ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 925/1433/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
на рішення Господарського суду Черкаської області
у складі судді Скиби Г.М.
від 25.05.2021
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л.В., Алданової С.О., Попікової О.В.
від 13.10.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
про стягнення 67 003 924,02 грн заборгованості за газ,
за участю представників:
від позивача: Верхацький І.В.,
від відповідача: Писаренко А.М., Сидоренко І.О.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" про стягнення основного боргу у сумі 67 003 924,02 грн за період постачання природного газу з листопада 2018 року по липень 2020 року за договором купівлі - продажу природного газу №18-562-Н від 12.11.2018.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від №18-562-Н від 12.11.2018 щодо своєчасної та повної оплати вартості товару.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" 12.11.2018 було укладено договір купівлі-продажу природного газу
№ 18-562-Н.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору продавець зобов`язався передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Згідно із пунктом 3.2. договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2002 року № 256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяця купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору, позивач у період з листопада 2018 року по липень 2020 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 574 854 447,04 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2018 - 7190,552 тис м3 на суму 53 804 110,68 грн; від 31.12.2018 - 9583,583 тис м3 на суму 71 710 233,16 грн; від 31.01.2019 - 10578,869 тис м3 на суму 79 157 572,13 грн; від 28.02.2019 - 8048,960 тис м3 на суму 60 227 244,68 грн; від 31.03.2019 - 6860,189 тис м3 на суму 51 332 132,53 грн; від 30.04.2019 - 3419,875 тис м3 на суму 25 589 597,71 грн; від 31.05.2019 - 1255,162 тис м3 на суму 9 022 104,46 грн; від 30.06.2019 - 961,380 тис м3 на суму 6 407 278,52 грн; від 31.07.2019 - 1042,221 тис м3 на суму 6 135 357,00 грн; від 31.08.2019 - 1003,342 тис м3 на суму 5 602 915,37 грн; від 30.09.2019 - 1330,895 тис м3 на суму 7 176 669,70 грн; від 31.10.2019 - 2826,244 тис м3 на суму 14 491 036,13 грн; від 30.11.2019 - 5565,580 тис м3 на суму 32 718 931,70 грн; від 31.12.2019 - 7114,522 тис м3 на суму 36 511 975,63 грн; від 31.01.2020 - 8509,943 тис м3 на суму 47 485 481,94 грн; від 29.02.2020 - 6355,16828 тис м3 на суму 30 108 245,24 грн; від 31.03.2020 - 5103,73422 тис м3 на суму 20 798 737,69 грн; від 30.04.2020 - 2944,51093 тис м3 на суму 10 236 297,79 грн; від 31.05.2020 - 1004,97030 тис м3 на суму 2 744 437,21 грн; від 30.06.2020 - 524,66433 тис м3 на суму 1 348 773,48 грн; від 31.07.2020 - 814,39426 тис м3 на суму 2 245 314,29 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін. Претензій щодо кількості, якості отриманого природного газу не заявлено.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що відповідач за спожитий газ розрахувався частково на суму 507 850 523,02 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, у зв`язку із чим просив суд стягнути з відповідача 67 003 924,02 грн заборгованості у судовому порядку.
Відповідач вимоги заперечив. Детального розрахунку заборгованості чи доказів на спростувань вимог позивача не надав. Пропозицій по врегулювання спору не представив.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд Черкаської області рішенням від 25.05.2021 у справі № 925/1433/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021, позов задовольнив повністю.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 67 003 924,02 грн боргу та 735 700,00 грн судового збору.
Рішення мотивовані тим, що позивачем доведено факт поставки відповідачу природного газу у спірний період у заявленому обсязі. Утім, відповідач розрахувався за спожитий газ частково, у зв`язку із чим у нього наявна заборгованість за період з листопада 2018 року по липень 2020 року у сумі 67 003 924, 02 грн, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Відповідач не спростував доводів позивача і не подав доказів виконання ним грошових зобов`язань за договором, а також контррозрахунку заборгованості.
Заперечення відповідача проти позовних вимог зводяться до того, що у зв`язку із значним обсягом банківських виписок, наявних в матеріалах справи, встановити наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем неможливо без проведення у справі судово-бухгалтерської експертизи.
Суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність підстав для призначення у справі судової бухгалтерської експертизи з тих підстав, що проведення арифметичних розрахунків не потребує спеціальних знань чи навиків, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи було відмовлено.
Також місцевим господарським судом відхилено клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи документів на стадії дослідження доказів як надумане та подане з метою затягування судового розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 925/1433/20, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми статті 91 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/2972/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19.
Зазначив, що відповідач ставив під сумнів відповідність поданих позивачем копій документів, однак оригінали документів позивачем суду надані не були.
Також зазначив, що належним доказом, який би підтверджував факт наявності у відповідача заборгованості з оплати природного газу та її розмір є виключно висновок судово-бухгалтерської експертизи у призначенні якої йому відмовлено, що порушує право відповідача на забезпечення змагальності сторін і об?єктивного розгляду справи.
Обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що під час розгляду справи № 925/1433/20 суддя Господарського суду Черкаської області Скиба Г.М. виявив неабияку упередженість до відповідача, чим порушив конвенційне право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Європейської конвенції, у зв`язку з чим йому було заявлено відвід.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін. Зазначив, що відповідач, всупереч вимогам статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання ним умов договору купівлі-продажу природного газу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 67 003 924,02 грн.
Підставою для заявлення вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" заборгованості позивачем визначено договір купівлі-продажу природного газу від №18-562-Н від 12.11.2018.
Відповідач, заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від №18-562-Н від 12.11.2018, послався на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/2972/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 щодо застосування норми статті 91 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах з огляду на те, що позивачем оригінали документів суду надані не були.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зауважує на закріпленому в статтях 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принципі змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності суди попередніх інстанцій встановили, що позивач надав суду для огляду оригінали договору постачання газу №18-562-Н від 12.11.2018, додаткові угоди до нього та щомісячні акти прийняття-передачі газу за період з листопада 2018 року по липень 2020 року. Суд оглянув подані оригінали документів, надав їх представникам відповідача для огляду та встановив, що копії документів у справі відповідають оригіналам, що подані позивачем на вимогу суду.
Натомість відповідач, заперечуючи будь-які твердження позивача та достовірність наданих на їх підтвердження доказів, у свою чергу жодних доказів на їх спростування не надав, та всіляко намагався перекласти на позивача тягар доказування обставин, які покладались відповідачем в основу своїх заперечень.
Так, заперечення відповідача, що надані позивачем суду для огляду документи не є оригіналами, жодним чином ним не підтверджені. У той же час, відповідно до пункту 10.1 договору № 18-562-Н від 12.11.2018 цей договір складений у двох примірниках - по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу. Однак, оригінал власного примірнику договору, а також додаткових угод до нього та щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які б спростовували відповідність наданих позивачем копій відповідач не надав. Так само відповідач не надав і власного контррозрахунку заборгованості за поставлений йому у період з листопада 2018 року по липень 2020 року природний газ чи платіжних доручень на підтвердження проведення ним оплати в розмірі більшому ніж визначив позивач. Не надано також висновків аудитора чи бухгалтера стосовно проведених розрахунків за договором з позивачем, що було правильно враховано судами попередніх інстанцій.
Оскільки відповідачем жодних доказів на спростування обставин, на які послався позивач на підтвердження своїх позовних вимог, не надано. На стадії підготовчого провадження відповідачем не ставились під сумнів додані до позовної заяви документи та оригінальність підписів відповідача на договорі купівлі-продажу природного газу та актах про прийняття та споживання газу протягом тривалого проміжку часу. А також те, що при наявності сумнівів в законності постачання газу відповідач не зупинив прийняття газу, натомість здійснював часткові оплати за отриманий газ, з самостійним визначенням призначення платежу. Зважаючи на відсутність позовів Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут", зокрема про визнання договору та додаткових угод недійсними, суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку заборгованості, дійшли вірного висновку про задоволення позову.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо обмеження його у праві на судовий захист та обмеженні у праві на доступ до судочинства, що проявилось у необґрунтованій відмові у проведенні судово-бухгалтерської експертизи у суді першої інстанції, що не було виправлено судом апеляційної інстанції, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані, враховуючи таке.
В силу приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.
У задоволенні такого клопотання відповідача відмовлено з тих підстав, що у даній справі існує об?єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а також, що проведення арифметичних розрахунків не потребує спеціальних знань чи навиків, тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання про призначення експертизи.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні
Отже, висновок експерта відноситься до засобів доказування нарівні із іншими доказами у справі та не має будь-яких переваг поряд з іншими доказами у справі.
Незгода скаржника з підставами, з яких судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи, спрямована на переоцінку доказів, що не є компетенцією Верховного Суду.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/2972/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 щодо застосування норми статті 91 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, то Верховний Суд зазначає таке.
Предметом спору у справі № 922/2972/18 є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Терон Девелопмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатремсервіс" та Комунального підприємства "Луцьке" про стягнення солідарно грошових коштів в розмірі 1 445 514, 60 грн.
Комунальне підприємство "Луцьке" зазначило, що не співпрацювало та не здійснювало спільної діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатремсервіс" і йому не зрозуміло на якій підставі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрегатремсервіс" поручилося за виконання ним зобов`язань за договором підряду.
З огляду на те, що місцевим господарським судом встановлено наявність заперечень Комунального підприємства "Луцьке" щодо підстави виникнення солідарного обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатремсервіс", однак всупереч вимог частини 6 статті 91 та пункту 7 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд не витребував оригінал договору поруки та не перевірив обставини його укладення, а судом апеляційної інстанції наведене порушення не усунуто, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості солідарно.
Подібних обставин у справі № 925/1433/20 не встановлено, відповідно, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/2972/18, не є релевантними для справи № 925/1433/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 (пункт 7.3.2) сформовано висновок, що відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (частина п`ята - шоста статті 91 Господарського процесуального кодексу України).
Однак, у справі № 925/1433/20 судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані суду для огляду оригінали письмових доказів та встановлено відповідність наявних у матеріалах копій документів оригіналам.
Жодних доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, доводи скаржник про неврахування судами зазначених вище висновків щодо застосування статті 91 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/2972/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 є необґрунтованими, оскільки у зазначених постановах застосування зазначеної норми процесуального права відбулося за встановлених інших фактичних обставин справи та доказової бази.
Іншою підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що місцевим господарським судом було безпідставно відхилено його заяву про відвід головуючого у справі судді Скиби Г.М.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 29.04.2021 у справі № 925/1433/20 суддею з`ясовувалось чи є заяви про відвід судді та секретаря судового засідання. Відводів заявлено не було. Під час судового розгляду відповідачем усно заявлено відвід головуючому у справі судді Скибі Г.М. з мотивів упередженості судді при розгляді справи, суть упередженості судді не роз`яснена. Зазначена заява зроблена після того як судом було відхилено клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи наданих позивачем оригіналів документів.
Разом з тим постановлення судом протокольної ухвали про відхилення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи є процесуальною дією судді та не може бути підставою для відводу судді від розгляду даної справи у розумінні приписів частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є належним і вмотивованим підтвердженням існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді під час розгляду даної справи.
Щодо інших підстав, які на думку відповідача свідчать про упередженість судді, наведених ним у касаційній скарзі, а саме: невиконання суддею своєї ж ухвали від 31.03.2021 щодо обов`язку позивача надати суду всі оригінали документів для огляду; порушення права відповідача на подання доказів, шляхом призначення експертизи; заперечення права відповідача на моментальне заявлення відводу судді у винятковому випадку; порушення правил розгляду відводу, неповага до учасника провадження; недотримання принципу компетентності; умисне усунення представника відповідача від участі у справі, то відповідачем не доведено, що вони були визначені ним підставою для відводу головуючого судді у справі № 925/1433/20.
Крім того, наведені відповідачем підстави для відводу судді не визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, які містять вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Також відповідач не обґрунтував неможливість заявити відвід судді у справі № 925/1433/20, за наявності підстав, у встановлений частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України строк та не довів існування виняткового випадку, що дає йому право заявити відвід судді поза межами цих строків.
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави оскарження судових рішень у справі, передбачені пунктом 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, свого підтвердження не знайшли.