ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 908/3736/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Уркевич В.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
Офісу Генерального прокурора: Грищенко М.А.,
Judson Trading Limited: Гаврилова О.Ю.,
АТ "ЗВАК": не з`явились,
Фонду державного майна України: Пономаренко В.С.,
Акціонерного товариства "Сбербанк": не з`явились,
Компанії VELBAY HOLDINGS LIMITED: Видай Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, Judson Trading Limited та Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021
та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021
у справі № 908/3736/15
за позовом Judson Trading Limited
до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Фонд державного майна України;
2) Акціонерне товариство "Сбербанк";
3) Компанія VELBAY HOLDINGS LIMITED,
про стягнення 39 154 924, 11 доларів США, що еквівалентно 835 141 406, 20 грн,
за участю прокуратури Запорізької області
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
до Judson Trading Limited
про визнання недійсним (нікчемним) договору позики від 25.11.2009 № JT-ZALK/L-0000-000,
В С Т А Н О В И В:
Компанія Judson Trading Limited звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про стягнення заборгованості за договором позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 у розмірі 39 154 924,11 доларів США, що еквівалентно 835 141 406, 20 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2020 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 06.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Скасовуючи рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що: ними взагалі не розглянуто спір по суті; не з`ясовано наявності/відсутності порушеного права чи інтересу позивача; не надано оцінки зібраним у справі доказам (в тому числі доказам, поданим позивачем на підтвердження перерахування коштів за договором позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009), які містяться у справі; не мотивовано відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів); не надано оцінки аргументам учасників справи (в тому числі аргументам прокурора щодо відсутності в матеріалах справи належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів перерахування позивачем відповідачу 30,0 млн. доларів США за договором позики від 25.11.2009 № JT-ZALK/L-0000-000, який зареєстровано в управлінні Національного банку України в Запорізькій області за № 2 від 18.01.2010, та на підставі якого заявлено даний позов); відмовивши у задоволенні позову з посиланням на Закон України "Про санкції", суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст.ст. 238, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не зазначили, які конкретні норми Закону України "Про санкції" передбачають можливість відмови у задоволенні позову та/або свідчать про передчасність звернення позивача з даним позовом.
Під час нового розгляду справи, 03.08.2020 Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось із зустрічним позовом про визнання недійсним (нікчемним) договору позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009, як вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.08.2020 зустрічний позов прийнято до розгляду, об`єднано первісний та зустрічний позов в одне провадження в рамках справи № 908/3736/15.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 (колегія суддів у складі: Левкут В.В. - головуючий, Науменко А.О., Смірнов О.Г.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2021 прийнято до розгляду заяву Запорізької обласної прокуратури м. Запоріжжя про приєднання до апеляційної скарги акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 у справі № 908/3736/15.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. - головуючий, Іванов О.Г., Антонік С.Г.) рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 залишено без змін.
Судами обох інстанцій встановлено, що 08.02.2001 між Фондом державного майна України (продавець) та Закритим акціонерним товариством "АвтоВАЗ-Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №КПП-307, за умовами якого ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" придбало 423514923 простих іменних акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", номінальною вартістю 0,25 грн кожна, що становить 68,01% статутного фонду товариства за ціною 380 604 000 грн.
Відповідно до п. 3.3 та п. 5.1.1 договору купівлі-продажу ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" взяло на себе зобов`язання поряд зі сплатою ціни пакета акцій на користь продавця, здійснити інвестиції на суму, еквівалентну 200 000 000 доларів США на користь ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у порядку, визначеному додатком №1 до договору купівлі-продажу №КПП-307, а також зобов`язання щодо здійснення рефінансування зобов`язань ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за кредитною угодою від 28.05.1997 у порядку, погодженому сторонами в додатку №2 до договору купівлі-продажу №КПП-307.
Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", який діяв від імені ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" на підставі договору доручення №К-201/4273 від 21.03.2006 та довіреності від 21.03.2006, та Компанією Velbay Holdings Limited 24.03.2006 укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким Компанія Velbay Holdings Limited придбала пакет акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у кількості 423514923 простих іменних акцій, який у встановленому законом порядку був погоджений Фондом державного майна України.
Відповідно до умов договору від 24.03.2006 Компанія Velbay Holdings Limited стала правонаступником усіх прав і обов`язків ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" за приватизаційним договором. У зв`язку з цим, Компанія Velbay Holdings Limited зобов`язалась здійснити рефінансування довгострокових зобов`язань ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997 на суму, яка відповідає сумі невиконаних зобов`язань щодо рефінансування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 у справі №48/448-13/364, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014, встановлено порушення Компанією Velbay Holdings Limited взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу від 24.03.2006 та розірвано договори купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", що становить 68,01% статутного капіталу товариства та повернуто пакет акцій у державну власність в особі Фонду державного майна України.
Між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (новим найменуванням якого є Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат") (позичальник), Judson Traiding Limited (кредитор) та Компанією Velbay Holdings Limited (поручитель) 25.11.2009 укладено договір позики № JT-ZALK/L-0000-000.
Відповідно до п. 2.1 договору № JT-ZALK/L-0000-000 кредитор надає позичальнику на умовах та в строки, визначені даним договором, поновлювальну кредитну лінію в доларах США з максимальною сукупною основною сумою заборгованості $30 000 000 (тридцять мільйонів) доларів США.
У п. 1.1 ст. 1 договору позики сторони визначили значення термінів, які вживаються у даному договорі, зокрема:
- "кредит" - грошові кошти кредитора, які передаються у тимчасове користування у вигляді поновлювальної кредитної лінії в доларах США, з фіксованим максимальним лімітом, посвідчені гарантіями поручителя і позичальника та фіксованою відсотковою ставкою, що надаються позичальнику в порядку та на умовах договору;
- "банк" - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", Україна, м. Київ, який виконує в рамках даного договору позики за згодою кредитора, позичальника та поручителя роль банка-агента або інший Український банк, який щорічно підлягає Міжнародному аудиту;
- "дата видачі кредиту" - датою видачі кредиту вважається дата надходження коштів першого траншу на рахунок позичальнику у банку;
- "дата повного погашення" - дата, яка наступає через 1095 днів після дати набрання законної сили цього договору або більш пізня дата, на яку кредитор погодиться на власний розсуд в письмові формі (з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 01.11.2010р. до договору позики);
- "відсоткова ставка" - річна відсоткова ставка у розмірі 6,5%.
Згідно з п. 2.2 договору позики грошові кошти, в рамках вказаного ліміту кредитної лінії, кредитор надає позичальнику окремими траншами, відповідно до направлених позичальником кредитору сповіщень про списання коштів шляхом кредитування доларового рахунку позичальника у банку, зазначеному у ст. 19 даного договору.
Позичальник погашає кожен наданий транш повністю в дату погашення, яка застосовується до такого траншу (п. 5.1 договору позики).
Пунктами 4.1, 4.3 договору позики сторони узгодили, що відсотки за користування кредитом нараховуються кредитором та підтверджуються банком виходячи з фіксованої ставки для всіх траншів кредиту у розмірі 6,5% річних. Відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму кредиту і за весь час користування, починаючи з першого дня видачі кредиту і до дати повного погашення. З точки зору нарахування відсотків вважається, що у році 365 днів.
Відповідно до п. 5.2 договору позики у період погашення кредиту позичальник погашає всю фактичну заборгованість за всіма отриманими траншами упродовж максимум 10 днів. Першочерговому погашенню підлягає поточна заборгованість за відсотками, далі позичальник погашає заборгованість за основною сумою кредиту. Надання кредитором в період погашення кредити нових траншей в рамках даного договору позики припиняється.
Договір позики набирає чинності з моменту його реєстрації у Національному банку України та виконання сторонами умов ст. 3 даного договору, та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе обов`язків. Дострокове припинення дії даного договору позики здійснюється шляхом підписання сторонами відповідної угоди про припинення дії договору позики (п. 18.1 договору позики).
В подальшому сторонами умови договору змінювались та доповнювались шляхом укладення додаткових угод до нього, а саме: додаткової угоди № 1 від 01.11.2010, додаткової угоди № 2 від 14.06.2011, додаткової угоди № 3 від 21.11.2013, додаткової угоди № 4 від 10.11.2014.
Договір позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 (зміни до договору) зареєстровано в управлінні Національного банку України в Запорізькій області за № 2 від 18.01.2010, додаток до реєстраційного свідоцтва № 1 від 22.12.2010, додаток до реєстраційного свідоцтва № 2 від 18.01.2010. Крім того, зміни до договору позики зареєстровано в управлінні Національного банку України в Миколаївській області 17.12.2014.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 у справі № 908/1029/16 додаткову угоду №4 від 10.11.2014 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009, якою сторонами змінено дату повного погашення (дату повернення суми позики) на більш пізній строк (не пізніше 25.12.2014) - визнано недійсною. Дане рішення Господарського суду Запорізької області переглянуто в апеляційному та касаційному порядку та залишено судами вищих інстанцій без змін.
Звертаючись до Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" із первісним позовом про стягнення заборгованості за договором позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 у розмірі 39 154 924,11 доларів США, що еквівалентно 835 141 406,20 грн, компанія Judson Trading Limited посилалась на неналежне виконання відповідачем умов договору позики в частині повернення отриманих від позивача грошових коштів та сплати відсотків за користування ними.
В свою чергу, Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звертаючись до Judson Trading Limited з позовом про визнання недійсним (нікчемним) договору позики, посилався на положення ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначав, що господарське зобов`язання ПАТ Запорізький алюмінієвий комбінат (позичальник), Judson Trading Limited (кредитор) та Компанією VELBAY HOLDINGS LIMITED (поручитель) за договором позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та не відповідає вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог суди обох інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору позики Judson Trading Limited у період з 05.02.2010 по 13.04.2011, в межах узгодженої сторонами договору поновлювальної кредитної лінії та на підставі отриманих від АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" повідомлень про списання коштів, здійснено перерахування траншів на загальну суму 30,0 млн. доларів США, за неповернення яких нараховано 9154924,11 - відсотків. Проте, наявність застосованих до Judson Trading Limited на підставі Закону України "Про санкції" чинних обмежувальних заходів (санкцій) щодо запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, виключає можливість суду стягнути з АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на користь Judson Trading Limited заявлену до стягнення заборгованість. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди обох інстанцій виходили з недоведеності обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм ст.ст. 92, 167, 203, 215, 228 ЦК України і судами не встановлено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної зі сторін. Судами також не надано оцінки обставинам, встановленим під час розгляду справи № 908/3736/15, зокрема щодо того, що договір позики був укладений з єдиною метою - покладення на ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" необґрунтованих зобов`язань, та внаслідок цього знецінення акцій вказаного підприємства, та нівелювання мети приватизації як такої. Також прокурор посилається на принцип jura novit curia ("суд знає закони") та вказує на те, що суди неправомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову, обмежившись посиланням на норми ст. 228 ЦК України, не надавши оцінку законності оскаржуваного договору позики в цілому з урахуванням обставин справи.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновків Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 92, 167, 203, 215, 228 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.11.2021 та повідомлено учасників у справі про їх право на подання відзиву на касаційну скаргу до 04.11.2021.
Також не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, компанія Judson Trading Limited звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Так судами:
- застосовано рішення РНБО, як акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію на дату прийняття постанови від 17.08.2021, оскільки санкції до позивача були застосовані строком на 3 роки і цей строк закінчився 14.05.2021. До того ж, індивідуальні акти не мають зворотної дії в часі, і рішення РНБО не існувало станом на дати укладення, реєстрації договору позики, перерахування коштів АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", настання строку виконання зобов`язання з повернення позики та звернення позивача до суду;
- не застосовано постанову Правління НБУ "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 654 від 01.10.2015, відповідно до якої саме на банки України покладено обов`язок вжити заходів щодо запобігання виведенню за межі України капіталу особами, зазначеними в санкційних списках, до яких застосовано санкцію "запобігання виведенню капіталів за межі України", а також зупинити виконання фінансових зобов`язань на користь осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію "зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань". Тобто обов`язок реалізації застосованих санкцій покладено на НБУ, а не суд;
- не застосовано положення ст.ст. 15, 16, 1046, 1048, 1049 ЦК України, оскільки застосування тимчасових санкцій не є підставою для припинення зобов`язань за договором позики, не є підставою, що звільняє АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" від виконання грошового зобов`язання та не зупиняє дію норм ЦК України по відношенню до позивача;
- неправильно застосовано положення ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 321 ЦК України в сукупності з положеннями Закону України "Про санкції" та постановою НБУ № 654, оскільки відмовляючи у задоволенні первісного позову суд фактично позбавив позивача права власності на грошові кошти;
- порушено ст.ст. 2 та 5 ГПК України, оскільки суд, встановивши наявність порушеного права, відмовив у його поновленні, чим порушив право позивача на ефективний судовий захист;
- порушено ст. 238 ГПК України, оскільки прийнято умовне рішення, яке ставиться в залежність від чинності санкцій щодо позивача.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутні висновки Верховного Суду щодо питань застосування:
1) Рішення РНБО № 126/2018 у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";
2) постанови НБУ № 654 у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";
3) ст.ст. 15, 16, 1046, 1048, 1049 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";
4) ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 321 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";
5) ст.ст. 2 та 5 ГПК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";
6) ст. 238 ГПК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, розгляд касаційних скарг Judson Trading Limited та Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури об`єднано в одне касаційне провадження, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.11.2021 та повідомлено учасників у справі про їх право на подання відзиву на касаційну скаргу до 12.11.2021.
До Верховного Суду 09.11.2021 від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі від 19.10.2021. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу позивач подав поза межами строку, який визначив Верховний Суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, Верховний Суд долучає його до матеріалів справи, однак залишає без розгляду.
До Верховного Суду 22.11.2021 (з ЦЕП) та 25.11.2021 надійшли заперечення на відзив Judson Trading Limited на касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.11.2021 від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу (від 12.11.2021 № 15/4-920вих21), поданий у встановлений в ухвалі від 27.10.2021 строк, у якому представник просить оскаржувані постанову та рішення в частині відмови первісного позову залишити без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника, а касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити. Тобто у даному відзиві об`єднано відзив на 2 касаційні скарги, як Judson Trading Limited, так і Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Разом з тим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 повідомлено учасників у справі про їх право на подання відзиву на касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до 04.11.2021. Таким чином, оскільки прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури у відзиві від 12.11.2021 № 15/4-920вих21 подає відзив на касаційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури поза межами строку, встановленого в ухвалі від 19.10.2021, він залишається Верховним Судом без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, а тому Верховний Суд враховує під час розгляду справи відзив Дніпропетровської обласної прокуратури на касаційну скаргу Judson Trading Limited.
Також до Верховного Суду 22.11.2021 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю виключної правової проблеми, яка полягає в тому, що: 1) у законодавстві України відсутні правові норми, які визначають механізм застосування Закону України "Про санкції" до правовідносин щодо виконання господарських зобов`язань у разі, якщо до однієї зі сторін застосовано санкції; відмова у задоволенні позову з підстав посилання лише на Закон України "Про санкції" порушує право на судовий захист; вирішення питання механізму застосування Закону України "Про санкції" до правовідносин щодо виконання господарських зобов`язань необхідне для забезпечення належного балансу інтересів сторін спору; проблема механізму застосування Закону України "Про санкції" до правовідносин щодо виконання господарських зобов`язань є предметом розгляду у справах № 914/2267/21, № 824/146/19, № 910/15915/20, № 638/8662/15-ц, № 465/6462/18, № 924/774/18.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишено без з руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, та вказано не необхідність викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав), а також надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 436 грн.
Акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" 18.11.2021 на виконання ухвали від 27.10.2021 надано докази усунення недоліків касаційної скарги, які надійшли до Верховного Суду 22.11.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 відкладено розгляд касаційних скарг Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та компанії Judson Trading Limited на 14.12.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, розгляд касаційних скарг Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", Judson Trading Limited та Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури об`єднано в одне касаційне провадження та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 09.12.2021.
В обґрунтування своїх вимог Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" посилалось на неправильне застосування апеляційним судом норм ст.ст. 1046, 1047, 1069 Цивільного кодексу України, поєднане з небажанням встановити кінцеву мету, з якою вчинявся правочин та укладався договір позики від 25.11.2009, їх вплив на інтереси держави, дослідивши це у комплексному взаємозв`язку із наявними у матеріалах справи відомостями щодо існування взаємопов`язаних офшорних компаній Judson Trading Limited та Velbay Holdings Limited з об`єднаною компанією "РУСАЛ" та олігархом ОСОБА_1, до яких застосовувалися та продовжують застосовуватися заходи, передбачені ст. 4 Закону України "Про санкції", а також специфіки здійснення досудового розслідування штучного створення посадовими особами цих компаній кредиторської заборгованості АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за договором позики від 25.11.2009. Крім цього, за формальними доводами апеляційного суду щодо дії положень ст.ст. 1, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 1-3 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ст.ст. 1, 2, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст.ст. 655, 697 ЦК України були виключені необхідні для застосування до спірних правовідносин положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України.
Крім цього, в касаційній скарзі заявник звертав увагу на приписи п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України, відповідно до яких підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, зокрема, необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Водночас Судом не взято до уваги посилання скаржника на п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України, оскільки в поданій касаційній скарзі скаржник не обґрунтовував вказаний пункт підставами касаційного оскарження, передбаченими ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутні висновки Верховного Суду з питань застосування положень ст. 208 Господарського кодексу України та Закону України "Про санкції" щодо правовідносин, що мають ознаки інвестиційно-кредитних, та вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, зокрема, та в тому числі, спричиняючи негативні наслідки для підприємства державного сектору економіки.
До Верховного Суду 08.12.2021 від компанії Judson Trading Limited надійшов відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", у якому представник просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані постанову та рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 оголошено перерву у справі до 13.01.2022.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо клопотання компанії Judson Trading Limited про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
До Верховного Суду 22.11.2021 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю виключної правової проблеми, яка полягає в тому, що: 1) у законодавстві України відсутні правові норми, які визначають механізм застосування Закону України "Про санкції" до правовідносин щодо виконання господарських зобов`язань у разі, якщо до однієї зі сторін застосовано санкції; відмова у задоволенні позову з підстав посилання лише на Закон України "Про санкції" порушує право на судовий захист; вирішення питання механізму застосування Закону України "Про санкції" до правовідносин щодо виконання господарських зобов`язань необхідне для забезпечення належного балансу інтересів сторін спору; проблема механізму застосування Закону України "Про санкції" до правовідносин щодо виконання господарських зобов`язань є предметом розгляду у справах № 914/2267/21, № 824/146/19, № 910/15915/20, № 638/8662/15-ц, № 465/6462/18, № 924/774/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
Водночас Верховний Суд не вбачає підстав для передачі справи № 908/3736/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з ч. 5 ст. 302 ГПК України та вважає, що питання про застосування положень Закону України "Про санкції", рішення РНБО від 02.05.2018, постанови Правління НБУ від 01.10.2015 № 654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" можуть бути вирішені судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень, і скаржником не здійснено посилань на кількісні показники, які б свідчили про те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами.
З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність на цей час у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, та відповідно про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні відповідного клопотання компанії Judson Trading Limited.
Щодо касаційних скарг Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, Judson Trading Limited та Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
Оскільки можливість задоволення позову про стягнення грошових коштів за договором позики напряму залежить від обставин дійсності такого договору, Верховний Суд вважає за необхідне в першу чергу вирішити питання обґрунтованості та законності висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Так ч. 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, з`ясування наявності права скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
В обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 92, 167, 203, 215, 228 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, що необхідності встановлення у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою зі сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної зі сторін договору, який вчинено всупереч інтересам держави і суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування зустрічної позовної заяви Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" посилалось на те, що договір позики № JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та не відповідає вимогам закону. Також у тексті зустрічного позову його заявник посилався на ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України та вказував на нікчемність договору позики як такого, що порушує публічний порядок. Тобто Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" хоча і зазначало, що оскаржує договір позики з підстав того, що його вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та не відповідає вимогам закону, однак об`єднало у своєму зустрічному позові дві підстави недійсності договору - ч. 1 та ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що стаття 228 ЦК України об`єднує два види правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (ч. 2 ст. 228 ЦК України) і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Так відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
Таким чином, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
В свою чергу, приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
У ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Таким чином, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору у справах про визнання правочину таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
З текстів оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів вбачається, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди дійшли висновку про те, що Акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" не доведено обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку, тому підстави для визнання договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 недійсним (нікчемним) відсутні. При цьому мотивувальні частині судових рішень обґрунтовані положеннями ч.ч. 1-2 ст. 228 ЦК України, і не містять посилань на ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини 2, 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Згідно з ч. 3 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Однак ухвалені рішення та постанова у даній справі наведеним вимогам не відповідають, оскільки у оскаржуваних судових рішеннях досліджено питання нікчемності договору позики на підставі ч. 1 ст. 228 ЦК України, однак не вирішено питання його недійсності в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України, хоча і зазначено про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору позики недійсним.
Оскільки Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у своїй касаційній скарзі посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 92, 167, 203, 215, 228 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, щодо необхідності встановлення у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою зі сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної зі сторін договору, який вчинено всупереч інтересам держави і суспільства, то Верховний Суд, в силу меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, не здійснює перегляд судових рішень в частині висновків про недоведеність обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку.
Разом з тим, відсутність у оскаржуваних судових рішеннях висновків щодо дослідження питання відповідності договору позики ч. 3 ст. 228 ЦК України взагалі унеможливлює розгляд касаційної скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури по суті, оскільки суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а не розглядає позовні вимоги, які залишилася поза увагою судів попередніх інстанцій.
Вказане є підставою для скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.
Що ж до касаційної скарги Judson Trading Limited, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Компанією Judson Trading Limited вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутні висновки Верховного Суду щодо питань застосування: 1) Рішення РНБО № 126/2018 у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 2) постанови НБУ № 654 у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 3) ст.ст. 15, 16, 1046, 1048, 1049 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 4) ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 321 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 5) ст.ст. 2 та 5 ГПК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; 6) ст. 238 ГПК України у правовідносинах щодо стягнення заборгованості компанією, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".
Законом України "Про санкції" передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Статтею 3 Закону "Про санкціі" передбачено, що підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про санкції", пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Судами обох інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 14.05.2018 № 126/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Відповідно до додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до 786 юридичних осіб.
Згідно з п. 230 додатку № 2 до Рішення РНБО України до Джадсон Трейдінг Лімітед (Judson Trading Limited; Кіпр, Нікосія, 1101, Tagmatarchou Pouliou, 23, оф 4-5, реєстраційний номер 1486301) строком на 3 роки застосовуються наступні санкції: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій на території України; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 5) заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом; 6) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно із Законом України Про санкції; 7) заборона здійснення НБУ реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; 8) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності.
Судом враховується, що відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 123 ГПК України (чинною на момент звернення позивача з первісним позовом у даній справі) було визначено, що іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Так само і статтею 365 чинного ГПК України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Крім того, положеннями ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про санкції" врегульовано: підстави для застосування санкцій; види санкцій; порядок запровадження, скасування та внесення змін до запроваджених санкцій. Механізм реалізації застосованих санкцій, в тому числі до правовідносин з виконання господарських зобов`язань, даним законом не врегульовано.
На даний час, механізм реалізації застосованих санкцій визначений для банків України постановою Правління Національного банку України № 654 від 01.10.2015.
За таких обставин, враховуючи наведені положення Конституції України та Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не має права на відмову позивачеві у розгляді справи по суті, оскільки якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, але позов не буде задоволений з посиланням виключно на Закон України "Про санкції", то незрозумілими з процесуальної точки зору є подальші дії позивача, адже спірною вбачається необхідність повторного звернення особи з тим самим позовом щодо судового розгляду. Це призведе до того, що суд заново буде розглядати спір між тими самими особами, з тими самими підставами і предметом спору, що вже був вирішений судом, що не допускається ГПК України.
Так судами обох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позики Judson Traiding Limited у період: з 05.02.2010 по 13.04.2011, у межах узгодженої сторонами договору поновлювальної кредитної лінії та на підставі отриманих від відповідача повідомлень про списання коштів, було здійснено перерахування на користь відповідача траншів на загальну суму 30 000 000,00 доларів США. Перерахування означених коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, факт отримання грошових коштів за даним договором також визнано і відповідачем за первісним позовом у відзиві на позовну заяву.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1049 ЦК України встановлений обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 4.1 ст. 4 договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом становить 6,5% річних, які нараховуються щоденно з дати отримання траншу по дату повернення коштів
Оскільки відповідач не повернув грошові кошти у встановлений договором строк, то суди дійшли висновку про наявну заборгованість у визначеному позивачем розмірі, яка підлягає до стягнення з відповідача.
Таким чином, судами встановлено наявність підстав для задоволення первісного позову.
В свою чергу, ч. 5 ст. 5 Закону України "Про санкції" передбачено, що рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.03.2020 у справі № 9901/783/18 у п. 43 дійшла висновку, що втручання у право мирного володіння майном позивача не позбавляє його права власності, а лише тимчасово - на чітко визначений строк, обмежує можливість реалізації такого права.
Так судами обох інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 14.05.2018 № 126/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Тобто, санкції щодо позивача було введено на період з 14.05.2018 по 14.05.2021.
Тобто ані на час укладення договору позики та його реєстрації в НБУ, а ні на час звернення компанією Judson Trading Limited до суду рішення РНБО не існувало. Крім цього, воно вичерпало свою дію на час прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови від 17.08.2021 у цій справі.
Проте на зазначене апеляційний господарський суд не звернув уваги.
Таким чином, за встановлених судами обставин обґрунтованості та доведеності первісних позовних вимог, враховуючи що механізм реалізації застосованих санкцій, в тому числі до правовідносин з виконання господарських зобов`язань, Законом України "Про санкції" не врегульовано, і на даний час, механізм реалізації застосованих санкцій визначений лише для банків України, постановою Правління Національного банку України № 654 від 01.10.2015, оскільки ні на час укладення договору позики та його реєстрації в НБУ, а ні на час звернення компанією Judson Trading Limited до суду рішення РНБО не існувало, а на час прийняття Центральним апеляційним господарським судом постанови від 17.08.2021 у цій справі рішення РНБО від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вичерпало свою дію, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Разом з тим, оскільки можливість задоволення позову про стягнення грошових коштів за договором позики напряму залежить від обставин дійсності такого договору, а Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, судові рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог також підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Що ж до касаційної скарги Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", колегія суддів зазначає таке.
Оскільки в касаційній скарзі АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звертав увагу на приписи п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України (в частині не отримання судом від Управління СБУ в Дніпропетровській області матеріалів кримінального провадження відносно пов`язаності позивача за первісним позовом та третьої особи з компанією олігарха Деріпаско О.В. позбавило можливості обґрунтувати належними доказами зустрічні вимоги), однак Судом не взято до уваги вказані посилання скаржника через те, що він не обґрунтовував вказаний пункт підставами касаційного оскарження, передбаченими ч. 2 ст. 287 ГПК України, і ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відкрито касаційне провадження на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегією суддів не розглядаються доводи скаржника в частині посилань на приписи п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.
Посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник зазначав, що апеляційним судом не досліджувалися доводи щодо того, що подальший продаж об`єкта приватизації у будь-якому випадку має наслідком збереження для ного покупця всіх зобов`язань попереднього покупця, і всупереч змісту правочину щодо здійснення інвестицій на виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 24.03.2006, було вчинено правочин, що завідомо суперечить інтересам держави, який спрямований на заподіяння матеріальних збитків, шляхом безпідставного штучного створення у ВАТ "ЗАлК" кредиторської заборгованості та укладено нікчемний договір позики. Крім цього, апеляційним судом не аналізувалися зміст, правова природа та підстави укладення договору позики від 25.11.2009, і фактично суд зробив висновки лише щодо дотримання чи недотримання відповідної форми реєстрації договору у відповідних державних органах, без належного юридичного змісту та цілі такого правочину, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо виключно кредитної природи договору позики.
Разом з тим, як вже було зазначено, у оскаржуваних судових рішеннях досліджено питання нікчемності договору позики на підставі ч. 1 ст. 228 ЦК України, однак не вирішено питання його недійсності в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України, хоча і зазначено про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору позики недійсним, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню. Дослідження Верховним Судом відповідних доводів АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" є передчасним, як і формування відповідного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Враховуючи викладене, оскільки судами попередніх інстанцій не вирішено питання недійсності правочину в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України, хоча і зазначено про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору позики недійсним, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а можливість задоволення позову про стягнення грошових коштів за договором позики напряму залежить від обставин дійсності такого договору, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень також в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, а тому постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2021 у справі № 908/3736/15 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки касаційні скарги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та Judson Trading Limited підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" - задоволенню, і справа підлягає передачі для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -