданих АМК, упаковка масла відібраного за актом від 05.02.2018 №11/02-2018, сканкопїї/фото упаковок, листування позивача, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та призвело до хибних висновків щодо ідентифікації дослідних зразків та повноти проведеного АМК дослідження.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. За результатами розгляду АМК справи № 127-26.4/34-20 10.11.2020 дії Заводу визнано недобросовісною конкуренцією у вигляді поширення на упаковках виробленого ним продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "масло солодковершкове селянське 73% жиру", "масло солодковершкове екстра 83% жиру", "ДСТУ 4399:2005", щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, що є порушенням статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". На порушника накладено штраф в розмірі 20 602 673, 00 грн.
6.2. Основним видом господарської діяльності Заводу згідно з класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) зокрема, є 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний).
6.3. До Київського відділення АМК надійшла заява Громадської організації "Всеукраїнська асоціація з питань захисту прав споживачів "Споживча довіра" від 03.09.2018 № 53/04С щодо наявності в діях Заводу ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, зокрема, щодо:
- масла солодковершкового "Екстра", 83 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 27.01.2018 (Протокол випробувань державного підприємства "Київоблстандартметрологія" від 19.02.2018 № 0117СД), регіон виявлення неналежної продукції - м. Київ;
- масла солодковершкового "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 09.08.2018 (Протокол випробувань державного підприємства "Київоблстандартметрологія" від 22.02.2018 № 0151ГІР), регіон виявлення неналежної продукції - місто Київ.
6.4. Листом від 26.10.2018 № 04.2/16764 Головне Управління Держпродспоживслужби в м. Києві повідомило Київське відділення АМК про те, що, в ході проведених заходів виявлено вміст рослинних жирів у маслі солодковершковому виробництва Заводу, зокрема, щодо:
- масло солодковершкове "Екстра", 83 %, ДСТУ 4399:2005, ТМ "Богодухівський молзавод", дата виготовлення - 20.08.2018 (експертний висновок Випробувального центру Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно- санітарної експертизи від 14.09.2018 № 012433 д.к./18), регіон виявлення неналежної продукції - м. Київ;
- масло солодковершкове "Екстра", 83 %, ДСТУ 4399:2005, ТМ "Богодухівський молзавод", дата виготовлення - 24.08.2018 (експертний висновок Випробувального центру Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи від 05.09.2018 № 011701 д.к./18, регіон виявлення неналежної продукції - місто Київ.
6.5. Листом від 29.11.2019 № 14.4.1-2-11/4091-19 Головне Управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області повідомило Харківське відділення АМК, що в ході проведених заходів було виявлено вміст рослинних жирів у маслі солодковершковому виробництва ТОВ "Богодухівський молзавод", зокрема, щодо:
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ТМ "Богодухівський молзавод", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 14.06.2019 (експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби № 001271 д.к./19 від 03.07.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Миколаївська область;
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ТМ "Богодухівський молзавод", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 27.04.2019 (експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби № 000966 д.к./19 від 28.05.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Миколаївська область;
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ТМ "Богодухівський молзавод", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 15.04.2019 (експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби № 000926 д.к./19 від 24.05.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Миколаївська область;
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 19.09.2019 (експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби № 004038 д.к./19 від 24.10.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Миколаївська область;
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 16.04.2019 (експертний висновок випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби №000964 д.к./І9 від 28.05.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Миколаївська область.
6.6. Листом № 5-/1/267 від 21.01.2020 Головне Управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області надало Харківському відділенню АМК відповідь на запит та надало копії експертних висновків, згідно з якими виявлено вміст рослинних жирів у маслі солодковершковому виробництва TOB "Богодухівський молзавод", зокрема щодо:
- масло солодковершкове "Екстра", 83 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 16.10.2019 (експертний висновок Хмельницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №005319 д.к./19 від 06.12.2019, експертний висновок Хмельницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 005272 д.к./19 від 29.11.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Хмельницька область;
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 02.09.2019 (експертний висновок Хмельницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №005317 д.к./19 від 06.10.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Хмельницька область;
- масло солодковершкове "Екстра", 83 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 25.10.2019 (експертний висновок Хмельницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №005360 д.к./19 від 12.12.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Хмельницька область.
6.7. Відповідач зазначив, що в грудні 2019 року по всій території України, за участю Громадської організації "Громадський контроль захисту прав споживачів" та журналістів телеканалу "1+1" проводився масштабний моніторинг масла солодковершкового в рамках медійного проекту "СТОП фальсифікат". Зразки масла було відібрано громадськими активістами та журналістами в торгових мережах у чотирьох регіонах України: Сумах, Черкасах, Новій Одесі (Миколаївська область) та в Калуші (Івано-Франківська область), після чого зразки направлені на дослідження до Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та Державного підприємства "Укрметртестстандарт". Результатами проведення досліджень є експертні висновки, відповідно до яких у зразках масла було виявлено немолочні жири, зокрема виробництва TOB "Богодухівський молзавод", а саме:
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 27.11.2019. Відповідно до експертного висновку Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області № 004803 д.к./19 від 08.01.2020 масло не відповідає ДСТУ 4399:2005 через вміст немолочних жирів у кількості 66,60 %. Відповідно до Протоколу випробувань Державного підприємства "Укрметртестстандарт" № 12862-12938/19-х від 27.12.2019 масло не відповідає ДСТУ 4399:2005 через вміст немолочних жирів у кількості 75 %;
- масло солодковершкове "Екстра", 83 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 10.11.2019.
6.8. Листом б/н б/д (вх. № 7-09/1965 від 14.02.2020) Держпродспоживслужба надала АМК відповідь на запит та копії експертних висновків, згідно з якими виявлено вміст рослинних жирів у маслі солодковершковому виробництва TOB "Богодухівський молзавод" на території Кіровоградської області, зокрема, щодо:
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 20.09.2019 (експертний висновок регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області № 003834д.к./19 від 23.10.2019), регіон виявлення неналежної продукції - Кіровоградська область;
- масло солодковершкове "Селянське", 73 %, ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 06.10.2019 (експертний висновок Регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області № 004043 д.к./19 від 30.10.2019, регіон виявлення неналежної продукції - Кіровоградська область.
6.9. Завод звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області з листом щодо необхідності проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) арбітражних зразків масла солодковершкового екстра ТМ "Богодухівський молзавод" 73%, що були об`єктом дослідження експертних висновків випробувальної лабораторії Миколаївської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №000964 д.к./19 від28.05.2019 та №000966 д.к/19 від 28.05.2019, однак Заводу в проведенні арбітражного лабораторного дослідження (випробування) відмовлено.
6.10. В Миколаївській області при здійсненні позапланового інспектування потужності роздрібної торгівлі харчовими продуктами ФОП Рабулець Олексія Валерійовича, за адресою: Миколаївська обл., Арбузинський район, смт Арбузинка, пров. Торговий, 7, 30.07.2020 співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області та Арбузинського міжрайонного управління ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області відібрано зразок масла солодковершкового "Селянське" 73% жиру партія №39 дата виробництва 31.05.2020 виробництва Заводу, акт відбору зразків №14.14.1- 52/25 від 30.07.2020.
6.11. Згідно з експертним висновком №001828 д.к./20 від 04.08.2020 надісланий зразок: 001828д.к./2/20-Масло солодковершкове "Селянське" 73 % жиру за фізико-хімічними показниками не відповідає ДСТУ 4399:2005. Лабораторне дослідження (випробування) було проведено випробувальною лабораторією Миколаївської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
6.12. Завод не погодився з результатом експертного висновку №001828 д.к./20 від 04.08.2020 в частині невідповідності ДСТУ 4399:2005 за фізико-хімічними показниками зразка: 001828д.к./2/20-Масло солодковершкове "Селянське" 73% жиру (масова частка немолочного жиру в жировій фазі масла % - не відповідає), та подав до ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) другого відібраного зразка (арбітражного зразка) масла солодковершкове "Селянське" 73 % жиру партія №39 дата виробництва 31.05.2020 (згідно з актом відбору зразків №14.14.1- 52/25 від 30.07.2020) на відповідність за фізико-хімічними показниками (масова частка немолочного жиру в жировій фазі масла %) ДСТУ 4399:2005 в акредитованій уповноважені референс-лабораторії випробувальний центр Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи.
6.13. Згідно з отриманого від Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи експертного висновку №011521п/20 від 03.09.2020 масло солодковершкове "Селянське" 73 % жиру партія №39 дата виробництва 31.05.2020 (арбітражний зразок) за вмістом стеринів відповідає ДСТУ ISO 3594-2001; ДСТУ ISO 3595:2007; ДСТУ 4399:2005, що підтверджує відсутність рослинних жирів.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/378/21 за касаційною скаргою АМК на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення АМК недійсним.
Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, дії позивача кваліфіковано АМК за ознаками частини першої статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закону № 236/96) та визнано недобросовісною конкуренцією у вигляді поширення на упаковках виробленого ним продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "масло солодковершкове селянське 73% жиру", "масло солодковершкове екстра 83% жиру", "ДСТУ 4399:2005", щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, що є порушенням.
8.3. Відповідно до статті 1 Закону № 236/96 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Відносини, пов`язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом №2210, Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659), "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (стаття 3 Закону № 236/96).
