ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2136/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Грейн-Експо" - Радченка О.П.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮГ-В" - не з`яв.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-Грейн-Експо" (далі - ТОВ "УКР-Грейн-Експо", Позивач)
на ухвалу господарського суду Львівської області від 03.09.2021
(суддя Горецька З.В.) та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021
(головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді Орищин Г.В. і Марко Р.І.)
за позовом ТОВ "УКР-Грейн-Експо"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮГ-В" (далі - Відповідач)
про стягнення штрафу,
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано про стягнення штрафу в сумі 69 900 дол. США на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.06.2021 №100621 (далі - Договір) та контракту від 19.11.2020 № 191120-2 (далі - Контракт).
2. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2021, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, позов залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач просить: скасувати оскаржувані ухвалу та постанову з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у загальній сумі 4 540 грн.
4. Скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права - статей 2, 4, 174, 236 ГПК України і зазначає про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16, а також у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, у постанові Верховного Суду від 18.02.2018 у справі № 910/13366/16.
5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
6. У прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з такого.
6.1. Договір укладено між ABC Grains SA (первісний кредитор) і Позивачем (новий кредитор); за його умовами первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги за Контрактом, укладеним між ABC Grains SA і Відповідачем (останній також у подальшому іменується "боржник").
За умовами Договору:
- відступлене право вимоги за Контрактом включає в тому числі право грошової вимоги до боржника в частині його зобов`язань перед первісним кредитором зі сплати штрафу, яке виникло в результаті невиконання його зобов`язань за Контрактом, судові та інші витрати, витрати на адвокатські послуги, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням, та будь-які інші витрати, які заявлені до боржника або можуть бути заявлені до нього в майбутньому (пункт 1.2);
- сторони підтвердили, що первісний кредитор на момент підписання цього договору передав, а новий кредитор отримав усі документи, в тому числі оригінал Контракту, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Контрактом (пункт 2.1);
- відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору (Контракту) (пункт 5.3).
6.2. До Позивача перейшли права первісного кредитора - ABC Grains SA у зобов`язанні в обсязі і на умовах Контракту, що існували на момент переходу цих прав. Наведене не заперечується сторонами.
6.3. У пункті 14.1 Контракту його сторони передбачили, що у випадку, якщо спір не вдалося розв`язати шляхом переговорів, усі спори і розбіжності, що виникають у зв`язку з цим Контрактом, а також усі претензії, пов`язані з тлумаченням або виконанням умов цього контракту, вирішуються в арбітражному порядку у відповідності з Арбітражними Правилами ГАФТА № 125 у редакції, чинній на дату цього контракту. Мова арбітражу - англійська, місце арбітражу - м. Лондон, Англія.
Контракт викладено двома мовами - українською та англійською.
6.4. За доводами Позивача, він набув права первісного кредитора - ABC Grains SA у зобов`язанні в обсязі та на умовах Контракту, що існували на момент переходу цих прав.
6.5. Спір у даній справі є таким, на який поширюється арбітражне застереження, оскільки він виник і безпосередньо стосується Контракту щодо зобов`язання Відповідача у разі дефолту сплатити Позивачу штраф у розмірі 10% від суми недопоставленого товару (пункт 12.3 Контракту).
6.6. Відповідачем до початку розгляду справи по суті і до подання першої заяви щодо суті спору надано заперечення проти розгляду справи в господарському суді з огляду на наявність у Контракті арбітражного застереження.
Натомість Позивач зазначав, що у тексті арбітражного застереження є неточності, оскільки в ньому не зазначено арбітражної установи (пункт 14.1 Контракту - див. підпункт 6.3 цього пункту даної постанови).
6.7. У відповідному арбітражному застереженні помилка у назві арбітражу відсутня, оскільки відсутня назва арбітражної установи, однак міститься вказівка на місце проведення арбітражу, а саме в Лондоні, і зазначено регламент, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд, - Арбітражні правила ГАФТА 125 (GAFTA Arbitration Rules 125).
Отже, даний спір не є підсудним господарському суду Львівської області, а підлягає розгляду у міжнародному комерційному арбітражі GAFTА (GRAIN AND FEED TRADE ASSOCIATION) у Лондоні (Англія) за правилами GAFTА № 125.
6.8. Арбітражне застереження не визнано недійсним та таким, що втратило чинність, неможливість його виконання у передбаченому законом порядку не встановлено.
7. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
8. Статтею 236 названого Кодексу передбачено, що:
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша);
- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга);
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).
9. Оскаржувані судові рішення наведеним законодавчим приписам не відповідають з урахуванням такого.
9.1. Судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не відображено в цих рішеннях, чи включав обсяг прав, переданий за Договором, права (обов`язки) за арбітражним застереженням, яке вміщено в Контракті.
9.2. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України; а також спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.
Судами попередніх інстанцій не з`ясовано й не зазначено наявності відповідного іноземного елементу в арбітражній угоді (оскільки суди виходили з існування такої угоди між Позивачем і Відповідачем у даній справі).
9.3. Судами попередніх інстанцій жодним чином не з`ясовано й не відображено в оскаржуваних рішеннях змісту Арбітражних Правил ГАФТА 125 (підпункт 6.7 пункту 6 даної постанови) на предмет визначення в цих Правилах конкретної назви (найменування) відповідної арбітражної установи, яка, на думку судів, мала б розглядати цей спір (за станом як на дату укладення Контракту, так і на час розгляду даної господарської справи).
10. Таким чином, судами попередніх інстанцій не з`ясовано обставин, що входили до предмету доказування в цій справі, та не досліджено пов`язаних з ними доказів.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного та відповідно до частин третьої, четвертої статті 310 названого Кодексу оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У такому розгляді суду необхідно взяти до уваги викладене, встановити обставини та дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам сторін належну правову оцінку та з урахуванням встановленого вирішити питання про відкриття провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідності до закону.
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу відповідних судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд