ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 522/1792/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Пушка С.В., Коваленко І.О.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Смелянець Г.Є.)
від 16.08.2021
та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Головей В.М., судді - Колоколов С.І., Разюк Г.П.)
від 13.10.2021,
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання припиненою іпотеки
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом про визнання припиненою з 14 вересня 2018 року іпотеки за договором іпотеки від 25 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 на забезпечення майнових зобов`язань ТОВ "Альянс-Юг", визначених умовами кредитного договору від 20 грудня 2007 року № 44/07ю, укладеного між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Альянс-Юг".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2018 року у справі № 2/125-09-5564 про визнання ТОВ "Альянс-Юг" банкрутом, припинено юридичну особу ТОВ "Альянс-Юг", а вимоги, які залишились незадоволеними за недостатністю майна ТОВ "Альянс-Юг", суд вирішив вважати погашеними. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Альянс-Юг". Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22 червня 2017 року у справі № 522/13822/15-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з чим позивач вважає, що іпотека за договором іпотеки від 25 грудня 2007 року для забезпечення боргових зобов`язань ТОВ "Альянс-Юг" має бути припиненою з 14 вересня 2018 року (з дня припинення юридичної особи ТОВ "Альянс-Юг").
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 02 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовив. Одеський апеляційний суд постановою від 14 травня 2020 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 жовтня 2019 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 03 березня 2021 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 жовтня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 травня 2020 року скасував. Провадження у справі закрив. Повідомив позивача про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2021 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів обґрунтовано тим, що ліквідація боржника за основним зобов`язанням не призводить до припинення зобов`язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, якщо іпотекодавцем було реалізовано своє право на звернення стягнення на іпотечне майно.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Господарські суди не врахували умови пп. 6.2.1 п. 6.2 іпотечного договору та п. 7.4 кредитного договору, відповідно до яких іпотека припинилась в момент припинення дії кредитного договору, який припинив свою дію з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення позичальника, тобто з 01.11.2018. Стверджує, що висновок Верховного Суду щодо застосування статті 598 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах відсутній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 20.12.2007 між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець) та ТОВ "Альянс-Юг" (позичальник) був укладений кредитний договір № 44/07ю, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід`ємну частину договору.
Кредит надавався у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 250 000,00 дол. США. Термін остаточного повернення кредиту 19.12.2009 включно. Процентна ставка за користування кредитом 13,2 % річних (п. п. 1.1.1, 1.1.2 договору).
25.12.2007 між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І. П. та зареєстровано в реєстрі за №Д-352, згідно з яким іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору №44/07ю укладеного 20.12.2007 між іпотекодержателем і позичальником (ТОВ "Альянс-Юг"), передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки - квартиру (яка належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого Криворотенко Л. І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 12.12.2003) під номером четвертим, що знаходиться у м. Одесі, по вул. Великій Арнаутській в будинку під номером тридцять п`ять, житловою площею 51, 7 кв. м, загальною площею 88,6 кв. м, реєстраційний номер 7719626.
Згідно з п. 6.2 договору, іпотека припиняється у разі: припинення дії кредитного договору (пп. 6.2.1 договору); реалізації предмета іпотеки відповідно до норм чинного законодавства та цього іпотечного договору (пп. 6.2.2 договору); набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки (пп. 6.2.3 договору); визнання цього договору недійсним (пп. 6.2.4 договору); знищення (втрати) предмета іпотеки (якщо іпотекодавець не відновив його), в порядку, передбаченому п. 4.3 цього договору (пп. 6.2.5 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором (п. 9.3 договору).
17.10.2017 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (новий кредитор) укладено договір №14097 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з яким банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до: позичальників, заставодавців (іпотекодавців), зазначених у додатку №1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору (основні договори).
Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно з укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
Також, 17.10.2017 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (банк) та ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором квартири від 25.12.2007, за умовами якого банк відступає новому іпотекодержателю належні банку права вимоги до іпотекодавця - ОСОБА_1, за іпотечним договором квартири, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців іпотекодавця або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором.
Відповідно до п. 2 договору права вимоги за іпотечним договором переходять до нового іпотекодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Пунктом 3 договору встановлено, що предметом іпотеки, визначеним іпотечним договором є нерухоме майно, а саме: квартира під АДРЕСА_1, загальною площею 88,6 кв.м, житловою площею 51, 7 кв.м, зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, реєстраційний номер 7719626. Нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.
13.02.2018 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір №375/09-17-К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з яким, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору (на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №14097 від 17.10.2017 з ПАТ "ВіЕйБі Банк"), а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до позичальника, іпотекодавця та поручителя, зазначених у додатку №1 до цього договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Сторони домовились, що відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги за договором іпотеки, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
Також, 13.02.2018 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором квартири від 25.12.2007, згідно з яким за договором в порядку та на умовах визначених п. 3.2.1 додатку №1 до договору первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права вимоги до іпотекодавця - ОСОБА_1 (іпотекодавець), за іпотечним договором квартири, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців іпотекодавця або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором.
Відповідно до п. 2 договору, права вимоги за іпотечним договором переходять до нового іпотекодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Пунктом 3 договору встановлено, що предметом іпотеки, визначеним іпотечним договором є нерухоме майно, а саме квартира під АДРЕСА_1, загальною площею 88,6 кв.м, житловою площею 51, 7 кв.м, зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, реєстраційний номер 7719626. Нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.
Згідно з п. 13 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 2-1911/2010, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1, ТОВ "Альянс-Юг" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 44/07ю. Відмовляючи в задоволенні позову, Верховний Суд виходив з того, що стягнення судом із іпотекодавця коштів за кредитним договором не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку" та договору іпотеки.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22.06.2017 у справі № 522/13822/15-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ "Альянс-Юг", ТОВ "Альянс-Техно" про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішення суду у справі № 522/13822/15-ц обґрунтовано наявністю чинного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06.07.2010 (справа №2-1911/2010), що призведе до подвійного стягнення на користь кредитора ПАТ "ВіЕйБі Банк" з іпотекодавця подвійної суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Ухвалою Господарського суду Одеської обрості від 14.09.2018 у справі №2/125-09-5564 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Альянс-Юг" та визначено, що вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Припинено юридичну особу ТОВ "Альянс-Юг" та припинено провадження у справі № 2/125-09-5564.
01.11.2018 припинено ТОВ "Альянс-Юг" у зв`язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Системний аналіз положень статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статті 572 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застава та іпотека є способами забезпечення зобов`язань; у силу застави та/або іпотеки кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем/іпотекодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою/іпотекою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
При цьому, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 2 частина 1 статті 593 ЦК України).
Підстави припинення іпотеки визначені положеннями статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 609 ЦК України також передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України визначено порядок дій іпотекодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін).
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Укладаючи іпотечний договір, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), зокрема й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного Єдиного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника.
Ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язку іпотекодавця із несення цих ризиків, крім випадків, передбачених договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.
Отже, факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, та звільнення іпотекодавця від відповідальності, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12 та від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, від 20.02.2019 у справі № 910/4435/18, від 18.11.2020 у справі № 761/43075/18, від 16.09.2021 у справі № 922/2869/17, і колегія суддів при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відходу від правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведених у зазначених постановах Верховного Суду.
У спірних правовідносинах право на звернення стягнення на передане в іпотеку майно було реалізоване іпотекодержателем (ПАТ "ВіЕйБі Банк") шляхом звернення у 2015 році до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 522/13822/15-ц.
Умовами спірного договору іпотеки та кредитним договором припинення боржника не визначено як підставу для припинення іпотеки та звільнення у зв`язку із цим іпотекодавця від ризиків, пов`язаних з невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника юридичної особи не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та / або майновим поручителем, якщо заставодержатель до ліквідації боржника реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.
Стаття 593 ЦК України була доповнена частиною четвертою Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 №2478-VІІ.
Згідно з п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" визначено, що він вводиться у дію через три місяці з дня набрання чинності, та застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Закон від 03.07.2018 № 2478-VIII набрав чинності 04.11.2018 та згідно з пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень його введено у дію через три місяці з дня набрання чинності, тобто 04.02.2019.
Проте цією нормою передбачено правило зворотної дії в часі положень Закону від 03.07.2018 № 2478-VIII до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, окрім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку".
Як встановили суди попередніх інстанцій, ліквідація ТОВ "Альянс-Юг" відбулась 01.11.2018, тобто до прийняття вказаного Закону. Право іпотеки за іпотечним договором квартири від 25.12.2007, продовжує бути зареєстрованим у державному реєстрі після прийняття вказаного Закону.
Отже, до спірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які продовжили існувати після введення Закону №2478-VІІ в дію, має бути застосована ч. 4 ст. 593 ЦК України.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18.02.2021 у справі №173/3039/18, від 18.11.2020 у справі №761/43075/18.
Враховуючи, що до ліквідації боржника іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечення, подавши позов до іпотекодавця та враховуючи положення ч. 4 ст. 593 ЦК України право іпотеки за договором іпотеки та правовідносини за цим договором не є припиненими.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що ліквідація боржника за основним зобов`язанням з внесенням запису до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, а ПАТ "ВіЕйБі Банк" реалізував своє право на звернення стягнення на отримане в іпотеку майно шляхом подання відповідного позову, отже правові підстави для визнання припиненим договору іпотеки відсутні.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд