ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 917/10/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (головуючий суддя Радіонова О. О., судді Зубченко І. В., Пелипенко Н. М.)
у справі № 917/10/21
за позовом Полтавської міської ради
до 1) Приватного підприємства "Карсад-1" і 2) Приватного підприємства "Автопаркінг Плюс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю. М.,
про припинення права власності та визнання акта приймання-передачі нерухомого майна недійсним,
(у судовому засіданні взяли участь представники: відповідача 1 - Остапенко О. П. і відповідача 2 - Остапенко О. П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Полтавська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Карсад-1" (далі - відповідач-1, ПП "Карсад-1) та Приватного підприємства "Автопаркінг Плюс" (далі - відповідач-2, ПП "Автопаркінг Плюс"), в якому просить суд:
1) припинити право приватної власності ПП "Карсад-1" на об`єкт нерухомого майна: будівлю охорони, 1, А (А-1), 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральня Б-1, площею 1,1 кв.м, огорожа 3, металева сітка в металевих стовпах, площа 789,6 кв.м, ворота 1, металева сітка в металевих стовпах, площею 12,5 кв.м, ворота 2, металева сітка в металевих стовпах, площею 12,3 кв.м, замощення 5, асфальт площею 7424 кв.м, естакада металева 1 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер 5310137000:18:010:0009) за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, шосе Київське (вул. Київське шосе), будинок 60а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 931427153240, номер запису про право власності: 14676353;
2) визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "Автопаркінг Плюс", підписаний між ПП "Карсад-1" та ПП "Автопаркінг Плюс", серія та номер: 1949, 1950, посвідчений 20.05.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Юлією Миколаївною;
3) припинити право приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на об`єкт нерухомого майна: будівлю охорони, 1, А (А-1), 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральня Б-1, площею 1,1 кв.м, огорожа 3, металева сітка в металевих стовпах, площа 789,6 кв.м, ворота 1, металева сітка в металевих стовпах, площею 12,5 кв.м, ворота 2, металева сітка в металевих стовпах, площею 12,3 кв.м, замощення 5, асфальт площею 7424 кв.м, естакада металева 1 шт., які знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер 5310137000:18:010:0009) за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, шосе Київське (вул. Київське шосе), будинок 60а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 931427153240, номер запису про право власності: 36644001.
2. Аргументуючи позовні вимоги, Рада зазначає, що спірне нерухоме майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 5310137000:18:010:0009, яка перебуває у власності територіальної громади м. Полтави. Рішення суду від 12.05.2015 у справі № 554/5283/15-ц, яким визнано право власності за ПП "Карсад-1" на це майно, скасоване постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2020.
3. Позивач вказує, що порушене право територіальної громади в особі Ради мало бути відновлено після набрання законної сили вказаною постановою Полтавського апеляційного суду, однак цього не відбулося, оскільки в період чинності рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12.05.2015 у справі № 554/5283/15-ц відповідачі вчинили дії щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, а саме, спочатку зареєстровано право власності за ПП "Карсад-1" та у подальшому згідно з актом приймання-передачі від 20.05.2020 - за ПП "Автопаркінг плюс".
4. З урахуванням положень статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач звернувся з наведеними вище позовними вимогами до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.06.2021 позов задоволено. Припинено право приватної власності ПП "Карсад-1" на спірне майно; визнано недійсним акт приймання-передачі від 20.05.2020; припинено право приватної власності ПП "Автопаркінг плюс" на спірне майно.
6. Рішення суду мотивовано тим, що постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2020 у справі № 554/5283/15-ц скасовано рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12.05.2015 у справі № 554/5283/15-ц та ухвалу цього ж суду від 12.05.2015.
7. Суд зазначив, що припинення права власності на нерухомість, як і його виникнення, обтяження та перехід згідно з нормами ЦК України підлягають державній реєстрації. Скасування судового рішення про визнання права власності за ПП "Карсад-1" на спірне нерухоме майно є підставою для припинення такого права власності.
8. Оскільки судом встановлено протиправність набуття відповідачем-1 права власності на спірне майно, суд також дійшов висновку, що перехід права власності на спірне майно від ПП "Карсад-1" до ПП "Автопаркінг Плюс" є незаконним, а отже у відповідачів були відсутні підстави для вчинення відповідного правочину щодо цього майна, оскільки вони не були його законними власниками.
9. Разом з цим, суд першої інстанції погодився з позивачем, що у випадку задоволення лише однієї позовної вимоги про припинення права власності ПП "Автопаркінг плюс", відновлення в повному обсязі прав територіальної громади в особі Ради буде неможливим, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишаться відомості про зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно за ПП "Карсад-1". Лише у разі задоволення судом всіх позовних вимог, у тому числі і визнання недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020, буде у повному обсязі відновлено порушене право, оскільки припинить право власності на це майно в цілому.
10. Судом першої інстанції зазначено, що акт приймання-передачі від 20.05.2020 є правочином, який, у свою чергу, підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а також є підставою для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2021 у справі №917/10/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави для припинення права власності ПП "Карсад-1" на спірне нерухоме майно, номер запису про право власності: 14676353, оскільки ПП "Карсад-1" станом на дату подання позовної заяви не було власником зазначеного майна.
13. Апеляційний господарський суд також зазначив, що оскаржуваним актом приймання-передачі було вирішено питання і щодо нерухомого майна, яке не є предметом спору у даній справі, на що місцевий господарський суд уваги не звернув, тому правові підстави для визнання недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020 відсутні.
14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що права та інтереси позивача оспорюваним актом приймання-передачі до статутного капіталу не порушені, оскільки спір у цій справі не стосується права власності позивача на зареєстроване як об`єкт нерухомості спірне майно, тому у Ради відсутні будь-які права щодо цього майна, які були предметом передачі за оспорюваним актом приймання-передачі, а обраний позивачем спосіб захисту прав щодо визнання недійсним акта приймання-передачі до статутного капіталу є неналежним та неефективним, оскільки позбавляє відповідача-2 як власника не тільки спірного, а всього отриманого майна за цим актом, яке не є предметом позовних вимог.
15. Таким чином, встановивши відсутність порушеного та оспорюваного права Ради та обрання позивачем неефективного способу захисту прав та інтересів, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2020 та про припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на спірне майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 і залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2021.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
17. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої приписами пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 918/158/20, від 27.01.2020 у справі № 465/249/15-а, 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 13.11.201 у справі № 645/4220/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 20.11.2019 у справі № 444/1725/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 910/15521/17, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-389цс16.
18. Скаржник зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2021 у справі № 913/175/20.
19. Скаржник наголошує, що спірне майно не є нерухомим, а є тимчасовою комунальною автостоянкою. В той же час Рада має право на захист права власності на земельну ділянку, на якій спірне майно розташоване, а задоволення усіх позовних вимог у юридичному і практичному сенсі зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права і надати територіальній громаді в особі Ради ефективний захист її прав при володінні та розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки та об`єктів її благоустрою.
Позиція інших учасників справи
20. Відповідачі 1, 2 подали відзив на касаційну скаргу в якому не погоджуються з її доводами, просять залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві відповідачі погоджуються з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для припинення права власності відповідача-1 на спірне майно, визнання акта приймання-передачі від 20.05.2020 недійсним і припинення права власності відповідача-2 на спірне майно. Відповідачі стверджують, що позивач не довів порушення його прав внаслідок укладення акта приймання-передачі від 20.05.2020, стороною якого як правочину він не є
21. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.05.2015 року в справі № 554/5283/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства "Полтава-сервіс", третя особа Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції:
- визнано за ПП "Карсад-1" право власності на об`єкти майна, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 60-а, а саме: будівлю охорони, 1, А (А-1), 1989 року побудови, площею 44,4 кв. м, вбиральня Б-1,площею 1,1 кв. м, огорожа 3, металева сітка в металевих стовпах, площа 789,6 кв. м, ворота 1, металева сітка в металевих стовпах, площею 12,5 кв. м, ворота 2, металева сітка в металевих стовпах, площею 12,3 кв. м, замощення 5, асфальт площею 7424 кв. м, естакада металева 1 шт. (далі - спірне майно);
- зобов`язано Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції зареєструвати за ПП "Карсад-1" право власності на спірне майно.
23. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 04.12.2018 роз`яснено рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.05.2015 у справі № 554/5283/15-ц та зазначено, що спірне майно розташоване на земельній ділянці площею 7756 кв. м, кадастровий номер - 5310137000:18:010:0009.
24. Постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2020 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.05.2015 та ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2018 про роз`яснення рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
25. Полтавським апеляційним судом встановлено, що:
- автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об`єктами нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України, оскільки вони безпосередньо не пов`язані з земельною ділянкою;
- обраний спосіб захисту - визнання права власності за юридичною особою - ПП "Карсад-1" на майно та зобов`язання реєстраційну службу здійснити реєстрацію такого права не стосується прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача по справі - ОСОБА_1, яка не довела суду факт порушення, невизнання або оспорювання її майнового права або інтересу, спірне майно за своїм правовим статусом не є об`єктом нерухомого майна та розташоване на земельній ділянці, яка даній особі в установленому законом порядку не надавалась та не відводилась, що порушує права територіальної громади міста, інтереси якої у спірних правовідносинах представляє Рада, як власник земельної ділянки, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
26. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ПП "Карсад-1" на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12.05.2015 у справі №554/5283/15-ц зареєстровано право власності на спірне майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 931427153240, номер запису про право власності: 14676353.
27. 22.05.2020 право власності ПП "Карсад-1" на спірне майно припинено із зазначенням підстави: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1949,1950, посвідчений 20.05.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю. М.
28. В подальшому зареєстровано право власності на спірне майно за ПП "Автопаркінг Плюс", номер запису про право власності 36644001 та зазначено підставу для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1949, 1950, виданий 20.05.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю. М.; рішення суду, серія та номер: 554/5283/15-ц, виданий 12.05.2015, видавник: Октябрський районний суд м. Полтави; ухвала суду, серія та номер: 554/5283/15-ц, виданий 04.12.2018, видавник: Октябрський районний суд м. Полтави.
29. Суд апеляційної інстанції дослідив, що акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 20.05.2020 (№№ 1949, 1950), посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю. М., який складений між ПП "Карсад-1" і ПП "Автопаркінг Плюс", містить перелік нерухомого майна, окрім спірного (реєстраційний номер 931427153240, Київське Шосе 60а), також інше майно, за іншими реєстраційними номерами (1244872553101; 1690010353101; 1764661753101), що не є предметом позовних вимог.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
31. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
32. Предметом даного господарського спору є вимоги позивача про припинення права приватної власності ПП "Карсад-1" і ПП "Автопаркінг Плюс" на об`єкт нерухомого майна та визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП "Автопаркінг Плюс", підписаний 20.05.2020 між відповідачами.
33. Відповідно до змісту частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
34. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
35. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
36. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
37. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про припинення права приватної власності ПП "Карсад-1" на спірне майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право власності відповідача-1 на спірне майно є припиненим в силу закону, у зв`язку з набуттям права власності на таке майно ПП "Автопаркінг Плюс" та реєстрацією за останнім права власності на це майно, номер запису про право власності 36644001, підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, серія та номер: 1949, 1950, виданий 20.05.2020 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Цвітоха Ю. М.; рішення суду, серія та номер: 554/5283/15-ц, виданий 12.05.2015, видавник: Октябрський районний суд м. Полтави; ухвала суду, серія та номер: 554/5283/15-ц, виданий 04.12.2018, видавник: Октябрський районний суд м. Полтави.
38. Припинення права власності ПП "Карсад-1" на спірне майно підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 238663321 від 24.12.2020, де вказана інформація про припинення права власності на нерухоме майно 22.05.2020.
39. Оскільки право власності відповідача-1 на спірне майно, що є предметом позовних вимог, на час звернення позивача з цим позовом припинилося, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача з боку відповідача-1, а отже обраний позивачем спосіб захисту щодо припинення права приватної власності ПП "Карсад-1" на спірне майно, розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 5310137000:18:010:0009) за адресою: Полтавська область, місто Полтава, шосе Київське (вул. Київське Шосе), будинок 60а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 931427153240, номер запису про право власності: 14676353, є неналежним та неефективним, що зумовило відмову в задоволенні позовних вимог про припинення права приватної власності ПП "Карсад-1" на спірне нерухоме майно.
40. Доводи касаційної скарги позивача вказаного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції в цій частині.
41. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання скаржника в цій частині на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 465/249/15-а, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, оскільки висновки Верховного Суду у наведених постановах стосуються правовідносин, які не є подібними (з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, викладених у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)) до правовідносин, які склалися у справі №917/10/21.
42. Так, у справі № 465/249/15-а предметом розгляду були вимоги про скасувати розпорядження районної адміністрації про демонтаж самочинно встановлених дерев`яних павільйонів та літніх майданчиків в паркові зоні, а правовим питанням даного спору - компетенція органу місцевого самоврядування приймати розпорядження про демонтаж в примусовому порядку встановленого самочинного об`єкта.
43. У справі № 917/553/17 предметом розгляду були вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно у задоволенні яких відмовлено, оскільки позивач не довів наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно як на час подання позову, так і на час видачі спірного свідоцтва про право власності, а тому не довів наявність у нього прав та охоронюваних законом інтересів, які порушено внаслідок видачі такого свідоцтва.
44. У справі № 686/22924/16-ц предметом розгляду були вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і визнання договору купівлі-продажу недійсним. Верховний Суд, приймаючи постанову у цій справі про відмову в задоволенні позовних вимог зазначив, що кінцевою метою звернення до суду є захист права позивача та приведення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, у попередній стан. Зважаючи на наведене, заявлені вимоги про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, визнання договору купівлі-продажу недійсним є неефективним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягають. Водночас вимоги про знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану пред`явлено до особи, яка не є орендарем та володільцем спірного нерухомого майна, а тому указані позовні вимоги у спірному випадку пред`явлено до неналежного відповідача, отже, задоволенню не підлягають. Верховний Суд також вказав, що дії ради, яка на час розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем не мала до нього претензій щодо наявності зведеного на земельній ділянці спірного нерухомого майна, надалі уклала договір оренди землі з новим орендарем, передбачивши у договорі наявність на орендованій земельній ділянці такого майна, а згодом до закінчення договору оренди пред`явила цей позов є недобросовісними.
45. У справі № 522/1528/15-ц предметом розгляду були вимоги про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним і висновки Верховного Суду щодо принципу процесуальної економії стосуються захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах між боржником і кредитором за умови ініціювання спору про стягнення з поручителя кредитної заборгованості та спору про визнання відсутнім такого права вимоги у кредитора.
46. У справі № 925/642/19 предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення міської ради про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування. На думку позивача, спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Родниківської сільської ради та належить до комунальної власності територіальної громади села Родниківки, тому відповідач не мав права передавати її в оренду третій особі. Позовні вимоги заявлено позивачем, у тому числі, з підстав порушення відповідачем меж адміністративно-територіальної одиниці - села Родниківки та виділення ним спірної земельної ділянки серед інших земельних ділянок одного земельного масиву як земельної ділянки, що знаходиться у межах міста Умані. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 у цій справі вказала, що задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
47. У справі № 910/6642/18 позивач звернувся з позовом про визнання за ним права на споживання природного газу у відповідних об`ємах за відповідними договорами. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач у справі не визнавав право позивача на споживання природного газу та вважав, що останній здійснює несанкціонований відбір природного газу.
48. Викладене свідчить, що наведені скаржником справи ні за змістовим, ні за суб`єктним і об`єктним критеріями не відповідають критеріям "подібності правовідносин", наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
49. Ураховуючи, що доводи касаційної скарги в частині висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про припинення права приватної власності ПП "Карсад-1" на спірне майно не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не підлягає скасуванню.
50. Інші наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, Верховного Суду України (пункт 17 цієї постанови) спрямовані на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання акта приймання-передачі від 20.05.2020 недійсним і припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на спірне майно.
51. Стосовно вимог позивача про визнання акта приймання-передачі від 20.05.2020 недійсним і припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на об`єкт нерухомого майна, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
52. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
53. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
54. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
55. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки ПП "Карсад-1" не було власником спірного майна, у тому числі і на момент укладення акта приймання-передачі від 20.05.2020, то воно не мало правових підстав для його передачі до статутного капіталу ПП "Автопаркінг Плюс". Зазначене є підставою для визнання акта приймання-передачі від 20.05.2020 недійсним.
56. Як зазначено вище, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання акта приймання-передачі від 20.05.2020 недійсним, суд апеляційної інстанції вказав, що окрім спірного майна, оскаржуваним актом приймання-передачі передано до статутного капіталу ПП "Автопаркінг Плюс" майно, яке не є предметом цього спору.
57. Висновки місцевого господарського суду щодо невідповідності оспорюваного акта приймання-передачі від 20.05.2020 вимогам законодавства саме в частині передачі до статутного капіталу відповідача-2 спірного майна апеляційним господарським судом не спростовані.
58. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що права та інтереси позивача оспорюваним актом приймання-передачі до статутного капіталу не порушені, оскільки спір у цій справі не стосується права власності позивача на зареєстроване як об`єкт нерухомості спірне майно, тому у Ради відсутні будь-які права щодо цього майна, які були предметом передачі за оспорюваним актом приймання-передачі, а обраний позивачем спосіб захисту прав щодо визнання недійсним акта приймання-передачі до статутного капіталу є неналежним та неефективним, оскільки позбавляє відповідача-2 як власника не тільки спірного, а всього отриманого майна за цим актом, яке не є предметом позовних вимог.
59. Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
60. Звертаючись з цим позовом до суду, позивач обґрунтував свої позовні вимоги наявністю порушених прав та законних інтересів на земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності Ради та на якій розташовано зареєстроване як об`єкт нерухомості спірне майно.
61. Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені і в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
62. Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема землю.
63. У постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20, ухваленій після подання касаційної скарги у подібних правовідносинах щодо тих самих учасників справи, висновки у якій Суд вважає за необхідне врахувати з урахуванням приписів частини 4 статті 300 ГПК України, викладено висновок про те, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19). Отже, за позовом про визнання недійсним правочину та припинення права власності на нерухоме майно, що було набуте на підставі такого правочину, позивачем є власник земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташоване.
64. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушеного права Ради не узгоджуються з наведеним висновком Верховного Суду, від якого колегія суддів не вбачає підстав для відступу. Разом з тим, ураховуючи, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у відповідача-1 правових підстав для передачі у статутний капітал відповідача-2 спірного майна, а також враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20 щодо наявність порушення прав Ради укладеним актом приймання-передачі від 20.05.2020, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020 необхідно скасувати і змінити рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020 вказавши у пункті 3 резолютивної частини рішення про визнання недійсним акта приймання-передачі від 20.05.2020 щодо майна, що є предметом позовних вимог.
65. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
66. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
67. Згідно зі статтею 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
68. Статтею 231 ЦК України визнається непорушність прав власності. Частиною другою цієї статті встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
69. Перелік підстав припинення права власності наведено у частині 1 статті 346 ЦК України і він не є вичерпним. Так, відповідно до частини другої цієї статті право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.
70. Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
71. У наведеній постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20 міститься висновок про правомірність припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на спірне майно як безпідставно набутого, оскільки право власності на спірне майно відповідач-2 набув на підставі недійсного в цій частині акта приймання-передачі від 20.05.2020.
72. З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду щодо позовної вимоги про припинення права приватної власності ПП "Автопаркінг Плюс" на спірне майно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду у відповідній частині.
73. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
74. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
75. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справ № 916/675/15.
76. Відповідно до абзаців 1- 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
77. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
78. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
79. Ураховуючи викладене, а також висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20, Рада з урахуванням положень ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обґрунтовано звернулася з позовом про визнання недійсними як документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, так і про припинення речового права на нерухоме майно - права власності ПП "Автопаркінг Плюс".
80. Інші доводи касаційної скарги Суд відхиляє, оскільки вони не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору та / або не підпадають під правове регулювання частини 2 статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.
81. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, зокрема щодо відсутності порушеного права Ради внаслідок укладення акта приймання-передачі від 20.05.2020, викладеного вище не спростовують та не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20.