1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Київ

Справа № 910/12663/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 (колегія

суддів: Кравчук Г.А. (головуючий), Козир Т.П., Коробенко Г.П.)

зі справи № 910/12663/20

за позовом фізичної особи-підприємця Іванчихіна Миколи Олеговича (далі - Підприємець, позивач, скаржник)

до товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (далі - Товариство, відповідач)

про визнання недійсним договору.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємець звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не підписував договір доручення від 08.01.2014 № 53686 сторонами якого є Товариство та Підприємець, відсутністю згоди (волевиявлення) на його укладення, у зв`язку з чим договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 910/12663/20 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.06.2021 Підприємець звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі № 910/12663/20 про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи та призначити почеркознавчу експертизу, а також скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2021 у справі № 910/12663/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Підприємця залишено без руху; роз`яснено Підприємцю, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, останній має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн та вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків; попереджено Підприємця, якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана в зазначений строк, то у господарського суду апеляційної інстанції будуть відсутні підстави прийняти таку апеляційну скаргу до розгляду та остання буде повернута скаржнику.

Ухвалу від 05.07.2021 мотивовано, зокрема тим, що заявником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Натомість до апеляційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі. Суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання позивача вказав, що останнім не доведено документально наявність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до приписів частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", тому заявлене позивачем клопотання про надання відстрочки по сплаті судового збору задоволенню не підлягає. Крім того апеляційний суд розглянув подане до апеляційної скарги клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, а позивач повинен вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 зі справи відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 мотивовано тим, що Підприємцем додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 153,00 грн., проте останній усуваючи недоліки проігнорував приписи ухвали від 05.07.2021, якою апеляційна скарга залишена без руху, та не вказав інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України (якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємець у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) просить Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 зі справи скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити для розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги Підприємець вказує на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, приписів статей 256, 260 ГПК України та зазначає, що підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження не було, зокрема вказує на те, що апеляційна скарга подана позивачем вчасно, тобто, без пропуску строку на її подання, а саме 21.04.2021, тому вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, неправомірно відмовив у відкриття апеляційного провадження з посиланням на не усунення апелянтом недоліків зазначених в ухвалі від 05.07.2021 про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи інших учасників справи

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви N 17160/06 та N 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

Згідно зі приписами статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій . ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (Близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Скаржник, у доводах касаційної скарги зазначає про те, що апеляційна скарга подана позивачем вчасно, тобто, без пропуску строку на її подання, а саме 21.04.2021, тому вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, а відповідно й неправомірно відмовив у відкриття апеляційного провадження з посиланням на не усунення апелянтом недоліків зазначених в ухвалі від 05.07.2021 про залишення апеляційної скарги без руху щодо не зазначення ним поважних причин пропуску строку.

Стосовно зазначених доводів Суд вважає вказати наступне.

Судове рішення, що оскаржувалося в апеляційному порядку ухвалено 17.03.2021, повний текст рішення складено 29.03.2021, тому, в силу приписів статті 256 ГПК України, апелянт мав протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення подати апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів даної справи, вперше Підприємець звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 17.03.2021 дійсно саме 21.04.2021, проте ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 суд апеляційної інстанції повернув подану апеляційну скаргу скаржнику, посилаючись на те, що поданий Підприємцем до апеляційного суду примірник апеляційної скарги з доданими до неї клопотаннями (про призначення експертизи та про поновлення строку на апеляційне оскарження) є ксерокопією та не містить власноручного підпису позивача або його представника. Крім того, відсутня квитанція про сплату судового збору. Зазначена ухвала апеляційного господарського суду від 05.05.2021 направлена на адреси учасників справи 13.05.2021.

29.06.2021 апеляційним господарським судом зареєстрована повторно подана апеляційна скарга Підприємця на рішення суду першої інстанції від 17.03.2021. До апеляційної скарги додано, зокрема, клопотання про відстрочення сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 17.03.2021. У клопотанні про поновлення строків Підприємець просив суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи його тим, що рішення суду отримано позивачем 05.04.2021, на підтвердження чого додав до апеляційної скарги копію конверту зі штрих кодом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Підприємця на рішення суду першої інстанції від 17.03.2021 у справі №910/12663/20 залишено без руху. В ухвалі апеляційним судом вказано, що клопотання Підприємця про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, тобто, судом визнані неповажні наведені позивачем у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження; апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

Так, визнаючи неповажними причини наведені Підприємцем за повторно поданою апеляційною скаргою (22.06.2021) у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційна скарга хоча і підписана уповноваженим представником позивача 21.04.2021, проте, згідно з відбитком поштового штампу на конверті, була подана до відділення зв`язку 22.06.2021. При цьому Суд звертає увагу, що в матеріалах справи (том 2 аркуш справи 65) наявна копія конверту, в якому надійшла апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції саме 22.06.2021.

Отже, з наведеного вище вбачається, що Підприємець, звернувшись у другий раз до апеляційного господарського суду (22.06.2021) з апеляційною скаргою пропустив встановлений законом строк на апеляційне оскарження рішення суду без зазначення причин пропуску, а саме з моменту складання повного тексту рішення (29.03.2021) до моменту подання повторної апеляційної скарги.

06.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Підприємця про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 153 грн. Клопотання про поновлення строку з зазначенням інших причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, як було зазначено в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без розгляду від 05.07.2021, до вказаної заяви Підприємцем надано не було.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Так, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку не звернення з відповідною заявою у встановлений строк у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний господарський суд зазначив що:

- до апеляційної скарги позивачем додане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17.03.2021 позивач отримав лише 05.04.2021 на підтвердження чого надає копію конверта в якому надійшло рішення суду від 17.03.2021;

- апеляційна скарга хоча і підписана уповноваженим представником позивача 21.04.2021, проте згідно з відбитком поштового штампу на конверті подана до відділення поштового зв`язку 22.06.2021;

- про вказане було зазначено в ухвалі суду від 05.07.2021, згідно з якою апеляційну скаргу позивача залишено без руху, а зазначене клопотання Підприємця про поновлення строку на апеляційне оскарження визнане судом таким, що не підлягає задоволенню;

- усуваючи недоліки апеляційної скарги, позивач проігнорував приписи ухвали від 05.07.2021 та не вказав інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження;

- при цьому апеляційний господарський суд вказав, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Звертаючись з касаційною скаргою Підприємець не спростував наведених вище висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.


................
Перейти до повного тексту