Згідно зі статтею 15-1 Закону № 236/96 поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;
- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;
- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;
- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом (стаття 20 Закону № 236/96).
Згідно зі статтею 21 Закону № 236/96 вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону № 2210.
Отже, поширення інформації, що вводить в оману суб`єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб`єкта господарювання тягне за собою відповідальність, передбачену Законом №236/96.
Верховний Суд зазначає, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону № 236/96), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (частини перші статей 6 і 13 Закону №2210, статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону № 236/96). Така правова позиція викладена у постанові Великої Падати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/18025/17, від 20.11.2018 у справі №915/1253/17, від 02.06.2020 у справі №915/1889/19, від 18.02.2021 у справі №910/450/20 та від 05.10.2021 у справі №910/15594/18, про які також зазначає скаржник у касаційній скарзі.
8.4. Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (стаття 27 Закону № 236/96).
Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції, накладення штрафів (абзаци 1, 5 частини першої статті 30 № 236/96).
Згідно з частиною першою статті 23 названого Закону унормовано, що діяльність стосовно виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.
За таких обставин АМК є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
8.5. Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:
- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно із Законом № 2210:
- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (частина друга статті 35);
- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення (стаття 41).
Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.
Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність, стаття 41).
Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК України мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
8.6. Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК.
Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд також наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
8.7. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем доведено порушення його прав відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду, так як рішення АМК прийнято при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Приймаючи рішення суди виходили з того, що експертні висновки, а саме: протокол випробувань ДП "Київоблстандартметрологія" № 0117СД від 19.02.2018, № 000964 д.к./19 від 28.05.2019, №000966 д.к/19 від 28.05.2019, №004038 д.к./19 від 24.10.2019, №005272 д.к./19 від 29.11.2019, №005319 д.к./19 від 06.12.2019, №005317 д.к./19 від 06.12.2019, №005360 д.к./19 від 12.12.2019, не містять інформації про досліджувані зразки (номерів партії масла та номерів пломб досліджуваного зразка), що унеможливлює ідентифікувати саме відібрані зразки з тими, щодо яких проводилися лабораторні дослідження, тобто відповідачем не доведено походження дослідженого масла в розрізі кожного окремого факту та не підтверджено наявності зв`язку виявлених зразків з діями позивача. Відтак, такі експертні висновки не можуть доводити вину позивача щодо виявлених порушень.
Водночас з рішення АМК вбачається, що як на підставу наявності в діях ТОВ "Богодухівський молзавод" ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції АМК також посилається і на інші експертні дослідження (пункти 14.2, 15.1, 15.2, 16.1, 16.3, 20.1, 20.2 рішення АМК), які судами в оскаржуваних рішеннях не досліджені та не оцінені у їх сукупності, враховуючи вірогідність, з іншими доказами. Тобто, судами попередніх інстанцій "вибірково" надано оцінку деяким експертним дослідження, зазначеним в оскаржуваному рішенні АМК.
Також з матеріалів справи вбачається, що АМК послідовно, як у суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції, доводило істотну повноту встановлених у рішенні АМК обставин та, відповідно, відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання його недійсним з посиланням на подані ним до суду докази, зокрема сканкопії матеріалів справи № 127-26.4/34-20 на диску DVD-R (а.с. 135, 136 том І) та додатки до відзиву на позовну заяву (а.с. 137-164 том І), тоді як в оскаржуваних судових рішеннях вони не оцінені та не наведені, а мотиви їх відхилення не зазначені, тобто залишені судами попередніх інстанцій поза увагою.
Таким чином суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку лише доводам (кожному доказу окремо, а не у їх сукупності, з урахуванням вірогідності, з іншими доказами) сторони на користь якої прийнято рішення, не здійснивши належної оцінки на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні усіх наявних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статті 86 ГПК України.
Здійснюючи перегляд судового рішення у цій справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій, на порушення статей 86, 269 ГПК України, не досліджено всіх наявних доказів, що покладені в основу обґрунтування рішення АМК про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та не надано оцінки поясненням сторін щодо всіх обставин та доказів у їх сукупності, взаємозв`язку і вірогідності, кількості та характеру виявлених збігів та всім обставинам, на які посилався АМК у рішенні, стосовно наявності в діях позивача порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення на упаковках виробленого ним продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, як обставин, які, на думку АМК, у сукупності з іншими доказами, свідчать про наявність порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону № 236/96.
Оскільки застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний) характер для усіх справ, беручи до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", Верховний Суд погоджується з доводами АМК про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №915/1889/19 та від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 27.01.2019 у справі №910/7054/18.
Водночас, Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі № 910/9776/16, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
8.8. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86, 236, 269 ГПК України щодо повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.9. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.
8.10. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 8 цієї постанови, Касаційним господарським судом не беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.