ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/488/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Болдіна В. В. (адвоката),
відповідача - Полішка Ю. О. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (колегія суддів: Пашкіна С. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Буравльов С. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 (суддя Карабань Я. А.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Дочірнього підприємства "Київгазенерджи"
про стягнення 13 153 551,70 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" (далі - ДП "Київгазенерджи") про стягнення грошових коштів у розмірі 13153551,70 грн, з яких: 10359304,46 грн основний борг, 967168,81 грн пеня, 832344,08 грн 3% річних та 994734,35 грн інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000041/П019 від 01.07.2015 (далі - договір) в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Київгазенерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" 10354614,76 грн основної заборгованості, 483182,03 грн пені, 829915,16 грн 3% річних, 994582,52 грн інфляційних втрат та 197182,15 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що на виконання умов договору позивачем за період із січня 2018 до березня 2019 року надано відповідачу послуги на загальну суму 32072918,45 грн, що підтверджується актами наданих послуг. Відповідач оплатив надані послуги частково. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував майновий стан відповідача (який відповідно до звітів про фінансові результати в 2019-2020 роках є збитковим підприємством), статус відповідача як підприємства, на яке державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також те, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Тому суд визнав обґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/488/21 в частині зменшення пені на 50 % (в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 483 986,78 гривень, у задоволенні яких було відмовлено) та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі, в іншій частині - постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/488/21 залишити без змін.
3.2. АТ "Укртрансгаз", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що оскаржувані постанова та рішення в частині зменшення пені на 50 % є незаконними та необґрунтованими і такими, що прийняті з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, та з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 2, 3, 5, 7, 11, 13, 227, 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, які викладені у його постановах від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 у подібних правовідносинах. Крім того, АТ "Укртрансгаз" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції порушив зазначені норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 02.07.2015 між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000031/П019, відповідно до якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачених умовами договору.
4.2. Згідно з пунктом 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
4.3. У пункті 3.2 договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.
4.4. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (пункт 3.3 договору).
4.5. За умовами пункту 3.4 договору акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
4.6. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 договору).
4.7. Відповідно до пункту 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані в звітному періоді послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
4.8. Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором згідно з пунктом 7.1 договору несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
4.9. Відповідно до пункту 7.3 договору в разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
4.10. Згідно з пунктом 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
4.11. Суди встановили, що на виконання умов договору позивачем у період з січня 2018 року до березня 2019 року надано відповідачу послуги на загальну суму 32072918,45 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Проте відповідач оплатив надані послуги частково в загальному розмірі 21718203,69 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками.
4.12. Суди зазначили, що позивач надав послуги на загальну суму 32072918,45 грн, що на 4689,70 грн менше від суми (32077608,15 грн), яка зазначена позивачем у позові, оскільки відповідно до акта наданих послуг від 31.03.2019 за березень 2019 року позивач надав відповідачу послуги на суму 4467,84 грн, а не 9157,54 грн, як визначено в позові та в розрахунку до нього.
4.13. Відповідач провів частковий розрахунок з позивачем та сплатив за надані послуги лише 21718 303,69 грн. Залишилася несплаченою заборгованість у сумі 10354614,76грн (32072918,45 грн - 21718303,69 грн).
4.14. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для стягнення суми грошових коштів у розмірі 13153551,70 грн, з яких: 10359304,46 грн основний борг, 967168,81 грн пеня, 832344, 08 грн 3% річних та 994734, 35 грн інфляційні втрати.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а в решті касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 (щодо застосування положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) у подібних правовідносинах.
5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.6. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення грошових коштів, зокрема основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням зобов`язань з оплати за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. При цьому спірним питанням у справі, рішення у якій переглядаються, зокрема, в суді касаційної інстанції, є саме зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені. Таким чином, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні пені в сумі 483182,03 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України в касаційному порядку не переглядаються.
5.7. Неправильним, за твердженням скаржника, є застосування судом апеляційної інстанції положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 щодо застосування зазначених правових норм у подібних правовідносинах.
5.8. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині зменшення на 50 % заявленого до стягнення розміру пені, встановив, що відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване покладенням на відповідача державою спеціальних обов`язків щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям; неотриманням прибутку та наявністю значної заборгованості населення перед відповідачем; відсутністю у позивача збитків; збитковістю підприємства.
Посилаючись на положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції зауважив, що вони не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, ухвалюючи рішення в частині зменшення розміру пені, місцевий господарський суд врахував, що відповідач є підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, майновий стан відповідача, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, та скористався правом, наданим статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України, зменшивши розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50 %.
5.9. У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, про неврахування висновків у яких зазначає скаржник, наведено, зокрема, висновки щодо вирішення питання про зменшення розміру пені і штрафу, а саме:
"Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін" (висновок, викладений у пункті 5.4 постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 ).
5.10. У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію пені до 90 %. При цьому, окрім іншого, суд касаційної інстанції зазначив про встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, критичний фінансово-господарський стан позивача та обставини наявності в нього заборгованості із заробітної плати, податкового боргу, зменшення прибутку підприємства, відсутності коштів на банківських рахунках, існування дебіторської заборгованості перед постачальниками товарів та послуг.
5.11. У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 суд касаційної інстанції, частково змінюючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру пені, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про зменшення пені на 394073,91 грн, проте обґрунтовано частково задовольнили клопотання відповідача, дійшовши висновку про наявність правових підстав для зменшення пені на 60%. При цьому Верховний Суд констатував, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги те, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам; здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію; негативна ситуація, що існує в країні у сфері оплати з житлово-комунальних послуг, є загальновідомою обставиною; відповідач повністю розрахувався за отриманий ним природний газ. Суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема, відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, у тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості у примусовому порядку; оскарження неправомірної бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо своєчасного визначення нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, тому справедливим і розумним є зменшення пені саме на 60 %, а не на 90 %.
5.12. У постанові від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про можливість зменшення суми пені на 30%. При цьому суд касаційної інстанції врахував, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема, що відповідач отримував природний газ від позивача виключно для постачання побутовим споживачам; відповідач погасив основний борг, хоча із простроченням; позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань; відсутність понесення позивачем збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, погодився з висновком суду першої інстанції, що за наявності клопотання відповідача правильним є зменшення розміру пені на 30 %.
5.13. Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 5.9 цієї постанови, оскільки у наведених скаржником справах суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до конкретних обставин справи, зробили висновки про можливість/неможливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.
5.14. Аргументи скаржника про те, що суди, зменшуючи розмір пені, не оцінили, чи є цей випадок "виключним", колегія суддів не може врахувати з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків, та інші обставини, які мають істотне значення.
5.15. Отже, посилання позивача на те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 щодо застосування норм статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не можуть бути взяті до уваги, оскільки висновки судів у цій справі, рішення в якій переглядаються, щодо задоволення клопотання про зменшення розміру пені не суперечать висновкам у наведених постановах Верховного Суду, з огляду на те, що право суду зменшити розмір пені було реалізоване у справі № 910/488/21 та у наведених справах за наслідками правової оцінки конкретних обставин кожної справи, зазначених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів.