ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 912/2831/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Смерека" ОСОБА_3
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (у складі колегії суддів: Орєшкіної Е. В. (головуючий), Кощеєва І. М., Чус О. В.), якою скасовано ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 про забезпечення позову
за заявою Селянського (фермерського) господарства "Смерека" ОСОБА_3 про забезпечення позову
у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Смерека" ОСОБА_3
до Добровеличківської селищної ради
про визнання недійсним рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року Селянське (фермерське) господарство "Смерека" ОСОБА_3 (далі - СФГ "Смерека" ОСОБА_3) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення позову до подання позову шляхом заборони Добровеличківській селищній раді приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, передачу у власність або в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), наступними земельними ділянками: земельною ділянкою з кадастровим номером 3521781900:02:000:9400 площею 15,8899 га; земельною ділянкою з кадастровим номером 3521781900:02:000:9405 площею 15,885 га; земельною ділянкою з кадастровим номером 3521781900:02:000:9401 площею 15,885 га.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 231 надано дозвіл Добровеличківській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219, загальною площею 47,66 га з виділенням трьох земельних ділянок розміром до 20 га для ведення фермерського господарства. Оскільки зазначена земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у позивача згідно з державним актом на право постійного користування землею від 06.04.2000 року, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача на постійне користування земельною ділянкою, який він має намір реалізувати шляхом подання відповідного позову.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 заяву СФГ "Смерека" ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову задоволено повністю. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав позивача на спірну земельну ділянку.
У жовтні 2021 року СФГ "Смерека" ОСОБА_3 звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Добровеличківської селищної ради про визнання недійсним рішення п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою"; визнання за СФГ "Смерека" ОСОБА_3 права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 3521781900:02:000:9400 площею 15,8899 га з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства; 3521781900:02:000:9405 площею 15,885 га з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства; 3521781900:02:000:9401 площею 15,885 га з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, які виникли внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 площею 47,66 га, розташованої на території Добровеличківської селищної ради (Дружелюбівський старостинський округ), призначеної для ведення фермерського господарства відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії КР № 0000279, виданого 06.04.2000 року на ім`я ОСОБА_3 .
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2831/21.
Добровеличківська селищна рада оскаржила ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 до суду апеляційної інстанції.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 про забезпечення позову у справі № 912/2831/12 скасовано. У задоволенні заяви СФГ "Смерека" ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, та за даних фактичних обставин справи є неспіврозмірними із заявленими вимогами, оскільки спричиняють невиправдане обмеження у реалізації відповідачем правомочностей власника землі за відсутності реальних передумов для висновку про ймовірність утруднення ефективного захисту прав позивача, а формування нових земельних ділянок їх володільцем не впливає на можливість захисту права.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2021 року СФГ "Смерека" ОСОБА_3 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 у справі № 912/2831/12.
Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням норм статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скасування заходів забезпечення позову призведе до передачі відповідачем спірних земельних ділянок у користування іншим особам або до подальшого їх поділу та передачі у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 12.01.2022.
Добровеличківська селищна рада не скористалася своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подала до суду касаційної інстанції письмового відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21)).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах суд досліджує, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 910/4314/21).
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання недійсним рішення Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 та визнання права постійного користування земельними ділянками.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.02.1996 Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області була проведена державна реєстрація СФГ "Смерека" ОСОБА_3, номер запису 1 427 108 0002 001215.
Рішенням Добровеличківської районної ради народних депутатів Добровеличківського району Кіровоградської області від 28.12.1999 № 115 ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 47,66 га, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 06.04.2000 серії КР № 0000279, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 80.
З метою використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням ОСОБА_3 передала її у користування СФГ "Смерека" ОСОБА_3, що підтверджується відповідними статутними документами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть від 13.09.2021 серії НОМЕР_1 ).
Рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 230 скасовано державний акт на право постійного користування землею від 06.04.2000 серії КР №00000279 виданий ОСОБА_3 ; припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,66 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка знаходиться на території Добровеличківської селищної ради (Дружелюбівський старостинський округ, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219).
Рішенням Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 17.09.2021 № 231 надано дозвіл Добровеличківській селищній раді на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3521781900:02:000:9219, загальною площею 47,66 га з виділенням трьох земельних ділянок розміром до 20 га для ведення фермерського господарства.
Суд першої інстанції, вирішуючи заяву СФГ "Смерека" ОСОБА_3 про забезпечення позову, встановив, що у Публічній кадастровій карті України земельна ділянка з кадастровим номером 3521781900:02:000:9219 відсутня, натомість на її місці зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами: 3521781900:02:000:9400, 3521781900:02:000:9405, 3521781900:02:000:9401 площею по 15,885 га кожна.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, взявши до уваги наведені обставини, виходив із того, що у випадку передачі новостворених земельних ділянок у власність чи користування третім особам, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів СФГ "Смерека" ОСОБА_3 .
Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що існує реальна загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову. Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами: 3521781900:02:000:9400, 3521781900:02:000:9405 та 3521781900:02:000:9401, у випадку ухвалення рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту прав останнього на право постійного користування зазначеними земельними ділянками.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, вжиті судом першої інстанції, відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Натомість суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на те, що наведені позивачем підстави та подані ним докази не є достатніми для вжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову, не навів належного обґрунтування щодо неможливості забезпечення позову у цій справі у спосіб, який заявлено позивачем, а також того, у чому полягає недотримання у цьому випадку принципу збалансованості інтересів усіх учасників справи. При цьому судом апеляційної інстанції не було досліджено та надано оцінки тій обставині, чи не призведе невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 статті 300 ГПК України).
Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 145 ГПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи та з урахуванням результатів розгляду спору.
Разом із тим відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Верховний Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021, якою задоволено заяву СФР "Смерека" ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, а також аргументація, викладена у ній, відповідають наведеним вище вимогам.
Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 312 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд