ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/548/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідачів - 1 - не з`явився,
- 2 - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору на стороні позивача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді касаційної скарги ОСОБА_2,
на рішення Господарського суду Рівненської області
(суддя - Романюк Р.В.)
від 08.09.2021,
та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Василишин А.Р., Розізнана І.В.)
від 29.10.2021,
у справі за позовом ОСОБА_2
до 1) ОСОБА_3, 2) ОСОБА_1,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеагробуд",
про переведення прав покупця
В С Т А Н О В И В:
у липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рівнеагробуд", укладеного 10.07.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021, залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
22.11.2021 ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2021, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, який позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційне провадження у справі, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити, а касаційну скаргу, подану на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України - залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також у відзиві ОСОБА_1 зазначав, що у зв`язку із розглядом справи № 918/548/21 у Верховному Суді він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн, докази яких будуть подані в порядку та строки, визначені процесуальним законодавством.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2021 касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрито.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 залишено без змін.
23.12.2021 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній, посилаючись на ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, просив стягнути з позивача на його користь 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначав, що відсутність детального опису робіт, виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги, не є підставою для відмови у їх розподілі, адже розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору про надання правової допомоги № б/н від 26.07.2021 у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником (адвокатом), а отже є визначеним і підлягає розподілу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
У запереченні на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач, присилаючись на п. 5 ст. 126 ГПК України, просить відмовити у їх задоволенні. Стверджує, що витрати у сумі 10 000, 00 грн не відповідають критерію реальності цих витрат і є завищеними. Зазначає, що адвокат Янчук В.В. не надавав ОСОБА_1 такої послуги, як складання і подання відзиву на касаційну скаргу, адже відзив підписаний не адвокатом Янчуком В.В., а безпосередньо ОСОБА_1 . Стверджував, що представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді адвокатом Янчуком В.В. полягало лише в участі у судовому засіданні 22.12.2021, яке відбувалось в режимі відеоконференції і тривало не більше 15 хв. Вважає, що відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у межах цієї справи на стадії касаційного провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України унеможливлює встановлення судом складових заявленої відповідачем до розподілу суми судових витрат на професійну правничу допомогу та з`ясування реальності адвокатських витрат відповідача - 2 у цій справі на стадії її касаційного перегляду (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з`ясування розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви відповідача-2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, додані останнім документи на підтвердження понесення цих витрат, врахувавши заяву позивача про заперечення на їх стягнення, Верховний Суд вважає, що заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції на суму 10 000, 00 грн ОСОБА_1 надав копію договору про надання правової допомоги від 26.07.2021, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) і АО "Юридичний дім "Захист" (об`єднання), предметом якого є надання об`єднанням клієнту правової допомоги в господарській справі № 918/548/21 шляхом складання необхідних процесуальних документів, зокрема відзивів, клопотань; участі та представництва клієнта в суді з усіма правами, які законодавством надаються позивачеві, відповідачу, третій особі; усного консультування з юридичних питань; подання адвокатських запитів, необхідних для отримання інформації та документів для справи; копію додаткової угоди № 1 від 08.12.2021, в якій сторони дійшли згоди викласти п. 4.1 договору від 26.07.2021 в такій редакції - вартість наданих послуг (гонорар) встановлюється незалежно від результатів наданих послуг/правової допомоги об`єднання та становить - 10 000, 00 грн (складання процесуальних документів, представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції); копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1026314 від 28.07.2021; копію квитанції про оплату ОСОБА_1 АО "Юридичний дім "Захист" 10 000, 00 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 26.07.2021 та рахунку 22/12 від 22.12.2021; копію виписки з особового рахунку.
Врахувавши результати розгляду справи у суді касаційної інстанції 22.12.2021, дослідивши надані ОСОБА_1 документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, заяву позивача, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Щодо посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, то необхідно зазначити таке.
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції Верховний Суд враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Отже, відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та критерії "необхідності і обґрунтованості", з позивача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд